Перейти до вмісту

Тализін Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тализін Микола Володимирович
Народився28 січня 1929(1929-01-28)[2][1]
Москва, СРСР[2]
Помер23 січня 1991(1991-01-23)[1] (61 рік)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьекономіст, політик
Галузьсупутниковий зв'язок
Alma materМосковський технічний університет зв'язку й інформатикиd
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Вчене званняпрофесор і професор[d]
Знання мовросійська
ЗакладNIIRd
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
Державна премія СРСР Державна премія СРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тализін.

Микола Володимирович Тализін (28 січня 1929(19290128), місто Москва — 23 січня 1991, місто Москва) — радянський державний діяч, секретар ЦК КПРС, заступник голови Ради міністрів СРСР, голова Держплану СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1981 роках. Член ЦК КПРС у 1981—1990 роках. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 15 жовтня 1985 по 20 вересня 1989 року. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Доктор технічних наук (1970), професор (1976).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1944 році. Працював монтером, техніком-конструктором у Москві.

У 1950—1955 роках — студент Московського електротехнічного інституту зв'язку.

У 1955—1965 роках — інженер, провідний конструктор, старший науковий співробітник, заступник директора Державного науково-дослідного інституту радіо Міністерства зв'язку СРСР.

Член КПРС з 1960 року.

У жовтні 1965 — 1970 року — заступник міністра, у 1970 — вересні 1975 року — 1-й заступник міністра зв'язку СРСР.

3 вересня 1975 — 24 жовтня 1980 року — міністр зв'язку СРСР.

24 жовтня 1980 — 14 жовтня 1985 року — заступник голови Ради міністрів СРСР. Одночасно — постійний представник СРСР в Раді Економічної Взаємодопомоги.

14 жовтня 1985 — 1 жовтня 1988 року — 1-й заступник голови Ради міністрів СРСР. Одночасно 14 жовтня 1985 — 5 лютого 1988 року — голова Державного планового комітету (Держплану) СРСР. У лютому — жовтні 1988 року — голова Бюро Ради міністрів СРСР із соціального розвитку.

1 жовтня 1988 — 7 червня 1989 року — заступник голови Ради міністрів СРСР. Одночасно — постійний представник СРСР в Раді Економічної Взаємодопомоги.

З вересня 1989 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер у Москві 23 січня 1991 року. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Munzinger Personen
  2. ↑ а б Талызин Николай Владимирович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тализін_Микола_Володимирович&oldid=41763432