Шульгін Микола Павлович

Шульгін Микола Павлович
Народився	19 грудня 1915(1915-12-19) Петроград, Російська імперія
Помер	9 жовтня 1995(1995-10-09) (79 років) Київ, Україна
Країна	Російська імперія  Російська республіка  УНР  Українська Радянська Соціалістична Республіка  СРСР  Україна
Національність	росіянин
Діяльність	інженер, міністр, політик
Партія	КПРС
Нагороди

Микола Павлович Шульгін (19 грудня 1915(1915-12-19), Петроград — 9 жовтня 1995(1995-10-09), Київ) — український радянський політичний та партійний діяч, інженер. Міністр будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 6—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1961—1981 роках.

Біографія

Народився 19 грудня 1915(19151219) року в багатодітній родині службовця в Петрограді, тепер Санкт-Петербург, Росія. 1917 року родина переїхала на проживання до міста Юзівки (тепер Донецька).

Закінчив Сталінський будівельний технікум.

У 1931—1934 роках — землекоп, арматурник, десятник, технік, старший технік будівельних управлінь на Донбасі і Запоріжжі. У 1934 році — старший виконроб будівництва Івановської машинно-тракторної станції (МТС) у Саратовській області РРФСР.

У 1934—1940 роках — конструктор, старший конструктор науково-дослідного сектора і проектного бюро Індустріального інституту міста Сталіно; керівник групи з проектування і реконструкції шахт проектної контори тресту «Донбасвугілля»; заступник начальника будівельного відділу проектної контори «Донвуглепроект».

Без відриву від виробництва закінчив три курси факультету гірничої справи Сталінського гірничого інституту, потім вчився на факультеті промислового і цивільного будівництва Московського інституту інженерів комунального будівництва.

У 1939 році закінчив Московський інститут інженерів комунального будівництва.

У 1940—1943 роках — у лавах Червоної армії: писар, старший розвідник-спостерігач батареї управління, начальник обчислювальної команди штабу 100-ї гаубичної артилерійської Севської бригади на Північно-Західному, Центральному, Білоруському, 1-му Білоруському фронтах. Учасник німецько-радянської війни.

Член ВКП(б) з 1943 року.

Могила Миколи Шульгіна, Байкове кладовище

У 1945—1950 роках — головний інженер проектної контори «Облкомунпроект» Сталінської області; головний інженер проектної контори «Облпроект» Сталінської області.

У 1950—1953 роках — заступник голови, у 1953—1954 роках — 1-й заступник голови виконавчого комітету Сталінської міської ради депутатів трудящих Сталінської області.

У 1954—1959 роках — 2-й секретар Сталінського міського комітету КПУ Сталінської області.

У 1959—1960 роках — заступник голови виконавчого комітету Сталінської обласної ради депутатів трудящих.

У 1960—1968 роках — 1-й секретар Донецького міського комітету КПУ.

У листопаді 1968 — 29 квітня 1987 року — міністр будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР.

У 1970 році заснував Державний інститут дорожніх досліджень, тепер — «ДерждорНДІ» імені Миколи Шульгіна.

З 1987 року — на пенсії в Києві. Помер на 80-му році життя 9 жовтня 1995 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59.55″ пн. ш. 30°30′5.01″ сх. д.).

Звання

• старшина

Нагороди

• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• орден Дружби народів
• орден Вітчизняної війни 2-го ст. (1944)
• орден Вітчизняної війни 1-го ст. (1985)
• орден Червоної Зірки (1943)
• медалі
• лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки.

Література

• Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

Посилання

• [1]^{[недоступне посилання з серпня 2019]}