Тескоко (держава)
Тескоко | |
---|---|
19°31′46″ пн. ш. 98°53′48″ зх. д. / 19.5294444444° пн. ш. 98.8966666667° зх. д. | |
Розташування | Текскокоd |
Тип | місто-держава і альтепетль |
Медіафайли у Вікісховищі |
Теско́ко — стародавнє місто-держава у Месоамериці, біля озера Тескоко, одне із засновників Імперії ацтеків. У давнину займало 450 га з населенням близько 25 тисяч осіб.
Засновником міста у XII ст. було плем'ям чичимеків, який деякий час були гегемонами у долині Мехіко. У 1337 році плем'я акольхуас на чолі із Квінацином уклало із спорідненими племенами з міст Коатлічан та Хвексотла, завдяки чому вдалося вигнати чичимеків з міста Тескоко. При цьому загинув останній тлатоані чичимеків — ім'я його невідоме. З цього моменту воно стає столицею племені акольхуас, яку було перенесено з місто Коатлінчан.
Втім вже незабаром Тескоко стає васалом міста-держави Ацкапотцалько. У 1395—1400 роках Тескоко на чолі із володарем Течотлалатлем намагалися скинути владу Ацкапотцалько, проте невдало. Наступний володар Іштлільхочитль I у 1409—1417 роках зміг досягти фактичної незалежності, скориставшись боротьбою Тезозомока, тлатоані Ацкапотцалько, з повсталими містами долини Мехіко. Втім у 1418 році Тезозомок зумів зібрати свої сили й рушити проти Тескоко, у вирішальній битві акольхуас зазнали поразки, а Іштлільхочитль I загинув або його було незабаром страчено. Держава Тескоко була приєднана до Ацкапотцалько.
Лише у 1427 році, після смерті Тезозомока, акольхуас зуміли об'єднати свої сили з мішкетакми з Теночтітлана та тепанеками з Тлакопана й розбити ворогів. У 1428 році Тескоко стає співзасновником Імперії ацтеків.
Спочатку вплив Тескоко дорівнювався значенню Теночтітлана, втім поступово Тескоко стала поступатися своєму союзникові, залишивши собі лише автономію. У зовнішній політиці Тескоко стала повністю підпорядковуватися Теночтітлану.
Разом з тим Тескоко активно підтримував загарбницькі заходи Теночтітлану, користувався їх результатами, зокрема захопленими речами, рабами, коштовностями. До того ж мала близько 30 % відсотків усіх податків імперії. безпосереднього Тескоко підкорялося 14 значних міст.
Тескоко було відомо з одного боку, розвитком освіти та культури. З іншого — різноманітними реформами у соціальній та економічній сферах, зокрема саме у Тескоко у 1505 році було вперше скасовано спадкову форму рабства.
На початку XVI сторіччя позначилися протиріччя з Теночтітланом. Тлатоані Тескоко були невдоволені спочатку надзвичайним підняттям впливу Теночтітлану в порівнянні з Тескоко. Згодом проблеми посилилися у зв'язку з політикою Монтесуми II щодо централізації та зміцнення країни. Вже 1510-х роках тлатоані Незауалпілі фактично відмовився надавати війська при військових походах великого тлатоані. Ще більш погіршилися відносини зі смертю Незауалпілі у 1515 році. Почалася боротьба за владу між його синами, в яку втрутився Монтесума II. Зрештою тлатоані стає небіж останнього — Какама. Інший претендент — Іштлільхочитль — розпочав партизанську війну, а згодом перейшов на бік Ернана Кортеса, активно допомагаючи йому здолати Теночтітлан.
Завдяки зраді Іштлільхочитля Тескоко після зруйнування Теночтітлана зумів отримати низку пільг від іспанських загарбників. Протягом колонізаційного періоду залишався значним містом віце-королівства Нова Іспанія. У незалежній Мексиці з 1827 до 1830 року був столицею штату Мехіко.
Династія Чичимеків:
- Ксолотль (д/н—1232)
- Нопалцин (1232—163)
- Тлоцинпочотль (1263—1298)
- ім'я невідоме (1298—1337)
Династія Акольхуас
- Квінацин (1337—1357)
- Течотлалатль (1357—1409)
- Іштлільхочитль I (1409—1418)
Династія Тезозомока:
Династія Акольхуас (відновлена):
- Незауалькойотль (1428—1472)
- Незауалпілі (1472—1515)
- Какама (1516—1520)
- Текоколцин (1520)
- Квінацин II (1520—1521)
- Коанакоцин (1520—1521)
- Іштлільхочитль II (1521—1531)
- Ометочцин (1531—1539)
- Тлауітолцин (1539—1564)
- Hicks, Frederic (1982) Tetzcoco in the Early 16th Century: The State, the City and the Calpolli. American Ethnologist 9:230-249. (англ.)
- Margaret Rich Greer, Walter Mignolo et Maureen Quilligan, Rereading the Black Legend: the discourses of religious and racial difference in the Renaissance empires, University of Chicago Press, 2007 (англ.)