Уманський Терентій Хомич
Терентій Хомич Уманський | |
---|---|
Народження | 23 грудня 1906 Верблюжка |
Смерть | 17 березня 1992 (85 років) Київ |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | стрілецькі війська |
Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
Роки служби | 1928–1958 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-майор |
Командування | 240-ва стрілецька дивізія, Київське суворовське училище |
Війни / битви | радянсько-фінська війна німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Уманський Терентій Хомич у Вікісховищі |
Терентій Хомич Уманський (23 грудня 1906, Верблюжка — 17 березня 1992, Київ) — радянський воєначальник, командир 240-ї стрілецької дивізії, Герой Радянського Союзу (1943). Начальник Київського суворовського училища у 1956–1958 роках, генерал-майор.
Народився 23 грудня 1906 року в селі Верблюжці (тепер Новгородківського району Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Закінчив шість класів школи. Працював в колгоспі.
У Червоній Армії з 1928 року. У 1932 році закінчив Одеську піхотну школу, у 1941 році — курси «Постріл». Член ВКП(б) з 1937 року. Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. На фронті в Другу світову війну з серпня 1941 року. З 2 липня 1943 року і до кінця війни командував 240-ю стрілецькою дивізією.
29 вересня 1943 року у складі 38-ї Армії Центрального фронту. 240-ва стрілецька дивізія під командою полковника Уманського форсувала Дніпро в районі села Лютіж Вишгородського району Київської області, захопила і утримала плацдарм, з якого 3 листопада розпочався наступ на Київ і його звільнення.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 жовтня 1943 року за вміле командування стрілецькою дивізією, зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм полковнику Уманському Терентію Хомичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1860).
Постановою Ради Народних Комісарів Союзу РСР від 13 вересня 1944 року полковнику Уманському Т. Х. присвоєно військове звання «генерал-майор».
Після війни продовжував службу в армії на командних посадах. У 1948 році він закінчив Військову академію Генерального штабу. З 26 травня 1956 по 29 вересня 1958 року був начальником Київського суворовського училища. З 1958 року в запасі.
Проживав в Києві. Помер у 85-річному віці 17 березня 1992 року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′00″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.4166833° пн. ш. 30.5015139° сх. д.).
- Медаль Золота Зірка № 1860 Героя Радянського Союзу (29 жовтня 1943)
- Два ордени Леніна (29 жовтня 1943, 3 листопада 1953)
- Три ордени Червоного Прапора (10 березня 1943, 9 листопада 1943, 20 червня 1949)
- Орден Кутузова 2-го ступеня (28 квітня 1945)
- Орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня (10 січня 1944)
- Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (6 квітня 1985)
- Орден Червоної Зірки (3 листопада 1944)
- Медаль «За відвагу»
- Хрест «За видатні заслуги» (США)
- Медалі
- В Києві на будинку № 4 по вул. Лаврській, де мешкав Т. Ф. Уманський з 1957 по 1974 роки, встановлено меморіальну дошку (у вересні 2022 року викрадена невідомими).
- В селі Лютіж у Меморіалі воїнам 180-ї та 240-ї стрілецьких дивізій встановлено бюст Героя[1].
- У місті Кропивницький провулок Толбухіна перейменували на провулок Терентія Уманського.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2
- Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5
- Битва за Буковину. — Ужгород, 1967;
- Нам дороги эти позабыть нельзя. — Киев, 1980.
- Народились 23 грудня
- Народились 1906
- Померли 17 березня
- Померли 1992
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Військової академії Генштабу
- Члени КПРС
- Генерал-майори (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Кутузова II ступеня
- Кавалери ордена Богдана Хмельницького II ступеня (СРСР)
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Кавалери хреста «За видатні заслуги» (США)
- Уродженці Верблюжки
- Учасники радянсько-фінської війни
- Учасники Другої світової війни
- Герої Радянського Союзу — українці
- Герої Радянського Союзу — уродженці України
- Померли в Києві
- Начальники Київського військового ліцею імені Івана Богуна
- Радянські командири стрілецьких дивізій у Другій світовій війні
- Почесні громадяни Обухова