Чорноморські німці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:39, 21 червня 2024, створена 176.51.81.74 (обговорення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорноморські німці


Кількість33.302 особи
АреалОдещина, Херсонщина, Київ
Мованімецька, українська, російська
Частка німецького населення 1897 року на території сучасної України
Німецькі могили (початок ХІХ ст.) у селі Пшонянове Одеського району Одеської області України

Чорноморські німці (нім. Schwarzmeerdeutsche) — жителі колишніх німецьких поселень на північному узбережжі Чорного моря на території сучасної України. Разом із бессарабськими німцями на захід від Дністра і кримськими німцями на південь від них належали до німців півдня України. Походили від німців, що з 1765 року переселялися із західної і південно-західної Німеччини у Північне Причорномор'я, та від західнопрусських менонітів, які почали там селитися з 1789 року. Багато їхніх поселень було засновано поблизу Одеси в часи історичної Новоросії.

Історія

[ред. | ред. код]
Потік біженців із числа чорноморських німців під час Другої світової війни в Угорському королівстві, липень 1944 р.

Внаслідок двох воєн з Османською імперією (1768—1774) та анексії Кримського ханства в 1783 році Катериною ІІ південноукраїнські землі опинилися в Російській імперії, зокрема в результаті Ясського миру до Росії відійшла малолюдна територія між Південним Бугом і Дністром. На цих землях почали масово селитися болгари, греки та волохи, які втікали з-під влади Османської імперії.

Перші німецькі емігранти з південного заходу (Вюртемберг, Баден, Ельзас, Лотарингія, Курпфальц) прибули 1803 року на заклик російського імператора Олександра І. Вони діставалися з Ульма на суденцях типу ком'яги по Дунаю до Галаца. Всього було дев'ять перевезень загальною чисельністю близько 1100 людей, половина з яких — діти. З Галаца суходолом їхали до Дубосар. Час у дорозі становив близько 80 днів. Після карантину прямували далі до Одеси.

17 жовтня 1803 року вважається днем заснування чорноморських німецьких колоній поблизу Одеси. Того дня імператор Олександр I придбав для колоністів землю. Навесні 1804 р. виникли перші поселення Грослібенталь і Клайнлібенталь. Пізніше поблизу з'явилися Нейбург, Петерсталь та Іозефсталь. 1805 року було засновано Олександерхільф, Францфельд, Марієнталь і Люстдорф. 1806 року до них додалося Фройденталь.

1808 року відбулася друга хвиля еміграції з Бадена та Ельзасу, що привело до створення колоністських округів Гоффнунгсталь і Кучурган. Того ж року виникли Нейдорф, Бергдорф і Глюксталь. Російський уряд уже зменшив імміграційну квоту до 200 сімей на рік, щоб мати змогу належним чином забезпечити всіх новопоселенців. Для подальших колоністів російський генерал-губернатор герцог Рішельє виклопотав землю на Кучурганському лимані. 1808 року там було закладено колонії Кандель, Зельц і Страсбург.

Оскільки 1808 року ще близько 500 сімей переселенців були в дорозі, російська влада виділила землю для поселень понад річкою Березань. Там 1809 року виникли поселення Ландау, Шпеєр, Рорбах. 1810 року було засновано Вормс, Зульц, Карлсруе, Раштатт і Мюнхен.

Територія розселення німецьких емігрантів була не такою компактною, як надволзьких, але стала ядром цілого ланцюга колоній. Російська влада в 1804—1809 роках надала в розпорядження німецьким поселенцям близько 72 тис. десятин (майже 80 тис. га) землі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Samuel D. Sinner: Open Wound: The Genocide of German Ethnic Minorities in Russia and the Soviet Union: 1915—1949 and Beyond. North Dakota State University, Fargo ND, 2000, ISBN 1-891193-08-2 (англ.)
  • Marianne Hausleitner, Brigitte Mihok, Juliane Wetzel: Rumänien und der Holocaust — Zu den Massenverbrechen in Transnistrien 1941—1944. Metropol, Berlin 2001, ISBN 3-932482-43-3. (нім.)
  • Detlef Brandes: Von den Zaren adoptiert: die deutschen Kolonisten und die Balkansiedler in Neurussland und Bessarabien 1751—1914. Oldenbourg, München 1993, ISBN 3-486-56014-X. (нім.)
  • Gerhard Wolter Die Zone der totalen Ruhe: Die Russlanddeutschen in den Kriegs- und Nachkriegsjahren. Berichte von Augenzeugen. Weber, Augsburg 2004, ISBN 3-9808647-0-7. (нім.)
  • Richard H. Walth: Neu-Glückstal im Gebiet Odessa / Neu-Glückstal in the Area of Odessa: Eine typische Siedlung der Russlanddeutschen / A Typical Village of the Germans from Russia. Klartext, Essen 1999, ISBN 978-3-88474-836-7 (= Universität Bonn: Projektbereich Ostdeutsche Landesgeschichte: Veröffentlichungen aus dem Projektbereich Ostdeutsche Landesgeschichte, Band 18, (нім.)/(англ.)