Ферапонтов Володимир Петрович (актор)

Володимир Ферапонтов
Владимир Петрович Ферапонтов
Дата народження	7 січня 1933(1933-01-07)
Місце народження	Q4289942?, Нижньоудинський район, Східносибірський край, РСФРР, СРСР
Дата смерті	19 квітня 2008(2008-04-19) (75 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Введенське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Alma mater	Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1956)
Професія	актор
Кар'єра	1956—2008
Нагороди
IMDb	ID 0272191

Володимир Петрович Ферапонтов (7 січня 1933(1933-01-07), Q4289942?, Східносибірський край — 19 квітня 2008(2008-04-19), Москва) — радянський і російський актор театру та кіно, актор озвучування. Заслужений артист Російської Федерації (1992).

Біографія

Народився 7 січня 1933 року в селі Млин Нижньоудинського району Іркутської області. Пізніше сім'я переїхала до підмосковної Івантєєвки. Батько, Петро Михайлович, був військовослужбовцем, брав участь в радянсько-фінській та німецько-радянської війни. Після звільнення зі Збройних Сил був секретарем партійної організації Івантєєвської трикотажної фабрики. Мати, Ганна Дмитрівна, працювала ткалею на тій же фабриці. У них народилося троє синів, з яких Володя був найстаршим. Середній, В'ячеслав, що не закінчивши училище ім. М. Е. Баумана, працював в Академії наук СРСР. Молодший, Олександр, став науковцем, жив і працював в Зеленограді. За збігом обставин всі троє братів пішли з життя в 2008 році: 1 січня помер Олександр, 19 квітня — Володимир, а 17 травня — В'ячеслав.

У школі займався в театральному гуртку. Закінчивши школу, подав документи до Щепкинського училища, де йому запропонували пройти іспити відразу з другого туру, а потім він був прийнятий на курс Марії Йосипівни Кнебель.

У 1956 році закінчив училище і вступив до Московського музично-драматичний театр «Ромен», де пропрацював шість років.

З 1960 року почав зніматися в кіно. У 1962 році був прийнятий до Театру-студії кіноактора, зіграв у багатьох постановках цього театру.

Займався концертною діяльністю, їздив по країні з програмою «Ми з кіно». Був учасником популярної в 1980-і роки телепрограми «Веселі хлопці». У Театрі кіноактора пропрацював до 1993 року. Надалі працював актором дубляжу («Веселі мелодії», «Леді і Бродяга», «Бетмен», «Губка Боб Квадратні Штани» та багато інших). Знімався в серії реклам «Улюблений сад».

Член Спілки кінематографістів СРСР (Москва).

Помер в Москві 19 квітня 2008 року, похований на Введенському кладовищі, дільниця № 7.

Родина

Зі своєю майбутньою дружиною Володимир Ферапонтов познайомився, навчаючись на третьому курсі Щепкінского училища. У 1955 році вони одружилися і прожили разом 53 роки, до самої смерті актора. Його дружина Інна Борисівна закінчила Московську консерваторію, була музикантом оркестру ЦТСА, а потім викладала скрипку в музичній школі. У 1957 році в родині Ферапонтових народився син Борис (помер в 2018 році), що став викладачем іноземних мов.

Фільмографія

• 1957 — Комуніст — вартовий
• 1959 — Також люди — французький солдат
• 1960 — Мічман Панін — радист
• 1962 — Кубинська новела — охоронець банку
• 1964 — Рогатий бастіон — Миша, наречений Соньки
• 1965 — Лебедєв проти Лебедєва — кореспондент
• 1965 — Двадцять шість бакинських комісарів — Анатолій Богданов
• 1966 — Подорож («Папа, склади!») — приятель Сергія з гітарою
• 1966 — Казка про царя Салтана — корабельник
• 1966 — Я солдат, мама — черговий по кухні
• 1967 — Розбудіть Мухіна! — коментатор гладіаторських боїв
• 1968 — Кінець «Сатурна» — Грибков
• 1969 — Ад'ютант його високоповажності — поручик
• 1969 — Старий знайомий — фізик-бородань
• 1969 — Золото — Мирко, кондуктор
• 1970 — Опікун — телеведучий
• 1971 — 12 стільців — шахіст у картатому піджаку / гітарист у театрі
• 1972 — Мічений атом — міліціонер на посту ДАІ на станції Проня
• 1973 — Крапля в морі — Володя Синіцин, тато Віті
• 1975 — Не може бути! — мандолініста на весіллі
• 1975 — Без права на помилку — Сергій Іванович Бухтін, капітан міліції
• 1976 — 12 стільців — міліціонер
• 1976 — Безбатченківщина — Вишняков, голова колгоспу
• 1977 — Ходіння по муках — генерал Кутєпов
• 1979 — Небезпечні друзі — Петро Іванович, полковник, начальник колонії
• 1979 — Постріл у спину — Ванін
• 1981 — Кільце з Амстердама — Володимир Петрович Доценко, моряк
• 1983 — Тривожний виліт — Микола Самохвалов, прапорщик
• 1984 — Блискучий світ — Агассіц, директор цирку
• 1985 — Битва за Москву — Павлов
• 1985 — Загадка Кальмана
• 1986 — Борис Годунов — Хрущов, боярин
• 1986 — Секунда на подвиг — Самохін
• 1987 — Раз на раз не випадає — святий отець
• 1988 — Вірними залишимося — Ференц
• 1989 — Візит дами — начальник залізничної станції
• 1990 — Невідомі сторінки з життя розвідника — супутник Володимира
• 1990 — Футболіст — Миша, друг Олега Норова
• 1991 — «Фітіль» № 347: «Кримінальне танго» — Керосінін
• 1992 — На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі — мафіозі Кодряну
• 1992 — Устриці з Лозанни — начальник колонії

Озвучування

• 1971 — Чебурашка — міліціонер / поштар / виконання пісні крокодила Гены
• 1973 — Волошка
• 1974 — Шапокляк — виконання пісні «Голубой вагон» / контролер / директор фабрики / туристи-бракон'єри
• 1974 — Чарівник Смарагдового міста — Трусливий Лев (2-4 серії)
• 1974 — Федорино горе — товстий кіт / куриця / таракани / чайник / самовар / виконання пісні
• 1975 — Алдар-Косі
• 1979 — Дядечко Ау — виконання пісень
• 1980—1981 — Ну, постривай! («телевипуски») — Вовк
• 1984 — Мисливець до казок — солдат
• 1985 — Два квитки до Індії — шофер вантажівки
• 1987 — Пригоди пінгвіненяти Лоло — бракон'єр
• 1991 — Іван-Царевич і Сірий вовк — Цар Далмат
• 1993 — Блазень Балакірєв — Петро I
• 1993 — Ванюша і велетень — Богатир / Дракон
• 1994 — Фантазери з села Угори — голова Змея Горыныча
• 1994 — Весела карусель № 27. Хто перший? — дід
• 1995 — Три зв'язки соломи — епізодичні персонажі'
• 2010 — Крокодил Гена — крокодил Гена
• 2013 — Чебурашка — крокодил Гена

Комп'ютерні ігри

• 2007 — В гостях у поні — помічник

Посилання

• Володимир Ферапонтов [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // film.ru
• Смелова Ирина. Крокодила Гену едва не погубила жадность Василия Ливанова // Собеседник : газета. — 2012. — Число 22. — 10. Архівовано з джерела 22 вересня 2017. Процитовано 30 вересня 2021.
• Володимир Ферапонтов; Муслім Магомаєв; Світлана Степченко і Олена Троян [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Державна радіомовна компанія «Маяк»