Юхименко Іван Якович
| Юхименко Іван Якович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 14 жовтня 1892 Харків | |||
| Помер | 6 лютого 1943 (50 років) Казань | |||
| Громадянство | .svg){kind=small} СРСР Російська імперія | |||
| Діяльність | актор | |||
| Вчителі | Алексєєв Володимир Сергійович | |||
| Дружина | Тимошенко Клеопатра Василівна | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Іва́н Я́кович Юхи́менко (2 (14) жовтня 1892, Харків — 6 лютого 1943, Казань) — український актор, режисер і педагог. Заслужений артист УРСР (1935).
Родом з Харкова; там дебютував 1914 на сцені міського театру.
Працював у «Молодому театрі» Леся Курбаса.[1]
31 серпня 1922 року в Харкові утворено молодіжний драматичний театр «Наш шлях» з етнографічним ухилом, фундатором став Юхименко — головний режисер Українського державного драматичного театру ім. І. Франка.
Згодом викладач Харківського музично-драматичного інституту (1925—1927) і режисер Театру для дітей (1924—1925), режисер Полтавського театру української драми імені І. П. Котляревського (1926—1928), далі в Дніпропетровському театрі імені Тараса Шевченка (1928—1930), Харківському театрі Ленінського Комсомолу (1931), Одеському (1933—1937) і Харківському (1937—1938) театрах Революції.
З 1940 року — художній керівник Чернівецького державного українського драматичного театру.
Там разом з дружиною й іншими акторами відвідав Ольгу Кобилянську.[2] Іван Якович розповів письменниці про творчі плани театру.
З початком нацистсько-радянської війни разом з театром переїхав у Харків, а пізніше евакуйований далі на схід. З 1943 року у Єлабузі (Татарська АРСР).[3]
Репресований. Помер у Казані. За іншими даними, Іван Юхименко разом з дружиною і дітьми був спалений живцем разом з іншими політичними в'язнями Харківської в'язниці під час відступу з міста частин Червоної армії у 1941 році.[4]. Натомість, за словами доньки Ярослави, що проживає зараз у Харкові, Іван Якович помер у Казані у 1943 році, а не був спалений з жінкою та дітьми у 1941 році у харківській в'язниці (уточнення обставин смерті внесені за проханням доньки. 28.03.2019).
Вистави:
- «По зорі» Володимира Ґжицького (1924),
- «Павло Греков» Бориса Войтехова і Леоніда Ленча (1931),
- «Диктатура» Івана Микитенка (1929),
- «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука (1933),
- «Республіка на колесах» Якова Мамонтова,
- «Отелло» Вільяма Шекспіра,
- «Сорочинський ярмарок» за Миколою Гоголем та інші.
- ↑ Василь Василько. Театру віддане життя. — К.: Мистецтво, 1984. — с. 152.
- ↑ Науковий вісник Чернівецького університету. — 2004. — с. 166
- ↑ Історія акторської трупи Чернівецького театру. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.
- ↑ Спалені живцем / В.Кисиленко // Газета «Главное». 2012. 10 брезеня. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 22 березня 2012. [Архівовано 2012-07-08 у Archive.is]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Юхименко Іван Якович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С.671.
- Юхименко І. Я. — Пройдений шлях. — У кн.: Перший драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка. — Харків: Літ. і мистецтво, 1931. — с. 8.
- Голота В. В. Творче кредо Івана Юхименка // Театральна культура: Щорічник. — 1984. — № 10
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 14 жовтня
- Народились 1892
- Померли 6 лютого
- Померли 1943
- Заслужені артисти України
- Українські актори
- Українські режисери
- Українські педагоги
- Уродженці Харкова
- Померли в Казані
- Репресовані в СРСР
- Актори Чернівецького музично-драматичного театру
- Художні керівники Чернівецького музично-драматичного театру
- Персоналії:Молодий театр Леся Курбаса