Фредерик Гоуленд Гопкінс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гопкінс.
Фредерик Гоуленд Гопкінс
англ. Frederick Gowland Hopkins
Народився20 червня 1861(1861-06-20)[1][2][…]
Істборн, Істборн[d], Східний Сассекс[d], Східний Сассекс, Велика Британія[4][5][1]
Помер16 травня 1947(1947-05-16)[5][1][…] (85 років)
Кембридж, Велика Британія[5][1]
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Національністьанглієць
Діяльністьбіохімік, лікар, викладач університету, хімік
Alma materКінґс-коледж
Лікарня Гаяd
Триніті-коледж (Кембридж)
Лондонський університет
Imperial College School of Medicined
Галузьбіохімія
ЗакладКінґс-коледж
Кембриджський університет
ПосадаПрезидент Лондонського королівського товариства[d][1]
Науковий ступіньпрофесор
Науковий керівникТомас Стівенсон
Відомі учніДжон Голдейн
Ернст Чейн
Аспіранти, докторантиMalcolm Dixond
Джон Бердон Сандерсон Голдейн
ЧленствоЛеопольдина
Лондонське королівське товариство[1]
Академія наук СРСР
Російська академія наук
Бельгійська королівська академія медицини
Національна академія наук США
Відомий завдяки:вітаміни, триптофан
Нагороди

Нобелівська премія з фізіології або медицини (1929)

Орден «За заслуги» (Великобританія)
Орден «За заслуги» (Великобританія)
Лицар-бакалавр
Лицар-бакалавр

«Медаль Коплі» (1926)
«Королівська медаль» (1918)
«Медаль Альберта» (1934)
CMNS: Фредерик Гоуленд Гопкінс у Вікісховищі

Фредери́к Го́уленд Го́пкінс (англ. Frederick Gowland Hopkins; 20 червня 1861, Істборн, Велика Британія — 16 травня 1947) — англійський біохімік. Відкрив вітаміни A і D, а також амінокислоту триптофан. Лауреат Нобелівської премії (1929).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Фредерик Гоуленд Гопкінс народився в Істборні (Східний Суссекс) у сім'ї Елізабет (Гоуленд) та Фредерика Гопкінса. Його двоюрідний брат — поет Джерард Менлі Гопкінс. Батько Фредерика — продавець книг і пристрасний шанувальник науки, раптово помер незабаром після народження сина. Фредерик проводив багато часу за читанням Чарлза Дікенса і складанням віршів. У віці 8 років вперше використав мікроскоп батька для вивчення живих організмів, які він виловлював у морі.

У 1871 році його мати переїхала в Інфільд, сільську місцевість недалеко від Лондона, щоб жити разом зі своїми матір'ю та братом. Гопкінс був відправлений в лондонську міську школу, де його успіхи з хімії та англійської мови були відзначені нагородами. Школу він покинув та був зарахований у приватну школу з трирічним навчанням. Коли Фредерику Гопкінсу виповнилося 17 років, сім'я, вважаючи, що його освіту закінчено, підшукала йому роботу страхового службовця. Однак незабаром після закінчення занять в школі написав статтю про фіолетовий дим, який випускають жуки-бомбардири, яку прийняли до публікації у часописі «Ентомолог» (англ. «The Entomologist»).

Протягом наступних трьох років Гопкінс навчався аналітичній хімії у фармацевтичній фірмі. Використовуючи невелику спадщину, яка дісталася від дідуся, він зміг вивчати хімію спочатку в Королівській школі Південного Кенсінгтона, а потім в Університетському коледжі Лондона. Висока оцінка, отримана на екзамені з хімії, дала йому можливість стати асистентом сера Томаса Стівенсона, експерта з токсикології та фахівця з судової медицини у лікарня Гая. Працюючи зі Стівенсоном Гопкінс отримав ступінь бакалавра природничих наук в Лондонському університеті. За рекомендацією Стівенсона він у 1888 році був зарахований в медичну школу Гая зі стипендією Гулла для досліджень.

У 1891 році Гопкінс опублікував опис осадження сечової кислоти за допомогою хлориду амонію — аналітичного методу, який використовувався протягом багатьох років.

Після отримання медичного ступеня у медичній школі Гая в 1894 році Гопкінс залишився в школі ще на чотири роки викладачем фізіології, хімії, токсикології та фізики. Протягом двох останніх років він очолював клінічне дослідне відділення, де проводилися лабораторні дослідження, які використовуються у процесі діагностики і лікування. У рамках своїх дослідів в області хімії білка він розробив методи виділення протеїнів із крові та яєчного білка, а також методи кристалізації білків у великих кількостях для подальших досліджень.

У 1898 році Гопкінс був запрошений Міхаелем Фостером у Кембриджський університет як дослідник і викладач хімічної фізіології.

У 1906 році Гопкінс показав, що різні білки, які згодовуються мишам, надають різні ефекти на зріст тіла, зокрема що білки, у яких відсутній триптофан, недостатні для потреб організму. Він зробив висновок, що властивості білків залежать від типів присутніх у них амінокислот. У 1910 році на короткий час праця Гопкінса була перервана, що було пов'язано зі зниженням працездатності в результаті перевтоми. У 1912 році він повідомив про результати своїх досліджень в статті «Експерименти з харчування, які ілюструють значення додаткових факторів у нормальній дієті» (англ. «Feeding Experiments Illustrating the Importance of Accessory Factors in Normal Dietaries»). У 1921 році Гопкінс виділив трипептид, утворений трьома амінокислотами, який назвав глутатіоном, необхідний як переносник кисню в клітинах рослин і тварин. Він також відкрив ксантиноксидазу, яка служить каталізатором окислення ксантину і гіпоксантину (безбарвних кристалічних речовин) у сечовій кислоті.

У 1914 році Гопкінс отримав призначення керівником відділу біохімії в Кембриджі. У 1925 році він переїхав у новозбудований Інститут біохімії Данна. У 1929 році Гопкінс розділив Нобелівську премію з фізіології або медицини з Християном Ейкманом «за відкриття вітамінів, що стимулюють процеси росту». У своїй Нобелівській лекції «Початок історії дослідження вітамінів» (англ. «Earlier History of Vitamin Research») Гопкінс нагадав, що в його статті за 1912 року було відзначено існування «необхідних харчових продуктів, не розглядалися серйозно як предмет фізіологічної необхідності».

З 1930 по 1935 роки Гопкінс був президентом Королівського товариства, що давало йому можливості вести дослідницьку роботу. Після 1935 року він продовжив свої досліди пігментів комах і проміжного обміну речовин, хоча зір його знизився, а здоров'я погіршилося.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1898 році Фредерик Гопкінс одружився з Джессі Енн Стівенс; у них народився син, який став згодом лікарем, і дві дочки, одна з яких була біохіміком. Фредерик Гопкінс помер у Кембриджі 16 травня 1947 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Magnusson M. Chambers Biographical Dictionary — W & R Chambers, 1990. — ISBN 978-0-550-16041-6
  5. ↑ а б в Хопкинс Фредерик Гоуленд // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник: Президент Королівського товариства
1930-1935 		Наступник:
Ернест Резерфорд Вільям Генрі Бреґґ
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фредерик_Гоуленд_Гопкінс&oldid=43274421