| dbo:abstract
|
- الممالك السبعة (بالإنجليزية: Heptarchy) هو اسم تجميعي لسبع ممالك دمى لإنجلترا الأنجلوسكسونية من مستعمرة بريطانيا الأنجلوسكسونية في القرن الخامس وحتى توحيد مملكة إنجلترا في أوائل القرن العاشر. (ar)
- Sedm anglosaských království nebo Heptarchie je pojem používaný pro označení raně středověkých anglosaských království na jihu, východě a v centru Británie na konci starověku a na počátku středověku do sjednocení Anglie (Skotsko a Wales byly v té době také rozděleny na několik království). První použití tohoto termínu spadá do období 12. století. Označuje přibližně období od roku 500 do roku 850, tedy dobu následující po odchodu římských legií až do sjednocení Anglie Egbertem z Wessexu. Pojem heptarchie odkazuje na existenci sedmi království, která byla základem sjednoceného anglického království: (cs)
- L'Heptarquia anglosaxona (del grec επτά, hepta, 'set', i αρχία, arkhia, 'poder', 'autoritat') és el nom donat al període de la història britànica comprès entre els anys 475 i 827, caracteritzat per l'existència d'un conjunt de set regnes establerts pels pobles angles, saxons i juts que des del segle v van envair la part meridional de l'illa de la Gran Bretanya, quan ja feia gairebé 70 anys que aquest territori havia estat abandonat per les legions romanes. Els anglosaxons van anomenar els territoris conquistats Angleland, és a dir, 'Terra dels angles', d'on deriva el nom d'Anglaterra (England en anglès). (ca)
- La nomo Heptarkio ("Sep reĝlandoj") apartenis al Anglio inter la jaroj 475 kaj 827. En ĉi tiu tempo la regiono estis dividita en pluraj regnoj, fojfoje kombatinte inter ili. Estas entute sep reĝlandoj:
* Reĝlando Wessex aŭ Okcidenta SaksioAnglosakslingve Westseaxe
* Reĝlando Sussex aŭ Suda SaksioAnglosakslingve Suþseaxe
* Reĝlando Kento aŭ KentioAnglosakslingve Cantwara
* Reĝlando MerciaAnglosakslingve Mierce
* Orienta SaksioAnglosakslingve Estseaxe
* Orienta AnglioAnglosakslingve Estangle
* Reĝlando NorthumbriaAnglosakslingve Norþanhymbra Kelkaj aliaj regnoj estis ligitaj, interalie:
* Reĝlando Deira, poste ligita al Northumbria
* Reĝlando Bernicia, poste ligita al Northumbria
* Reĝlando Hwicce (Anglosakslingve Hwicce), poste ligita al Mercia (eo)
- Heptarchie (griechisch ἑπταρχία, deutsch Siebenherrschaft) bezeichnet die sieben angelsächsischen Kleinkönigreiche, in die das heutige England im frühen Mittelalter, vom Ende des 6. Jahrhunderts bis zum 9. Jahrhundert, aufgeteilt war. Die traditionelle Geschichtsschreibung geht davon aus, dass England in die Kleinkönigreiche Wessex, Sussex und Kent im Süden, Ostanglien (East Anglia) und Essex im Osten, Merzien (Mercia) in Mittelengland und Nordhumbrien (Northumbria) im Norden aufgeteilt war. Tatsächlich ist diese Annahme eine vereinfachte Darstellung, denn es gab neben diesen sieben Kleinkönigreichen noch weitere, meist kleinere Herrschaftsbereiche, so z. B. das Königreich Lindsey südlich des Humber oder das Königreich Hwicce, die erst im Laufe ihrer Geschichte in größeren, benachbarten Königreichen aufgingen. (de)
- Heptarkia (grezieraz επτά hepta, "zazpi", eta αρχία arkhía, "boterea") britainiar historian V. mendetik 927rarte izan ziren zazpi erreinuei ematen zaien izena da. Mendebaldeko Erromatar Inperioa erori eta 70 urtetara hainbat taldek okupatu zuten lurra. Anglosaxoiek lur horiei Angleland izena jarri zieten, hau da Angloen Lurraldea eta hortik dator Ingalaterra izena. Zazpi erresumak Kent, Sussex Erresuma, Wessex, Essex Erresuma, Northumbria, East Anglia eta Mercia ziren. Erreinu hauek behin eta berriz elkartu eta etsaitu ziren eta batzuetan euretariko erregeren batek besteen gainetik zegoela zioen izena jartzen bere buruari, hau da, Britainiarren Erregea. VIII. mendean vikingoen inbasioak jasan zituzten eta guztiak elkarturik Ingalaterrako Erresuma osatu zuten 927. urtean. Heptarkia izena XII. mendean jarri zuen eta nahiko ohikoa da bere erabilera XVI. mendetik aurrera. Hala ere ez da zuzena, bertan 7 erreinuez gain bazirelako beste hainbat lurralde, kategoria ezberdinetakoak, paper garrantzitsua jokatu zutenak. (eu)
- Heptarquía anglosajona (del griego ἑπτά hepta «siete», y αρχία arkhía «poder, autoridad»; del anglosajón) es el nombre conjunto dado durante la Antigüedad tardía y la Alta Edad Media a los siete reinos anglosajones del centro, sur y este de la isla de Gran Bretaña que habitualmente se identifican con Essex, Estanglia, Kent, Mercia, Northumbria, Sussex y Wessex y que finalmente se unieron en el Reino de Inglaterra. La idea original de que hubo siete reinos anglosajones se atribuye al historiador inglés Enrique de Huntingdon (c. 1080-1160), que la empleó por primera vez en su Historia Anglorum (Historia de los ingleses), pero cuyo uso no se extendió hasta el siglo XVI. (es)
- The Heptarchy were the seven petty kingdoms of Anglo-Saxon England that flourished from the Anglo-Saxon settlement of Britain in the 5th century until they were consolidated in the 8th century into the four kingdoms of Mercia, Northumbria, Wessex and East Anglia. The term 'Heptarchy' (from the Greek ἑπταρχία, 'heptarchia'; from ἑπτά, 'hepta': "seven"; ἀρχή, 'arche': "reign, rule" and the suffix -ία, '-ia') is used because of the traditional belief that there had been seven Anglo-Saxon kingdoms, usually described as East Anglia, Essex, Kent, Mercia, Northumbria, Sussex, and Wessex. The first known written reference to the historiographical traditional belief that there were these 'seven kingdoms' was in Henry of Huntingdon’s 12th century work, Historia Anglorum; the term Heptarchy is not known to have been used to describe them until the 16th century. (en)
- Heptarkhia merupakan sebuah nama kolektif yang diberikan kepada tujuh kerajaan yang didirikan oleh Anglo-Saxon di Pulau Britania Raya selama Abad Pertengahan Awal: Essex, Anglia Timur, Kent, Mercia, Kerajaan Northumbria, Sussex dan Wessex. Kerajaan-kerajaan ini mendahului pembentukan negara tunggal pada awal abad kesepuluh yaitu Kerajaan Inggris. Konsep historiografi ini tidak sezaman dengan kenyataan yang digambarkannya, yang merupakan konstruksi sebuah posteriori abad kedua belas penulis sejarah seperti Henry dari Huntingdon. Nama « heptarkhia » (dalam Bahasa Yunani Kuno ἑπτά et ἀρχή « tujuh kerajaan ») tidak terbukti sampai tahun 1570. Kesederhanaannya menyebabkan pengabaian oleh para sejarawan selama abad kedua puluh. (in)
- L’Heptarchie est le nom collectif donné à sept des royaumes fondés par les Anglo-Saxons dans l’île de Bretagne durant le haut Moyen Âge : l'Essex, l'Est-Anglie, le Kent, la Mercie, la Northumbrie, le Sussex et le Wessex. Ils précèdent la formation d'un État unique au début du Xe siècle : le royaume d'Angleterre. Ce concept historiographique n'est pas contemporain de la réalité qu'il décrit : il s'agit d'une construction a posteriori de chroniqueurs du XIIe siècle comme Henri de Huntingdon. Le nom même d'« heptarchie » (du grec ἑπτά et ἀρχή « sept royaumes ») n'est pas attesté avant 1570. Son caractère simplificateur a entraîné son abandon par les historiens au cours du XXe siècle. (fr)
- アングロ・サクソン七王国（しちおうこく、英語: Heptarchy、ヘプターキー）とは、中世初期にグレートブリテン島に侵入したアングロ・サクソン人が同島南部から中部にかけての地域に建国した7つの王国のこと。この時代をまた「七王国時代」とも呼ぶ。「ヘプターキー」という言葉は古代ギリシア語の数詞で「7」を指す「ヘプタ（ἑπτά）」と「国」の「アーキー（ἀρχή）」を足した造語である。最初にこの語を記したのは12世紀の史家ヘンリー・オブ・ハンティングドンであり、16世紀には用語として定着した。 これらの王国が覇を競った時代は、ホノリウス帝がブリタンニアを放棄してから（409年、End of Roman rule in Britain）、ウェセックスのエグバート王がカレドニアを除くブリテン島を統一するまで（825年、）であると考えられている。実際にアングロ・サクソン人が建国した王国は7つのみではなく、多数の群小のアングロ・サクソン人および先住のブリトン人の小国家群とともに林立したが、次第にその中で有力な国家が周囲の小国を併呑して覇権を広げていった。7つという王国の数は、これらの覇権を広げた有力な国を、後世7つの大国に代表させたものである。この王国群の中から後のイングランドが形成され、その領土は「アングル人の土地」という意味で「イングランド」と呼ばれることとなる。 (ja)
- Nella storia dell'Inghilterra, l'eptarchia anglosassone (in inglese Heptarchy, dal greco ἑπτά hepta ‘sette’ e ἄρχω archō ‘governare’) indica quel periodo successivo alla colonizzazione anglosassone della Britannia del V secolo, in cui il territorio era diviso in sette regni, Anglia orientale, Essex, Kent, Mercia, Northumbria, Sussex e Wessex. L'eptarchia terminò nel X secolo, quando i regni furono uniti sotto l'unico Regno d'Inghilterra. (it)
- 칠왕국(영어: Heptarchy 헵타키[*], 고대 영어: Seofonrīċe 세오폰리체)은 5세기 앵글로색슨인의 브리타니아 정착부터 10세기 초 잉글랜드 왕국으로 통일된 시기까지에 있었던 앵글로색슨 잉글랜드 지역의 7개 왕국들 (때로는 소왕국들이라고도 칭함)의 총칭이다. 칠왕국을 뜻하는 Heptarchy이라는 용어(7을 의미하는 그리스어 ἑπτά 헵타, 지배를 뜻하는 아르케 ἀρχή, 접미사 이아 -ία가 합쳐진 ἑπταρχία '헤프타르키아'에서 유래)는 보통 노섬브리아, 머시아, 이스트앵글리아, 에식스, 웨식스, 켄트, 서식스 등으로 열거되는 앵글로색슨 왕국들이라고 하는 전통을 말한다. 5세기 말에 서식스 왕 엘라가 남부 영국에서 패권을 잡은 이래 칠왕국은 서로 패권을 다투었으며, 브레트왈다는 종속왕들에게 봉토를 주는 형식으로 봉건적 주종관계를 맺었다. 브레트왈다의 교대는 격심하였으나 9세기 웨식스 왕조가 중흥하여, 데인인의 침입을 계기로 통일을 이루어 영국 봉건 사회가 확립되었다. (ko)
- Heptarchie is de term die door historici wel gebruikt werd/wordt als aanduiding van de zeven Angelsaksische koninkrijken in Engeland:
* Wessex
* Essex
* Sussex
* Kent
* East Anglia
* Mercia
* Northumbria De benaming Heptarchie, een combinatie van de Griekse woorden voor zeven en rijk, wordt al sinds het begin van de twintigste eeuw als een te sterke vereenvoudiging gezien van een meer complexe situatie dan in de naam wordt uitgedrukt. Hij wordt echter nog wel gebruikt als algemene aanduiding van die periode in de Engelse geschiedenis. De term slaat in algemene zin op de periode van de verovering van Engeland door Germaanse stammen (Angelen, Saksen en Juten) tot de invallen door de Noormannen. Deze periode loopt grofweg van 500 tot 850. Het concept van de zeven koninkrijken werd al in de 12e eeuw gebruikt door de Engelse historicus Hendrik van Huntingdon, maar de term ‘heptarchie’ kwam in de 16e eeuw in gebruik. Onderzoek heeft aangetoond dat de machtsverhoudingen niet zo simpel lagen. Zo waren Essex en Sussex als machtsfactor veelal minder belangrijk dan de andere rijken. Kent was in het begin van de periode wel invloedrijk, maar had al spoedig dezelfde status als Essex en Sussex. Ook bleek dat een aantal gebieden een belangrijker rol speelden dan werd gedacht, zoals de koninkrijken Lindsey, Hwicce, Surrey en . De daadwerkelijke leiding viel echter geleidelijk aan in handen van Northumbria, Mercia en Wessex. Van de genoemde zeven koninkrijken zijn er drie die nu nog ongeveer hetzelfde territorium beslaan en nog dezelfde naam dragen als graafschap van Engeland: Kent, Sussex en Essex. De naam Kent verwijst naar de oorspronkelijke Keltische bewoners, die Kentii of Cantiaci werden genoemd. De naam Sussex verwijst naar de Zuid-Saksen, Essex naar de Oost-Saksen. East Anglia was het gebied van de Oost-Angelen. Ook deze benaming is nog steeds in gebruik voor het gebied dat nu ligt in de graafschappen Norfolk en Suffolk. Northumbria en Mercia waren eveneens koninkrijken van de Angelen. De naam Northumbria duidt het gebied ten noorden van de rivier de Humber aan. Het is ontstaan door een samenvoeging van de voordien bestaande rijken Bernicia en Deira. Het koninkrijk Mercia lag oorspronkelijk in de Trentvallei, maar wist het gebied uit te breiden ten koste van de Midden-Angelen, de en de Hwicce. Ten slotte was het gebied zo groot dat het reikte tot de Humber in het noorden, de Theems in het zuiden en Wales in het westen, waar koning Offa van Mercia zijn befaamde dijk bouwde. Het was echter Wessex (van de West-Saksen) dat uiteindelijk de overhand kreeg en Engeland wist te verenigen onder koning Egbert. Evenals Mercia wisten zij hun gebied, oorspronkelijk gelegen in de huidige graafschappen Hampshire en Wiltshire, uit te breiden tot de hele streek ten zuiden van de Theems (behalve Cornwall). (nl)
- A Heptarquia (do grego επτά hepta, "sete", e αρχία arkhía, "poder, autoridade") é o nome conferido ao período da História da Inglaterra que vai da conquista, pelos anglo-saxões, da porção meridional da ilha da Grã-Bretanha, que estes chamavam de Angleland (daí England, o termo inglês para Inglaterra), até o momento em que os vikings começaram as incursões na ilha. Em geral, considera-se que este período histórico se estende de 500 a 850 d.C.. O termo "heptarquia" refere-se à existência de sete reinos que vieram a fundir-se para formar o Reino da Inglaterra durante o início do século X. Foi cunhado no século XII, pelo historiador inglês Henrique de Huntingdon, e é costumeiramente empregado desde o século XVI. O termo é considerado impreciso hoje em dia, pois havia na verdade mais de sete reinos naquele período histórico, e alguns Estados da época, menos conhecidos e com categoria inferior a reino, tiveram papel tão ou mais importante que o de alguns integrantes da heptarquia. (pt)
- Heptarchia (ang. Heptarchy, gr. siedmiowładztwo, heptá–siedem, archḗ–władza) – okres w historii Anglii od VI do IX w., w czasie którego na terenie kraju istniało siedem królestw założonych przez Anglosasów, choć liczba państw anglosaskich, ciągle walczących między sobą, ulegała zmianie na przestrzeni lat. W IX w. zostały najechane i częściowo podbite przez wojowników duńskich i norweskich, a w X w. ostatecznie zjednoczone przez Wessex. Najeżdżające Brytanię pogańskie plemiona germańskie: Anglów, Sasów, Jutów i Fryzów tworzyły na podbitych terenach małe państwa plemienne o charakterze patrymonialnym. Z początku było ich wiele, z czasem ich liczba spadła do siedmiu:
* Anglia Wschodnia,
* Essex,
* Kent,
* Mercja,
* Nortumbria (powstała z połączenia Bernicji i Deiry),
* Sussex,
* Wessex. Na przełomie VI i VII wieku hegemonię zyskało królestwo Kentu, następnie zaś Nortumbria. Od połowy VIII wieku hegemonia przypadła Mercji, a z początkiem IX wieku Wesseksowi. Władca państwa-hegemona nosił tytuł bretwalda. Organizacja heptarchiczna doprowadziła z czasem do zjednoczenia Anglii i wykształcenia spójnego ustroju politycznego Anglosasów, co nastąpiło w IX wieku, w okresie najazdów duńskich. W czasach anglosaskich bujnie rozwijała się kultura, zwłaszcza literatura. Powstały wtedy liczne utwory poetyckie, między innymi Sen o krzyżu, oraz prozatorskie. Najwybitniejszym przedstawicielem piśmiennictwa był Beda Czcigodny. (pl)
- Гепта́рхия (дословно — семицарствие, от греч. ἑπτά — семь и ἀρχή — власть, царство, англ. Heptarchy) — период в древней истории Англии, начавшийся около 500 года с образования нескольких англосаксонских государств на юге Британии и закончившийся в 850 году установлением «датского права». Термин «Гептархия» впервые употребил английский историк XII века Генрих Хантингдонский. В результате нашествия англов, саксов и ютов на территории нынешней Англии в начале VI века сформировалось семь сравнительно крупных государств — Уэссекс (королевство западных саксов), Суссекс (королевство южных саксов), Эссекс (королевство восточных саксов), Кент (королевство ютов), Восточная Англия (королевство восточных англов), Нортумбрия (королевство северных англов) и Мерсия (королевство западных англов). В IX веке эти королевства объединились под главенством Уэссекса в единое королевство Англия. (ru)
- Heptarkin, från grekiska ἑπτά och ἀρχή, 'sju riken', är en benämning på de mäktigare av de i det anglosaxiska England under tidig medeltid. Dessa var East Anglia, Essex, Kent, Sussex, Northumberland, Mercia och Wessex, där de tre senare var de starkaste och de tidigare ofta var lydriken. Heptarkin övergick gradvis i det som idag är England, påskyndat av vikingarnas invasioner, som fick småkungadömena att förena sig för att kunna möta detta hot. (sv)
- Гептархія (дослівно — семицарство, від грец. ἑπτά — сім і ἀρχή — влада, царство, англ. Heptarchy) — період у давній історії Англії, що почався близько 500 року з утворення кількох англосаксонських держав на півдні Британських островів і закінчився у 850 році данським завоюванням. Термін «гептархія» вперше вжив англійський історик XII століття і остаточно був введений англійськими істориками у XVІ ст., для позначення періоду історії Англії з кінця VІ до IX ст., який характеризувався відсутністю політичної єдності країни. Під гептархією також мається на увазі, що в Англії в V-IX ст. завжди було сім незалежних держав — Вессекс, Сассекс, Ессекс, Мерсія, Нортумбрія, Східна Англія, Кент, тоді як насправді їх було часто більш, а ще частіше — менше семи. (uk)
- 七国时代（英語：Heptarchy）是指5世纪至9世纪居住在英格兰的盎格鲁-撒克逊人的历史时代。七国包括肯特王國、諾森布里亞王國、東盎格利亞王國、麥西亞王國、埃塞克斯王國、薩塞克斯王國和威塞克斯王國。 公元5世纪，盎格鲁-撒克逊人开始由南部向中部侵入不列颠岛，渐渐地在这些地域建立起了一些王国。当时由盎格鲁-撒克逊人以及不列颠原住民所建立的王国的数目远远不止7个，但随着时间的推移，一些大国逐渐地吞并了周边的小国，形成了以这7个大国为代表的七国时代。最后威塞克斯王国攻滅其他六國，建立威塞克斯王朝。而这七个王国的格局，也成为了后来的英格兰王国的雏形。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- الممالك السبعة (بالإنجليزية: Heptarchy) هو اسم تجميعي لسبع ممالك دمى لإنجلترا الأنجلوسكسونية من مستعمرة بريطانيا الأنجلوسكسونية في القرن الخامس وحتى توحيد مملكة إنجلترا في أوائل القرن العاشر. (ar)
- Sedm anglosaských království nebo Heptarchie je pojem používaný pro označení raně středověkých anglosaských království na jihu, východě a v centru Británie na konci starověku a na počátku středověku do sjednocení Anglie (Skotsko a Wales byly v té době také rozděleny na několik království). První použití tohoto termínu spadá do období 12. století. Označuje přibližně období od roku 500 do roku 850, tedy dobu následující po odchodu římských legií až do sjednocení Anglie Egbertem z Wessexu. Pojem heptarchie odkazuje na existenci sedmi království, která byla základem sjednoceného anglického království: (cs)
- アングロ・サクソン七王国（しちおうこく、英語: Heptarchy、ヘプターキー）とは、中世初期にグレートブリテン島に侵入したアングロ・サクソン人が同島南部から中部にかけての地域に建国した7つの王国のこと。この時代をまた「七王国時代」とも呼ぶ。「ヘプターキー」という言葉は古代ギリシア語の数詞で「7」を指す「ヘプタ（ἑπτά）」と「国」の「アーキー（ἀρχή）」を足した造語である。最初にこの語を記したのは12世紀の史家ヘンリー・オブ・ハンティングドンであり、16世紀には用語として定着した。 これらの王国が覇を競った時代は、ホノリウス帝がブリタンニアを放棄してから（409年、End of Roman rule in Britain）、ウェセックスのエグバート王がカレドニアを除くブリテン島を統一するまで（825年、）であると考えられている。実際にアングロ・サクソン人が建国した王国は7つのみではなく、多数の群小のアングロ・サクソン人および先住のブリトン人の小国家群とともに林立したが、次第にその中で有力な国家が周囲の小国を併呑して覇権を広げていった。7つという王国の数は、これらの覇権を広げた有力な国を、後世7つの大国に代表させたものである。この王国群の中から後のイングランドが形成され、その領土は「アングル人の土地」という意味で「イングランド」と呼ばれることとなる。 (ja)
- Nella storia dell'Inghilterra, l'eptarchia anglosassone (in inglese Heptarchy, dal greco ἑπτά hepta ‘sette’ e ἄρχω archō ‘governare’) indica quel periodo successivo alla colonizzazione anglosassone della Britannia del V secolo, in cui il territorio era diviso in sette regni, Anglia orientale, Essex, Kent, Mercia, Northumbria, Sussex e Wessex. L'eptarchia terminò nel X secolo, quando i regni furono uniti sotto l'unico Regno d'Inghilterra. (it)
- 칠왕국(영어: Heptarchy 헵타키[*], 고대 영어: Seofonrīċe 세오폰리체)은 5세기 앵글로색슨인의 브리타니아 정착부터 10세기 초 잉글랜드 왕국으로 통일된 시기까지에 있었던 앵글로색슨 잉글랜드 지역의 7개 왕국들 (때로는 소왕국들이라고도 칭함)의 총칭이다. 칠왕국을 뜻하는 Heptarchy이라는 용어(7을 의미하는 그리스어 ἑπτά 헵타, 지배를 뜻하는 아르케 ἀρχή, 접미사 이아 -ία가 합쳐진 ἑπταρχία '헤프타르키아'에서 유래)는 보통 노섬브리아, 머시아, 이스트앵글리아, 에식스, 웨식스, 켄트, 서식스 등으로 열거되는 앵글로색슨 왕국들이라고 하는 전통을 말한다. 5세기 말에 서식스 왕 엘라가 남부 영국에서 패권을 잡은 이래 칠왕국은 서로 패권을 다투었으며, 브레트왈다는 종속왕들에게 봉토를 주는 형식으로 봉건적 주종관계를 맺었다. 브레트왈다의 교대는 격심하였으나 9세기 웨식스 왕조가 중흥하여, 데인인의 침입을 계기로 통일을 이루어 영국 봉건 사회가 확립되었다. (ko)
- Heptarkin, från grekiska ἑπτά och ἀρχή, 'sju riken', är en benämning på de mäktigare av de i det anglosaxiska England under tidig medeltid. Dessa var East Anglia, Essex, Kent, Sussex, Northumberland, Mercia och Wessex, där de tre senare var de starkaste och de tidigare ofta var lydriken. Heptarkin övergick gradvis i det som idag är England, påskyndat av vikingarnas invasioner, som fick småkungadömena att förena sig för att kunna möta detta hot. (sv)
- 七国时代（英語：Heptarchy）是指5世纪至9世纪居住在英格兰的盎格鲁-撒克逊人的历史时代。七国包括肯特王國、諾森布里亞王國、東盎格利亞王國、麥西亞王國、埃塞克斯王國、薩塞克斯王國和威塞克斯王國。 公元5世纪，盎格鲁-撒克逊人开始由南部向中部侵入不列颠岛，渐渐地在这些地域建立起了一些王国。当时由盎格鲁-撒克逊人以及不列颠原住民所建立的王国的数目远远不止7个，但随着时间的推移，一些大国逐渐地吞并了周边的小国，形成了以这7个大国为代表的七国时代。最后威塞克斯王国攻滅其他六國，建立威塞克斯王朝。而这七个王国的格局，也成为了后来的英格兰王国的雏形。 (zh)
- L'Heptarquia anglosaxona (del grec επτά, hepta, 'set', i αρχία, arkhia, 'poder', 'autoritat') és el nom donat al període de la història britànica comprès entre els anys 475 i 827, caracteritzat per l'existència d'un conjunt de set regnes establerts pels pobles angles, saxons i juts que des del segle v van envair la part meridional de l'illa de la Gran Bretanya, quan ja feia gairebé 70 anys que aquest territori havia estat abandonat per les legions romanes. (ca)
- Heptarchie (griechisch ἑπταρχία, deutsch Siebenherrschaft) bezeichnet die sieben angelsächsischen Kleinkönigreiche, in die das heutige England im frühen Mittelalter, vom Ende des 6. Jahrhunderts bis zum 9. Jahrhundert, aufgeteilt war. Die traditionelle Geschichtsschreibung geht davon aus, dass England in die Kleinkönigreiche Wessex, Sussex und Kent im Süden, Ostanglien (East Anglia) und Essex im Osten, Merzien (Mercia) in Mittelengland und Nordhumbrien (Northumbria) im Norden aufgeteilt war. Tatsächlich ist diese Annahme eine vereinfachte Darstellung, denn es gab neben diesen sieben Kleinkönigreichen noch weitere, meist kleinere Herrschaftsbereiche, so z. B. das Königreich Lindsey südlich des Humber oder das Königreich Hwicce, die erst im Laufe ihrer Geschichte in größeren, benachbarten Kö (de)
- La nomo Heptarkio ("Sep reĝlandoj") apartenis al Anglio inter la jaroj 475 kaj 827. En ĉi tiu tempo la regiono estis dividita en pluraj regnoj, fojfoje kombatinte inter ili. Estas entute sep reĝlandoj:
* Reĝlando Wessex aŭ Okcidenta SaksioAnglosakslingve Westseaxe
* Reĝlando Sussex aŭ Suda SaksioAnglosakslingve Suþseaxe
* Reĝlando Kento aŭ KentioAnglosakslingve Cantwara
* Reĝlando MerciaAnglosakslingve Mierce
* Orienta SaksioAnglosakslingve Estseaxe
* Orienta AnglioAnglosakslingve Estangle
* Reĝlando NorthumbriaAnglosakslingve Norþanhymbra Kelkaj aliaj regnoj estis ligitaj, interalie: (eo)
- The Heptarchy were the seven petty kingdoms of Anglo-Saxon England that flourished from the Anglo-Saxon settlement of Britain in the 5th century until they were consolidated in the 8th century into the four kingdoms of Mercia, Northumbria, Wessex and East Anglia. The term 'Heptarchy' (from the Greek ἑπταρχία, 'heptarchia'; from ἑπτά, 'hepta': "seven"; ἀρχή, 'arche': "reign, rule" and the suffix -ία, '-ia') is used because of the traditional belief that there had been seven Anglo-Saxon kingdoms, usually described as East Anglia, Essex, Kent, Mercia, Northumbria, Sussex, and Wessex. (en)
- Heptarkia (grezieraz επτά hepta, "zazpi", eta αρχία arkhía, "boterea") britainiar historian V. mendetik 927rarte izan ziren zazpi erreinuei ematen zaien izena da. Mendebaldeko Erromatar Inperioa erori eta 70 urtetara hainbat taldek okupatu zuten lurra. Heptarkia izena XII. mendean jarri zuen eta nahiko ohikoa da bere erabilera XVI. mendetik aurrera. Hala ere ez da zuzena, bertan 7 erreinuez gain bazirelako beste hainbat lurralde, kategoria ezberdinetakoak, paper garrantzitsua jokatu zutenak. (eu)
- Heptarquía anglosajona (del griego ἑπτά hepta «siete», y αρχία arkhía «poder, autoridad»; del anglosajón) es el nombre conjunto dado durante la Antigüedad tardía y la Alta Edad Media a los siete reinos anglosajones del centro, sur y este de la isla de Gran Bretaña que habitualmente se identifican con Essex, Estanglia, Kent, Mercia, Northumbria, Sussex y Wessex y que finalmente se unieron en el Reino de Inglaterra. (es)
- L’Heptarchie est le nom collectif donné à sept des royaumes fondés par les Anglo-Saxons dans l’île de Bretagne durant le haut Moyen Âge : l'Essex, l'Est-Anglie, le Kent, la Mercie, la Northumbrie, le Sussex et le Wessex. Ils précèdent la formation d'un État unique au début du Xe siècle : le royaume d'Angleterre. (fr)
- Heptarkhia merupakan sebuah nama kolektif yang diberikan kepada tujuh kerajaan yang didirikan oleh Anglo-Saxon di Pulau Britania Raya selama Abad Pertengahan Awal: Essex, Anglia Timur, Kent, Mercia, Kerajaan Northumbria, Sussex dan Wessex. Kerajaan-kerajaan ini mendahului pembentukan negara tunggal pada awal abad kesepuluh yaitu Kerajaan Inggris. (in)
- Heptarchie is de term die door historici wel gebruikt werd/wordt als aanduiding van de zeven Angelsaksische koninkrijken in Engeland:
* Wessex
* Essex
* Sussex
* Kent
* East Anglia
* Mercia
* Northumbria De benaming Heptarchie, een combinatie van de Griekse woorden voor zeven en rijk, wordt al sinds het begin van de twintigste eeuw als een te sterke vereenvoudiging gezien van een meer complexe situatie dan in de naam wordt uitgedrukt. Hij wordt echter nog wel gebruikt als algemene aanduiding van die periode in de Engelse geschiedenis. (nl)
- Heptarchia (ang. Heptarchy, gr. siedmiowładztwo, heptá–siedem, archḗ–władza) – okres w historii Anglii od VI do IX w., w czasie którego na terenie kraju istniało siedem królestw założonych przez Anglosasów, choć liczba państw anglosaskich, ciągle walczących między sobą, ulegała zmianie na przestrzeni lat. W IX w. zostały najechane i częściowo podbite przez wojowników duńskich i norweskich, a w X w. ostatecznie zjednoczone przez Wessex.
* Anglia Wschodnia,
* Essex,
* Kent,
* Mercja,
* Nortumbria (powstała z połączenia Bernicji i Deiry),
* Sussex,
* Wessex. (pl)
- A Heptarquia (do grego επτά hepta, "sete", e αρχία arkhía, "poder, autoridade") é o nome conferido ao período da História da Inglaterra que vai da conquista, pelos anglo-saxões, da porção meridional da ilha da Grã-Bretanha, que estes chamavam de Angleland (daí England, o termo inglês para Inglaterra), até o momento em que os vikings começaram as incursões na ilha. Em geral, considera-se que este período histórico se estende de 500 a 850 d.C.. (pt)
- Гепта́рхия (дословно — семицарствие, от греч. ἑπτά — семь и ἀρχή — власть, царство, англ. Heptarchy) — период в древней истории Англии, начавшийся около 500 года с образования нескольких англосаксонских государств на юге Британии и закончившийся в 850 году установлением «датского права». Термин «Гептархия» впервые употребил английский историк XII века Генрих Хантингдонский. (ru)
- Гептархія (дослівно — семицарство, від грец. ἑπτά — сім і ἀρχή — влада, царство, англ. Heptarchy) — період у давній історії Англії, що почався близько 500 року з утворення кількох англосаксонських держав на півдні Британських островів і закінчився у 850 році данським завоюванням. Термін «гептархія» вперше вжив англійський історик XII століття і остаточно був введений англійськими істориками у XVІ ст., для позначення періоду історії Англії з кінця VІ до IX ст., який характеризувався відсутністю політичної єдності країни. (uk)
|
