Neocnus
| Neocnus Період існування: плейстоцен до голоцен
| |
|---|---|
| |
| Neocnus comes | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Лінивцеподібні (Pilosa) |
| Родина: | †Megalocnidae |
| Рід: | †Neocnus |
| Види | |
| |
 Вікісховище: Neocnus
| |
Neocnus — це вимерлий рід наземних лінивців, види якого поширювалися на Кубі та Еспаньйолі. Неокнус нагадував би типового наземного лінивця, хоча він був значно меншим, з довшим хвостом і широким тулубом, а також з гнучкими кінцівками та довгими кігтями. Цей лінивець був відомий тим, що мав широкі хвостові хребці, рису, спільну з іншими наземними лінивцями, що вказує на те, що ця тварина, як і сучасний таманду, ймовірно, використовувала свій хвіст, щоб стояти вертикально. Іклоподібні зуби Neocnus були великими і трикутними, а його череп був глибоким і мав великий сагітальний гребінь, який, якщо використовувати його з глибокою нижньою щелепою, ймовірно, дозволяв сильне напруження жувальних м'язів.
Скам'янілості цього лінивця були знайдені в печерних відкладеннях Гаїті. Вони були датовані аж до 4391 до н. е., відкалібровані до ≈ 5000 до н. е.[1]. Є теорія, що на цього лінивця, як і на інших антильських лінивців, корінні жителі Карибського басейну ймовірно полювали до вимирання заради його шкури та м’яса. Підозрюється, що Neocnus був напівдеревним[2].
- ↑ Steadman, D. W.; Martin, P. S.; MacPhee, R. D. E.; Jull, A. J. T.; McDonald, H. G.; Woods, C. A.; Iturralde-Vinent, M.; Hodgins, G. W. L. (2005). Asynchronous extinction of late Quaternary sloths on continents and islands. Proceedings of the National Academy of Sciences. United States National Academy of Sciences. 102 (33): 11763—11768. Bibcode:2005PNAS..10211763S. doi:10.1073/pnas.0502777102. PMC 1187974. PMID 16085711.
- ↑ White, J. (1993). Indicators of locomotor habits in Xenarthrans: Evidence for locomotor heterogeneity among fossil sloths. Journal of Vertebrate Paleontology. 13 (2): 230—242. doi:10.1080/02724634.1993.10011502.