Soundgarden

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Soundgarden
логотип
Soundgarden в 2013 році
Soundgarden в 2013 році
Основна інформація
ЖанрАльтернативний метал, грандж, альтернативний рок, хеві-метал
Роки1984–1997, 2010–2019
КраїнаСША США
МістоСіетл, Вашингтон
МоваАнглійська
ЛейблSub Pop, SST, A&M, Interscope, Seven Four, Republic
СкладБен Шеферд
Кріс Корнелл
Кім Таїл
Метт Кемерон
Хіро Ямамото
Скотт Сандквіст
Джейсон Еверман
soundgardenworld.com
Soundgarden у Вікісховищі

Soundgarden — американський рок-гурт, сформований 1984 року у Сіетлі співаком і ритм-гітаристом Крісом Корнеллом, соло-гітаристом Кімом Таїлом і басистом Хіро Ямамото. Гурт розпався в 1997 році та знову сформувався в 2010[1]. Після смерті Корнелла в 2017 році та року невизначеності щодо майбутнього гурту, Таїл оголосив у жовтні 2018 року, що Soundgarden знову розпався, хоча вони возз'єдналися в січні 2019 року для одноразового концерту на честь Корнелла.

Гурт допоміг популяризувати грандж-музику, стиль альтернативного року, який розвинувся в середині 1980-х завдякі діяльності таких гуртів з Сіетла, як Alice in Chains, Pearl Jam і Nirvana. У 1988 каліфорнійський незалежний лейбл SST Records випустив дебютний альбом Soundgarden Ultramega OK, який, хоча і погано продавався, отримав визнання критиків і був номінований Греммі в 1990 році. Їхній другий альбом, Louder Than Love, був записаний незалежно, але після того, як вони підписали контракт з A&M Records у 1989 році вийшов на цьому лейблі. У той час як Ultramega OK не потрапили в чарти, а Louder Than Love посів 108 місце в чарті альбомів Billboard 200, третій альбом гурту, Badmotorfinger, підкріплений успіхом синглів «Jesus Christ Pose», «Outshined» і «Rusty Cage», досяг 39 місця в Billboard 200 і отримав подвійний платиновий сертифікат RIAA.

Найбільшої популярності гурт досяг у 1990-х роках. Альбом Superunknown, що вийшов 1994 року, досяг першої сходинки чарту Billboard 200, а також очолив чарти Австралії та Нової Зеландії і ввійшов до списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone. Сингли «Black Hole Sun» і «Spoonman» з цього альбому були удостоєні премії Греммі. Значний успіх мав і наступний альбом гурту Down on the Upside, він посів другу сходинку в Billboard 200 і першу в австралійському та новозеландському чартах.

Станом на 2019 рік Soundgarden продали більше 14 мільйонів записів у Сполучених Штатах[2] і приблизно 30 мільйонів у всьому світі[2]. VH1 заніс Soundgarden до списку 100 найкращих артистів хард-року під номером 14[3].

Історія гурту

[ред. | ред. код]
Soundgarden у 1987 році

Заснування й ранні записи (1984—1988)

[ред. | ред. код]

Історія Soundgarden почалась з гурту під назвою Shemps, яка виступала в Сіетлі на початку 1980-х[4] і включала басиста Хіро Ямамото та барабанщика і співака Кріса Корнелла. Після відходу Ямамото на роль басиста був запрошений гітариста Кім Таїл[4]. Він переїхав до Сіетла з Парк-Форест разом із Ямамото та Брюсом Павіттом, які пізніше заснували незалежний звукозаписний лейбл Sub Pop[5]. Корнелл і Ямамото підтримували зв'язок, і після того, як Shemps розпалися, почали грати разом, а пізніше до них приєднався і Таїл[4].

Гурт Soundgarden був заснований у 1984 році і включав Корнелла (ударні та вокал), Ямамото (бас) і Таїла (гітара). Корнелл спочатку грав на барабанах під час співу, але в 1985 році у гурт запросили Скотта Сандквіста, для того, щоб Корнелл міг зосередитись на вокалі. Гурт мандрував, граючи на різних концертах у такому складі близько року. Їхні перші записи були трьома піснями, які з'явилися в альбомі-компіляції 1986 року для C/Z Records під назвою Deep Six — «Heretic», «Tears to Forget» і «All Your Lies»[6]. На збірці також були присутні пісні такіх піонерів гранджу, як Green River, Skin Yard, Malfunkshun, U-Men і Melvins. 1986 року тодішня дівчина і майбутня дружина Корнелла Сьюзан Сільвер почала керувати Soundgarden[7]. У тому ж році Сандквіст залишив гурт, щоб проводити час із сім'єю, і його замінив Метт Кемерон, барабанщик Skin Yard[4].

Виступ Soundgarden одного вечора вразив радіо-діджея Джонатана Понемана, який пізніше сказав: «Я бачив цей гурт, яка була всім, чим повинна бути рок-музика»[8]. Понеман запропонував виділити 20 000 доларів для Sub Pop, фактично перетворивши його на повноцінний звукозаписний лейбл[9]. Soundgarden підписали контракт із Sub Pop, і лейбл випустив «Hunted Down» у 1987 році як перший сингл гурту. Через Sub Pop гурт випустив мініальбом Screaming Life у 1987 році, мініальбом Fopp у 1988 році та комбінацію обох, Screaming Life/Fopp, у 1990 році[10].

Ultramega OK і Louder Than Love (1988—1990)

[ред. | ред. код]

Хоча великі лейбли зацікавились гуртом, у 1988 році він підписали контракт із незалежним лейблом SST Records для випуску свого дебютного альбому Ultramega OK, який вийшов 31 жовтня 1988 року. За словами Стіва Х'юї з AllMusic, на цьому альбомі Soundgarden демонструє, як "Stooges/MC5 зустрічає звучання Zeppelin/Sabbath[11]. Марк Міремонт зняв перший музичний кліп гурту на пісню «Flower», який регулярно транслювався в програмі «120 Minutes» на MTV. Soundgarden просували Ultramega OK під час туру по Сполучених Штатах навесні 1989 року та туру по Європі, який розпочався у травні 1989 року. 1990 року Ultramega OK приніс гурту номінацію на премію Греммі в категорії «Найкраще метал виконання»[12].

Після гастролей для просування альбому гурт підписав контракт з A&M Records, що викликало розрив між Soundgarden та його традиційною аудиторією. Таїл сказав: «Спочатку наші шанувальники походили з натовпу панк-року. Вони покинули нас, коли вважали, що ми зрадили ідеї панку, тому що потрапили на великий лейбл і гастролюємо з Guns N' Roses»[13]. 5 вересня 1989 року гурт випустив свій перший альбом на великому лейблі Louder Than Love, завдяки якому він зробив «крок до мейнстріму металу». Louder Than Love став першим альбомом гурту, який потрапив у чарт Billboard 200, досягнувши 108 місця[14].

За місяць до початку туру Louder Than Love басист Хіро Ямамото, який був розчарований тим, що він не робить великого внеску в звучання груту, покинув колектив та повернувся до коледжу[15]. Йому на заміну прийшов Джейсон Еверман, колишній бас-гітарист Nirvana. Гурт гастролював по Північній Америці з грудня 1989 по березень 1990 року[16], а після цього вирушив у тур по Європі. У середині 1990 року відразу після завершення туру Евермана було звільнено з гурту. Теїл сказав, що «Джейсону просто не вдалось»[17].

Badmotorfinger (1991—1993)

[ред. | ред. код]

Басист Бен Шеферд замінив Джейсона Евермена, і у 1991 році з новим складом Soundgarden записали свій третій альбом. Корнелл сказав, що Шеферд приніс «свіжий і креативний» підхід до запису[18], а гурт в цілому заявив, що знання Бена в області музики та письменницькі навички переосмислили гурт[17]. 8 жовтня 1991 року гурт випустив альбом Badmotorfinger[19]. Перший сингл від Badmotorfinger, «Jesus Christ Pose», привернув увагу, коли у 1991 році MTV вирішило заборонити його кліп[20]. Пісня та відео до неї обурили багатьох слухачів, які сприйняли її як антихристиянську. Під час туру на підтримку альбому у Великобританії гурту навіть погрожували вбивством[21]. Корнелл пояснив, що у тексті пісні насправді критикуються публічня діячі, які використовують релігію (зокрема образ Ісуса Христа), щоб зобразити себе переслідуваними[22]. Сингли «Outshined» і «Rusty Cage» змогли знайти свою аудиторію на рок-радіо і MTV і у 1992 році Badmotorfinger був номінований на премію Греммі в категорії «Найкраще метал виконання»[12] та увійшов до 100 найпродаваніших альбомів року[23].

Після випуску Badmotorfinger Soundgarden вирушили в тур по Північній Америці в жовтні та листопаді 1991 року[24]. Пізніше Guns N' Roses особисто вибрали гурт для виступів на розігріві під час свого туру на підтримку Use Your Illusion[25]. Гурт також виступав разом зі Skid Row під час їхнього туру у Північній Америці в лютому 1992 року[26], а потім вирушив до Європи для власного місячного туру[17]. Пізніше Soundgarden зіграли на фестивалі Lollapalooza 1992 року, де ділилил сцену з такими виконавцями, як Red Hot Chili Peppers, Pearl Jam, Ministry та Ice Cube.

Superunknown (1994—1995)

[ред. | ред. код]

Soundgarden почали працювати над своїм четвертим альбомом після туру на підтримку Badmotorfinger. Корнелл сказав, що під час роботи над альбомом, учасники гурту дозволяли один одному більше свободи, ніж на минулих записах[27]; Таїл зазначив, що гурт провів набагато більше часу, працюючи над записом пісень, ніж на попередніх платівках[28]. Виданий 8 березня 1994 року, Superunknown став проривним альбомом гурту. Рухомий синглами «Spoonman», «The Day I Tried to Live», «Black Hole Sun», «My Wave» і «Fell on Black Days» він дебютував на першій позиції в Billboard 200[29].

Пісні на Superunknown захопили творчість і тяжкість ранніх робіт гурту, в той час як і демонстрували зародження нового стилю гурту. Альбом був також експериментальнішим, ніж попередні платівки, деякі пісні включали близькосхідну або індійську музику. В плані лірики альбом був досить темним і загадковим, і часто інтерпретувався зі зловживанням психоактивними речовинами, самогубством і депресією. Корнелл був натхненний працями Сильвії Плат в той час[30]. Кліп на «Black Hole Sun» став хітом на MTV і здобув нагороду MTV Video Music Award в категорії «Найкраще метал/хард-рок відео»[31]. Альбом був номінований на премію Греммі як найкращий рок-альбом у 1995 році[32]. Superunknown отримав шість платинових сертифікатів у Сполучених Штатах і залишається найуспішнішим альбомом Soundgarden[2]. Після успіху альбому гурт вирушив у всесвітнє турне для його підтримки.

Down on the Upside і розпад (1996—1997)

[ред. | ред. код]

Після закінчення туру гурт почав працювати над новим альбомом[33] Однак, як повідомляється, під час запису у гурті виникла напруга, коли Теїл і Корнелл нібито сперечалися через бажання останнього відійти від важких гітарних рифів, які стали торговою маркою гурту[34]. П'ятий альбом гурту, Down on the Upside вийшов 21 травня 1996 року. Він був помітно менш важким, ніж попередні альбоми гурту, і ознаменував подальший відхід гурту від гранджевого коріння. У той час Soundgarden пояснювали, що хочуть експериментувати з іншим звучанням[35], включаючи акустичні інструменти. Девід Браун з Entertainment Weekly сказав: «Небагато гуртів, починаючи з Led Zeppelin, мають так чітко змішані інструменти, як акустичні, так і електричні»[36]. Загальний настрій текстів альбому менш похмурий, ніж на попередніх альбомах Soundgarden, а Корнелл описує деякі пісні як «самоствердження»[37]. Альбом породив кілька синглів, включаючи «Pretty Noose», «Burden in My Hand» і «Blow Up the Outside World». «Pretty Noose» у 1997 році був номінований на премію Греммі як найкраще хард-рок виконання[38], однак новому альбому не вдалось повторити успіх Superunknown ні за продажами, ні за реакцією критиків.

Гурт взяв участь у фестивалі Lollapalooza 1996 року з Metallica, які наполягали на появі Soundgarden. Після Lollapalooza гурт вирушив у світове турне[39], під час якого напруга у гуррті зросла ще сильніше. Коли Корнелла запитали, чи дійсно гурт ненавидить гастролі, вінвідповів: «Нам це дійсно подобається до певного моменту, а потім це стає втомливим, тому що це повторення. Ви відчуваєте, що фанати заплатили свої гроші, і вони очікують, що ви прийдете і зіграєте їм свої пісні так само добре, як і у перший раз. Ось чому ми ненавидимо гастролі»[40]. Під час останньої зупинки туру в Гонолулу, 9 лютого 1997 року Шеферд розчаровано підкинув свою бас-гітару у повітря після того, як у нього вийшло з ладу обладнання, а потім пішов зі сцени. 9 квітня 1997 року гурт оголосив про свій розпуск. Теїл сказав: «Очевидно, що протягом останніх півроку у всіх було певне незадоволення»[41]. Пізніше Кемерон сказав, що Soundgarden «з'їв бізнес»[42].

Воз'єднання і King Animal (2010—2013)

[ред. | ред. код]
Soundgarden на Lollapalooza у 2010 році

1 січня 2010 року Корнелл натякнув на возз'єднання Soundgarden у своєму акаунті в Twitter. 16 квітня Soundgarden відіграли свій перший концерт з 1997 року у рідному місті гурту Сіетлі[43], а 8 серпня гурт став хедлайнером фестивалю Lollapalooza[44]. У березні 2011 року Soundgarden випустили свій перший концертний альбом Live on I-5[45].

У лютому 2011 року Soundgarden оголосили на своїй домашній сторінці, що розпочали запис нового альбому[46]. Хоча Кемерон стверджував, що альбом вийде 2011 року[47], запис було продовжено, оскільки Теїл сказав, що «чим більше ми насолоджуємося цим, тим більше повинні насолоджуватися наші шанувальники»[48].

У березні 2012 року на офіційній сторінці гурту у Facebook було опубліковано повідомлення про те, що нова пісня «Live to Rise» буде включена в саундтрек майбутнього фільму Месники. Трек став першою піснею, яку гурт випустив після воз'єднання. У травні того ж року Soundgarden повідомили Rolling Stone, що планують випустити новий альбом у жовтні[49]. 27 вересня гурт випустив «Been Away Too Long», перший сингл із свого нового альбому King Animal, який вийшов 13 листопада 2012 року[50]. На початку 2013 року гурт випустив кліп на пісню «By Crooked Steps»[51]

Подальша діяльність та смерть Корнелла (2014—2019)

[ред. | ред. код]

16 березня 2014 року Soundgarden і Nine Inch Nails оголосили про спільний тур по Північній Америці разом із Death Grips на розігріві[52]. 28 жовтня 2014 року Soundgarden оголосили, що 24 листопада вони випустять 3-компактний збірний бокс-сет Echo of Miles: Scattered Tracks Across the Path. Набір включає раритетні записи, живі треки та невиданий матеріал, що охоплює історію гурту. За день до виходу збірки, 27 жовтня, гурт виклав раніше невидану пісню «Storm» на YouTube.

У кількох інтерв'ю Теїл згадував, що гурт, ймовірно, почне працювати над матеріалом для нового альбому в 2015 році[53], а в серпні 2015 року Корнелл заявив, що вони це роблять[54]. 19 січня 2016 року The Pulse Of Radio оголосили, що Soundgarden повернулися в студію, щоб продовжити роботу над своїм новим альбомом[55]. 14 липня 2016 року басист Бен Шеферд і Кемерон заявили, що гурт написав «шість надійних мелодій» для нового альбому, а в серпні буде написано ще більше[56].

18 травня 2017 року Корнелла знайшли мертвим «з пов'язкою на шиї», за словами його представника Брайана Бамбері. Корнелл був у своєму готельному номері у Детройті, де відпочивав після виступу із Soundgarden[57]. Згодом судово-медична експертиза округу Вейн визнала причиною смерті самогубство через повішення[58]. Після смерті Корнелла Soundgarden скасували решту свого туру 2017 року[59].

У вересні 2017 року барабанщик Метт Кемерон сказав Billboard, що він та інші учасники Soundgarden ще не прийняли рішення щодо майбутнього гурту після смерті Корнелла[60]. У вересні 2018 року Кім Таїл розповів Billboard, що він та інші учасники Soundgarden, які залишилися в живих, досі не впевнені щодо майбутнього гурту[61]. Місяцем пізніше Кемерон сказав Rolling Stone, що вцілілі учасники Soundgarden «безумовно хотіли б спробувати продовжити щось робити, придумати, що робити разом»[62].

У січні 2019 року решта учасників гурту возз'єдналися на триб'ют-концерті в Інглвуді, організованому вдовою Корнелла Вікі Корнелл. Учасники Soundgarden, Temple of the Dog, Audioslave, Alice in Chains, Melvins, Foo Fighters і Metallica разом з іншими відомими виконали пісні з творчості Корнелла[63].

У липні 2019 року Тайіл сказав в інтерв'ю Music Radar, що учасники Soundgarden намагаються закінчити та випустити альбом, над яким вони працювали з Корнеллом. Однак головні файли вокальних записів Корнелла наразі приховуються, і коли Таїл попросив дозволу на використання цих файлів, йому було відмовлено[64]. У грудні 2019 року вдова Корнелла, Вікі Корнелл, подала до суду на членів Soundgarden, через сім неопублікованих записів, зроблених Корнеллом перед його смертю в 2017 році. У позові зазначено, що Корнелл зробив сім записів у своїй особистій студії у Флориді в 2017 році, причому ніколи не було жодної чіткої згоди, що ці пісні призначені для Soundgarden, і що Корнелл був єдиним власником треків[65].

Музичний стиль і впливи

[ред. | ред. код]

Soundgarden були піонерами музичного жанру грандж, який змішав елементи панк-року та металу в брудний, агресивний звук. «Soundgarden досить непоганий…», зазначив Тоні Айоммі з Black Sabbath: «Це дуже схоже на речі такого типу, якими займались і ми самі»[66]. Вплив Led Zeppelin був очевидний, журнал Q відзначив, що «Soundgarden були просякнуті рок-культурою 70-х, додаючи до неї трохи зарозумілості сексизму і мачизму, властивої жанру». Згідно Sub Pop гурт мав «крутого провідного соліста і змішував Led Zeppelin і Butthole Surfers»[67]. Суміш панку, геві-металу і нойз-року Butthole Surfers справили великий вплив на ранні роботи Soundgarden[67].

Вплив Black Sabbath також підкреслюється, особливо в гітарних рифах[68] і ладах[69]. Джоел Макайвер заявив: «Soundgarden серед гуртів, які я чув, є найближчі до оригінального звуку Black Sabbath». Soundgarden, як і інші ранні грандж-гурти, також зазнали впливу британських пост-панк-гуртів, таких як Gang of Four і Bauhaus, які були популярні на сцені Сієтла на початку 1980-х[70]. Soundgarden розширили свій музичний діапазон на більш пізніх релізах. З Superunknown 1994 року, гурт почав включити психоделічніші впливи у свою музику[71][72]. Як учасник Soundgarden, Корнелл став відомий своїм широким вокальним діапазоном і темною, екзистенціальною лірикою[73][74][75].

Склад

[ред. | ред. код]

Схема

[ред. | ред. код]

Дискографія

[ред. | ред. код]
Студійні альбоми
Живі альбоми
Збірки
Міні-альбоми

Література

[ред. | ред. код]
  • Nickson, Chris (1995). Soundgarden: New Metal Crown. St. Martin's Griffin. ISBN 978-0-31213-607-9. (англ.)
  • Prato, Greg (2009). Grunge Is Dead: The Oral History of Seattle Rock Music. ECW Press. ISBN 978-1-55022-877-9. (англ.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ KIM THAYIL Says New SOUNDGARDEN Album Is Being Mastered (англ.) . BlabberMouth.net. 14 червня 2012. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 19 серпня 2013.
  2. ↑ а б в RIAA - Recording Industry Association of America. archive.ph. 26 травня 2012. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 5 липня 2022.
  3. ↑ VH1.com : Shows : The Greatest : 100 Greatest Artists of Hard Rock (20 - 1) : Episode. web.archive.org. 10 лютого 2005. Архів оригіналу за 10 лютого 2005. Процитовано 5 липня 2022.
  4. ↑ а б в г Anderson, Kyle (2007). Accidental Revolution (англійською) . Нью-Йорк: St. Martin's Griffin. с. 112-116. ISBN 978-0-312-35819-8.
  5. ↑ DeRogatis, Jim (2003). Milk It!: Collected Musings on the Alternative Music Explosion of the 90's (англійською) . Кембрідж: Da Capo. с. 69. ISBN 0-306-81271-1.
  6. ↑ Various Artists - Deep Six Album Reviews, Songs & More | AllMusic (англ.), процитовано 5 липня 2022
  7. ↑ Inc, Nielsen Business Media (2 липня 2011). Billboard (англ.). Nielsen Business Media, Inc.
  8. ↑ Azerrad, Michael (2001). Our band could be your life : scenes from the American indie underground 1981-1991. Бостон: Little Brown and Company. с. 422. ISBN 0-316-78753-1. OCLC 50483014.
  9. ↑ Cross, Charles R. (1998). Nevermind : Nirvana. New York: Schirmer Books. ISBN 0-02-864775-0. OCLC 38112476.
  10. ↑ Soundgarden - Screaming Life/Fopp Album Reviews, Songs & More | AllMusic (англ.), процитовано 5 липня 2022
  11. ↑ Ultramega OK - Soundgarden : Songs, Reviews, Credits, Awards : AllMusic. web.archive.org. 3 січня 2013. Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 5 липня 2022.
  12. ↑ а б Entertainment Awards Database - theenvelope.latimes.com. web.archive.org. 13 липня 2011. Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 5 липня 2022.
  13. ↑ Gilbert, Jeff. «Soundgarden». Guitar World. Грудень 1995
  14. ↑ Soundgarden. Billboard (амер.). Процитовано 5 липня 2022.
  15. ↑ Loera, Carlos. «Soundgarden». Loud. 1990.
  16. ↑ Big F Turns Back on Heavy Metal Fashion Mode - latimes. web.archive.org. 7 березня 2016. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 5 липня 2022.
  17. ↑ а б в Neely, Kim. «Soundgarden: The Veteran Band from Seattle Proves There's Life After Nirvana». Rolling Stone. July 9, 1992.
  18. ↑ «Garden of Eden». Kerrang!. August 31, 1991.
  19. ↑ Peacock, Tim (8 жовтня 2021). ‘Badmotorfinger’: How Soundgarden’s Third Album Pointed Towards Stardom. uDiscover Music (амер.). Процитовано 5 липня 2022.
  20. ↑ Gilbert, Jeff. «Primecuts: Kim Thayil». Guitar School. May 1994.
  21. ↑ «I Don't Care About Performing for 20,000!». Raw. September 15, 1993.
  22. ↑ Magnuson, Ann. «Sub Zep?». Spin. February 1992.
  23. ↑ Lyons, James (2004). Selling Seattle : representing contemporary urban America. London: Wallflower. ISBN 1-903364-96-5. OCLC 56450360.
  24. ↑ «Colour Me Badmotorfinger!». Raw. October 30, 1991.
  25. ↑ Sherry, James. «Soundgarden». Metal Hammer. December 1991.
  26. ↑ Jones, Alison F. «Pounding for Pot: Soundgarden's Matt Cameron». High Times. July 1992.
  27. ↑ Thompson, Dave. «I Slept With Soundgarden and Other Chilling Confessions». Alternative Press. Березень 1994.
  28. ↑ «Let's Make a Grunge Album!». Raw. 8 грудня 1993.
  29. ↑ «Changing of the Garden» [Архівовано 30 серпня 2008 у Wayback Machine.]. Entertainment Weekly. 25 березня 1994. Retrieved on May 2, 2004.
  30. ↑ Lanham, Tom. «In Search of the Monster Riff». Pulse!. Березень 1994.
  31. ↑ Tortorici, Frank (4 вересня 1998). Soundgarden's Kim Thayil. VH1.com. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 2 березня 2009.
  32. ↑ Pareles, Jon (26 лютого 1995). POP VIEW; Playing Grammy Roulette. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 5 липня 2022.
  33. ↑ Soundgarden. web.archive.org. 24 грудня 2014. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 5 липня 2022.
  34. ↑ Colopino, John. «Soundgarden Split». Rolling Stone. May 29, 1997.
  35. ↑ Colopino, John. «Soundgarden Split». Rolling Stone. May 29, 1997.
  36. ↑ Down on the Upside | Music | EW.com. web.archive.org. 23 грудня 2009. Архів оригіналу за 23 грудня 2009. Процитовано 5 липня 2022.
  37. ↑ True, Everett. «Soundgarden». Melody Maker. May 25, 1996.
  38. ↑ CNN - 1997 Grammy Awards - Grammy Nominees for Other Rock and Alternative Categories. web.archive.org. 12 вересня 2007. Архів оригіналу за 12 вересня 2007. Процитовано 5 липня 2022.
  39. ↑ Waters, Rodney. «Getting Down with Soundgarden». Hit Parader. October 1996.
  40. ↑ «Gardener's Question Time». Kerrang!. March 1, 1997.
  41. ↑ Gilbert, Jeff. «Sound of Silence». Guitar World. February 1998.
  42. ↑ Pearl Jam: 'People get that this means something' | Dave Simpson | Music | The Guardian. web.archive.org. 26 серпня 2013. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 5 липня 2022.
  43. ↑ Reunited Soundgarden To Do Seattle Club Show | Billboard. web.archive.org. 15 березня 2014. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 5 липня 2022.
  44. ↑ BLABBERMOUTH.NET - It's Official: Reunited SOUNDGARDEN Among LOLLAPALOOZA Headliners. web.archive.org. 7 квітня 2010. Архів оригіналу за 7 квітня 2010. Процитовано 5 липня 2022.
  45. ↑ Soundgarden to Release First Live Album - EVER. upvenue.com (англ.). Процитовано 5 липня 2022.
  46. ↑ Our goal for 2011 - Let's Make A Record | Soundgarden World. web.archive.org. 18 лютого 2011. Архів оригіналу за 18 лютого 2011. Процитовано 5 липня 2022.
  47. ↑ GrungeReport.net » Blog Archive » NEW SOUNDGARDEN ALBUM WILL BE FINISHED BY THE END OF MAY. web.archive.org. 17 серпня 2011. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 5 липня 2022.
  48. ↑ Soundgarden reunion fell into place by chance. Reuters (англ.). 14 травня 2011. Процитовано 5 липня 2022.
  49. ↑ Soundgarden Eyeing October Release for New LP | Music News | Rolling Stone. web.archive.org. 22 січня 2014. Архів оригіналу за 22 січня 2014. Процитовано 5 липня 2022.
  50. ↑ Become an Essay Writing Animal. soundgardenkinganimal.com. Процитовано 5 липня 2022.
  51. ↑ Dave Grohl Directs New Soundgarden Clip. Rolling Stone (англійською) . 29 січня 2013. Архів оригіналу за 5 липня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  52. ↑ Coleman, Miriam (16 березня 2014). Nine Inch Nails, Soundgarden Embarking on Joint Tour. Rolling Stone (англійською) . Процитовано 5 липня 2022.
  53. ↑ Soundgarden talk Soundwave 2015 and Superunknown. web.archive.org. 10 грудня 2014. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 5 липня 2022.
  54. ↑ Blabbermouth (25 серпня 2015). CHRIS CORNELL Says Work Has Started On New SOUNDGARDEN Music. BLABBERMOUTH.NET (англ.). Процитовано 5 липня 2022.
  55. ↑ Blabbermouth (19 січня 2016). SOUNDGARDEN Returns To The Studio. BLABBERMOUTH.NET (англ.). Процитовано 5 липня 2022.
  56. ↑ Soundgarden’s Matt Cameron and Ben Shepherd Look Back at Hater « Radio.com. web.archive.org. 24 липня 2016. Архів оригіналу за 24 липня 2016. Процитовано 5 липня 2022.
  57. ↑ Chris Cornell dead: Soundgarden and Audioslave leader singer dies, aged 52 | The Independent. web.archive.org. 18 травня 2017. Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 5 липня 2022.
  58. ↑ Steinbuch, Yaron (18 травня 2017). Chris Cornell killed himself by hanging. Page Six (амер.). Процитовано 5 липня 2022.
  59. ↑ Brooks, Dave (18 травня 2017). Remainder of Soundgarden’s Tour Canceled After Chris Cornell’s Death, Organizers Pay Tribute. Billboard (амер.). Процитовано 5 липня 2022.
  60. ↑ Graff, Gary (29 вересня 2017). Pearl Jam’s Matt Cameron Premieres ‘Time Can’t Wait’ Lyric Video: Watch. Billboard (амер.). Процитовано 5 липня 2022.
  61. ↑ Graff, Gary (5 вересня 2018). Soundgarden’s Kim Thayil Says MC5 Anniversary Tour Helped Him ‘Come Out of the Fetal Position’. Billboard (амер.). Процитовано 5 липня 2022.
  62. ↑ Chen, Joyce (8 жовтня 2018). Soundgarden and Family Honor Chris Cornell at Seattle Statue Unveiling. Rolling Stone (амер.). Процитовано 5 липня 2022.
  63. ↑ Chris Cornell honored with five-hour, 42-song tribute concert: Video + Setlist. news.yahoo.com (амер.). Процитовано 5 липня 2022.
  64. ↑ Astley-Brown, Michael (23 липня 2019). Soundgarden’s Kim Thayil: “I’m not on a first-name basis with my gear; I just know it’s Mr Mesa/Boogie and Mr Guild!”. MusicRadar (англ.). Процитовано 5 липня 2022.
  65. ↑ Blistein, Jon (9 грудня 2019). Chris Cornell's Widow Sues Soundgarden Over Unreleased Recordings. Rolling Stone (амер.). Процитовано 5 липня 2022.
  66. ↑ WERS Nasty Habits, recorded at New York's China Club, 6 August 1992 Репортаж про Nasty Habits, записані в Китайському Клубі в Нью-Йорку
  67. ↑ а б Azerrad, 1994, с. 439.
  68. ↑ Prown, Newquist, 1997, с. 246.
  69. ↑ Soundgarden's Kim Thayil on Alternate Tunings, 'King Animal' and More. guitarworld.com. 1 лютого 2013. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 24 серпня 2013.
  70. ↑ Heylin, 2007, с. 600.
  71. ↑ DeRogatis, 2003, с. 485.
  72. ↑ Huey, Steve. Superunknown (англ.) . Allmusic. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 18 серпня 2013.
  73. ↑ Gundersen, Edna. (24 березня 2009). Chris Cornell takes another sonic shift with 'Scream' (англ.) . USA Today. Архів оригіналу за 27 березня 2009. Процитовано 18 серпня 2013.
  74. ↑ Letkemann, Jessica. (Серпень 1996). Soundgarden: Millions of Records Later and Back 'on the Upside'. Circus. Архів оригіналу за 19 лютого 2013. Процитовано 18 серпня 2013.
  75. ↑ McManus, Darragh. (31 жовтня 2008). Just 20 years on, grunge seems like ancient history (англ.) . Лондон: The Guardian. Архів оригіналу за 21 липня 2009. Процитовано 18 серпня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Soundgarden&oldid=43084820