Очікує на перевірку

OneWeb

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
OneWeb
Дата створення / заснування 2012
Логотип
Маса 147,7 кг
Країна  Велика Британія
Вартість 3 000 000 000 $
Оператор Eutelsat OneWebd
Тип орбіти низька навколоземна орбіта і Полярна орбіта
Виробник Airbus Defence and Space
Дата/час прийняття в експлуатацію 2020
Кількість 632[1] і 12
Кількість підписників у соціальних мережах 44 759
CMNS: OneWeb у Вікісховищі
Модель OneWeb-супутника

OneWeb — сузір'я супутників для забезпечення широкосмугового (високошвидкісного) інтернет-зв'язку, яке планувала запустити на кругову ННО компанія «OneWeb». Було заплановано до підйому 648 сателітів,[2] що повноцінно мали розпочати роботу у 2021 році[3][4].

«OneWeb» мала намір «охопити сотні мільйонів потенційних користувачів, які проживають у місцях, де немає доступу до високошвидкісного інтернету». Зважаючи на те, що робочі спроможності перших сотень супутників були продані майбутнім клієнтам, «OneWeb» розглядала можливість суттєво збільшити первинний план, додавши ще 5260 супутників[3].

У березні 2020 компанія заявила про банкрутство, посилаючись на кризу, спричинену пандемією коронавірусної хвороби 2019[5], хоча існує думка, що OneWeb не спроможна була більше продовжувати роботу через нестачу коштів. Вже запущені супутники не знищуватимуть, їх планують продати іншій компанії[6].

Історія

[ред. | ред. код]

Засновником компанії був Ґреґ Вілер, а керівником — Адріан Стекель. Спочатку «OneWeb», коли вона ще називалася «WorldVu Satellites», зареєстрували у Сент-Гелієр, Джерсі. Пізніше вона має офіси у Лондоні, Флориді та Каліфорнії[7].

У червні 2014 року «OneWeb» придбала права на запуск 360 супутників у компанії «SkyBridge», що збанкрутувала у 2000 році[8]. У листопаді 2014 року з'явилася інформація, що Ґреґ Вілер та Ілон Маск, засновник SpaceX, розглядають можливість спільної побудови фабрики для серійного виробництва супутників. Адже супутникова платформа дозволяє значно спростити та здешевити цей процес. Однак, це залишилося лише планами, і компанії вирішили виготовляти сателіти окремо. Невдовзі SpaceX оприлюднила свій проект Starlink.

У січні 2015 року, «OneWeb» отримала інвестиції від Virgin Group та Qualcomm. Вона запропонувала існуючим виробникам супутників утворити спільне підприємство, яке змогло б виготовляти кілька супутників в місяць, вартість кожного з яких була б меншою $500 тис[9]. Незабаром про це домовилися із німецькою компанією Airbus Defence and Space[10].

У червні 2015 року компанія повідомила про домовленість із Arianespace щодо 21 запуску (по кілька супутників за раз) російською ракетою Союз-2 (хоча ФСБ заборонила «OneWeb» працювати на своїй території, пояснюючи це можливим шпигунством[11]) та із Virgin Orbit щодо 39 одиночних запусків ракетою LauncherOne[12].

Після того, як компанія вирішила виготовляти додаткову партію супутників, вона подала заявку до Федеральної комісії зі зв'язку США на запуск 2'000 апаратів, що мали працювати у V-діапазоні на негеосинхронній орбіті. 720 із них працювали б на висоті 1'200 км, а інші 1'280 — на середній навколоземній орбіті[13].

У грудні 2018 року з'ясувалося, що вартість кожного супутника значно перевищить заплановані $500 тис., хоча і буде менше $1 млн. При цьому їх потужність також зросте, що дозволило б зменшити їх необхідну кількість до 600 одиниць[14].

У березні 2019 року після останнього раунду переговорів «OneWeb» отримала від SoftBank та інших вкладників $3,4 млрд. інвестицій[15].

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Маса одного супутника — 150 кг[3]. 648 із них мали перебувати на вісімнадцяти полярних орбітах Землі на висоті 1'200  км. Вони працювали б із сигналом у Ku-діапазоні мікрохвильового випромінювання із частотою 12—18 ГГц. Кожен із них мав надавати не менше 8 Гбіт/с[16].

Початково планувалося, що доступ користувачів до інтернету буде здійснюватись через спеціальний пристрій — термінал — стаціонарний або мобільний (зображення[17]), що мав фазовану антену розміром 36х16 см² і забезпечував би доступ до інтернету на швидкості 50 Мбіт/с[18]. Однак пізніше компанія повідомила, що надаватиме свої послуги через вже існуючих інтернет-провайдерів.

Задля уникнення збільшення кількості космічного сміття «OneWeb» надав своїм супутникам спроможність після закінчення терміну їх служби сходити з орбіти та згорати під час входження в атмосферу.

Критика

[ред. | ред. код]

Нанесення шкоди екології

[ред. | ред. код]

В 2023 році, науковці зі США та Великої Британії визнали, що супутниковий інтернет, а саме мережа Starlink, негативно впливає на екологію. Вони зауважили, що супутникові групи вже зараз залишають значний екологічний слід, перевищуючи показник на одного абонента від наземних альтернатив в 14-21 рази. Прогнозується, що ця різниця може зрости до 31-91 разів протягом наступних 5 років. Як зазначалося, що вплив на екологію має не лише SpaceX, а й Amazon Kuiper та OneWeb, які також вже мають чисельну кількість супутників на орбіті Землі[19].

Запуски

[ред. | ред. код]
№ Дата Ракета Космодром Супутників Статус
1 27 лютого 2019 Союз-2 Куру 6 успіх
Із 10 побудованих сателітів запустили 6 тестових одиниць[2]
2 6 лютого 2020 Союз-2 Байконур 34 успіх[20]
3 21 березня 2020 Союз-2 Байконур 34 успіх

Див. також

[ред. | ред. код]

Kuiper Systems — система глобального супутникового зв'язку від Амазона.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ CelesTrak — 1985.
  2. ↑ а б Jonathan Amos (27 лютого 2019). Мега сузір'я інтернет-супутників готове до польоту. bbc.com. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.(англ.)
  3. ↑ а б в Eric Berger (3 лютого 2020). OneWeb joins the satellite Internet gold rush this week (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 5 лютого 2020.
  4. ↑ de Selding, Peter B. (30 травня 2014). Google підтримує підпиємство, що запускатиме мережу супутників для високошвидкісного інтернету. spacenews.com. Архів оригіналу за 15 червня 2014. Процитовано 15 серпня 2018. [Архівовано 2014-06-15 у Archive.is](англ.)
  5. ↑ Daniel Oberhaus (27 березня 2020). SpaceX Competitor OneWeb Is Reportedly Bankrupt (англ.). wired.com. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020.
  6. ↑ Eric Berger (6 квітня 2020). What OneWeb’s failure tells us about space resiliency in the age of COVID-19 (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
  7. ↑ Сайт OneWeb. oneweb.world. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.(англ.)
  8. ↑ Boucher, Marc (3 червня 2014). Чи Google будуватиме сузір'я супутників?. spaceref.biz. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 4 серпня 2018. [Архівовано 2014-07-16 у Wayback Machine.](англ.)
  9. ↑ de Selding, Peter B. (19 березня 2015). Змагання за будівництво сузір'я OneWeb: дві американські компанії та три європейські. spacenews.com. Процитовано 8 серпня 2018.(англ.)
  10. ↑ Stephen Clark (15 червня 2015). OneWeb обирає Airbus для будівництва 900 супутників. spaceflightnow.com. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 9 серпня 2018.(англ.)
  11. ↑ Kolomychenko, Maria (24 жовтня 2018). Exclusive: Russia opposes U.S. OneWeb satellite service, cites security concerns. reuters.com. Архів оригіналу за 3 березня 2019.
  12. ↑ Virgin Galactic підписує контракт із OneWeb для 39 запусків супутників (Пресреліз). Long Beach, California: virgingalactic.com. 25 червня 2015. Архів оригіналу за 28 липня 2015. Процитовано 8 серпня 2018.(англ.)
  13. ↑ Tereza Pultarova, Caleb Henry (24 лютого 2017). OneWeb збільшується на майже 2 тис. супутників. spacenews.com. Процитовано 3 серпня 2018.(англ.)
  14. ↑ Caleb Henry (13 грудня 2018). OneWeb зменшує сузір'я на 300 супутників. spacenews.com.(англ.)
  15. ↑ First up. mailchi.mp. 17 березня 2019.(англ.)
  16. ↑ Caleb Henry (2 березня 2017). FCC отримує п'ять нових заявок на негеосинхронні супутники. spacenews.com. Процитовано 9 серпня 2018.[недоступне посилання](англ.)
  17. ↑ Мобільний термінал. oneweb.world. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 7 серпня 2018. [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Peter B. de Selding (15 січня 2015). Virgin Group інвестує у підприємство супутникового інтернету OneWeb. spacenews.com. Процитовано 7 серпня 2018.(англ.)
  19. ↑ Супутниковий інтернет Starlink загрожує екології: вчені попереджають про серйозні наслідки. // Автор: Олена Яковенко, 06.10.2023
  20. ↑ Jackie Wattles (6 лютого 2020). The race for space-based broadband: OneWeb launches 34 more internet satellites (англ.). amp.cnn.com.
Шаблони космічних запусків за роками
1950-і               1957 1958 1959
1960-і 1960 1961 1962 1963 1964 1965 1966 1967 1968 1969
1970-і 1970 1971 1972 1973 1974 1975 1976 1977 1978 1979
1980-і 1980 1981 1982 1983 1984 1985 1986 1987 1988 1989
1990-і 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999
2000-і 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
2010-і 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
2020-і 2020 2021 2022 2023 2024
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=OneWeb&oldid=44018591