I-56

Історія
Японія
Назва:	I-56
Будівник:	верф ВМФ у Йокосуці
Закладений:	29 вересня 1942
Спуск на воду:	30 червня 1943
На службі:	8 червня 1944
Доля:	18 квітня 1945 потоплений у Філіппінському морі
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу B Modified 2 (I-54)
Водотоннажність:	3747 при зануренні
Довжина:	108,7 м
Ширина:	9,3 м
Осадка:	5,19 м
Двигуни:	2 дизелі потужністю по 3,5 МВт 2 електромотори потужністю по 0,9 МВт
Швидкість:	17,75 вузла (над водою), 6,5 вузла (при зануренні)
Дальність плавання:	39 000 км при швидкості 16 вузлів (над водою)
Максимальна глибина:	100 м
Екіпаж:	94
Озброєння:	6 × 533 мм торпедних апаратів (усі носові), 19 торпед 1 × 140 мм палубна гармата / 40 калібрів Тип 11-го року (до переобладнання в носій кайтенів) зенітне озброєння 2 х 25 мм Тип 96 1 літак Yokosuka E14Y (фактично операції не здійснювались) 4, потім 6 кайтенів (після переобладнання в носій кайтенів)

18.04.45

Район потоплення I-56

I-56 — підводний човен Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій світовій війні.

Початок історії човна

Корабель належав до типу B Modified 2 (він же клас I-54), представники якого мали великі розміри (їх надводна водотоннажність перевищувала підводний показник океанських субмарин США) та могли нести розвідувальний літак. Втім, човни цього типу ставали у стрій лише з 1944 року, коли застосування ними авіації стало неактуальним.

Перший похід

На початку жовтня 1944-го на верфі ВМФ у Куре розпочали переобладнання І-56 у носія чотирьох керованих торпед «кайтен» (при цьому довелось демонтувати палубну гармату). Втім, ще до завершення процесу човен 15 жовтня вийшов у море з першочерговим завданням атакувати американське авіаносне з’єднання, яке за кілька діб до того почало наносити удари по Тайваню. Втім, вже 18 жовтня віддали наказ рухатись в район на схід від Філіппін, оскільки союзники розпочали операцію по оволодінню цим архіпелагом.

24 жовтня 1944-го в районі на схід від острова Мінданао І-56 випустив три торпеди по конвою, дві з яких уразили танкодесантне судно LST-695. Останнє змогли привести на буксирі на Палау та після початкового ремонту доправити до США, втім, за цей час війна завершилась і восени 1945-го LST-695 списали, так і не повернувши до боєздатного стану.

25 жовтня 1944-го, у вирішальний день битви в затоці Лейте, І-56 випустила 5 торпед по загону ескортних авіаносців. Майже одночасно один із кораблів ескорту повідомив про контакт із підводним човном, так що авіаносці розпочали екстрений розворот і торпеди пройшли повз ціль. Один з ескортних міноносців контратакував І-56 глибинними бомбами та спостерігав появу на поверхні слідів пального, втім, човен вцілів, а вже після сплиття на його палубі знайшли глибинну бомбу, яка не вибухнула. 

4 листопада 1944-го човен повернувся до Куре, де продовжив переобладнання у носія кайтенів.

Другий похід

22 грудня 1944-го I-56 полишив Японію та вирушив для атаки кайтенами на островах Адміралтейства (всього в кінці грудня наказ на атаки кайтенами проти п’ять локацій отримали шість підводних човнів). При цьому 6 січня 1945-го японський розвідувальний літак доповів, що на острові Манус у гавані Зеєадлер знаходяться 6 крейсерів та майже три десятки транспортів.

10 січня 1945-го І-56 вже знаходився за пару сотень кілометрів від цілі, де був виявлений ворожими силами та годину ухилявся від них. Втім, це не завадило продовжувати місію і незадовго до завершення 11 січня човен сплив на поверхню менше ніж за сотню кілометрів від зазначеної гавані, готуючись до запуску кайтенів. Невдовзі прилад сповістив про радарне опромінення з літака, після чого І-56 занурився, а в районі його перебування з’явились ворожі кораблі, що змусило перенести атаку. 12 січня після заходу сонця човен знову сплив та попрямував у напрямку Зеєадлер, але повторились події минулої ночі. Схожі ситуації повторились 13 та 14 січня, що змусило скасувати операцію.

3 лютого 1945-го човен повернувся на базу. Невдовзі він пройшов модернізацію, яка збільшила кількість кайтенів на борту з чотирьох до шести.

Третій похід

31 березня 1945-го I-56 вирушив у море із завданням атакувати ворожий флот, який за кілька діб до того почав атаку на острів Окінава.

Незадовго до завершення 17 квітня 1945-го в районі за сотню кілометрів на північний захід від острова Мінамі-Дайто радар лінкора «Міссурі» виявив ціль, що знаходилась за понад два десятки кілометрів від його загону. Для полювання на неї вислали два есмінця, які провели кілька атак глибинними бомбами. На світанку 18 квітня скидання глибинних бомб продовжили два літака з ескортного авіаносця «Батаан» та три інші есмінці «Коллетт», «МакКорд» та «Мертц». Не виключено, що саме цей бій став останнім для І-56, який загинув разом з усіма 122 особами, що перебували на борту.