Такахасі Корекійо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Такахасі Корекійо
яп. 高橋是清
Народився19 серпня 1854(1854-08-19)
Едо, Японія
Помер26 лютого 1936(1936-02-26) (81 рік)
Akasaka-kud, Префектура Токіо[d], Японія
ПохованняТама[d]
Країна Японія
Діяльністьвикладач, фінансист, політик
Alma materHepburn Schoold
Знання мовяпонська[1]
Титулвіконт
Посадаголова Національного банку (1911—1913)
міністр-фінансів (1913—1914, 1918—1922, 1927, 1931—1934, 1934—1936)
прем'єр-міністр Японії (1921 — 1922)
міністр сільського господарства і торгівлі (1924 — 1925)
міністр сільського господарства і лісництва (1925)
міністр торгівлі і промисловості (1925)
ПартіяАсоціація друзів конституційного правління (Японська імперія)
Конфесіяпротестантизм
У шлюбі зShinako Takahashid
ДітиKorekata Takahashid, Wakiko Ōkubod і Q97626317?[2]
Автограф
Нагороди
Order of the Rising Sun with Paulownia Flowers, 1st class орден Вранішнього Сонця 1 класу Grand Cordon of the Supreme Order of the Chrysanthemum

Такахасі Корекійо (яп. 高橋是清, たかはしこれきよ; 19 серпня 1854 — 26 лютого 1936) — японський політичний і державний діяч, фінансист. 4-й голова Товариства друзів конституційного уряду (1921—1925), 20-й прем'єр-міністр Японії (13 листопада 1921 — 12 червня 1922). Протягом 1911—1913 років очолював Національний банк Японії. Завдяки своїм аналітичним здібностям п'ять разів керував міністерством фінансів країни: 1913—1914 (16-й), 1918—1922 (21-й), 1927 (28-й), 1931—1934 (31-й), 1934—1936 (33-й). Був першим міністром сільського господарства і лісництва (1925), першим міністром торгівлі і промисловості (1925), а також 35-м і останнім міністром сільського господарства і торгівлі (1924–1925). Віконт, депутат Палати перів (1905–1924) і Палати представників (1924—1936) Парламенту Японії. За свій зовнішній вигляд отримав прізвисько «міністр-колобок»[ком. 1].

Короткі відомості

[ред. | ред. код]
  • 19 серпня 1854 — народився в Едо, в сім'ї придворного художника сьоґунату Кавамури Сьоемона. Переданий самурайському роду Такахасі з Сендай-хану як названий син.
  • 1864 — поступив до приватної школи Хепберна в Йокогамі.
  • 1866 — найнявся прислужником до англійського підприємця Шандо з метою вивчити англійську мову.
  • 1867 — приїхав в США, де був ошуканий підписавши контракт на продаж себе у рабство. Продовжував вивчати англійську, працюючи на плантаціях.
  • 1868 — повернувся в Японію. Став писарем Морі Арінорі.
  • 1869 — поступив до Університету Дайґаку нанко, де за три місяці став помічником викладача.
  • 1870 — покинув вчителювання, став вести розгульний спосіб життя.
  • 1871 — отримав призначення на посаду викладача англійської мови в Карацу-хані.
  • 1872 — виїхав в Токіо, де поступив до школи Кайсей.
  • 1873 — поступив на службу до Міністерства культури.
  • 1876 — став викладачем Державної токійської школи з вивчення англійської мови.
  • 1877 — звільнився з роботи і зайнявся перекладацькою роботою.
  • 1878 — став викладачем підготовчих курсів з англійської мови Токійського університету. Паралельно поступив на службу до Міністерства культури і Міністерства сільського господарства і торгівлі.
  • 1884 — отримав посаду молодшого секретаря Міністерства сільського господарства і торгівлі, а згодом став головою Центру реєстрації торгових марок Служби промисловості цього міністерства.
  • 1885 — посів посаду голови монопольного комітету Міністерства сільського господарства і торгівлі. Того ж року вирушив до США на стажування.
  • 1889 — став директором Токійської агрономічної школи.
  • 1890 — провів два роки в Перу.
  • 1892 — став головою центру будівництва Національного банку Японії.
  • 1893 — став головою західного відділу Національного банку Японії.
  • 1899 — став віце-головою Національного банку Японії.
  • 1905 — призначений депутатом до Палати перів Парламенту Японії за указом Імператора.
  • 1907 — отримав титул барона за заслуги　в погашенні зовнішнього боргу Японії на суму 8,2 трильйонів єн.
  • 1911 — став головою Національного банку Японії.
  • 1913 — отримав призначення на посаду міністра фінансів. Вступив до Товариства друзів конституційного уряду.
  • 1920 — отримав титул віконтаа за заслуги.
  • 1921 — став 20-м прем'єр-міністром Японії, 4-м головою Товариства друзів конституційного уряду.
  • 1924 — обраний до Палати представників Парламенту Японії.
  • 26 лютого 1936 — убитий організаторами путчу 26 лютого у себе вдома, в районі Акасака.

Примітки

[ред. | ред. код]
Коментарі
  1. ↑ яп. ダルマ蔵相
Джерела
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ https://reichsarchiv.jp/家系リスト/高橋氏

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
  • Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Takahashi Korekiyo


Прапор Японії Це незавершена стаття про Японію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
політик Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Такахасі_Корекійо&oldid=43660664