Книга «Побільшення»«Прапор Перемоги над Рейхстагом» Одна з фотографій Євгена Халдея із червоним прапором над рейхстагом. Помилково вважається за встановлення Прапора Перемоги. Насправді зроблена 2 травня1945
За одним джерелом[1][2]: «Фотохудожник, це людина, яка створює і росповсюджує фотографії як „мистецтво“», тобто «людина, яка створює художні фотографії».
Незважаючи на те, що завжди протиставлялася художня фотографія фотографії журналістській, комерційній (рекламній), побутовій — світлини, створені в цих сферах людської діяльності, нерідко ставали творами мистецтва.
Хоча, як стверджується в іншому[3]: «визначення й оцінка мистецтва як явища була і залишається предметом дискусій». Природу мистецтва нерідко вважають «найневловимішою з усіх загадок людської культури»[4].
Сучасні фотохудожники, які використовують цифрові фотокамери і комп'ютерну обробку, відносять свої твори до медіа-мистецтва.
Історія фотографії України налічує досить значну кількість видатних постатей. Тут доводиться обмежитися тільки найпомітнішими.
Розвиток фотографії в Україні почався ще наприкінці XIX століття. У 1930-і роки створені перші професійні об'єднання художників, спочатку в західних землях.
Серед активних діячів світлопису (фотографії) можна виділити Ярослава Савку — пропагандиста української фотографії, співорганізатора першого українського фотографічно-мистецького часопису «Світло й тінь» — фотографії Я. Савки відзначалися технічною довершенністю, художністю та незвичайними ракурсами[5] — а також Юрія Дороша — автора книг «Підручник фотоаматора» та «Побільшення».
З воєнного і повоєнного періоду слід назвати таких фотомайстрів, як Якова Давидзона — лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (1977) та Євгена Халдея (народився в Донецьку), автора всесвітньо відомих фотографій «Прапор над рейхстагом» і «Регулювальниця» (регулювала рух транспорту в Берліні у травні 1945-го, поруч із рейхстагом).
Протягом останніх десятиліть у суспільному інформаційному просторі відбулося піднесення фотографії і визнання її одним із найактуальніших мистецтв. У цей час на світову художню сцену вийшло нове покоління фотографів, що репрезентували себе як художники, а світлопис — як високе мистецтво.
Василь Рябченко[6] з початку 1970-х активно експериментує з фотографією. Використовує фотофіксацію імпровізацій за участю предметів і людського тіла, в компонуванні яких художник використовує «порожнистість» і асиметрію, властиву східної традиції.[7] Свої фотографії Василь Рябченко часто використовує в інсталяціях і колажі, а також застосовує їх в якості матеріала при написанні живописних робіт і створення цифрової графіки.[8]
Антон Соломуха. "Червоний Капелюшок відвідала Лувр" (2008)Українсько-французький фотохудожник Антон Соломуха, член НАМУ. Відомий відкриттям нового жанру в сучасній фотографії — «фото-живопису», у своїх багатофігурних мізансценах об'єднує фотографічне зображення із живописними пошуками.
Борис Михайлов — вважається класиком сучасної фотографії. Мистецтво Михайлова має концептуальний та соціально-документальний характер. Його твори документують зміни в побуті та суспільстві, які відбувалися у пізньому СРСР та після його розпаду. Лауреат престижної премії фундації Хассельблада (1994), його альбом «Незакінчена дисертація» увійшов у десяток найкращих фотоальбомів світу (англ. Kraszna-Krausz Book Award).
Валерій Решетняк — український фотограф, співзасновник фотографічного об'єднання «Погляд»[9] (разом з Ритою Островською та іншими), співзасновник НСФХУ. Лауреат кількох національних фотоконкурсів. Відомій добіркою в соціальній фотографії за радянських часів та успішною кар'єрою в комерційній фотографії як то оздобрення альбомів Руслани Лижичко, гурту Скрябін і інших.
Творча діяльність Спілки спрямована на розвиток та популяризацію у світі української фотографії, в тому числі художньої фотографії. З цією метою НСФХУ активно займається організацією та проведенням національних і міжнародних фотоконкурсів, масштабних фотосалонів та виставок, влаштовує навчальні семінари та майстер-класи. та інші.
↑(англ.)Christopherson, Richard W. Making Art With Machines: Photography's Institutional Inadequacies. Urban Life and Culture. — Vol. 3. — No. 1. — April 1974. — P. 3-34.
↑(англ.)Christopherson, Richard W. From Folk Art To Fine Art: A Transformation in the Meaning of Photographic Work.. — Urban Life and Culture. — Vol. 3. — No. 2. — July 1974. — P. 123—157.
