Перейти до вмісту

Шиловська Аглая Іллівна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шиловська Аглая Іллівна
Аглая Ильинична Шиловская
Дата народження2 січня 1993(1993-01-02) (31 рік)
Місце народженняМосква, Росія
Громадянство Росія
Alma materТеатральний інститут імені Бориса Щукіна (2012)
Професіяакторка, співачка
Кар'єра2010 — дотепер
IMDbID 4063661
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шиловська.

Аглая Іллівна Шиловська (нар.. 2 січня 1993, Москва, Росія) — російська актриса театру і кіно, співачка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 2 січня 1993 року в Москві в родині російського режисера ігрового кіно і сценариста Іллі Шиловського та філологині Світлани Шиловської. Дід — Всеволод Шиловський, радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, народний артист РРФСР (нар. 3 червня 1938).

З раннього дитинства займалася творчістю. Вже у 4-річному віці вперше вийшла на театральну сцену — зіграла у Большому театрі дочку барона Каллоандро у виконанні знаменитого тенора Зураба Соткілави в оперній постановці «Прекрасна мельничиха» італійського композитора Джованні Паїзієлло[1].

З січня 1998 по грудень 2008 року навчалася в московському державному навчальному закладі «Центр освіти № 686 „Клас-центр“» під керівництвом Сергія Казарновського. У школі Аглая отримала перші уроки акторської майстерності, навчилася грати на флейті і фортепіано, займалася класичним, естрадним і джазовим вокалом[1]. У 2008 році, закінчивши школу екстерном, п'ятнадцятирічна Аглая Шиловська стала студенткою акторського факультету Театрального інституту імені Бориса Щукіна (курс «Артист музичного театру» Євгена Князєва), який закінчила в 2013 році.

У 2010 році дебютувала в російському кінематографі в одній з головних ролей в художньому фільмі «…в стилі JAZZ» режисера Станіслава Говорухіна.

З листопада 2010 року виконує роль Мерседес у мюзиклі «Монте-Крісто» режисера Аліни Чевік на сцені Державного академічного театру «Московська оперета»[1][2]. У 2012 році на сцені цього ж театру стартував мюзикл «Граф Орлов» режисера Аліни Чевік, в якому грає роль княжни Тараканової[3].

У грудні 2012 року знялася в еротичній фотосесії для січневого випуску чоловічого журналу «Maxim» у рубриці «Дівчата»[4][5].

3 жовтня 2014 року зі піснею «The House of the Rising Sun» брала участь в «сліпому прослуховуванні» третього сезону вокального телешоу «Голос» на російському «Першому каналі»[6]; однак, її виконання не сподобалося жодному із суддів. У лютому стала учасницею програми «Точь в-точь».

12 жовтня 2014 року стала одним з учасників музичного телешоу «Театр естради» на «Першому каналі»[7][8][9]. З лютого 2019 по 30 квітня 2020 року — співведуча телевізійного шоу "Голос. Діти " (разом з Дмитром Нагієвим); з 17 січня по 21 березня 2021 року — співведуча телешоу «Я майже знаменитий» з Сергієм Мінаєвим на російському «Першому каналі».

У липні 2021 брала участь у шостому випуску шостого сезону телешоу « Три акорди». Разом зі співаком Олександром Шоуа виконали пісню з репертуару Стаса Михайлова і Таїсії Повалій «Отпусти»[10].

Фігурант бази даних центру «Миротворець» (свідоме порушення державного кордону України, участь в пропагандистських заходах РФ проти України та незаконна комерційна діяльність в окупованому РФ Криму)[11].

Творчість

[ред. | ред. код]

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]
  • 2011 — мюзикл «Монте-Крісто» (Державний академічний театр «Московська оперета», режисер — Аліна Чевік) — Мерседес Еррера, наречена Едмона Дантеса[2]
  • 2012 — мюзикл «Одного разу на матраці» (дипломний спектакль 4-го курсу акторського факультету Театрального інституту імені Бориса Щукіна, Режисер — Аліна Чевік) — принцеса Вінфред Невтішна
  • 2012 — мюзикл «Граф Орлов» (Державний академічний театр «Московська оперета», режисер — Аліна Чевік) — Єлизавета (княжна Тараканова)[3]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 2010 — …у стилі JAZZ — Євгенія, молодша донька
  2. 2011 — Ліки для бабусі — Соня Ковальова
  3. 2011 — Моя шалена родина — Віка
  4. 2012 — Няньки — Катя
  5. 2013 — Апофегей — Ляля
  6. 2013 — Зайцев +1 — донька ректора
  7. 2014 — Кураж — Віка Малінина, журналістка (в наші дні)
  8. 2014 — Прощай, кохана! — Катя
  9. 2014 — Чудотворець — Анастасія Уварова, журналістка
  10. 2016 — Ке-ди — Аміра
  11. 2016 — Медсестра — Ліля, медсестра
  12. 2017 — Вурдалаки — Мілена
  13. 2019 — Пастка для королеви — Марія Лебедєва, чемпіонка світу з шахів серед жінок
  14. 2019 — Гардемарини 1787
  15. 2019 — Два береги
  16. 2019 — СРСР

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Энциклопедия ТВ. Актёры. «Аглая Шиловская»: Биография. [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.] «Вокруг ТВ» // vokrug.tv
  2. ↑ а б Телеведущая: Аврора. Энциклопедия ТВ. Отрывок из программы «Настроение» телеканала «ТВ Центр» с участием Аглаи и Всеволода Шиловских (ВИДЕО — эфир 6 декабря 2010 года). [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.] «Вокруг ТВ» // vokrug.tv
  3. ↑ а б Владимир Васильчиков. Аглая Шиловская: «Я — актриса, которая поёт». [Архівовано 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.] Журнал «ОК!» // ok-magazine.ru (№ 40, 22 октября 2012 года)
  4. ↑ Журнал «Maxim». Девушки. Январь 2013 года. Аглая Шиловская — фото с элементами эротики и видео со съёмочной площадки. [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.] // maximonline.ru
  5. ↑ ВИДЕО. Фотосессия Аглаи Шиловской для журнала «Maxim» за январь 2013 года. [Архівовано 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // maxim.mirtesen.ru (27 декабря 2012 года)
  6. ↑ ВИДЕО. Телешоу «Голос». Слепое прослушивание. Аглая Шиловская — «House of Rising Sun». [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] «Первый канал» // 1tv.ru (3 октября 2014 года)
  7. ↑ Анонс и список участников телешоу «Театр эстрады» [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // 1tvrus.com
  8. ↑ Первый канал открывает новый проект «Театр эстрады» [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.] // intermedia.ru (30 сентября 2014 года)
  9. ↑ ВИДЕО. Музыкальное телешоу «Театр эстрады». Аглая Шиловская — «Алла Пугачёва». Песня «Маэстро». [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] «Первый канал» // 1tv.ru (12 октября 2014 года)
  10. ↑ Аглая Шиловская и Александр Шоуа — «Отпусти». Три аккорда. Шестой сезон. Фрагмент выпуска от 04.07.2021 (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
  11. ↑ Центр «Миротворець»: Шиловська Аглая Іллівна

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шиловська_Аглая_Іллівна&oldid=41341789