Betula pumila
| Betula pumila | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Березові (Betulaceae) |
| Рід: | Береза (Betula) |
| Підрід: | Betula subg. Chamaebetula |
| Вид: | B. pumila
|
| Біноміальна назва | |
| Betula pumila L., 1767
| |
Betula pumila — вид квіткових рослин з родини березових (Betulaceae). Росте у Канаді, Сен-П'єр і Мікелоні та США[1].
Це кущ до 4 метрів заввишки, часто досить розлогий чи розлогий[2]. Кора темно-червонувато-коричнева, гладка, прилегла; сочевиці бліді, малопомітні. Гілочки голі чи помірно запушені, з розсіяними дрібними смолистими залозками, особливо біля вузлів. Листова пластинка еліптична, оберненояйцеподібна або майже округла (іноді ниркоподібна), 2.5–5(7) × 1–5 см, краї від городчастих до зубчастих, верхівка зазвичай широко-гостра або тупа до округленої; поверхні абаксіально (низ) голі або злегка запушені до сильно сильно вкриті тонким щільним шовковистим запушенням, часто з розсіяними смолистими залозками. Супліддя прямовисні, циліндричні, 0.8–1.5(2) × 0.8–1 см, восени осипаються разом з плодами. Самари з крилами трохи вужчими за тіло, найширшими біля центру, не виходять за верхівку тіла. 2n = 56[3].
Росте у Канаді (Квебек, Нью-Брансвік, Альберта, Нова Шотландія, Північно-Західні Території, Саскачеван, Юкон, о. Ньюфаундленд, Онтаріо, Манітоба, Нунавут, о. Принца Едуарда, Британська Колумбія, Лабрадор), Сен-П'єр і Мікелоні та США (Вермонт, Айдахо, Монтана, Небраска, Індіана, Мічиган, Коннектикут, Орегон, Іллінойс, Вашингтон, Вісконсин, Колорадо, Канзас, Нью-Джерсі, Вайомінг, Массачусетс, Мен, Північна Дакота, Огайо, Айова, Нью-Йорк, Каліфорнія, Південна Дакота, Нью-Гемпшир, Міннесота) на висотах від 0 до 1000 метрів. Зростає на сфагнових болотах, болотах, лісистих болотах, мушкетах, узбережжях річок і озер та інших вологих місцях. Як і багато інших рослин, які живуть у вологих відкритих середовищах, він дуже погано переносить тінь і добре росте лише на сонці[2].
Відомих загроз немає, однак популяції в Іллінойсі, Нью-Гемпширі та Массачусетсі — під критичною небезпекою, а популяції в Юконі, на острові Принца Едуарда, Новій Шотландії, Огайо, Нью-Йорку, Мені, Айові, Айдахо, Коннектикуті та в Нью-Брансвіку вразливі[2].
Оджибве використовували Betula pumila в медицині як гінекологічний засіб і як респіраторний засіб[2].
_-_Gros_Morne_National_Park,_Newfoundland_2019-08-17_(01).jpg)
- ↑ Betula pumila. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 31.12.2022.
- ↑ а б в г Stritch, L. (2018). Betula pumila. The IUCN. Процитовано 31.12.2022.
- ↑ Betula pumila. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 31.12.2022.