Координати: 21°2′ пн. ш. 105°51′ сх. д. / 21.033° пн. ш. 105.850° сх. д. / 21.033; 105.850
Очікує на перевірку

Ханой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ханой
Hà Nội
Прапор
Прапор Ханоя
Собор святого Йосифа в Ханої
Собор святого Йосифа в Ханої
Собор святого Йосифа в Ханої
Основні дані
21°2′ пн. ш. 105°51′ сх. д. / 21.033° пн. ш. 105.850° сх. д. / 21.033; 105.850
Країна В'єтнам
Адмінцентр Ba Đìnhd
Столиця для В'єтнам, Бакбо, Династія Чан, Французький Індокитай і ДРВ

Межує з

— сусідні нас. пункти
Віньфук, Тхайнгуєн
Футхо Бакзянг, Бакнінь, Хинг'єн
Ханам, Хоабінь
Поділ
  • Ba Đìnhd, Bắc Từ Liêmd, Cầu Giấyd, Đống Đad, Хадонгd, Hai Bà Trưngd, Hoàn Kiếmd, Hoàng Maid, Long Biênd, Nam Từ Liêmd, Tây Hồd, Thanh Xuând, Sơn Tâyd, Ba Vìd, Ứng Hòad, Thường Tín Districtd, Thanh Trìd, Thanh Oaid, Thạch Thấtd, Sóc Sơnd, Quốc Oaid, Phúc Thọd, Phú Xuyênd, Mỹ Đứcd, Mê Linhd, Hoài Đứcd, Gia Lâmd, Đông Anhd, Đan Phượngd, Chương Mỹd
    • Засновано 1010
    Площа 3 324,5 км²
    Населення 3 083 800 (2004)
    · густота 2 132 осіб/км²
    Агломерація 7 087 700 (2014)[1]
    Висота НРМ 16 м
    Водойма Хонгха
    Офіційна мова в'єтнамська
    Назва мешканців англ. Hanoians, фр. Hanoïen[2] і фр. Hanoïenne[2]
    Міста-побратими Джакарта, Анкара[3], Бангкок (2004), Budapest District XVId, Пекін, Варшава (2000)[4], Вікторія, Префектура Фукуока (2008), Сеул[5], Монреаль, Астана, Палермо (2000)[6], Київ, Іль-де-Франс (1989)[7][8], Тулуза[9], Ендр і Луара (2000)[8], Пномпень[10], Сейшельські Острови[11], Йокогама (16 листопада 2007)
    Телефонний код (+84) 242, 243, 244, 245, 246, 247 і 248
    Часовий пояс Indochina Timed і UTC+7
    Номери автомобілів VN
    GeoNames 1581130
    OSM r1903516  ·R
    Поштові індекси 10000–10999[12][13], 11000–11999[12][13], 12000–12999[12][13], 13000–13999[12][13] і 14000–14999[12][13]
    Міська влада
    Мер міста Тран Сі Тганьd
    Вебсайт hanoi.gov.vn
    Мапа
    Мапа
    Ханой. Карта розташування: В'єтнам
    Ханой
    Ханой
    Ханой (В'єтнам)
    CMNS: Ханой у Вікісховищі

    Ханой (в'єт. Hà Nội, [hàː nôjˀ]ⓘ) — столиця В'єтнаму, другий за значенням промисловий центр країни (після Хошиміна). Має статус міста центрального підпорядкування з правами провінції.

    Географія

    [ред. | ред. код]
    Панорама Ханоя

    Місто розташоване у північному В'єтнамі в центральній частині дельти річки Хонгха (на західному березі), за 140 км від Тонкінської затоки Південнокитайського моря.

    Площа міста становить 3 324,5 км².

    Клімат

    [ред. | ред. код]

    Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — червень із середньою температурою 28.9 °C (84 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 16.7 °С (62 °F).[14]


    Клімат Ханоя
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Середній максимум, °C 18,9 18,9 22,8 26,1 31,1 32,2 32,2 32,2 31,1 27,8 23,9 21,1 26,5
    Середня температура, °C 17 17 20 24 27 29 29 28 27 25 21 18 23
    Середній мінімум, °C 15 15 17,8 21,1 23,9 25 26,1 26,1 25 22,2 18,9 15 20,9
    Норма опадів, мм 21 28 46 91 183 229 255 296 251 146 46 14 1607
    Днів з опадами 14 17 22 18 18 18 19 18 14 11 9 9 187
    Вологість повітря, % 85 85 90 90 85 85 85 90 85 80 80 80 85
    Джерело: Weatherbase

    Історія

    [ред. | ред. код]
    Ханойська цитадель

    Історія міста починається з 1010 року, коли імператор Лі Тхай То, перший правитель в'єтнамської династії Лі (1009—1225), наказав звести місто на околицях фортеці Дайла і перенести сюди столицю держави Дайв'єт. Нове місто отримало назву «Тханглонг» (в'єтн. Thăng Long, 昇龍 — «Злітаючий дракон»). Тханг Лонг залишався головною столицею В'єтнаму до 1802 року, коли остання в'єтнамська династія, Нгуєн (1802—1945), перенесла столицю на південь в Хюе. Місто часом перейменовували, одна з назв міста, Дон Кінх, яку мало місто за часів пізньої династії Ле (1428—1787), пізніше була змінена європейцями на Тонкін. Під час французького колоніального панування (1883—1945) назва Тонкін використовувалася для позначення всього регіону. Назва «Ханой» (Hà Nội — «Між двох річок») стала використовуватися з 1831 року за наказом імператора Мінь Манга.

    Під французьким управлінням Ханой знову стає важливим адміністративним центром. 1902 року він стає столицею Французького Індокитаю. Це сталося значною мірою через близькість Тонкіна до Південного Китаю, де французи прагнули розширити свій вплив і через мінеральні ресурси Тонкина. Ханой залишився адміністративним центром і під час японської окупації (1940-45).

    У серпні 1945 року, після японської капітуляції, В'єтмінь під керівництвом Хо Ші Міна захопив владу в Ханої, і місто було оголошене столицею Демократичної Республіки В'єтнам. Однак французи знову захопили місто 1946 року під час Першої індокитайської війни і Ханой залишався під їх контролем до поразки під Дьєнб'єнфу 7 травня 1954 року. Незабаром після цього Ханой став столицею Демократичної Республіки В'єтнам (Північний В'єтнам).

    Під час війни у ​​В'єтнамі бомбардування Ханоя авіацією Сполучених Штатів у 1965, 1968 і 1972 роках завдало величезних збитків. Після краху Південного В'єтнаму 30 квітня 1975 року Північний В'єтнам поширив свій контроль на всю територію В'єтнаму. 2 липня 1976 року була створена Соціалістична Республіка В'єтнам, і Ханой став її столицею.

    Ханой — великий промисловий центр (машинобудівна, хімічна, легка промисловості). У 1961-1962 генеральний план Ханоя розроблявся під керівництвом українського радянського архітектора Ігоря Алферова.

    За повідомленням американського журналу для мандрівників Travel & Leisure, у 2006 році Ханой увійшов до списку десяти найпривабливіших для іноземних туристів міст Азії.

    У жовтні 2010 року офіційно святкувалося 1000-річчя заснування міста[15]. На честь цієї події була створена керамічна мозаїка завдовжки 6,5 кілометрів.

    Архітектура та пам'ятки

    [ред. | ред. код]
    Пагода на одному стовпі
    Пагода Чанкуок

    Ханой має правильне планування, яке склалося наприкінці XIX і першій половині XX століття. Центральна площа міста — Бадінь, тут 2 вересня 1945 року було проголошено незалежність країни. На площі розташовані Мавзолей Хо Ші Міна, будівля Національних зборів В'єтнаму та президентський палац.

    У місті багато зелених насаджень і мальовничих озер, найбільшим з яких є озеро Тей (Західне озеро), колишня стариця річки Хонгха (друге за величиною озеро країни). Широко відоме озеро Хоанкієм у центрі міста, яке має й іншу назву — «Озеро повернутого меча».

    У Ханої більше 400 храмів і пагод, які надають місту особливий колорит. Найвідомішою є «Пагода на одному стовпі», яка у вигляді стилізованого лотосу піднімається з вод маленького ставка.

    У колоніальний період місто переважно забудовувалося двох-трьохповерховими будинками під черепичним дахом.

    Адміністративний поділ

    [ред. | ред. код]

    Станом на 2007 рік, Ханой поділений на дев'ять внутрішніх районів (Бадінь — політичний центр, Каузей — на ім'я важливого моста, Донгда, Хоанкієм — старий центр міста з однойменним озером, Хайбачинг, Хоангмай, Лонгбієн, Тейхо, Тханьсуан) і п'ять зовнішніх районів (Донгань, Зялам, Тилієм, Тханьчи, Шокшон).

    2008-го року до складу міста увійшла провінція Хатай.

    Населення

    [ред. | ред. код]

    Населення — 6 451 909 осіб, серед них 6 370 244 (98,73 %) в'єтнамці, 49 339 (0,76 %) мионги, 14 551 (0,23 %) тай, 17 775 (0,28 %) інші (2009, перепис)[16].

    Населення Ханою швидко зростає (приблизно на 3,5 % щорічно), тому що місто є не тільки столицею країни, а й найбільшим економічним центром Північного В'єтнаму. Швидке збільшення чисельності населення створює додатковий тиск на інфраструктуру міста.

    Освіта

    [ред. | ред. код]

    Ханой — найбільший освітній центр у В'єтнамі. За оцінками, 62 % вчених країни живуть і працюють у Ханої[17] Найбільші вищі навчальні заклади:

    • Ханойський медичний університет, заснований 1902 року як Індокитайський медичний коледж;
    • Національний університет В'єтнаму, заснований 1904 року як Індокитайський університет;
    • Ханойський університет образотворчого мистецтва, заснований 1925 року як Школа образотворчого мистецтва Індокитаю;
    • Університет мов та міжнародних досліджень, заснований 1955 року, один з провідних університетів Південно-Східної Азії цього напрямку;
    • Ханойський технологічний університет, заснований 1956 року;
    • Університет транспорту та зв'язку;
    • Ханойська школа сільського господарства.

    Культура

    [ред. | ред. код]

    Музеї

    [ред. | ред. код]
    Національний музей образотворчих мистецтв В'єтнаму

    Пам'ятки

    [ред. | ред. код]
    Вежа Черепахи та озеро Хоанкієм вночі

    Транспорт

    [ред. | ред. код]
    Міжнародний аеропорт Нойбай

    Міжнародний аеропорт Нойбай знаходиться за 45 кілометрів від центру міста. Новий міжнародний термінал (T2), який спроєктували та побудували японські підрядники, відкрився у січні 2015 року, одночасно відкрито нову трасу та новий міст, що сполучає аеропорт з центром столиці.

    Ханой також є важливим залізничним вузлом на півночі країни. Головна залізнична лінія завдовжки 1726 км, що з'єднує Ханой і Хошимін, будувалася під час французького колоніального правління з 1899 по 1936 рік. Експрес долає цю відстань за 33 години[18]. Станом на 2005 рік в мережі в'єтнамських залізниць налічувалося 278 станцій, з яких 191 — на лінії Північ-Південь.

    У Ханої будуються 2 лінії метрополітену. Перша з них була введена в експлуатацію 6 листопада 2021 року, друга має запрацювати — 2023 року[19].

    Ханой, що розкинувся на правому березі річки Хонгха, є також великим річковим портом.

    Основним видом транспорту столиці є мопеди, автобуси і таксі. В останні десятиліття мопеди потіснили велосипеди як основний засіб пересування[20]. Неухильно зростає кількість особистих автомобілів, що є новою транспортною проблемою для міста.

    Спорт

    [ред. | ред. код]
    Національний стадіон «Мідінь»

    У Ханої побудовано кілька великих спортивних арен. 2003 року в південній частині міста став до ладу Національний стадіон «Мідінь» на 40 тисяч місць[21], який став домашньою ареною Національної збірної В'єтнаму з футболу. Того ж року стадіон став місцем проведення Ігор Південно-Східної Азії 2003, тут відбулися церемонії відкриття та закриття, футбольні матчі та змагання з легкої атлетики. 2008 року на цьому стадіоні національна команда В'єтнаму посіла перше місце на чемпіонаті Південно-Східної Азії з футболу.

    Інші великі спортивні арени міста: Національний спортивний центр, стадіон «Хангдай» (22 500 місць), Кінний центр, Палац спорту Кван-Нгуа, Спортивний комплекс з водних видів спорту, легкоатлетичний манеж «Мідінь» (всього більше 20 об'єктів). 2003 року в Ханої також проводилися Треті Азійські ігри в приміщенні.

    В 2005 році у Ханої в Quan Ngua Sports Palace проходив 8-й Чемпіонат світу з ушу.

    У місті базується футбольний клуб «Ханой T&T», який виступає в В-Лізі.

    Персоналії

    [ред. | ред. код]
    • Нго Куєн (897—944) — засновник в'єтнамської династії Нго, вионг в 939—944 роках.

    Галерея

    [ред. | ред. код]
    • Мавзолей Хо Ші Міна
      Мавзолей Хо Ші Міна
    • Президентський палац у Ханої (колишня резиденція генерал-губернатора Французького Індокитаю)
      Президентський палац у Ханої (колишня резиденція генерал-губернатора Французького Індокитаю)

    Сусідні провінції

    [ред. | ред. код]
    Футхо Віньфук, Тхайнгуєн Бакзянг
    Бакнінь
    Хинг'єн
    Хоабінь Ханам

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Niên giám thống kê tóm tắt 2014
    2. ↑ а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
    3. ↑ The Flourishing Partnership Between Turkey and Vietnam by Selcuk Colakoglu - USAK Center for Asia Pacific Studies — Government of Vietnam, 2011.
    4. ↑ Miasta partnerskie Warszawy - Strona 2 — Варшава.
    5. ↑ Sister and Friendship Cities — Сеул.
    6. ↑ https://www.comune.palermo.it/js/server/uploads/_20032019122906.pdf
    7. ↑ Hanoï - Île-de-France: 30 ans d’une coopération progressive — Le Courrier du Vietnam, 2019.
    8. ↑ а б PRINCIPALES COOPÉRATIONS DÉCENTRALISÉES FRANCO-VIETNAMIENNES (2009) — Посольство Франції у В'єтнамі, 2009.
    9. ↑ Hanoï-Toulouse : coopération dans la préservation et la valorisation des patrimoines culturels — Le Courrier du Vietnam, 2020.
    10. ↑ Hanoï et Phnom Penh promeuvent leur coopération — Le Courrier du Vietnam, 2019.
    11. ↑ Thủ tướng Nguyễn Tấn Dũng hội kiến Tổng thống Seychelles — Government of Vietnam, 2013.
    12. ↑ а б в г д http://postcode.vn/
    13. ↑ а б в г д https://mabuuchinh.vn/
    14. ↑ Клімат Ханоя
    15. ↑ Commemorating 1,000 Years of the Founding of Hanoi / Vietnam Talking Points
    16. ↑ Table 5: Population by urban/rural residence, sex, ethnic group, socio-economic region and province/city, 1/4/2009. Center for Statistical Information Technology N°I, GSO, Department for Population and Labour Statistics (в'єтн.)(англ.)
    17. ↑ Hanoi — The capital of Vietnam: Preface (WEB-Archive)
    18. ↑ A fast, vast steel spine / Traveller
    19. ↑ First metro line opened in Hanoi. railwaygazette.com. Процитовано 11 листопада 2021.
    20. ↑ Imminent gridlock / D+C
    21. ↑ Khánh thành sân vận động quốc gia Mỹ Đình / VN Express

    Посилання

    [ред. | ред. код]

    Джерела

    [ред. | ред. код]
    • «Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 67-68 (рос.)
    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ханой


    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ханой&oldid=42732178