| dbo:abstract
|
- Der Begriff Othering (engl. other „andersartig“), auch Alterisierung, bezeichnet die Distanzierung der Gruppe, der man sich zugehörig fühlt (Eigengruppe), von anderen Gruppen. (de)
- في مجال الظاهراتية يشير مصطلح الآخَر (وربما استُعمل مصطلح الآخَر التأسيسي، أو مصطلح الغير والغيرية أيضًا) إلى الإنسان الآخر من حيث كونه غير الذات (Self)، بوصفه عاملًا تأسيسيًّا مشكِّلًا للصورة الذاتية للشخص، أي بوصفه إقرارًا من المرء بواقعيته، وهو من ثَم شيء آخر غير الذات الفردية (Self) والجماعية (Us) والمماثِلة (Same). الآخر التأسيسي هو العلاقة بين شخصية الإنسان (طبيعته الجوهرية الأساسية) وشخصه (جسده)؛ هو علاقة الخصائص الجوهرية والظاهرية للهوية الشخصية، العلاقة التي توازيها علاقة الخصائص المتقابلة للذات -المتقابلة، لكن في ارتباط-، لأن الاختلاف اختلاف داخلي، داخل الذات. صفة الآخَرِيَّة (خصائص الآخر) هي حالة مغايَرة الهوية الاجتماعية للشخص وهوية ذاته. في الخطاب الفلسفي يشير مصطلح الآخرية إلى خصائص من؟ وماذا؟ الخاصة بالآخر، المغايِرة المنفصلة عن الترتيب الرمزي للأشياء، وعن الحقيقي (الأصيل اللامتغير)، وعن الجماليات (الفن والجمال والذوق)، وعن الفلسفة السياسية، وعن الهوية والأعراف الاجتماعية، وعن الذات. من ثَم فإن حالة الشخص الآخرية هي عدم امتثاله للأعراف الاجتماعية لمجتمعه، والآخرية هي حالة الحرمان من الحقوق (الاستبعاد السياسي)، سواء كان من جانب الدولة، أو جانب المؤسسات المجتمعية (المِهَنية مثلًا) المدعومة من السلطة السياسية الاجتماعية المماثِلة. ومن ثَم فإن فرْض الآخرية يقصي الشخص الموصوف بأنه «الآخر» من قلب المجتمع ويهمشه لمجرد كونه الآخر. يشير مصطلح المؤاخرة (Othering) إلى التصنيف الاختزالي لشخص وحسبانه مواطنًا ثانويًّا، وشخصًا من فئة «الآخر» التابعة اجتماعيًّا. والمؤاخرة هي استبعاد مَن لا يسايرون الأعراف الاجتماعية للجماعة، التي هي من صور الذات. والمؤاخرة في الجغرافيا الإنسانية: تهميش أشخاص لمجرد كونهم «آخرين» وإقصاؤهم عن قلب المجتمع الذي لا يسايرون أعرافه. (ar)
- La Aliulo estas persono malsama kaj fremda al ies socia kaj persona identecoj. La konsistiga aliulo estas la rilato inter la personeco (esenca naturo) kaj la persono (ekstera manifestaĵo) de homo; la rilato inter esencaj kaj supraĵaj karakteraĵoj de persona identeco, kiuj respondas la rilatojn inter malaj, sed koheraj karakteraĵoj de la Memo, kie la diferenco estas interna de persono anstataŭ interpersona. En la diskurso de filozofio, la termino alieco identas kaj referencas la karakteraĵojn pri la Kiu? kaj Kio? de la Aliulo, kiuj estas distingaj kaj apartaj de la de aferoj; de tio reala (tio aŭtentika kaj neŝanĝebla); de estetiko (arto, beleco, kaj gusto); de politika filozofio; de sociaj normoj kaj socia identeco; kaj de la egoo. Tial Alieco estas la kondiĉo, kiam iu estas nekohera kun la normoj de socio; kaj Alieco estas la kondiĉo esti politike ekskludita, ĉu fare de la ŝtato aŭ fare de la sociaj institucioj (t.e. profesioj), al kiuj socia kaj politika potencoj estas investitaj. Do la trudita kondiĉo de Alieco la aliigitajn personojn de la centro de la socio, kaj metas ilin en la marĝenojn de la socio. Aliigado etikedas homon kiel apartanenta al kategorio de homoj, difinitaj kiel la Aliulo. La praktiko de aliigado ekskludas personojn, kiuj ne koheras kun la normoj de la socia grupo, kiu estas versio de la egoo. Same, en la fako homa geografio, la termino aliigado temas pri la ekskludado de homoj de la centro de la socia grupo kaj la metado de ili en la marĝenojn de la socio, kie la sociaj normoj ne aplikas al/por la personoj etikeditaj kiel la Aliulo. (eo)
- Bestea (alteritate ere deitzen zaio) filosofia kontinentalaren kontzeptu giltzarria da. Nortasunaren kontrako ideia bat da, eta zerbait kontsideratzeko ideiaren aurrean «beste» zer den aipatzen du, edo horri buruz ari da. Besteak, beti gauza ezberdin gisa hartuta, beste pertsona bat aipatzen du, norbera baino gehiago. (eu)
- El otro constitutivo (también conocido como alteridad) constituye un concepto clave de la filosofía continental. Es una idea opuesta a la identidad y se refiere, o se intenta referir, a aquello que es «otro» frente a la idea de ser considerado algo. El otro, considerado siempre como algo diferente, alude a otro individuo más que a uno mismo. (es)
- In phenomenology, the terms the Other and the Constitutive Other identify the other human being, in their differences from the Self, as being a cumulative, constituting factor in the self-image of a person; as acknowledgement of being real; hence, the Other is dissimilar to and the opposite of the Self, of Us, and of the Same. The Constitutive Other is the relation between the personality (essential nature) and the person (body) of a human being; the relation of essential and superficial characteristics of personal identity that corresponds to the relationship between opposite, but correlative, characteristics of the Self, because the difference is inner-difference, within the Self. The condition and quality of Otherness (the characteristics of the Other) is the state of being different from and alien to the social identity of a person and to the identity of the Self. In the discourse of philosophy, the term Otherness identifies and refers to the characteristics of Who? and What? of the Other, which are distinct and separate from the Symbolic order of things; from the Real (the authentic and unchangeable); from the æsthetic (art, beauty, taste); from political philosophy; from social norms and social identity; and from the Self. Therefore, the condition of Otherness is a person's non-conformity to and with the social norms of society; and Otherness is the condition of disenfranchisement (political exclusion), effected either by the State or by the social institutions (e.g., the professions) invested with the corresponding socio-political power. Therefore, the imposition of Otherness alienates the person labelled as "the Other" from the centre of society, and places him or her at the margins of society, for being the Other. The term Othering describes the reductive action of labelling and defining a person as a subaltern native, as someone who belongs to the socially subordinate category of the Other. The practice of Othering excludes persons who do not fit the norm of the social group, which is a version of the Self; likewise, in human geography, the practice of othering persons means to exclude and displace them from the social group to the margins of society, where mainstream social norms do not apply to them, for being the Other. (en)
- Liyan atau "yang Lain" (bahasa Inggris: the Other) dalam fenomenologi digunakan dalam mengidentifikasi dan membedakan diri dengan yang lain dalam pengakuan mereka untuk menjadi ada. Oleh karena itu, liyan berbeda dan berlawanan dengan diri. Meskipun liyan terpisah dari diri, liyan merupakan realitas ada yang juga mengukuhkan keberadaan diri. Pengalaman ada bersama yang lain ini membawa konsekuensi bahwa diri juga ada bagi yang lain. (in)
- Autrui désigne un autre que moi, les autres, l'ensemble des hommes. Ainsi, Baudelaire a dit : « l'autre est à la fois proche et lointain » . La question d'autrui pose alors le problème de sa connaissance. À ce sujet, plusieurs conceptions de l'autre existent selon que le regard est philosophique, culturel ou religieux. (fr)
- De Ander is een andere persoon dan de Zelf en geeft in de fenomenologie aan dat deze ondanks mogelijke nabijheid en intimiteit altijd vreemd zal blijven. Othering (van het Engelse other) is het definiëren en verzekeren van iemands eigen normale positieve sociale identiteit door het distantiëren van een Ander, vaak een groep, en het gebruik hiervan. Kortgezegd wordt de eigen positie bepaald door te definiëren wat deze niet is. Bij othering wordt deze Ander negatief neergezet en als anders, vreemd, wordt geclassificeerd. Bekende vormen zijn het distantiëren van de eigen groep van een andere groep op basis van ras, geslacht, geografische ligging, etniciteit, omgeving, sociale positie, sociale klasse, soort of ideologie. In dit onderscheid valt potentieel hiërarchisch en stereotiep denken te onderscheiden, om de eigen positie te verbeteren en als goed neer te zetten. Othering is daarmee een daad waarbij iemand zich met anderen vergelijkt en tegelijkertijd zich probeert van hen te distantiëren, waarbij gedacht wordt dat mensen en groepen van wie het leven en de historische ervaring afwijken, cq. onderscheiden van de eigen ervaring (de ware ervaring) daarmee minderwaardig of niet begrijpbaar zijn. Daarbij is er vaak een angst dat vreemde invloeden invloed zouden kunnen uitoefenen op de eigen cultuur en deze daarmee deze zouden bedreigen. De herkomst van het begrip wordt gedacht in Hegels begrip andersheit. wordt gezien als de vormgever van het concept. In Nederlandse wetenschappelijke boeken wordt het vaak gewoon integraal overgenomen als othering. (nl)
- O outro, na abordagem antropológica se refere a uma construção identitária, processo pelo qual um grupo constitui um outro grupo de valores, representações, sentidos. Um dos grandes estudiosos da questão do outro foi Todorov. Outro significado para esta expressão é o outro (como sendo outra pessoa) ou si mesmo. (pt)
- Den Andre eller De Andra (a är medvetet en versal, från franskans l'Autre), är ett nyckelbegrepp i den kontinentala filosofin och beskriver individer som skiljer från en själv (Den Samme) som annorlunda och identifierats som (Den Andre). Definitionen av Den Andre är en del av vad som definierar eller till och med konstituerar jaget, i såväl psykologiskt som filosofiskt hänseende. Det gäller även för andra fenomen och kulturella enheter. Konstruktionen av Den Andre är essentiell för konstruktionen av "Vi och Dom". Begreppet visar på en tvåriktad process där föreställningen om vissa personer som “de andra” skapar samtidigt en föreställning om ett “vi”. Den huvudsakliga funktionen som denna process fyller behöver alltså inte vara att konstruera grupper som just andra, utan snarare att skapa ett vi. (sv)
- Другой («иной», «чужой») — одна из центральных философских и социо-культурных категорий, определяющая другого как не-Я. Другой — это любой, кто не является мной, отличен от меня, нетождественен мне и даже противостоит мне, но в то же время относится, как и я, к человеческому роду и внешние проявления его жизнедеятельности напоминают мои собственные, хотя я и не могу проникнуть в их глубинное измерение. Осуществление коммуникации — одной из основных жизненно необходимых потребностей человека как «социального животного» — невозможно без осознания Другого как равноценного партнера, без признания его права на различие. Понятие Другого многозначно и по-разному трактуется различными мыслителями. Так, классическая европейская философия рассматривает Другого как «другое Я», «моё инобытие», «второе Я» (Р. Декарт, Л. Фейербах, Г.-В.-Ф. Гегель). Концепция М. Хайдеггера представляет Другого как некого «усреднённого Другого». В диалогических теориях М.М. Бахтина, М. Бубера, Х.-Г. Гадамера Другой тождественен понятию «Ты». П. Рикёр различает две разных категории Другого: «другой-ты» и «любой другой». Для Ж.-П. Сартра Другой представляет собой отрицание моего Я, для Э. Левинаса — абсолютную Инаковость, Ж. Делёза — возможность. Проблема сохраняет свою актуальность и сегодня: в связи с обострением религиозных и межэтнических конфликтов в современном мире с одной стороны, расширением межкультурных контактов и аксиологическим укреплением понятия толерантности — с другой. (ru)
- Інший, рідко и́нший — центральна категорія сучасної філософії. Два моменти — зосередження людської особистості на самості та недоступність нам внутрішнього світу іншої людини — породжують проблему відношення «Я та Іншій». Людська особистість самодостатня, самовладна, а тому вона діє лише із себе самої. Виникає питання: як при цьому розглядати інших людей? Як елементи моїх життєвих ситуацій? Як перешкоди на шляху моїх самоздійснень? Ці питання постають особливо гострими в так званих ліберальних суспільствах, що базуються на ринкових економічних відношеннях. Тут окрема людина не лише в своїх особистісних виявленнях, а і в реальних міжіндивідуальних стосунках постає як єдиний суб'єкт своєї життєдіяльності, отже питання про ставлення до інших людей постає не зайвим і не лише теоретичним. Відношення до Іншого Е. Гуссерль називає апрезентацією — «аналогічною презентацією» (представленням за аналогією), коли ми можемо надавати реальності духовним вимірам Іншого лише на основі аналогії із власними самоспостереженнями. Інша людина, що входить в моє сприйняття дійсності, принципово відрізняється від всіх інших елементів сприйняття; за нею стоїть намір, інтелектуальний вимір. Фізичні речі і навіть тварин ми оцінюємо за принципом тотожності їх сутності із їх проявами (існуванням), тобто від проявів ми робимо висновок щодо сутності. Але такий підхід не спрацьовує тоді, коли ми маємо справу із іншою людиною: мало того, що людина може свідомо маскувати свої наміри за неадекватною їм поведінкою, вона сама може оцінювати себе неповно або неадекватно.Значить ми повинні розповсюджувати аналогію не на всі характеристики духовного в іншій людині, а на його якість, структуру, функції. Наприклад, І.Кант вважав, що визнаючи за собою право керуватися розумом, ми повинні надавати таке право і всім іншим людям. Якщо ми надаємо собі право на помилку, те ж саме ми повинні надати і іншим. Тобто йдеться не про повну тотожність нас із іншими, а про прийняття інших людей в тих якостях та функціональних окресленнях, які ми віднаходимо в собі. Цей момент принципового прийняття Іншого в його власних якостях за аналогією із Я позначається як входження у відношення до Іншого через відношення «Я і Ти». Дане відношення принципово протиставляється відношенню "Я і Воно ": останнє припускає відсторонене, байдуже, нівелююче ставлення, а відношення «Я і Ти» передбачає момент злиття себе із Іншим, момент повного ототожнення. Багато філософів і психологів вважає, що лише таке відношення є справді людським, бо лише воно може породити справжнє співчуття, співпереживання. Наприклад, відомий німецький філософ В. Дільтей вважав, що відношення «Я і Ти» передбачає вміння людини стати на місце іншої людини, відчувати те, що може відчувати інша людина. Можна однозначно стверджувати, що кожна людина на шляху свого самопізнання та самоутвердження повинна пройти школу такого відношення, бо врешті лише так можна увійти у реальне відчуття неподільності людського початку буття. Це не передбачає відмови від своєї індивідуальності; навпаки, лише там, де є така індивідуальність, де є усвідомлення ролі та значення людської самості, виникає потреба та реальна можливість будувати людські взаємини на основі відношення «Я і Ти». При цьому відношення «Я та Інший» переходить у відношення «Я і Ми» тобто у відношення, в якому закони людської всеєдності виявляються єдино значущими в справі становлення людської особистості та її самореалізації. (uk)
- 他者，是由自我意識建立的意向，用於區分他人，這個概念在哲學、政治學及社會學中，有著廣泛的討論。 在現象學中，他者（英語：the Other）或稱建構出的他者（英語：the Constitutive Other）以別人與自己的差異來辨別其他的人類，是一個自我形象中累積性的構成因素。同時作為真實的一種確認。 因此，他者是自我、我們、同類人的相異及相反的概念。建構出的他者是人格（本質本性）及人（主體）之間的關係。也是本質及的表面特徵之間的關係，它與相反但相關的自我特點對應。因為這些差異是在自我之內的內在差異。 他者擁有的特性，稱為他性（英語：Otherness，或譯他者性）。他性條件和質量是與一個人的社會認同有所差異，以及異於自我認同的狀態.。在哲學中的「探討」，他性定義及指出了他者的「誰人？」及「什麼？」的特性。這些特性是區分並隔離自：事物的象徵性秩序、真實（真確而不變）、美學（藝術、美麗、味道）、政治哲學、及社會認同、自我。因此，他性的條件是一個人對於該社會中社會常規的不一致性。同時他性是（政治排斥）的條件，由國家或者社會機構（例如：專業人士）作出，以相應的社會政治權力投資而得成。因此，他性的執行會將被標簽為「他者」的人從社會的中央疏離，隨而將他置於社會的邊緣。 他者化（英語：Othering）是指標籤及定義他人為一個次等人的化約性行動。它視某人作為屬於社會下等類別的他者。他者化的行為將不切合社會群體的常規的人排除，這些常規也理解為是自我的一個版本。相似地，在人文地理學，他者化的行為意味著將他們由社會群體中排除並置換他們到社會的邊緣，以致不再將主流的社會常規應用於他們，成為他者。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Der Begriff Othering (engl. other „andersartig“), auch Alterisierung, bezeichnet die Distanzierung der Gruppe, der man sich zugehörig fühlt (Eigengruppe), von anderen Gruppen. (de)
- Bestea (alteritate ere deitzen zaio) filosofia kontinentalaren kontzeptu giltzarria da. Nortasunaren kontrako ideia bat da, eta zerbait kontsideratzeko ideiaren aurrean «beste» zer den aipatzen du, edo horri buruz ari da. Besteak, beti gauza ezberdin gisa hartuta, beste pertsona bat aipatzen du, norbera baino gehiago. (eu)
- El otro constitutivo (también conocido como alteridad) constituye un concepto clave de la filosofía continental. Es una idea opuesta a la identidad y se refiere, o se intenta referir, a aquello que es «otro» frente a la idea de ser considerado algo. El otro, considerado siempre como algo diferente, alude a otro individuo más que a uno mismo. (es)
- Liyan atau "yang Lain" (bahasa Inggris: the Other) dalam fenomenologi digunakan dalam mengidentifikasi dan membedakan diri dengan yang lain dalam pengakuan mereka untuk menjadi ada. Oleh karena itu, liyan berbeda dan berlawanan dengan diri. Meskipun liyan terpisah dari diri, liyan merupakan realitas ada yang juga mengukuhkan keberadaan diri. Pengalaman ada bersama yang lain ini membawa konsekuensi bahwa diri juga ada bagi yang lain. (in)
- Autrui désigne un autre que moi, les autres, l'ensemble des hommes. Ainsi, Baudelaire a dit : « l'autre est à la fois proche et lointain » . La question d'autrui pose alors le problème de sa connaissance. À ce sujet, plusieurs conceptions de l'autre existent selon que le regard est philosophique, culturel ou religieux. (fr)
- O outro, na abordagem antropológica se refere a uma construção identitária, processo pelo qual um grupo constitui um outro grupo de valores, representações, sentidos. Um dos grandes estudiosos da questão do outro foi Todorov. Outro significado para esta expressão é o outro (como sendo outra pessoa) ou si mesmo. (pt)
- في مجال الظاهراتية يشير مصطلح الآخَر (وربما استُعمل مصطلح الآخَر التأسيسي، أو مصطلح الغير والغيرية أيضًا) إلى الإنسان الآخر من حيث كونه غير الذات (Self)، بوصفه عاملًا تأسيسيًّا مشكِّلًا للصورة الذاتية للشخص، أي بوصفه إقرارًا من المرء بواقعيته، وهو من ثَم شيء آخر غير الذات الفردية (Self) والجماعية (Us) والمماثِلة (Same). الآخر التأسيسي هو العلاقة بين شخصية الإنسان (طبيعته الجوهرية الأساسية) وشخصه (جسده)؛ هو علاقة الخصائص الجوهرية والظاهرية للهوية الشخصية، العلاقة التي توازيها علاقة الخصائص المتقابلة للذات -المتقابلة، لكن في ارتباط-، لأن الاختلاف اختلاف داخلي، داخل الذات. (ar)
- La Aliulo estas persono malsama kaj fremda al ies socia kaj persona identecoj. La konsistiga aliulo estas la rilato inter la personeco (esenca naturo) kaj la persono (ekstera manifestaĵo) de homo; la rilato inter esencaj kaj supraĵaj karakteraĵoj de persona identeco, kiuj respondas la rilatojn inter malaj, sed koheraj karakteraĵoj de la Memo, kie la diferenco estas interna de persono anstataŭ interpersona. (eo)
- In phenomenology, the terms the Other and the Constitutive Other identify the other human being, in their differences from the Self, as being a cumulative, constituting factor in the self-image of a person; as acknowledgement of being real; hence, the Other is dissimilar to and the opposite of the Self, of Us, and of the Same. The Constitutive Other is the relation between the personality (essential nature) and the person (body) of a human being; the relation of essential and superficial characteristics of personal identity that corresponds to the relationship between opposite, but correlative, characteristics of the Self, because the difference is inner-difference, within the Self. (en)
- De Ander is een andere persoon dan de Zelf en geeft in de fenomenologie aan dat deze ondanks mogelijke nabijheid en intimiteit altijd vreemd zal blijven. Othering (van het Engelse other) is het definiëren en verzekeren van iemands eigen normale positieve sociale identiteit door het distantiëren van een Ander, vaak een groep, en het gebruik hiervan. Kortgezegd wordt de eigen positie bepaald door te definiëren wat deze niet is. Bij othering wordt deze Ander negatief neergezet en als anders, vreemd, wordt geclassificeerd. Bekende vormen zijn het distantiëren van de eigen groep van een andere groep op basis van ras, geslacht, geografische ligging, etniciteit, omgeving, sociale positie, sociale klasse, soort of ideologie. In dit onderscheid valt potentieel hiërarchisch en stereotiep denken te o (nl)
- Den Andre eller De Andra (a är medvetet en versal, från franskans l'Autre), är ett nyckelbegrepp i den kontinentala filosofin och beskriver individer som skiljer från en själv (Den Samme) som annorlunda och identifierats som (Den Andre). Definitionen av Den Andre är en del av vad som definierar eller till och med konstituerar jaget, i såväl psykologiskt som filosofiskt hänseende. Det gäller även för andra fenomen och kulturella enheter. Konstruktionen av Den Andre är essentiell för konstruktionen av "Vi och Dom". Begreppet visar på en tvåriktad process där föreställningen om vissa personer som “de andra” skapar samtidigt en föreställning om ett “vi”. Den huvudsakliga funktionen som denna process fyller behöver alltså inte vara att konstruera grupper som just andra, utan snarare att skapa (sv)
- Другой («иной», «чужой») — одна из центральных философских и социо-культурных категорий, определяющая другого как не-Я. Другой — это любой, кто не является мной, отличен от меня, нетождественен мне и даже противостоит мне, но в то же время относится, как и я, к человеческому роду и внешние проявления его жизнедеятельности напоминают мои собственные, хотя я и не могу проникнуть в их глубинное измерение. (ru)
- 他者，是由自我意識建立的意向，用於區分他人，這個概念在哲學、政治學及社會學中，有著廣泛的討論。 在現象學中，他者（英語：the Other）或稱建構出的他者（英語：the Constitutive Other）以別人與自己的差異來辨別其他的人類，是一個自我形象中累積性的構成因素。同時作為真實的一種確認。 因此，他者是自我、我們、同類人的相異及相反的概念。建構出的他者是人格（本質本性）及人（主體）之間的關係。也是本質及的表面特徵之間的關係，它與相反但相關的自我特點對應。因為這些差異是在自我之內的內在差異。 他者擁有的特性，稱為他性（英語：Otherness，或譯他者性）。他性條件和質量是與一個人的社會認同有所差異，以及異於自我認同的狀態.。在哲學中的「探討」，他性定義及指出了他者的「誰人？」及「什麼？」的特性。這些特性是區分並隔離自：事物的象徵性秩序、真實（真確而不變）、美學（藝術、美麗、味道）、政治哲學、及社會認同、自我。因此，他性的條件是一個人對於該社會中社會常規的不一致性。同時他性是（政治排斥）的條件，由國家或者社會機構（例如：專業人士）作出，以相應的社會政治權力投資而得成。因此，他性的執行會將被標簽為「他者」的人從社會的中央疏離，隨而將他置於社會的邊緣。 (zh)
- Інший, рідко и́нший — центральна категорія сучасної філософії. Два моменти — зосередження людської особистості на самості та недоступність нам внутрішнього світу іншої людини — породжують проблему відношення «Я та Іншій». Людська особистість самодостатня, самовладна, а тому вона діє лише із себе самої. Виникає питання: як при цьому розглядати інших людей? Як елементи моїх життєвих ситуацій? Як перешкоди на шляху моїх самоздійснень? Ці питання постають особливо гострими в так званих ліберальних суспільствах, що базуються на ринкових економічних відношеннях. Тут окрема людина не лише в своїх особистісних виявленнях, а і в реальних міжіндивідуальних стосунках постає як єдиний суб'єкт своєї життєдіяльності, отже питання про ставлення до інших людей постає не зайвим і не лише теоретичним. (uk)
|
