Хроматизм

Хроматизм в музиці — інтервальна система, в основі якої лежить півтон. В історії музики розрізняють хроматизм у давньогрецькій та новій європейській інтервальній системах.

Хроматизм (визначення). Види хроматичних звуків Хроматизм і вводнотонність

Протягом XVIII—XIX ст. в європейській музиці домінуючу роль займали семиступеневі діатонічні лади мажору та мінору. Однак в кінці XVIII на початку XIX, а особливо з другої половини ХІХ ст., в творчості різних композиторів помітною стає тенденція до збагачення і розширення виразних можливостей діатонічних ладів. Все частіше в музиці з'являються хроматично змінені ступені (підвищені та понижені на хроматичний півтон). І усіляка зміна висоти будь-якої з семи ступенів ладу (тобто підвищення або пониження їх на півтона за допомогою неключових знаків альтерації) є явищем хроматичного порядку. Взагалі, хроматизмом (від гр. chromatos — колір, фарба) називається півтонова видозміна діатонічних ступенів ладу. В результаті в діатоніку включаються додаткові тони, які не виконують самостійної функції, а співіснують з основними ступенями як їх варіанти. В мелодичному русі розрізняють два види хроматичних звуків:

• прохідні, взяті між двома сусідніми діатонічними ступенями, що знаходяться в цілотонному співвідношенні; 
• допоміжні, взяті на півтона вище (верхні допоміжні) або нижче (нижні допоміжні) будь-якого діатонічного ступеня між ним та його повторенням .

Хроматичні тони виникають як увідні з сусідніми діатонічними ступенями. Усвідомлення увіднотонності — одна із важливіших умов точного і виразного інтонування голосом і на інструменті із нефіксованою висотою (скрипка, віолончель). По значенню в музичній тканині розрізняють: — мелодичний хроматизм, який сприяє розцвічуванню перш за все мелодичної лінії за рахунок використання хроматичних прохідних та допоміжних звуків в тому чи іншому голосі — гармонічний хроматизм, пов'язаний із загостренням існуючих чи утворенні нових ладофункційних тяжінь, які виявляються перш за все в гармонії в акордових засобах .

Хроматична гама і її правопис

Гама, звуки якої розташовані послідовно за півтонами вгору або вниз, називається хроматичною гамою. У межах октави повна хроматична гама має 12 звуків. Вона не утворює самостійного ладу, а є різновидом мажору та мінору, звукоряд яких включає крім основних ступенів їх підвищені та понижені варіанти.

Правопис хроматичної гами.

• 1. Хроматична гама нотується із урахуванням звукоряду діатонічного мажору та мінору, ступені якого завжди залишаються незмінними .
• 2. В мажорній хроматичній гамі: — при русі вверх основні ступені підвищуються на півтону, за винятком III ст. (півтонова відстань) та VI, замість якого понижується VII ст.; — у низхідному русі основні ступені понижуються на півтону, за винятком V ст., замість якого підвищується IV.
• 3. В мінорній хроматичній гамі при русі вверх і вниз незмінними залишаються I і V ст. ладу .

Нотація висхідної мажорної гами збігається з висхідним паралельним мінором . Правопис низхідної хроматичної гами мінору збігається з низхідним однойменним мажором. У висхідному русі кожний підвищений ступінь сприймається як напружений увідний тон — терція D7 або пріма VII7 до тональності I ст. спорідненості, тризвук якої будується на наступному щаблі основного звукоряду . Саме тому в мажорі VI ст., а в мінорі — I ст. ладу не підвищуються. В низхідному русі усілякий понижений ступінь розглядається як септима D7 (IV ст.) чи як септима зм .VII 7 (VI ст.) у відповідних споріднених тональностях . Цей звук повинен розв'язуватись ходом на пів тону вниз в квінту тризвуку спорідненої тональності. Тому в мажорі V ст. ладу, а в мінорі VII ст. не понижуються. Тим не менше в музиці ХІХ і особливо ХХ ст. зустрічаються випадки і більш вільної нотації деяких звуків у відрізках хроматичної гами (у випадку нотації паралелізма голосів по півтонам, для наочності запису та зручності читання нот.)

«Хроматичними» інтервалами вважаються інтервали, що утворюються сім'ю квінтовими кроками і більше:

• Збільшена прима (і зменшена октава);
• Збільшена квінта (та зменшена кварта);
• Збільшена секунда (і зменшена септима);
• Збільшена секста (і зменшена терція);
• Збільшена терція (і зменшена секста).

У ладовому контексті мажорно-мінорної тональності хроматичні інтервали надають мелодії підвищену експресію, а тональній гармонії (наприклад, альтеровані акорди) — загострену функціональну динаміку.

Див. також

• Хроматична гама

Література

• Барский В. . Хроматика как категория музыкального мышления // Laudamus. К 60-летию Ю. Н. Холопова.- М., 1992, с.114-120.
• Barsky, Vladimir. Chromaticism. N.Y.: Routledge, 1996.
• Холопов Ю. Н. Гармония. Теоретический курс. М., 2003.
• Музыкально-теоретические системы. Учебник для историко-теоретических и композиторских факультетов музыкальных вузов. М., 2006.
• Б . Алексеев . А . Мясоедов . Элементарная теория музыки .М . Музыка . 1986 (стр. 189—195,198 — 201)
• Л . Красинская. В. Уткин . Элементарная теория музыки .М . Музыка . 1983 (стр. 177—186).
• А . Л . Островский . Курс теории музыки . Л . Музыка . 1978 (стр. 95 — 103).
• Г.А .Смаглій .Л. В. Маловик Основи теорії музики . Харків «Факт». 2001 (стор.292 — 299).

Джерела

• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
• Холопов Ю. Н. Хроматизм // Музыкальный энциклопедический словарь. М., 1990, сс.606-607.