| dbo:abstract
|
- Una radiació ionitzant és aquella radiació que té prou energia per provocar l'excitació i la ionització dels àtoms de la matèria al seu pas. Pot ser una radiació electromagnètica amb una longitud d'ona molt curta, com els raigs gamma o els raigs X, o partícules d'alta energia, com ara electrons, partícules alfa o protons. Aquestes radiacions poden danyar l'estructura molecular de les substàncies com a conseqüència de la transferència directa d'energia vers els seus àtoms (ionització directa) o a causa de l'emissió secundària d'electrons (ionització indirecta). Els danys que poden causar sobre els teixits biològics poden ser molt severs, habitualment com a conseqüència de l'alteració de les molècules d'aigua, la radiació provoca l'ejecció d'un electró de les molècules d'aigua i això origina productes altament reactius, que tenen efectes oxidants o reductor. Aquests efectes de la radiació sobre els éssers vius són estudiats per la radiobiologia. Altres tipus de radicació, com la llum visible, els raigs infraroigs o les ones de ràdio no són ionitzants. Les radiacions ionitzants poden provenir de substàncies radioactives, que emeten aquestes radiacions de forma espontània, o de generadors artificials, com ara els generadors de raigs X i els acceleradors de partícules. Són utilitzades, des del seu descobriment per Wilhelm Conrad Röntgen el 1895, en aplicacions mèdiques i industrials, i és l'aplicació més coneguda dels aparells de raigs X, o l'ús de fonts de radiació en l'àmbit mèdic, tant en diagnòstic (gammagrafia) com en el tractament (radioteràpia en oncologia, per exemple) mitjançant l'ús de fonts (p. ex cobaltoteràpia) o acceleradors de partícules. (ca)
- Ionizující záření je souhrnné označení pro záření, jehož kvanta mají energii postačující k ionizaci atomů nebo molekul ozářené látky. Ionizující záření vzniká při radioaktivním rozpadu, vlivem kosmického záření nebo jej lze vytvořit uměle. Působení ionizujícího záření poškozuje organickou tkáň a může způsobit mutace, rakovinu, nemoc z ozáření i smrt. Využití ionizujícího záření je ve více lidských oborech, například v lékařství nebo výzkumu. K měření ionizujícího záření se využívají dozimetry. (cs)
- الإشعاعات المؤينة للوسط الذي تمر فيه، هي إشعاعات ذات طاقة عالية تعمل على تأيين الوسط الذي تمر فيه بسبب اصطدام الشعاع بذرات الوسط مما يؤدي إلى طرد بعض إلكترونات الذرات وتكوّن الأيونات في الوسط. من هذه الأشعة الجسيمات الأولية مثل الإلكترونات والبروتونات والنيوترونات وأشعة ألفا التي هي عبارة عن نواة ذرة الهيليوم. كما توجد بين الأشعة الكهرومغناطيسية أنواع تتميز بطاقة عالية، فوق عدة (eV) مثل الأشعة السينية وأشعة غاما تتسبب في تأين الوسط الذي تمر فيه مثل الغازات والسوائل والمواد الصلبة، وأجسام الكائنات الحية. ولهذا فالإشعاعات المؤينة ضارة بالصحة إذا تعدت كميتها حدودا معينة.وهذا يحتم عدم الإسراف في الكشف الطبي بالأشعة السينية. (ar)
- Ιονίζουσα ακτινοβολία (Ionizing (or ionising) radiation) είναι ακτινοβολία που μεταφέρει αρκετή ενέργεια ώστε να απελευθερώσει ηλεκτρόνια από άτομα ή μόρια, ιονίζοντας τα συνεπώς. Η ιονίζουσα ακτινοβολία αποτελείται από ενεργητικά υποατομικά σωματίδια, ιόντα ή άτομα που κινούνται με σχετιστικές ταχύτητες και ηλεκτρομαγνητικά κύματα στο τμήμα του ηλεκτρομαγνητικού φάσματος υψηλής ενέργειας. Οι ακτίνες γ, ακτίνες Χ και το υψηλότερο τμήμα του υπεριώδους από το ηλεκτρομαγνητικό φάσμα είναι ιονίζοντα, ενώ το χαμηλότερο υπεριώδες τμήμα του ηλεκτρομαγνητικού φάσματος, το ορατό φως (συμπεριλαμβανομένων σχεδόν όλων των τύπων του φωτός λέιζερ), υπερύθρου, μικροκυμάτων και των ραδιοκυμάτων θεωρούνται μη ιονίζουσα ακτινοβολία. Το όριο μεταξύ ιονίζουσας και μη ιονίζουσας ηλεκτρομαγνητικής ακτινοβολίας που εμφανίζεται στο υπεριώδες δεν είναι σαφώς καθορισμένο, επειδή τα διαφορετικά μόρια και άτομα ιονίζουν σε διαφορετικές ενέργειες. Ο συμβατικός ορισμός τοποθετεί το όριο στην ενέργεια φωτονίου μεταξύ 10 eV και 33 eV στο υπεριώδες. Τα τυπικά ιονίζοντα υποατομικά σωματίδια από τη ραδιενέργεια περιλαμβάνουν τα σωματίδια άλφα, τα σωματίδια βήτα και τα νετρόνια. Σχεδόν όλα τα προϊόντα της ραδιενεργής αποσύνθεσης είναι ιονίζοντα επειδή η ενέργεια της ραδιενεργής αποσύνθεσης είναι συνήθως πολύ υψηλότερη από την απαιτούμενη για ιονισμό. Άλλα υποατομικά ιονίζοντα σωματίδια που εμφανίζονται στη φύση είναι τα μιόνια, τα μεσόνια, τα ποζιτρόνια, νετρόνια και άλλα σωματίδια που αποτελούν τις δευτερογενείς κοσμικές ακτίνες και παράγονται μετά την αλληλεπίδραση των πρωτογενών κοσμικών ακτίνων με την ατμόσφαιρα της Γης. Οι κοσμικές ακτίνες μπορούν επίσης να παράξουν ραδιοϊσότοπα στη Γη (π.χ., ο άνθρακας-14), που με τη σειρά του αποσυντίθεται και παράγει ιονίζουσα ακτινοβολία. Οι κοσμικές ακτίνες και η αποσύνθεση των ραδιενεργών ισοτόπων είναι οι πρωτογενείς πηγές της φυσικής ιονίζουσας ακτινοβολίας στη Γη και αναφέρονται ως ακτινοβολία υποβάθρου (background radiation). Στο διάστημα, οι εκπομπές φυσικής θερμικής ακτινοβολίας από την ύλη σε πολύ υψηλές θερμοκρασίες (π.χ. εκφόρτιση πλάσματος ή το στέμμα (corona) του Ήλιου) μπορεί να είναι ιονίζουσες. Η ιονίζουσα ακτινοβολία μπορεί να παραχθεί φυσικά από την επιτάχυνση φορτισμένων σωματιδίων από φυσικά ηλεκτρομαγνητικά πεδία (π.χ. κεραυνούς), αν και είναι σπάνιο στη Γη. Φυσικές εκρήξεις υπερκαινοφανών αστέρων στο διάστημα παράγουν μεγάλες ποσότητες ιονίζουσας ακτινοβολίας κοντά στην έκρηξη, που μπορούν να παρατηρηθούν από τα αποτελέσματά τους στα ακτινοβολούντα νεφελώματα που συνδέονται με αυτές. Η ιονίζουσα ακτινοβολία μπορεί επίσης να δημιουργηθεί τεχνητά χρησιμοποιώντας σωλήνα ακτίνων Χ, επιταχυντές σωματιδίων και οποιαδήποτε από τις διάφορες μεθόδους που παράγουν τεχνητά ραδιοϊσότοπα. Η ιονίζουσα ακτινοβολία είναι αόρατη και μη άμεσα ανιχνεύσιμη από τις ανθρώπινες αισθήσεις, έτσι απαιτούνται όργανα ανίχνευσης της ακτινοβολίας όπως μετρητές Γκάιγκερ. Όμως, η ιονίζουσα ακτινοβολία μπορεί να οδηγήσει σε δευτερογενή εκπομπή ορατού φωτός κατά την αλληλεπίδραση με την ύλη, όπως στην ακτινοβολία Τσερενκόφ και την ραδιοφωταύγεια (radioluminescence). Η ιονίζουσα ακτινοβολία εφαρμόζεται εποικοδομητικά σε μεγάλη ποικιλία πεδίων όπως η ιατρική, η έρευνα, η βιομηχανία, η κατασκευαστική και σε πολλούς άλλους τομείς, αλλά εμφανίζει κινδύνους υγείας εάν δεν ληφθούν κατάλληλα μέτρα κατά της ανεπιθύμητης έκθεσης. Η έκθεση στην ιονίζουσα ακτινοβολία προκαλεί βλάβη σε ζωντανούς ιστούς και μπορεί να καταλήξει σε μετάλλαξη, ασθένεια από ακτινοβολία, καρκίνο και θάνατο. (el)
- Ionisierende Strahlung (auch Ionisierende Strahlen) ist eine Bezeichnung für jede Teilchen- oder elektromagnetische Strahlung, die in der Lage ist, Elektronen aus Atomen oder Molekülen zu entfernen (meist durch Stoßprozesse), sodass positiv geladene Ionen oder Molekülreste zurückbleiben (Ionisation). Manche ionisierenden Strahlungen gehen von radioaktiven Stoffen aus. Für sie wird umgangssprachlich manchmal die verkürzte Bezeichnung radioaktive Strahlung gebraucht. Solche Strahlung heißt auch Kernstrahlung. Die Bezeichnung als ionisierende Strahlung geht auf Joseph John Thomson zurück, der am 27. Februar 1896 mitteilte, dass Röntgenstrahlen die Moleküle der Luft in elektrisch geladene Teilchen aufspalten und dies mit „the air is ionised“ beschrieb. (de)
- Sub la nomo joniganta radiado oni aludas aron da fenomenoj tre gravaj el fizika sed ankaŭ el teknologia, biologia kaj medicina vidpunktoj. La ikso- kaj gama-radiadoj estas fenomenoj tute similaj en sia naturo al la videbla lumo, parto de la t.n. elektromagneta spektro, kiu ankaŭ inkludas aliajn fenomenojn kiel la radio-ondojn aŭ la ultraviolan kaj infraruĝan lumojn. Ĉiuj havas la saman rapidon en la vakuo, sed diferenciĝas en la ondaj proprecoj, t.e. la frekvenco kaj la ondolongo, kaj la individua energio de la senmasaj je kiuj ili kunmetiĝas, la fotonoj. Se la energio de la fotonoj estas sufiĉe granda, povas okazi ke kiam la radiado alvenas al materia medio kaj interagas kun tiu ĉi, ĝi kapablas disigi ties elektronojn disde la nukleo, kaj krei ene de la materio elektrajn ŝarĝojn, liberajn elektronojn kaj pozitivajn jonojn, tio estas, ĝi povas jonigi la materion. Tial, la ikso- kaj gama-radiadoj estas nomataj jonigaj elektromagnetaj radiadoj.Notu ke la ebleco estigi jonojn dependas kaj de la energio de la radiado kaj de la materio. Fakte, ne eblas difini simplan kaj ununuran valuon de la energio kiu valorus kiel sojlo, t.e. super kiu la radiado estu joniga kaj sub kiu ĝi estu ne-joniga. Ne ekzistas absoluta fizika limo inter la iksa kaj ultraviola radiadoj. Tiu limo estas ĉefe teknologia, laŭ la ilo uzata por generi tiajn radiadojn, kvankam oni povas fiksi praktikajn limojn depende de la naturo de la materio konsiderata (aero, akvo, mezvaloro de la homa histo). Tiun ĉi efekton, la jonigado de la materio, oni povas kaŭzi per la bombado de la medio per materiaj partikloj tre rapide vojaĝantaj. Kiam ĉi ties energio estas sufiĉe granda, la efektoj sur la materion trairatan (aero, vivantaĵo, ktp) kompareblas kun la kaŭzitaj de la ĵus priskribitaj elektromagnetaj radiadoj. Tial ĉi, la tre rapide vojaĝantajn partiklojn oni ankaŭ konsideras joniganta radiado, kvankam la vorto radiado ne estu tute taŭga ĉi-kaze. Ekzemploj de tiuj ĉi partiklaj radiadoj estas:
* alfa kaj beta partikloj elsenditaj de radioaktivaj nukleoj
* pozitrona (aŭ pozitiva beta) radiado, t.e. elsendo de pozitivŝarĝaj elektronoj fare de kelkaj nuklidoj
* neŭtrona radiado, elsendo de neŭtronoj ĉefe dum nuklea fisio
* generado kaj akcelado de partikloj (ekz. protonoj) per teknikaj rimedoj, kiel akceliloj Kial oni konsideru kune ĉi tiujn aparte malsamnaturajn fenomenojn? Ĝuste ĉar samas ilia efekto sur la materion, la jonigado. Kaj ĉi tio estas siavice grava pro du kialoj: El vidpunkto praktika, oni povas profiti la jonigadon por utilaj celoj. Ekzemple, oni povas ŝanĝi la ĥemiajn proprecojn de iu materio, ĝin submetante al . Ekzemploj de tia aplikado estas la radiaktivaj fulmoŝirmiloj (kiuj uzas la jonigadon de la ĉirkaŭa aero por, teorie, pli allogi la fulmojn), la incendidetektiloj, la polimerado de plastaj materioj, ktp. En tiuj kazoj oni povas uzi kaj partiklajn kaj elektromagnetajn radiadojn, kaj la elekto nur dependas de la specifaj detaloj dezirataj. La dua grava aspekto okazas kiam la trairata materio estas la homa korpo. En tiu kazo la jonigado kaŭzas damaĝojn sur la vivajn ĉelojn. Tio ĉi havas konsekvencojn sur la sanon, ĉar ĝi pliigas la probablecon de estigo de kancero aŭ heredaj malsanoj kaj, se sufiĉe granda, ĝi povas kaŭzi aliajn malsanojn, kiel kataraktojn, bruligojn kaj eĉ la morton. Denove ekzistas malsimiloj inter ĉiuj tipoj de radiado, ĉar la menciitaj efikoj dependas interalie de la kapablo de la radiadoj eniri en la korpon, sed la fina damaĝo estas esence la sama. Samaj estas ankaŭ la teĥnikoj uzataj por protekti kontraŭ tiu damaĝo, tiel nomata radiprotektado. Ambaŭ tipojn de efekto oni povas kune bildigi per konata apliko de la radiadoj: la radioterapio. En tiu ĉi apliko, oni submetas la kancerajn ĉelojn al surradiado, t.e. al bombado per joniga radiado, por ilin mortigi. Tion oni povas fari pere de gama-radiado produktita de radiaktiva fonto, formata per izotopo kiel kobalto-60 aŭ cezio-137, aŭ pere de elektronoj akcelitaj per maŝino nomata partikla akcelilo. Ambaŭkaze la efektoj estas la samaj, kvankam denove la detaloj povas tre malsimili. (eo)
- Erradiazio ionizatzailea, materia adina energia duten erradiazioak dira, atomoari lotutako elektroiak banatzean. Atomo batzuek, era naturalean nahiz artifizialki desegitean, erradiazio ionizatzailea igortzen dute. Bada, energia hori uhin elektromagnetikoen bidez (gamma izpiak edo X izpiak) edo partikulen bidez (neutroiak, alfa partikulak edo beta partikulak) zabaltzen da. Erradiazio horrek eta materiak elkarri eragiten diote, eta elkarreragin horren ondorioz ioiak sortzen dira, zuzenean nahiz zeharka. (eu)
- Ionizing radiation (or ionising radiation), including nuclear radiation, consists of subatomic particles or electromagnetic waves that have sufficient energy to ionize atoms or molecules by detaching electrons from them. Some particles can travel up to 99% of the speed of light, and the electromagnetic waves are on the high-energy portion of the electromagnetic spectrum. Gamma rays, X-rays, and the higher energy ultraviolet part of the electromagnetic spectrum are ionizing radiation, whereas the lower energy ultraviolet, visible light, nearly all types of laser light, infrared, microwaves, and radio waves are non-ionizing radiation. The boundary between ionizing and non-ionizing radiation in the ultraviolet area is not sharply defined, as different molecules and atoms ionize at different energies. The energy of ionizing radiation starts between 10 electronvolts (eV) and 33 eV. Typical ionizing subatomic particles include alpha particles, beta particles, and neutrons. These are typically created by radioactive decay, and almost all are energetic enough to ionize. There are also secondary cosmic particles produced after cosmic rays interact with Earth's atmosphere, including muons, mesons, and positrons. Cosmic rays may also produce radioisotopes on Earth (for example, carbon-14), which in turn decay and emit ionizing radiation. Cosmic rays and the decay of radioactive isotopes are the primary sources of natural ionizing radiation on Earth, contributing to background radiation. Ionizing radiation is also generated artificially by X-ray tubes, particle accelerators, and nuclear fission. Ionizing radiation is not immediately detectable by human senses, so instruments such as Geiger counters are used to detect and measure it. However, very high energy particles can produce visible effects on both organic and inorganic matter (e.g. water lighting in Cherenkov radiation) or humans (e.g. acute radiation syndrome). Ionizing radiation is used in a wide variety of fields such as medicine, nuclear power, research, and industrial manufacturing, but presents a health hazard if proper measures against excessive exposure are not taken. Exposure to ionizing radiation causes cell damage to living tissue and organ damage. In high acute doses, it will result in radiation burns and radiation sickness, and lower level doses over a protracted time can cause cancer. The International Commission on Radiological Protection (ICRP) issues guidance on ionizing radiation protection, and the effects of dose uptake on human health. (en)
- Las radiaciones ionizantes son aquellas radiaciones con energía suficiente para ionizar la materia, extrayendo los electrones de sus estados ligados al átomo. (es)
- Un rayonnement ionisant est un rayonnement électromagnétique ou corpusculaire capable de produire directement ou indirectement des ions lors de son passage à travers la matière. Ces rayonnements peuvent être produits par la radioactivité d'atomes tels que l'uranium, ou par des appareils électriques comme des scanners. Ils ont des applications notamment dans les domaines de la défense, de la santé et de la production d'électricité. Pour les organismes vivants, les rayonnements ionisants peuvent être nocifs, voire mortels en cas de dose élevée. Les rayons ionisants sont de natures et de sources variées. Leurs propriétés dépendent de la nature des particules constitutives du rayonnement et de leur énergie. (fr)
- Radiasi pengion adalah radiasi yang membawa energi yang cukup untuk melepaskan elektron dari atom atau molekul, sehingga mengionisasi atom atau molekul tersebut. Radiasi pengion terdiri dari partikel subatomik, ion atau atom yang energetik yang bergerak dengan kecepatan tinggi (biasanya lebih besar dari 1% dari laju cahaya), dan gelombang elektromagnetik pada ujung energi tinggi dari spektrum elektromagnetik. Sinar gama, sinar X, dan sinar yang berenergi tinggi dari spektrum elektromagnetik bersifat pengion, sedangkan bagian sinar ultraviolet yang berenergi lebih rendah dan semua spektrum di bawah UV, termasuk cahaya kasatmata (termasuk hampir semua jenis sinar laser), inframerah, gelombang mikro, dan gelombang radio dianggap sebagai radiasi non-pengion. Batas antara radiasi elektromagnetik pengion dan non-pengion yang terjadi pada ultraviolet tidak ditentukan secara tajam, karena molekul dan atom yang berbeda terionisasi pada . Definisi konvensional menempatkan batas ini pada antara 10 eV dan 33 eV dalam ultraviolet. Partikel subatomik pengion dari radioaktivitas mencakup partikel alfa, partikel beta, dan neutron. Hampir semua produk peluruhan radioaktif dapat mengionisasi karena energi peluruhan radioaktif biasanya jauh lebih tinggi dari yang dibutuhkan untuk ionisasi. Partikel pengion subatomik lain yang muncul secara alami adalah muon, meson, positron, dan partikel lain yang membentuk sinar kosmik sekunder yang dihasilkan setelah sinar kosmik primer berinteraksi dengan atmosfer bumi. Sinar kosmik dihasilkan oleh bintang-bintang dan peristiwa langit tertentu seperti ledakan supernova. Sinar kosmik juga dapat menghasilkan radioisotop di Bumi (misalnya, karbon-14), yang pada gilirannya meluruh dan menghasilkan radiasi pengion. Sinar kosmik dan peluruhan isotop radioaktif adalah sumber utama radiasi pengion alami di Bumi yang disebut sebagai radiasi latar belakang. Radiasi pengion juga dapat dihasilkan secara buatan dengan , akselerator partikel, dan berbagai metode yang menghasilkan radioisotop secara buatan. Radiasi pengion tidak dapat dideteksi oleh indera manusia, jadi instrumen pendeteksi radiasi seperti pencacah Geiger harus digunakan untuk menunjukkan keberadaannya dan mengukurnya. Namun, intensitas tinggi dapat menyebabkan emisi cahaya kasatmata ketika berinteraksi dengan materi, seperti pada radiasi Cherenkov dan . Radiasi pengion digunakan di berbagai bidang seperti kedokteran, daya nuklir, penelitian, manufaktur, konstruksi, dan banyak bidang lainnya, tetapi menimbulkan bahaya kesehatan jika tindakan yang tepat terhadap paparan yang tidak diinginkan tidak dilakukan. Paparan radiasi pengion menyebabkan kerusakan pada jaringan hidup, dan dapat menyebabkan , , penyakit radiasi, kanker, dan kematian. (in)
- 이온화 방사선(영어: ionizing radiation) 혹은 전리 방사선(電離放射線)은 원자 또는 분자로부터 전자를 떼어내어 이온화시키기에 충분한 운동 에너지를 전달할 수 있는 입자들로 구성된 방사선이다. 이온화 방사선은 인공적 또는 자연적인 핵반응에 의해 발생되며, 이는 매우 높은 온도(예를 들면, 태양 코로나의 플라즈마 배출)에 의해, 입자 가속기의 고에너지 입자를 통하여, 번개에서 초신성 폭발에 이르기까지의 자연적 과정에서 생성된 전자기장에서의 전이된 입자의 가속 등에 의해 발생한다. 원자에서 방출되거나 흡수된 이온화 방사능은 원자로부터 아원자 입자(전자, 양성자 또는 중성자, 또는 원자핵)를 자유롭게 할 수 있다. 이러한 현상은 화학 결합을 변화시켜 화학 반응을 하는 이온을 생성할 수 있다. 이는 방사선 에너지당 화학적 생물학적 손상을 크게 확대시키는데, 그 과정에서 화학 결합이 깨어지기 때문이다. 이온화 방사선은 상대론적인 속도로 움직이는 아원자 입자와, 전자기 스펙트럼의 끝에 해당되는 짧은 파장의, 활동적인 입자처럼 행동하는 전자기파를 모두 포함한다. 흔한 입자들로는 알파 입자, 베타 입자, 중성자, 그리고, 우주선(宇宙線)을 구성하는 중간자와 같은 기타 다양한 입자들이 있다. 전자기파는 광자가 전자를 자유화하여 이온을 만들 수 있을 만큼 그 파장이 충분히 짧으면 (에너지가 충분히 높다면) 이온화 방사선이 된다. 감마선, 엑스선, 그리고 자외선 스펙트럼의 상위 진공 자외선 부분은 이온화 방사선이 되지만, 하위 자외선, 가시광선(레이저 포함), 적외선, 마이크로파, 라디오파 등은 이 된다. 이온화 방사선은 환경에서 흔히 발견되는데, 자연적으로 발생하는 방사성 물질과 우주선으로부터 온다. 보통 인공적인 근원으로는 인위적으로 생성된 방사성 동위 원소들, X-선관, 입자 가속기 등이 있다. 이온화 방사선은 보이지 않으며, 인간의 감각으로는 직접적으로 탐지되지 않아, 이온화 방사선이 있는지를 감지하려면 가이거 계수기와 같은 장비가 필요하다. 경우에 따라서 이온화 방사선은 물질과 반응하여 체렌코프 효과와 과 같이 2차의 가시 광선 방출로 이어질 수 있다. 의학, 연구, 건설, 기타 여러 분야에서 실용적으로 사용되지만, 부적절하게 사용되면 건강 장해를 유발할 수 있다. 이온화 방사선에의 노출은 생체 조직을 파괴하며, 돌연변이, 방사선 병, 암, 죽음을 초래할 수 있다. (ko)
- Ioniserende straling is straling die voldoende energetisch is om een elektron uit de buitenste schil van een atoom weg te slaan. Hierdoor krijgt het atoom in totaal een positieve lading in plaats van een neutrale lading, het atoom wordt geïoniseerd, en wordt een ion. Deze straling kan men niet zien, horen, proeven, ruiken of voelen. De straling ontstaat voornamelijk bij radioactiviteit, dit is het spontane uiteenvallen van atoomkernen. Ioniserende straling wordt in de volksmond vaak ‘radioactieve straling’ genoemd, maar dit is eigenlijk een verkeerde term, want ‘radioactief’ betekent letterlijk ‘actief straling uitzendend’. De rekeneenheid voor straling wordt weergegeven in nanosievert (nSv): een miljardste deel van één sievert (Sv). (nl)
- La radiazione ionizzante è la radiazione che trasporta abbastanza energia da liberare elettroni da atomi o molecole, ionizzandoli. La radiazione ionizzante può essere composta da particelle subatomiche o ioni o atomi che si muovono ad alte velocità, o anche onde elettromagnetiche nell'estremità più energetica dello spettro elettromagnetico. (it)
- 放射線（ほうしゃせん、英: Ionizing radiation／ionising radiation ）とは、高い運動エネルギーをもって流れる物質粒子（アルファ線、ベータ線、中性子線、陽子線、重イオン線、中間子線などの粒子放射線）と高エネルギーの電磁波（ガンマ線とX線のような電磁放射線）の総称をいう。「放射線」に全ての電磁波を含め、電離を起こすエネルギーの高いものを電離放射線、そうでないものを非電離放射線と分けることもあるが、一般に「放射線」とだけいうと、高エネルギーの電離放射線の方を指していることが多い。 なお、広辞苑には「放射性元素の放射性崩壊に伴い放出される粒子放射線と電磁放射線（主にアルファ線、ベータ線、ガンマ線）を指す」、とあるが、これは放射性物質の放射能を問題とする文脈ではそれを指す、というくらいの意味である。 (ja)
- Promieniowanie jonizujące – wszystkie rodzaje promieniowania, które wywołują jonizację ośrodka materialnego, tj. oderwanie przynajmniej jednego elektronu od atomu lub cząsteczki albo wybicie go ze struktury krystalicznej. Za promieniowanie elektromagnetyczne jonizujące uznaje się promieniowanie, którego fotony mają energię większą od energii fotonów światła widzialnego. Typowo do jądrowego promieniowania jonizującego zalicza się:
* promieniowanie alfa (α), czyli jądra helu; ładunek elektryczny +2e;
* promieniowanie beta (β–, β+), czyli elektrony i antyelektrony; ładunek elektryczny, odpowiednio, -e, +e;
* promieniowanie gamma, czyli wysokoenergetyczne fotony. Substancje emitujące promieniowanie jonizujące nazywamy promieniotwórczymi. (pl)
- Radiação ionizante é a radiação que possui energia suficiente para ionizar átomos e moléculas, ou seja, é capaz de arrancar um elétron de um átomo ou molécula. A radiação ionizante pode ser classificada como diretamente ionizante, quando composta por partículas carregadas, como elétrons, pósitrons, prótons, alfas e indiretamente ionizantes quando compostas por partículas sem carga elétrica, como fótons (raios X e raios gama) e nêutrons. No caso dos nêutrons, a ionização é produzida pela partícula carregada que se origina da interação deste com a matéria. A energia mínima típica da radiação ionizante é cerca de 10 eV. (pt)
- Joniserande strålning är ett samlingsbegrepp på strålning som har förmågan att slå ut elektroner ur atomer som den kolliderar med, vilket förvandlar atomerna till joner. Joniserande strålning kan antingen vara elektromagnetisk strålning (ultraviolett, röntgen-, och gammastrålning) eller partikelstrålning (energirika elektroner, protoner med mera som har en energi på några elektronvolt). Joniserande strålning är en naturlig miljöfaktor som funnits sedan jorden bildades. All utveckling på jorden av t.ex. liv har alltså skett i en miljö med joniserande strålning. Radioaktiva substanser avger joniserande strålning. Begreppet "radioaktiv strålning" är missvisande och bör inte användas. (sv)
- Ионизи́рующее излуче́ние (неточный синоним с более широким значением — радиа́ция) — потоки фотонов и других элементарных частиц или атомных ядер, способные ионизировать вещество. К ионизирующему излучению не относятся видимый свет и ультрафиолетовое излучение, которые в отдельных случаях могут ионизировать вещество. Инфракрасное излучение и излучение радиодиапазонов не являются ионизирующими, поскольку их энергии недостаточно для ионизации атомов и молекул в основном состоянии. (ru)
- Іонізу́юче (йонізівне) випромі́нювання, або іонізу́юча (йонізівна) радіа́ція, — потоки електромагнітних хвиль або частинок речовини, що здатні при взаємодії з речовиною утворювати в ній іони. До іонізуючого випромінення відносять альфа-, бета-, гамма-промені, рентгенівське випромінювання, а також інші високоенергетичні заряджені частинки на кшталт протонів та іонів, отриманих у прискорювачах. При проходженні через речовину нейтрони не іонізують її атомів, однак іонізація відбувається внаслідок вторинних процесів при поглинанні нейтронів ядрами, вибиванні протонів або при розпаді нейтронів на протон та електрон чи на антипротон та позитрон. Іонізуюче випромінювання надходить із радіоактивних матеріалів, рентгенівських трубок, прискорювачів частинок і присутнє у навколишньому середовищі. Це проміння невидиме, і його неможливо безпосередньо виявити за допомогою людських відчуттів, тому використовуються такі інструменти як лічильник Гейгера, іонізаційний детектор. У деяких випадках іонізуюче випромінювання може призвести до вторинної емісії видимого світла при взаємодії з речовиною. Іонізуюче випромінювання має багато практичних застосувань у медицині, наукових дослідженнях, будівництві та інших галузях, проте є небезпечною для здоров'я при неправильному використанні. Вплив радіації призводить до пошкодження живих тканин, внаслідок яких бувають опіки, променева хвороба, смерть при високих дозах і рак, пухлини та генетичні мутації при низьких дозах. (uk)
- 电离辐射（英語：ionizing radiation）又稱游离辐射，是指波長短、頻率高、能量高的射線（粒子或波的双重形式）。輻射可分為游離輻射和非游離輻射，游離輻射可以從原子或分子裡面電離過程（Ionization）中作用出至少一個電子。反之，非游離輻射則不行。游離能力，決定於射線（粒子或波）所帶的能量，而不是射線的數量。如果射線沒有帶有足夠游離能量的話，大量的射線並不能夠導致游離。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ionizující záření je souhrnné označení pro záření, jehož kvanta mají energii postačující k ionizaci atomů nebo molekul ozářené látky. Ionizující záření vzniká při radioaktivním rozpadu, vlivem kosmického záření nebo jej lze vytvořit uměle. Působení ionizujícího záření poškozuje organickou tkáň a může způsobit mutace, rakovinu, nemoc z ozáření i smrt. Využití ionizujícího záření je ve více lidských oborech, například v lékařství nebo výzkumu. K měření ionizujícího záření se využívají dozimetry. (cs)
- الإشعاعات المؤينة للوسط الذي تمر فيه، هي إشعاعات ذات طاقة عالية تعمل على تأيين الوسط الذي تمر فيه بسبب اصطدام الشعاع بذرات الوسط مما يؤدي إلى طرد بعض إلكترونات الذرات وتكوّن الأيونات في الوسط. من هذه الأشعة الجسيمات الأولية مثل الإلكترونات والبروتونات والنيوترونات وأشعة ألفا التي هي عبارة عن نواة ذرة الهيليوم. كما توجد بين الأشعة الكهرومغناطيسية أنواع تتميز بطاقة عالية، فوق عدة (eV) مثل الأشعة السينية وأشعة غاما تتسبب في تأين الوسط الذي تمر فيه مثل الغازات والسوائل والمواد الصلبة، وأجسام الكائنات الحية. ولهذا فالإشعاعات المؤينة ضارة بالصحة إذا تعدت كميتها حدودا معينة.وهذا يحتم عدم الإسراف في الكشف الطبي بالأشعة السينية. (ar)
- Erradiazio ionizatzailea, materia adina energia duten erradiazioak dira, atomoari lotutako elektroiak banatzean. Atomo batzuek, era naturalean nahiz artifizialki desegitean, erradiazio ionizatzailea igortzen dute. Bada, energia hori uhin elektromagnetikoen bidez (gamma izpiak edo X izpiak) edo partikulen bidez (neutroiak, alfa partikulak edo beta partikulak) zabaltzen da. Erradiazio horrek eta materiak elkarri eragiten diote, eta elkarreragin horren ondorioz ioiak sortzen dira, zuzenean nahiz zeharka. (eu)
- Las radiaciones ionizantes son aquellas radiaciones con energía suficiente para ionizar la materia, extrayendo los electrones de sus estados ligados al átomo. (es)
- La radiazione ionizzante è la radiazione che trasporta abbastanza energia da liberare elettroni da atomi o molecole, ionizzandoli. La radiazione ionizzante può essere composta da particelle subatomiche o ioni o atomi che si muovono ad alte velocità, o anche onde elettromagnetiche nell'estremità più energetica dello spettro elettromagnetico. (it)
- 放射線（ほうしゃせん、英: Ionizing radiation／ionising radiation ）とは、高い運動エネルギーをもって流れる物質粒子（アルファ線、ベータ線、中性子線、陽子線、重イオン線、中間子線などの粒子放射線）と高エネルギーの電磁波（ガンマ線とX線のような電磁放射線）の総称をいう。「放射線」に全ての電磁波を含め、電離を起こすエネルギーの高いものを電離放射線、そうでないものを非電離放射線と分けることもあるが、一般に「放射線」とだけいうと、高エネルギーの電離放射線の方を指していることが多い。 なお、広辞苑には「放射性元素の放射性崩壊に伴い放出される粒子放射線と電磁放射線（主にアルファ線、ベータ線、ガンマ線）を指す」、とあるが、これは放射性物質の放射能を問題とする文脈ではそれを指す、というくらいの意味である。 (ja)
- Radiação ionizante é a radiação que possui energia suficiente para ionizar átomos e moléculas, ou seja, é capaz de arrancar um elétron de um átomo ou molécula. A radiação ionizante pode ser classificada como diretamente ionizante, quando composta por partículas carregadas, como elétrons, pósitrons, prótons, alfas e indiretamente ionizantes quando compostas por partículas sem carga elétrica, como fótons (raios X e raios gama) e nêutrons. No caso dos nêutrons, a ionização é produzida pela partícula carregada que se origina da interação deste com a matéria. A energia mínima típica da radiação ionizante é cerca de 10 eV. (pt)
- Ионизи́рующее излуче́ние (неточный синоним с более широким значением — радиа́ция) — потоки фотонов и других элементарных частиц или атомных ядер, способные ионизировать вещество. К ионизирующему излучению не относятся видимый свет и ультрафиолетовое излучение, которые в отдельных случаях могут ионизировать вещество. Инфракрасное излучение и излучение радиодиапазонов не являются ионизирующими, поскольку их энергии недостаточно для ионизации атомов и молекул в основном состоянии. (ru)
- 电离辐射（英語：ionizing radiation）又稱游离辐射，是指波長短、頻率高、能量高的射線（粒子或波的双重形式）。輻射可分為游離輻射和非游離輻射，游離輻射可以從原子或分子裡面電離過程（Ionization）中作用出至少一個電子。反之，非游離輻射則不行。游離能力，決定於射線（粒子或波）所帶的能量，而不是射線的數量。如果射線沒有帶有足夠游離能量的話，大量的射線並不能夠導致游離。 (zh)
- Una radiació ionitzant és aquella radiació que té prou energia per provocar l'excitació i la ionització dels àtoms de la matèria al seu pas. Pot ser una radiació electromagnètica amb una longitud d'ona molt curta, com els raigs gamma o els raigs X, o partícules d'alta energia, com ara electrons, partícules alfa o protons. Aquestes radiacions poden danyar l'estructura molecular de les substàncies com a conseqüència de la transferència directa d'energia vers els seus àtoms (ionització directa) o a causa de l'emissió secundària d'electrons (ionització indirecta). Els danys que poden causar sobre els teixits biològics poden ser molt severs, habitualment com a conseqüència de l'alteració de les molècules d'aigua, la radiació provoca l'ejecció d'un electró de les molècules d'aigua i això origina (ca)
- Ιονίζουσα ακτινοβολία (Ionizing (or ionising) radiation) είναι ακτινοβολία που μεταφέρει αρκετή ενέργεια ώστε να απελευθερώσει ηλεκτρόνια από άτομα ή μόρια, ιονίζοντας τα συνεπώς. Η ιονίζουσα ακτινοβολία αποτελείται από ενεργητικά υποατομικά σωματίδια, ιόντα ή άτομα που κινούνται με σχετιστικές ταχύτητες και ηλεκτρομαγνητικά κύματα στο τμήμα του ηλεκτρομαγνητικού φάσματος υψηλής ενέργειας. Οι κοσμικές ακτίνες και η αποσύνθεση των ραδιενεργών ισοτόπων είναι οι πρωτογενείς πηγές της φυσικής ιονίζουσας ακτινοβολίας στη Γη και αναφέρονται ως ακτινοβολία υποβάθρου (background radiation). (el)
- Ionisierende Strahlung (auch Ionisierende Strahlen) ist eine Bezeichnung für jede Teilchen- oder elektromagnetische Strahlung, die in der Lage ist, Elektronen aus Atomen oder Molekülen zu entfernen (meist durch Stoßprozesse), sodass positiv geladene Ionen oder Molekülreste zurückbleiben (Ionisation). Manche ionisierenden Strahlungen gehen von radioaktiven Stoffen aus. Für sie wird umgangssprachlich manchmal die verkürzte Bezeichnung radioaktive Strahlung gebraucht. Solche Strahlung heißt auch Kernstrahlung. (de)
- Sub la nomo joniganta radiado oni aludas aron da fenomenoj tre gravaj el fizika sed ankaŭ el teknologia, biologia kaj medicina vidpunktoj. La ikso- kaj gama-radiadoj estas fenomenoj tute similaj en sia naturo al la videbla lumo, parto de la t.n. elektromagneta spektro, kiu ankaŭ inkludas aliajn fenomenojn kiel la radio-ondojn aŭ la ultraviolan kaj infraruĝan lumojn. Ĉiuj havas la saman rapidon en la vakuo, sed diferenciĝas en la ondaj proprecoj, t.e. la frekvenco kaj la ondolongo, kaj la individua energio de la senmasaj je kiuj ili kunmetiĝas, la fotonoj. (eo)
- Ionizing radiation (or ionising radiation), including nuclear radiation, consists of subatomic particles or electromagnetic waves that have sufficient energy to ionize atoms or molecules by detaching electrons from them. Some particles can travel up to 99% of the speed of light, and the electromagnetic waves are on the high-energy portion of the electromagnetic spectrum. (en)
- Radiasi pengion adalah radiasi yang membawa energi yang cukup untuk melepaskan elektron dari atom atau molekul, sehingga mengionisasi atom atau molekul tersebut. Radiasi pengion terdiri dari partikel subatomik, ion atau atom yang energetik yang bergerak dengan kecepatan tinggi (biasanya lebih besar dari 1% dari laju cahaya), dan gelombang elektromagnetik pada ujung energi tinggi dari spektrum elektromagnetik. (in)
- Un rayonnement ionisant est un rayonnement électromagnétique ou corpusculaire capable de produire directement ou indirectement des ions lors de son passage à travers la matière. Ces rayonnements peuvent être produits par la radioactivité d'atomes tels que l'uranium, ou par des appareils électriques comme des scanners. Ils ont des applications notamment dans les domaines de la défense, de la santé et de la production d'électricité. (fr)
- 이온화 방사선(영어: ionizing radiation) 혹은 전리 방사선(電離放射線)은 원자 또는 분자로부터 전자를 떼어내어 이온화시키기에 충분한 운동 에너지를 전달할 수 있는 입자들로 구성된 방사선이다. 이온화 방사선은 인공적 또는 자연적인 핵반응에 의해 발생되며, 이는 매우 높은 온도(예를 들면, 태양 코로나의 플라즈마 배출)에 의해, 입자 가속기의 고에너지 입자를 통하여, 번개에서 초신성 폭발에 이르기까지의 자연적 과정에서 생성된 전자기장에서의 전이된 입자의 가속 등에 의해 발생한다. 원자에서 방출되거나 흡수된 이온화 방사능은 원자로부터 아원자 입자(전자, 양성자 또는 중성자, 또는 원자핵)를 자유롭게 할 수 있다. 이러한 현상은 화학 결합을 변화시켜 화학 반응을 하는 이온을 생성할 수 있다. 이는 방사선 에너지당 화학적 생물학적 손상을 크게 확대시키는데, 그 과정에서 화학 결합이 깨어지기 때문이다. (ko)
- Promieniowanie jonizujące – wszystkie rodzaje promieniowania, które wywołują jonizację ośrodka materialnego, tj. oderwanie przynajmniej jednego elektronu od atomu lub cząsteczki albo wybicie go ze struktury krystalicznej. Za promieniowanie elektromagnetyczne jonizujące uznaje się promieniowanie, którego fotony mają energię większą od energii fotonów światła widzialnego. Typowo do jądrowego promieniowania jonizującego zalicza się: Substancje emitujące promieniowanie jonizujące nazywamy promieniotwórczymi. (pl)
- Ioniserende straling is straling die voldoende energetisch is om een elektron uit de buitenste schil van een atoom weg te slaan. Hierdoor krijgt het atoom in totaal een positieve lading in plaats van een neutrale lading, het atoom wordt geïoniseerd, en wordt een ion. Deze straling kan men niet zien, horen, proeven, ruiken of voelen. De straling ontstaat voornamelijk bij radioactiviteit, dit is het spontane uiteenvallen van atoomkernen. De rekeneenheid voor straling wordt weergegeven in nanosievert (nSv): een miljardste deel van één sievert (Sv). (nl)
- Joniserande strålning är ett samlingsbegrepp på strålning som har förmågan att slå ut elektroner ur atomer som den kolliderar med, vilket förvandlar atomerna till joner. Joniserande strålning kan antingen vara elektromagnetisk strålning (ultraviolett, röntgen-, och gammastrålning) eller partikelstrålning (energirika elektroner, protoner med mera som har en energi på några elektronvolt). Joniserande strålning är en naturlig miljöfaktor som funnits sedan jorden bildades. All utveckling på jorden av t.ex. liv har alltså skett i en miljö med joniserande strålning. (sv)
- Іонізу́юче (йонізівне) випромі́нювання, або іонізу́юча (йонізівна) радіа́ція, — потоки електромагнітних хвиль або частинок речовини, що здатні при взаємодії з речовиною утворювати в ній іони. До іонізуючого випромінення відносять альфа-, бета-, гамма-промені, рентгенівське випромінювання, а також інші високоенергетичні заряджені частинки на кшталт протонів та іонів, отриманих у прискорювачах. При проходженні через речовину нейтрони не іонізують її атомів, однак іонізація відбувається внаслідок вторинних процесів при поглинанні нейтронів ядрами, вибиванні протонів або при розпаді нейтронів на протон та електрон чи на антипротон та позитрон. (uk)
|
