Іванов Андрій Васильович

Іванов Андрій Васильович
Іванов Андрій Васильович
	Іванов Андрій Васильович А. В. Іванов, 1920-ті роки
2-й Народний секретар внутрішніх справ УСРР
	8 березня 1918 — 25 березня 1918
Попередник	Євген Неронович
Наступник	Юрій Коцюбинський
Голова Київського губернського революційного комітету
	грудень 1919 — 18 липня 1920
Попередник	посаду утворено; Андрій Бубнов (як голова Київського губвиконкому)
Наступник	Михайло Вєтошкін
Народився	16 (28) жовтня 1888; с. Кукшево, Костромська губернія, Російська імперія
Помер	10 червня 1927 (38 років); Москва, РРФСР, СРСР
Похований	Маріїнський парк
Відомий як	державний діяч
Країна	СРСР Російська імперія
Національність	росіянин
Політична партія	РСДРП
Професія	партійний і державний діяч
Підпис
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Іванов Андрій.

Андрі́й Васи́льович Івано́в (16 [28] жовтня 1888(18881028), село Кукшево, Костромська губернія, Російська імперія — 10 червня 1927, Москва, РРФСР, СРСР) — гласний Київської міської думи (1917), член ЦВК рад УНР (1917—1918), Народний секретар внутрішніх справ УНРр (1918), голова Київського, Харківського, Одеського губвиконкомів; секретар ВУЦВК, член ЦВК СРСР (1925—1927). Член ЦК КП(б)У в листопаді 1920 — червні 1927 року. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У з 15 грудня 1921 по 23 травня 1922 року та з 17 жовтня 1922 по 4 квітня 1923 року. Кандидат у члени Політичного бюро ЦК КП(б)У з 23 травня по 17 жовтня 1922 року. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У з 17 жовтня 1922 по 4 квітня 1923 року. Кандидат у члени ЦК РКП(б) у травні 1924 — грудні 1925 року.

У 1917–1918 роках один з активних організаторів повстань проти Центральної Ради, учасник встановлення радянської влади в Україні.

Біографія

Народився в селянській родині. Закінчив початкове училище. Трудову діяльність розпочав у 1904 році в залізничних майстернях.

Член РСДРП(б) з 1906 року.

Під час революції 1905—1907 років вів партійну роботу серед робітників та солдатів у Володимирській губернії і Москві. Неодноразово заарештовувався, перебував у в'язницях.

З 1916 року працював слюсарем на заводі «Арсенал» у Києві. Після Лютневої революції 1917 року на перших демократичних (всенародних) виборах у Київську міську думу, що відбулися 23 липня (5 серпня) 1917 року, був обраний гласним за списком РСДРП(б)^[1]. Член Київського комітету РСДРП(б), делегат 6-го з'їзду РСДРП(б). Під час жовтневого (1917) і січневого (1918) збройних повстань в Києві член ревкому.

17 січня в приміщенні Вінницької міської думи на спільному засіданні Вінницької ради робітничих і солдатських депутатів та місцевого ревкому під його головуванням у Вінниці було проголошено радянську владу. Один із керівників Січневого повстання. З грудня 1917 року член ЦВК України, з березня 1918 року — член Президії ЦВК України. З 8 по 25 березня 1918 року — народний секретар внутрішніх справ радянської Української Народної Республіки.

У 1918 році працював у ЦК КП(б)У.

У лютому 1919 року повернувся до Києва, був обраний товаришем (заступником) голови Київського губернського виконкому, у серпні — головою Київського комітету оборони. Після взяття Києва більшовиками з грудня 1919 року до 18 липня 1920 року — голова Київського губернського революційного комітету (губревкому)^[2].

З листопада до грудня 1920 року — голова виконавчого комітету Харківської губернської ради.

У 1921—1922 роках — член Президії та секретар Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету (ВУЦВК).

З 17 жовтня 1922 по 1923 рік — завідувач організаційно-інструкторського відділу ЦК КП(б)У.

У 1923—1925 роках — голова виконавчого комітету Одеської губернської ради.

Делегат XII і XIII з'їздів РКП(б), на XIII з'їзді обирався кандидатом в члени ЦК РКП(б).

З 1925 року — член ЦВК СРСР. Останні роки життя провів у Москві.

21 травня 1925 — 10 червня 1927 року — член Президії ЦВК СРСР, заступник голови бюджетної комісії і секретар Союзної ради ЦВК СРСР. Одночасно з 1925 по 10 червня 1927 року — заступник директора Інституту радянського будівництва.

Помер 10 червня 1927 року в Москві, похований у Маріїнському парку в Києві.

Пам'ять

Напередодні десятої річниці Жовтневого перевороту Чернове перейменовано на Андрієво-Іванівку на честь А. В. Іванова^[3].

У Києві в 1976 році встановлено пам'ятник Андрієві Іванову (скульптор Макар Вронський, архітектор Василь Гнєздилов). Зруйновано «невідомими» в ніч на 27 травня 2015 року^[4].

На його честь було названо вулицю (носила його ім'я з 1940 до 2014 року, у 1927—1940 роках Левандовська вулиця називалась його ім'ям).

Київському фунікулеру в 1929 році було присвоєне ім'я Андрія Іванова.

Зображення

Андрій Іванов, 1920-ті роки
Пам'ятник Андрію Іванову (зруйнований вночі в травні 2015 року)
Надгробок на могилі Андрія Іванова в Маріїнському парку

Примітки

↑ Выборы въ Городскую думу // Кіевскія городскія извѣстія. — 1917. — № 8. — август. — С. 48—62.(рос. дореф.)
↑ Приказ № 224 по Киевской губернии и городу Киеву // Вісти Київського Губерніяльного Революційного Комітету. — 1920. — Ч. 152. — 18 липня. — С. 4. (рос.)
↑ Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 676.
↑ В Киеве снесли три советских памятника // Новый регион. — 2015. — 27 мая. (рос.) [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]

Джерела

Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 85. — ISBN 5-88500-070-0.
Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 200–201. (рос.)
Мовчан О. М. Іванов Андрій Васильович // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — 672 с.: іл. [[23 жовтня 2014 Архівовано] з першоджерела {{{2}}}.]
Иванов Андрей Васильевич // Большая советская энциклопедия: в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1972. — Т. 10 : Ива — Италики. — С. 10.
Іванов Андрій Васильович // Українська Радянська Енциклопедія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Иванов Андрей Васильевич // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.) [Архівовано 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
Веб-енциклопедія Києва.
Ті, що одійшли // Пролетарська правда. — 1927. — № 255 (1868). — 6 листопада. — С. 10. [Архівовано 15 липня 2016 у Wayback Machine.]

Портал «Біографії» Портал «Київ»

[1] Выборы въ Городскую думу // Кіевскія городскія извѣстія. — 1917. — № 8. — август. — С. 48—62.(рос. дореф.)

[2] Приказ № 224 по Киевской губернии и городу Киеву // Вісти Київського Губерніяльного Революційного Комітету. — 1920. — Ч. 152. — 18 липня. — С. 4. (рос.)

[3] Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 676.

[destroy2015-05-27-4] В Киеве снесли три советских памятника // Новый регион. — 2015. — 27 мая. (рос.) [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]

[1]

[2]

[3]

[4]

Генеалогія та некрополістика	Родовід
Словники та енциклопедії	Енциклопедія сучасної України · Prabook
Нормативний контроль	Freebase: /m/09gc_cd

п о р Міський голова Харкова
Міські голови до 1919	Гуковський Павло (1767) · Афанасьєв Федір (1768–1778) · Артюхов Петро (1779–1784) · Карпов Артемій (1784–1789) · Павлов Олександр (1790–1791) · Тамбовцєв Олексій (1791–1793) · Анікєєв Андрій (1793–1796) · Бутенко Михайло (1796–1799) · Урюпін Єгор (1799–1805) · Анікєєв Андрій (1805–1808) · Карпов Федот (1808–1811) · Ламакін Василь (1811–1823) · Криворотов Григорій (1823–1828) · Мотузков Антон (1829–1834) • Кузін Кузьма (обраний, але не займав посади) (1835) · Ковальов Дмитро (1835–1837) · Карпов Сергій (1838) · Базилевський Федір (1838–1839) · Климов Андрій (1839–1841) · Гринченков Гавриїл (1841–1843) · Рудаков Федір (1844–1846) · Котляров Михайло (1846–1847) · Рижов Іван (1847–1849) · Рудаков Олексій (1850–1852) · Костюрін Сергій (1853–1858) · Северин Олександр (1859–1861) · Скриннік Олексій (1862–1867) · Шатунов Микола (1867–1870) · Гордієнко Єгор Степанович (1871–1873) · Чєпєлкін Олексій (1874–1875) · Ковальов Олександр (1875–1884) · Фесенко Іван (1884–1891) · Щелков Володимир (1892–1893) · Голенищев-Кутузов Іван Тимофійович (1893–1900) · Погорілко Олександр Костянтинович (1900–1912) · Будберг Роман (1913) · Дорофєєв Микола (1913–1914) · Багалій Дмитро Іванович (1914–1917) · Стефанович Сергій Григорович (1917) · Сіверо-Одоєвський Опанас (1918) · Салтиков Микола Миколайович (1919)
Голови міської ради та виконавчого комітету	Гулий Костянтин Макарович (1918) · Тишков Семен Якович (1919) · Кін Павло Андрійович (1919) · Іванов Олексій Миколайович (1920) · Волін Борис Михайлович (1920) · Іванов Андрій Васильович (1920) · Аверін Василь Кузьмич (1921) · Кузнєцов Степан Матвійович (1921) · Гулий Костянтин Макарович (1921–1922) · Кузнєцов Степан Матвійович (1922–1923) · Федотов Костянтин Якович (1923–1925) · Чернуха Олексій Дмитрович (1925) · Гаврилін Іван Дмитрович (1926–1927) · Кожухов Іван Кристанович (1927–1929) · Бородай Григорій Михайлович (1929–1930) · Сидоров Олександр Андрійович (1930–1932) · Кузоятов Федір Петрович (1932–1933) · Шелехес Ілля Савелійович (1933–1934) · Саратиков Самуїл Бежанович (1934–1935) · Богуцький Володимир Никифорович (1935–1937) · Гресс Андрій Іванович (1937) · Ткаченко Марко Кіндратович (1937) · Клочко Петро Сергійович (1937) · Ткаченко Марко Кіндратович (1937) · Бобров Іван Іванович (1937–1939) · Селіванов Олександр Гнатович (1940–1941 і 1943–1948) · Сачко Петро Петрович (1948–1950) · Коптєв Анатолій Панасович (1950–1953) · Булгаков Олександр Олександрович (1953) · Михайлик Олексій Федосійович (1953–1960) · Федоренко Костянтин Григорович (1960–1961) · Власенко Георгій Юхимович (1961–1969) · Гуровий Юрій Андрійович (1969–1976) · Матюшенко Юрій Єлисейович (1976–1980) · Ведерніков Валентин Вадимович (1980–1984) · Обревко Володимир Володимирович (1984–1985) · Резніченко Анатолій Сергійович (1985) · Соколовський Степан Миколайович (1986–1990)
Міські голови з 1990	Кушнарьов Євген Петрович (1990–1998) · Пилипчук Михайло Дмитрович (1998–2002) · Шумілкін Володимир Андрійович (2002–2006) · Добкін Михайло Маркович (2006–2010) · Кернес Геннадій Адольфович (2010–2020) · Терехов Ігор Олександрович (в.о. з 2020)