Carta marina

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Carta marina
Дата створення / заснування 1539[1]
Зображення
Назва лат. Carta marina et descriptio septemtrionalium terrarum ac mirabilium rerum in eis contentarum diligentissime elaborata anno dni 1539
Місце розташування James Ford Bell Libraryd
Номер видання 9
Автор Олаф Магнус
Мова твору або назви латина
Зображує Скандза
Місце створення Венеція
Ширина 1,7 м
Висота 1,25 м
Описано за адресою rsg.pml.ac.uk/papers/rossby_carta_2003/rossby_carta_2003.pdf
Повний твір доступний на nbn-resolving.org/urn/resolver.pl?urn=urn:nbn:de:bvb:12-bsb00002967-7
Статус авторських прав 🅮
Вид взимку
CMNS: Carta marina у Вікісховищі
Копія карти, зроблена в 1949 у Швеції з мюнхенського примірника

«Carta marina» — одна з найбільш ранніх і найдостовірніших історичних карт Північної Європи, створена шведським церковним діячем, дипломатом і письменником Олафом Магнусом. Після того, як він і його брат були змушені покинути Швецію (1530 р.), Олаф до кінця життя займався вивченням її історії та географії. Результатом цієї роботи стали Carta marina і коментарі до неї — книга Historia de Gentibus Septentrionalibus (Історія північних народів). Карта була надрукована в 1539 р. у Венеції в кількості всього декількох екземплярів з присвятою Патріарху Венеційської республіки Hieronymo Quirino, за підтримки якого Олаф зміг закінчити роботу. Джерелами для карти йому послужили власні подорожні нотатки, карти скандинавських моряків і карти з Geographia (Географія) Птолемея.

Карта розміром шириною 1,70 м і довжиною 1,25 м розділена на 9 (3 × 3) частин розміром 55 × 40 см, позначених латинськими літерами від A до I. Цього вимагала технологія виробництва — кожна з частин друкувалася окремо. Коментарі до карти були переведені Олафом на італійську (Opera breve) і німецьку (Ain kurze Auslegung und Verklerung der neuuen Mappen) мови і надруковані окремими накладами. Однак до 1574 р. всі примірники карти виявилися загубленими, і лише ці коментарі залишалися свідченням її існування.

Один примірник карти був знайдений Оскаром Бреннером в 1886 р.[2] у бібліотеці Мюнхена (Hof- und Staatsbibliothek, зараз Bayerische Staatsbibliothek) в Німеччині, де і знаходиться досі. Пізніше, в 1961 р., ще одна копія була виявлена ​​в Швейцарії і вже в наступному році була придбана університетом Уппсали у приватної особи за 150 000 шведських крон[3]. В наш час[коли?] цей екземпляр знаходиться в бібліотеці університету Carolina Rediviva (en), де він виставлений для загального огляду.

Ці дві копії є унікальним документом епохи Відродження і є безцінним джерелом для історичної картографії та історії культури європейської Півночі. Крім детального зображення географічних об'єктів, на карті присутні понад 100 мініатюр, що зображують реальних і фантастичних тварин, місцеві звичаї та костюми, історичні події.

На карті зображені кілька територій з назвою «Russia», зокрема - землі Новгородської республіки як Біла Русь (Russia alba), нижче «Russia regalis nigra» — Русь, іменована Чорною. Позначена Московія «Moskovia pars». У нижньому правому куті зображений великий князь московський (Magnus Princeps Moscovitar) — Іван Грозний.[4].[5].

Коментарі до деяких зображень на карті

[ред. | ред. код]
  • Фрагмент A[6]
    • Порівняно велика кількість кораблів в цьому фрагменті вказує на жвавість торгівлі між Ісландією і рештою Європи, в першу чергу з Ганзою.
    • Битву між кораблями Hamburger і Scott (посередині лівого краю) можна пояснити торговою конкуренцією між Ганзою і Англією та Шотландією.
    • Морські завихрення (права нижня чверть), не повторюються в такій кількості ніде більше на мапі, і вказують, на думку Россбі і Міллера, на так званий Ісландсько-Фарерський фронт (Island-Faroes front), що розділяє теплі води Гольфстріма і потоки холодної води з півночі. Різниця температур води (в 5 °C) створює характерну брижі на поверхні, про що Олафу Магнусу могли повідомити мореплавці.
  • Фрагмент B
    • Можна припустити, що морські чудовиська не випадково нападають на кораблі з назвами Dani і Gothi з країн, уражених «лютеранською єрессю»[7].
    • Рибак на замерзлому озері (праворуч, біля літери H) глушить рибу, б'ючи палицею по кризі.
  • Фрагмент C
    • Зазначений літерою D Магнітний острів (Insula Magnetu), ближче до правого верхнього краю, поблизу якого компаси перестають функціонувати, Олаф помістив на північ від Скандинавії, «в 30 милях від Північного полюса».
    • Біле море, відзначене літерою F, зображено тут як озеро (Lacus Albus).
    • Літерами q і O позначені московські купці, що перетягують свої човни між озерами.
  • Фрагмент D
  • Фрагмент E
    • Символами ●, █, ♦ в Центральній Швеції позначено родовища заліза, міді та срібла відповідно.
  • Фрагмент F
    • На льоду Фінської затоки (Mare Finonicum) відбувається бій, очевидно, між шведами та росіянами з Московії (Moscovie), що називалася також Білою Руссю (Russia alba). У нижньому правому куті зображений великий князь московський (Magnus Princeps Moscovitar), на рік опублікування карти — Іван Грозний.
    • Фортеця Ivan grot в гирлі річки навпроти Нарви — очевидно, Івангород.
  • Фрагмент H
  • Фрагмент I
    • Внизу в центрі зображений король польський і великий князь литовський — Сигізмунд Старий (Sigismundus Rex Polonie Magnus Dux Lituanie).
    • Справа перераховані народи, які «згідно з одноголосними твердженнями древніх авторів» вирушають зі Скандинавії. Серед них готи, остготи, вестготи, жителі Самогітії і багато інших.

Література

[ред. | ред. код]
  1. Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇ-НЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с. .
  2. Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.).Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
  3. The commentary by Olaus Magnus to the map of the Scandinavian countries. Uppsala University Library, 1997. (англ.)
  4. VÖBAM. Carta Marina 1539. (швед.) Перевірено 19 червня 2006.
  5. PDF: Rossby, HT, and PI Miller, Ocean eddies in the 1539 Carta Marina by Olaus Magnus, Oceanography, 16 (4), 77-88. [Архівовано 29 лютого 2008 у Wayback Machine.] (англ.) Перевірено 19 червня 2006.
  6. Carta Marina на сайті бібліотеки університету Міннесоти [Архівовано 13 червня 2007 у Wayback Machine.] (англ.) Перевірено 19 червня 2006.
  7. DOC: «Die ächte Karte des Olaus Magnus vom Jahre 1539 nach dem Exemplar der Münchener Staatsbibliothek» von Dr. Oscar Brenner (нім.) Перевірено 19 червня 2006.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://rsg.pml.ac.uk/papers/rossby_carta_2003/rossby_carta_2003.pdf
  2. ↑ Рік наведено за звітом О. Бреннера. В інших джерелах, в тому числі в «The commentary by Olaus Magnus …» вказується 1888 р.
  3. ↑ # 2 VÖBAM. Архів оригіналу за 11 вересень 2006. Процитовано 16 серпень 2011.
  4. ↑ Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇ-НЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
  5. ↑ Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.)[недоступне посилання].Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
  6. ↑ Ocean eddies in the 1539 Carta Marina by Olaus Magnus (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 лютого 2008. Процитовано 16 серпня 2011.
  7. ↑ На це звертає увагу Knauer, Elfriede Regina Die Carta Marina des Olaus Magnus von 1539. Ein kartographisches Meisterwerk und seine Wirkung. Göttingen Gratia-Verlag, Heft 10, 1981

Фрагменти карти

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Carta marina


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Carta_marina&oldid=43518715