Українськ
| Українськ | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Покровський район | ||||||||
| Тер. громада | Селидівська міська громада | ||||||||
| Код КАТОТТГ | UA14160230020031369 | ||||||||
| Засноване | 1952 (72 роки) | ||||||||
| Статус міста | з 1963 року | ||||||||
| Населення | ▼ 10 655 осіб (01.01.2022)[1] | ||||||||
| Площа | 4,2 км² | ||||||||
| Густота населення | 2537 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 85485 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6237 | ||||||||
| Координати | 48°06′ пн. ш. 37°22′ сх. д.H G O | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 210 м | ||||||||
| Назва мешканців | українча́нин українча́нка українча́ни | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Пласти (вантажна), Цукуриха | ||||||||
| До станції | 7 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 33,2 км | ||||||||
| - залізницею | 69 км | ||||||||
| - автошляхами | 45,1 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 562 км | ||||||||
| - залізницею | 817 км | ||||||||
| - автошляхами | 662 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 85400, Донецька обл., Покровський р-н, м. Українськ, вул. Першотравнева, 24 | ||||||||
| Вебсторінка | umr.gov.ua. | ||||||||
| Міський голова | Ященко Сергій Вікторович[2] | ||||||||
|
| |||||||||
Украї́нськ (до 1963 року — Лісівка) — місто в Україні, у Селидівській міській громаді Покровського району Донецької області. Населення складає близько 3 тисячі осіб (2024).
Місто Українськ розташоване за 11 км від міста Селидового, неподалік від автошляху міжнародного значення М04E50, за 4 км від залізничної станції Цукуриха, з якої можна потрапити до міст Курахового, Донецька, Селидового та Покровська.
Місто засноване 1952 року у зв'язку з будівництвом вугільних копалень шахти «Україна», яка функціонує й досі. До 1963 року називалося селище Лисівка (Лісівка); селище шахт «Лісівська» і «Селидівська-Південна» отримало статус селища міського типу з 20 грудня 1957 року. У 1963 році отримало статус міста і назву, похідну від назви шахти.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області», місто увійшло до складу Селидівської міської громади.
17 липня 2020 року, внаслідок адміністративно-територіальної реформи, відповідно з Постановою Верховної Ради України № 807-IX, Селидівська міська громада увійшла до складу новоутвореного Покровського району Донецької області[3].
21 квітня 2024 року о 8:30 російські окупанти обстріляли місто Українськ з використанням РСЗВ «Смерч». Внаслідок влучання засобу ураження загинула 82-річна жінка та дістали травм різного ступеня тяжкості четверо чоловіків віком від 21 до 53 років. Також пошкоджено 6 багатоквартирних житлових будинків[4].
6 липня 2024 року, близько 10:50, окупанти здійснили обстріл міста із застосуванням РСЗВ «Смерч» з касетною бойовою частиною. Внаслідок обстрілу загинула одна людина, двоє — поранених[5].
24 вересня 2024 російські війська захопили місто Українськ[6].
Станом на 1976 рік населення складало 20 000 осіб.
За даними перепису 2001 року населення міста становило 13 378 осіб, із них 23,08 % зазначили рідною мову українську, 76,4 % — російську, 0,2 % — білоруську, 0,05 % — молдовську, 0,04 % — вірменську, 0,01 % — польську, німецьку та грецьку мови[7].
Динаміка зміни населення Українська за роками[8]:
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[9]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 48.38% |
| росіяни | 48.24% |
| білоруси | 1.32% |
| татари | 0.37% |
| молдовани | 0.22% |
| греки | 0.19% |
| вірмени | 0.13% |
| азербайджанці | 0.13% |
| грузини | 1.02% |
| інші/не вказали | 0.32% |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 10221 | 76.40% |
| українська | 3087 | 23.08% |
| білоруська | 27 | 0.20% |
| румунська | 7 | 0.05% |
| вірменська | 6 | 0.04% |
| інші/не вказали | 30 | 0.23% |
| Усього | 13378 | 100% |
У місті діє шахта «Україна», кам'яновугільні копальні, збагачувальна фабрика.
У 2008—2009 роках, з ініціативи мерії міста, оголошеної у ЗМІ, в Українськ переселилося близько 700 сімей із різних областей України. На шахті «Україна» працює не більше 10 % працездатного населення. У місті діє асфальтний завод, цех з випічки хлібобулочних виробів, кілька швейних майстерень, дрібні авторемонтні підприємства. Проведено інтернет («Укртелеком»), існує також міська локальна мережа.
Житлова площа коштує не набагато дешевше, ніж у довколишніх містах: у газифікованих і опалюваних районах міста двокімнатна квартира в нормальному стані коштує $ 7–8 тис. У місті немає своєї автостанції, хоча раніше вона справно функціонувала. Через місто прямують транзитні рейсові автобуси.
Місто побудоване на рівнині в околицях шахти, дренажні споруди передбачені тільки для дуже невеликої кількості (1–2) вулиць, що природно призводить до відсутності стоку опадів.
Починаючи з 1990-х років, населення міста стрімко зменшується, дуже велике число п'ятиповерхових (найвищі будови, крім шахт, у місті) будинків стоять напівзанедбані, часом цілі поверхи не заселені. Статистичні дані по населенню, що приводяться в багатьох довідниках по містах Донецької області, не відповідають дійсності й дають дещо завищені результати, близько 12 000 осіб у 2004 році[11], проте спеціального дослідження на цю тему не проводилося. Напевно, фактична кількість населення становить не більше половини від цієї кількості. Житлова площа практично нічого не коштує.
Зі зменшенням, а часом і припиненням фінансування багатьох шахт Донецької області, різко зменшився добробут жителів. Поселення існує доти, доки існує шахта «Україна», заради якої його і побудували. При явному занепаді виробництва жодних заходів зі створення альтернативних робочих місць не робиться.
У місті є дві бібліотеки, стадіон, спортшкола, два дитячих садки.
- Дитячо-юнацька Спортивна Школа (ДЮСШ) шахти «Україна» ім. ЗМС В. В. Мірошниченка
- Копія пам'ятника Богдана Хмельницького (Київ)
- Українська ЗОШ № 12
- Корабльов Андрій Віталійович (1984—2014) — учасник українсько-російської війни[12].
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 19 вересня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Унаслідок обстрілу з РСЗВ «Смерч» в Українську загинула жінка, четверо людей дістали поранення. Interfax-Україна. 21 квітня 2024.
- ↑ Армія РФ обстріляла Українськ на Донеччині: один загиблий, двоє поранених. Радіо Свобода. 6 липня 2024.
- ↑ Росіяни захопили Українськ на Донеччині, – DeepState.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2021. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Наведено за даними державної служби статистики України
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ «Міста Донецької області: Довідник». Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 22 липня 2014. [Архівовано 2014-07-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Корабльов Андрій Віталійович. Книга пам'яті. Архів оригіналу за 28 травня 2015. Процитовано 10 квітня 2016.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII століттях (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152 с. ISBN 5-8326-0011-8
- М. А. Алфьоров. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія / М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- М. А. Алфьоров. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
- Шахтарський край: місто Українськ. [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 Населені пункти Селидівської міської громади | |
|---|---|
| Міста | |
| Селища | |
| Села | |
Міста Донецької області | ||
|---|---|---|
Авдіївка · Амвросіївка · Бахмут · Білицьке · Білозерське · Бунге · Волноваха · Вуглегірськ · Вугледар · Гірник · Горлівка · Дебальцеве · Добропілля · Докучаєвськ · Донецьк · Дружківка · Єнакієве · Жданівка · Залізне · Зугрес · Іловайськ · Кальміуське · Костянтинівка · Краматорськ · Красногорівка · Курахове · Лиман · Макіївка · Маріуполь · Мар'їнка · Миколаївка · Мирноград · Моспине · Новоазовськ · Новогродівка · Покровськ · Родинське · Світлодарськ · Святогірськ · Селидове · Сіверськ · Слов'янськ · Сніжне · Соледар · Торецьк · Українськ · Харцизьк · Хрестівка · Часів Яр · Чистякове · Шахтарськ · Ясинувата |  | |