Юрій Шимко
| Юрій Шимко | |
|---|---|
 Юрій Шимко (ліворуч) з Віктором Ющенком та донькою Лесею Шимко | |
| Народився | 6 вересня 1940[1] (84 роки) Козьле[d], Кендзежин-Козьле, Опольське воєводство, Республіка Польща |
| Країна | .svg){kind=small} Канада |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Торонтський університет |
| Знання мов | англійська |
| Посада | Член Парламенту Онтаріоd і 41st Canadian Parliamentd |
| Партія | Прогресивно-консервативна партія Канади і Прогресивна консервативна партія Онтаріо |
Шимко Юрій (нар. 6 вересня 1940) — громадський, політичний діяч у Канаді, куди прибув 1953, родом з міста Козьле (Польща).
Діяч Консервативно-Проґресивної Партії. У 1978 році обраний до федерального парламенту, з 1981 — послом до онтарійської леґіслятури.
Активний діяч Спілки Української Молоді, Ліги Визволення України та Світового Конгресу Вільних Українців (1988-93 Президент, 1978 — 83 генеральний секретар).
Шимко народився в Козелі, провінція Сілезія, Німеччина (сучасне Козьле, частина Кендзежин-Козьле, Польща). Він є онуком відомого українського поета і громадського діяча Івана Франка, онука якого, Ганна Ключко, жила в Канаді. Сім'я Шимка переїхала до Бельгії, де він здобув початкову освіту в приватній школі, якою опікувалися католицькі отці редемптористи. Підлітком переїхав до Канади і вступив до Торонтського університету, який закінчив за спеціальністю «сучасна історія та мови». Після університету очолював кафедру сучасних мов у середній школі Вікторія Парк.[2] Присвятивши багато років дослідженню долі політичних дисидентів у СРСР, Шимко був редактором виданої в Канаді книги «Для цього я народився», яка документує порушення прав людини в колишньому Радянському Союзі.
Шимко вільно володіє кількома мовами, зокрема англійською, французькою, українською та російською. Юрій Шимко одружений з колишньою Стефані Коваль. Вони мають двох дочок, Лізу Шимко, політологиню, та Наталію Шимко, мистецтвознавицю.
З 1973 по 1978 рік був наймолодшим генеральним секретарем Світового конгресу вільних українців (СКУ), а згодом був його президентом з 1988 по 1993 рік.[3][4]
Шимко є лауреатом низки канадських та міжнародних нагород, зокрема нагороди «За видатні заслуги» від Фундації «Ріна» (1985), яка служить потребам дітей єврейської громади з обмеженими фізичними можливостями. У 1997 році підтримка Шимко франкофонії була визнана Міжнародною асамблеєю франкомовних парламентарів, коли він був офіційно введений до складу офіцерів ордену «Плеяда» (1997 р.). Шимко був прийнятий до Ордену Плеяди разом з канадським астронавтом Марком Гарно та суддею Апеляційного суду провінції Онтаріо Роєм Макмертрі.[5]
- ↑ https://lop.parl.ca/sites/ParlInfo/default/en_CA/People/Profile?personId=13658
- ↑ Claridge, Thomas (17 жовтня 1978). Liberal bastion falls to Tory tide Eggleton beaten but unbowed as Shymko cites Polish papacy. The Globe and Mail. с. 9.
- ↑ Moroz to be invited to remain in Canada. The Globe and Mail. 30 квітня 1979. с. 4.
- ↑ Ryan, Beth (2 серпня 1991). Metro's Ukrainians in favor of independence. Toronto Star. с. A13.
- ↑ Yuri Shymko (president's message). International Council in Support of Ukraine. 2014.
- Юрій Шимко (Yuri Shymko)
- Пласт Канада. Юрій Шимко
- 6 вересня. Пам'ятні дати[недоступне посилання з серпня 2019]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
|
|
Це незавершена стаття про особу Канади. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |