Чайки (Обухівський район)
| село Чайки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Обухівський |
| Рада | Мисайлівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA32120010240086846 |
| Облікова картка | Чайки |
| Основні дані | |
| Населення | 388 |
| Площа | 1,5 км² |
| Густота населення | 258,67 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 09713 |
| Телефонний код | +380 456133 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°32′30″ пн. ш. 30°47′18″ сх. д. / 49.54167° пн. ш. 30.78833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
137 м |
| Водойми | р. Рось |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 09712, с. Мисайлівка |
| Карта | |
  Чайки | |
 Чайки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Чайки́ — село в Україні, в Обухівському районі Київської області. Населення становить 388 осіб.
У 18 столітті в селі зведено козацьку церкву, на місці якої станом на 21 століття існує церква Святого Миколи Чудотворця[1].
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Богуславської волості Канівського повіту Київської губернії мешкало 718 осіб, налічувалось 83 дворових господарства, існували православна церква, школа та постоялий будинок[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1006 осіб (486 чоловічої статі та 520 — жіночої), з яких 991 — православної віри[3].
З 1917 — у складі УНР. З 1920 село перебуває у повстанській Медвинській республіці. Після окупації села російськими комуністами влада вдалася до терору проти незалежних господарників, який призвів до масових голодних смертей. Галина Денисенко згадує:
До нас у хату зайшов комісар по хлібозаготовках. Згадую його блискучі чоботи, які рипіли коли він походжав по хаті. Цей нелюд бив матір, вимагаючи, щоб вона зізналася де зерно. Мати мовчала. Комісар розсердився і почав порсатися в печі. Знайшов малесенький клумочок з зерном. Я впала на коліна, просила комісара не забирати останній харч. Та чоловік вдарив мене ногою і, грюкнувши дверима, пішов собі...
,_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%A7%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%B8_02.jpg)
22 травня парафія храму святителя Миколая Чудотворця УПЦ КП села Чайки святкує своє престольне свято. Цей храм має давню історію, його ще називають «козацькою церквою», оскільки збудований він був козаками 1558. В часи безбожницької комуно-більшовицької влади Свято-Миколаївський храм зруйнували. Проте, стараннями настоятеля — протоієрея Ігора Поліжака, громади, а також фундатора — Петра Головатенка, Миколаївську церкву відродили. 2002 звершена закладка фундаменту для відбудови святині, а 2004 Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив чин освячення відродженого храму.
Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви св. Миколая с. Чайки Київського воєв.Богуславського староства, з 1790 р. Богуславського пов. Київського нам., з 1797 р. Богуславської волості, пов., з 1846 р. Канівського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/chai_001.xml [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.]
Церква св. Миколая с. Чайки - див. https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/70994_nikolaevskaya-cerkov-chayki.htm [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.]
Конон Бей — єпископ УАПЦ. Починав служіння із села Чайки.
- Погода в селі Чайки [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Свідчення Галини Маркіянівни Денисенко. Пам'ять народу: геноцид в Україні голодом 1932—1933 років. Книга перша. — Київ. — 2009. — С. 385.
- ↑ Миколаївська церква. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 27 червня 2017.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-89. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (травень 2013) |