Очікує на перевірку

Чорноморські німці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорноморські німці


Кількість33.302 особи
АреалОдещина, Херсонщина, Київ
Мованімецька, українська, російська
Частка німецького населення 1897 року на території сучасної України
Німецькі могили (початок ХІХ ст.) у селі Пшонянове Одеського району Одеської області України

Чорноморські німці (нім. Schwarzmeerdeutsche) — жителі колишніх німецьких поселень на північному узбережжі Чорного моря на території сучасної України. Разом із бессарабськими німцями на захід від Дністра і кримськими німцями на південь від них належали до німців півдня України. Походили від німців, що з 1765 року переселялися із західної і південно-західної Німеччини у Північне Причорномор'я, та від західнопрусських менонітів, які почали там селитися з 1789 року. Багато їхніх поселень було засновано поблизу Одеси в часи історичної Новоросії.

Історія

[ред. | ред. код]
Потік біженців із числа чорноморських німців під час Другої світової війни в Угорському королівстві, липень 1944 р.

Внаслідок двох воєн з Османською імперією (1768—1774) та анексії Кримського ханства в 1783 році Катериною ІІ південноукраїнські землі опинилися в Російській імперії, зокрема в результаті Ясського миру до Росії відійшла малолюдна територія між Південним Бугом і Дністром. На цих землях почали масово селитися болгари, греки та волохи, які втікали з-під влади Османської імперії.

Перші німецькі емігранти з південного заходу (Вюртемберг, Баден, Ельзас, Лотарингія, Курпфальц) прибули 1803 року на заклик російського імператора Олександра І. Вони діставалися з Ульма на суденцях типу ком'яги по Дунаю до Галаца. Всього було дев'ять перевезень загальною чисельністю близько 1100 людей, половина з яких — діти. З Галаца суходолом їхали до Дубосар. Час у дорозі становив близько 80 днів. Після карантину прямували далі до Одеси.

17 жовтня 1803 року вважається днем заснування чорноморських німецьких колоній поблизу Одеси. Того дня імператор Олександр I придбав для колоністів землю. Навесні 1804 р. виникли перші поселення Грослібенталь і Клайнлібенталь. Пізніше поблизу з'явилися Нейбург, Петерсталь та Іозефсталь. 1805 року було засновано Олександерхільф, Францфельд, Марієнталь і Люстдорф. 1806 року до них додалося Фройденталь.

1808 року відбулася друга хвиля еміграції з Бадена та Ельзасу, що привело до створення колоністських округів Гоффнунгсталь і Кучурган. Того ж року виникли Нейдорф, Бергдорф і Глюксталь. Російський уряд уже зменшив імміграційну квоту до 200 сімей на рік, щоб мати змогу належним чином забезпечити всіх новопоселенців. Для подальших колоністів російський генерал-губернатор герцог Рішельє виклопотав землю на Кучурганському лимані. 1808 року там було закладено колонії Кандель, Зельц і Страсбург.

Оскільки 1808 року ще близько 500 сімей переселенців були в дорозі, російська влада виділила землю для поселень понад річкою Березань. Там 1809 року виникли поселення Ландау, Шпеєр, Рорбах. 1810 року було засновано Вормс, Зульц, Карлсруе, Раштатт і Мюнхен.

Територія розселення німецьких емігрантів була не такою компактною, як надволзьких, але стала ядром цілого ланцюга колоній. Російська влада в 1804—1809 роках надала в розпорядження німецьким поселенцям близько 72 тис. десятин (майже 80 тис. га) землі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Samuel D. Sinner: Open Wound: The Genocide of German Ethnic Minorities in Russia and the Soviet Union: 1915—1949 and Beyond. North Dakota State University, Fargo ND, 2000, ISBN 1-891193-08-2 (англ.)
  • Marianne Hausleitner, Brigitte Mihok, Juliane Wetzel: Rumänien und der Holocaust — Zu den Massenverbrechen in Transnistrien 1941—1944. Metropol, Berlin 2001, ISBN 3-932482-43-3. (нім.)
  • Detlef Brandes: Von den Zaren adoptiert: die deutschen Kolonisten und die Balkansiedler in Neurussland und Bessarabien 1751—1914. Oldenbourg, München 1993, ISBN 3-486-56014-X. (нім.)
  • Gerhard Wolter Die Zone der totalen Ruhe: Die Russlanddeutschen in den Kriegs- und Nachkriegsjahren. Berichte von Augenzeugen. Weber, Augsburg 2004, ISBN 3-9808647-0-7. (нім.)
  • Richard H. Walth: Neu-Glückstal im Gebiet Odessa / Neu-Glückstal in the Area of Odessa: Eine typische Siedlung der Russlanddeutschen / A Typical Village of the Germans from Russia. Klartext, Essen 1999, ISBN 978-3-88474-836-7 (= Universität Bonn: Projektbereich Ostdeutsche Landesgeschichte: Veröffentlichungen aus dem Projektbereich Ostdeutsche Landesgeschichte, Band 18, (нім.)/(англ.)