Червонощок чорночеревий

Червонощо́к чорночеревий (Pyrenestes ostrinus) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Західній і Центральній Африці.

Опис

Довжина птаха становить 12-14 см. У самців голова, груди, стегна, надхвістя і хвіст червоні, а спина, крила і живіт чорні. У самиць червона пляма облмежена обличчям, надхвістям і хвостом, іноід груди і боки мають червонуватий відтінок. Очі червонувато-карі, над і під очима білуваті напівкільця. Дзьоб синювато-чорний, лапи тілесного кольору.

Чорночеревим червонощокам притаманний поліморфізм, який стосується розміру їх дзьоба. Представники великозьобої морфи можуть живитися більш твердими зернами.

Поширення і екологія

Чорночереві червонощоки мешкають в Кот-д'Івуарі, Гані, Того, Беніні, Нігерії, Камеруні, Габоні, Екваторіальній Гвінеї, Республіці Конго, Демократичній Республіці Конго, Центральноафриканській Республіці, Південному Судані, Уганді, Кенії, Танзанії, Анголі і Замбії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і порослих чагарниками галявинах, на болотах, в густих очеретяних і чагарникових заростях на берегах водойм, в галерейних лісах і в садах. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться насінням осоки, чагарників з роду Scleria та інших рослин.

Сезон розмноження у чорночеревих червонощоків припадає на другу половину сезону дощів, з березня по листопад. Гніздо кулеподібне, будується парою птахів з травинок і переплетених рослинних волокон, розміщується в густій рослинності. В кладці від 3 до 5 білуватих яєць. Інкубаційний період триває 2 тижні, насиджують і самиці, і самці, причому самці зазвичай насиджують вдень, а самиці — вночі. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час. Чорночеревим червонощакам притаманна низька успішність гніздування, яка може досягати 15%. Пташенята часто стають жертвами коукалів, змій і кочових мурах.

Джерела

• Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
• Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.

Посилання

• Clabaut, Celine; Herrel, Anthony; Sanger, Thomas J.; Smith, Thomas B.; Abzhanov, Arhat (2009). Development of beak polymorphism in the African seedcracker, Pyrenestes ostrinus. Evolution & Development. 11 (6): 636—646. doi:10.1111/j.1525-142x.2009.00371.x. ISSN 1520-541X. PMID 19878285. S2CID 1399855.
• Smith, Thomas B. (28 червня 2008). Adaptive significance of the mega-billed form in the polymorphic Black-bellied Seedcracker Pyrenestes ostrinus. Ibis. 139 (2): 382—387. doi:10.1111/j.1474-919x.1997.tb04638.x. ISSN 0019-1019.
• Mousseau, Timothy A.; Sinervo, Professor Department of Ecology and Evolutionary Biology Barry; Sinervo, Barry; Endler, John A. (13 січня 2000). Adaptive Genetic Variation in the Wild. Oxford University Press, USA. с. 140—151. ISBN 9780195121834.
• Smith, Thomas Bates (1990). Natural Selection on Bill Characters in the Two Bill Morphs of the African Finch Pyrenestes ostrinus. Evolution. 44 (4): 832—842. doi:10.1111/j.1558-5646.1990.tb03808.x. ISSN 0014-3820. PMID 28569017.
• Smith, Thomas Bates (1990). Comparative Breeding Biology of the Two Bill Morphs of the Black-Bellied Seedcracker. The Auk. 107 (1): 153—160. JSTOR 4087813.
• Slabbekoorn, Hans; Smith, Thomas B. (2000). Does bill size polymorphism affect courtship song characteristics in the African finch Pyrenestes ostrinus?. Biological Journal of the Linnean Society. 71 (4): 737—753. doi:10.1111/j.1095-8312.2000.tb01288.x. ISSN 0024-4066.