GFAJ-1
GFAJ-1 | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
Посилання
| ||||||||||
|
GFAJ-1 — паличкоподібна бактерія екстремофіл, що належить до сімейства Halomonadaceae[en]. Як стверджувалося в одній публікації[1] 2010 року, GFAJ-1 за відсутності фосфору здатна замінити його арсеном (миш'яком) в молекулах своїх протеїнів, ліпідів та метаболітів, таких як ATP, а також в молекулах своїх ДНК та РНК.[2][3]
Її відкриття суттєво збільшило увагу до давно відомої ідеї, що позаземне життя могло б мати зовсім іншу хімічну будову, коли порівнювати його з більшістю відомих життєвих форм на Землі[3][4]. Одразу ж після цієї публікації інші мікробіологи та біохіміки висловили сумнів у справедлиовості цього твердження. Незалежні дослідження, опубліковані 2012 року не виявили Арсену в ДНК GFAJ-1, спростували це твердження й показали, що GFAJ-1 є просто стійким до Арсену фосфорозалежним організмом[5][6][7][8].
GFAJ-1 бактерії були відкриті й культивовані геобіологом Фелісою Вольф-Саймон[en] (англ. Felisa Wolfe-Simon), яка працює астробіологом в НАСА в інституті Геологічної служби США, що розташований в Менло-Парк, Каліфорнія.[9] Ці бактерії було ізольовано й розпочато їх культивацію у 2009 р. з осадкових порід, які вона та її колеги зібрали на узбережжі озера Моно в штаті Каліфорнія, США.[4] Вода цього озера є досить насиченою солями різних хімічних елементів та лугами. Воно також має найвищу у світі природну концентрацію арсену (200 μM).[1] Зазначене відкриття набуло широкого розголосу 2 грудня 2010.[2] На дереві життя, згідно з результатами аналізу послідовності 16S рРНК, паличкоподібна GFAJ-1 розташована серед інших бактерій, що «полюбляють» середовища з високою концентрацією солей, в межах роду Halomonas[en] сімейства Halomonadaceae.[1] Цей рід бактерій відомий тим, що вони «полюбляють» середовище з високим вмістом арсену та мають схильність вбирати (поглинати) його своїми клітинами.[1]
У січні 2012 року колектив дослідників на чолі з Розі Редфілд з Університету Британської Колумбії проаналізува ДНК GFAJ-1, використовуючи метод мас-спектроскопії на основі рідинної хроматографії і не виявив Арсену. Редфілд назвала це "переконливим спростуванням" твердження оригінальної роботи[10]. Просте пояснення росту GFAJ-1 у середовищі арсенідів замість фостатів дав колектив дослідників із Університету Маямі в Флориді. Помітивши рибосоми лабораторних штамів Escherichia coli радіоактивними ізотопами, вони виявили, що в середовищах без фосфатів арсеніди призводять до масової деградації рибосом, і цей процес постачає достатню кількість фосфатів для повільного росту стійких до арсенідів бактерій. Вони висловили припущення, що аналогчний процес відбувається в GFAJ-1 — клітини розстуть, отримуючи Фосфор із розпаду рибосом, а не замінюють його Арсеном[11].
- Життя на основі арсену
- Розширений генетичний код[en]
- Екстремофіли
- Арсенат-відновлюючі бактерії[en]
- Отруєння арсеном[en]
- Аналоги нуклеїнових кислот[en]
- Хімія арсен-органічних сполук[en]
- Wolfe-Simon, Felisa; Blum, Jodi Switzer; Kulp, Thomas R.; Gordon, Gwyneth W.; Hoeft, Shelley E.; Pett-Ridge, Jennifer; Stolz, John F.; Webb, Samuel M.; Weber, Peter K.; Davies, Paul C. W.; Anbar1, Ariel D.; Oremland, Ronald S. (2 грудня 2010). A bacterium that can grow by using arsenic instead of phosphorus. Science. AAAS. doi:10.1126/science.1197258. Архів оригіналу за 3 грудня 2010. Процитовано 2 грудня 2010.
- ↑ а б в г Felisa Wolfe-Simon та ін. (2010). A Bacterium That Can Grow by Using Arsenic Instead of Phosphorus. Science. doi:10.1126/science.1197258.
{{cite journal}}
: Явне використання «та ін.» у:|author=
(довідка) - ↑ а б Katsnelson, Alla (2 December 2010). Arsenic-eating microbe may redefine chemistry of life. Nature News. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 2 грудня 2010.
- ↑ а б Palmer, Jason (2 грудня 2010). Arsenic-loving bacteria may help in hunt for alien life. BBC News. Архів оригіналу за 3 грудня 2010. Процитовано 2 грудня 2010.
- ↑ а б Bortman, Henry (2 грудня 2010). Thriving on arsenic. Astrobiology Magazine. Архів оригіналу за 4 грудня 2010. Процитовано 4 грудня 2010.
- ↑ Studies refute arsenic bug claim. BBC News. 9 July 2012. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 10 липня 2012.
- ↑ Tobias J. Erb; Patrick Kiefer; Bodo Hattendorf; Detlef Gunter; Julia Vorholt (8 липня 2012). GFAJ-1 Is an Arsenate-Resistant, Phosphate-Dependent Organism. Science. 337 (6093): 467—70. doi:10.1126/science.1218455. PMID 22773139. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 10 липня 2012.
- ↑ RRResearch [Архівовано 13 травня 2017 у Wayback Machine.] By Rosie Redfield. January 16, 2012
- ↑ Marshall Louis Reaves; Sunita Sinha; Joshua Rabinowitz; Leonid Kruglyak; Rosemary Redfield (8 липня 2012). Absence of Detectable Arsenate in DNA from Arsenate-Grown GFAJ-1 Cells. Science. 337 (6093): 470—3. doi:10.1126/science.1219861. PMC 3845625. PMID 22773140. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 10 липня 2012.
- ↑ Bortman, Henry (5 жовтня 2009). Searching for Alien Life, on Earth. Astrobiology Magazine (NASA). Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 2 грудня 2010.
- ↑ Hayden, Erika Check (20 January 2012). Study challenges existence of arsenic-based life. Nature News. doi:10.1038/nature.2012.9861. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 20 January 2012.
- ↑ Basturea GN, Harris TK and Deutscher MP (17 August 2012). Growth of a bacterium that apparently uses arsenic instead of phosphorus is a consequence of massive ribosome breakdown. J Biol Chem. 287: 28816—9. doi:10.1074/jbc.C112.394403. PMC 3436571. PMID 22798070.
{{cite journal}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
- NASA – Astrobiology Magazine: "Searching for Alien Life, on Earth" [Архівовано 9 липня 2013 у WebCite]
- NASA.gov: "NASA-Funded Research Discovers Life Built With Toxic Chemical" [Архівовано 22 серпня 2011 у WebCite] — (December 2010)
- Nature News: "Arsenic-eating microbe may redefine chemistry of life" [Архівовано 24 лютого 2012 у WebCite]
- Felisa Wolfe-Simon's web site