Ў
| Літера Ў | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Unicode (hex) | ||||||
| велика: U+040E | ||||||
| мала: U+045E | ||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
| Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
| О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
| Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
| Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
| Ю | Я | |||||
| Неслов'янські літери | ||||||
| А̄ | А́ | А̀ | Ӑ | А̂ | А̊ | Ӓ |
| Ӓ̄ | А̃ | А̨ | Ә | Ә́ | Ә̃ | Ӛ |
| Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ | Ӻ | Ӷ |
| Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ | Ԫ | Ԭ |
| Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ | Ӂ | Җ |
| Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ | Ԑ | Ԑ̈ |
| Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ | Ӥ | Қ |
| Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ | Ԛ | Ӆ |
| Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ | Ӎ | Ӊ |
| Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ | Ԋ | О̆ |
| О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ | Ӫ | Ҩ |
| Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ | Ҫ | Ԍ |
| Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ | У̃ | Ӯ |
| Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ | Ұ | Х̑ |
| Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ | Ԧ | Ꚕ |
| Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ | Ӌ | Ҹ | Ꚓ |
| Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ | Ы̆ | Ы̄ | Ӹ |
| Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ | Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ |
| Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ | Я̆ | Я̄ | Я̈ |
| Ԙ | Ԝ | Ӏ | ||||
| Застарілі літери | ||||||
| Ꙁ | Ꙇ | Ҁ | Ѻ | Ѹ | Ѡ | Ѽ |
| Ѿ | Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси | Ѧ |
| Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ | Ѳ | Ѵ |
| Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ | Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ |
| Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ | Ꚛ | Ꚏ̆ | Ꙏ |
| Літери кирилиці | ||||||
Ў, ў («у з краткою», «у нескладотворче», біл. у нескладовае, u nieskładovaje, англ. Short U) — кирилична літера, двадцять друга літера білоруського кириличного алфавіту, яка відсутня в інших кириличних слов'янських алфавітах. Ця літера використовується в кількох мовах колишнього СРСР, для яких радянські лінгвісти розробили варіанти кириличної абетки (дунганська, осетинська, юїтська, нівхська, каракалпацька, мансійська, ескімоська мови). Ця літера також використовується в узбецькому кириличному алфавіті, яка відповідає Oʻ в узбецькому латинському алфавіті.
Зараз вона використовується в українській мовознавчій літературі, а раніше в правописі Шашкевича — «Русалка Дністрова» — у тих же самих випадках, що в білоруській мові — ўнуку, моўчу, кроў.
Літера ў передає звук /w/[1][2] на початку слова перед приголосними, у середині слова після голосних перед приголосними і в кінці слова після голосних: ўчора, воўна, любоў.
У білоруській мові ця літера називається «у нескладове». В українській мові цей звук має назву «у нескладотворче» і відображається на письмі літерою в.
Вважається, що причиною появи звуку /w/ замість етимологічного /v/ (кров, правда) була наявність у старобілоруських діалектах губних /w/ проти губних /v/ у росіян та поляків, а причина — падіння зменшеного [ъ], [ь]. Невідомо точно, коли відбувся цей перехід, але вже в грамоті 1229 р. Було записано: підтвердити; уздоумалъ; оу ризє; ou rouse; устоко (рот); ou smolnesk; брати; назад і т. д.[3] У частині випадків походження цього звуку є наслідком впливу балтських діалектів, для яких притаманні дифтонги.
Графічно буква ў походить від злиття Іжиці з Бревісом (Ієренська влада, Егерська Пучина та ін.), Що використовувалось у деяких старобілоруських виданнях 16 — початку 17 століть. Пізніше цей символ використовувався в румунській кирилиці, звідки його запозичили у 1837 році упорядники збірки української поезії «Русалка Дністрова». У передмові автори, серед іншого, писали: «… ми прийняли сербську џ… і волоську ў…». У цій книзі y було використано переважно замість етимологічного /l/, де цей звук вже перетворився на звук /w/ в українській мові.
Вперше в сучасній білоруській мові окрема буква для звуку /w/ з'явилася в середині XIX століття білоруською латиною в різних варіантах — ú з гачком (ǔ), w̆, ŭ. У поетичній брошурі Яна Чачота «Da milych mužyczkoú», опублікованій у 1846 р., Лист виглядав як u з тире — ú. Вінсент Дунін-Марцінкевич використовує курсив u (на відміну від звичайного u для голосного звуку /u/, наприклад: jon umieu). Звичайне u розміщується на місці інфінітива в публікаціях Кастуся Каліновського 1862—1863 рр. Існують також варіанти u з гачком (ǔ). W з бревісом (w̆) використовував Броніслав Епімах-Шипіла (1889). У 1897 р. Вийшов перший том «Народу Білорусі» етнографа Михайла Федоровського; по всьому багатотомнику є багато автентичних текстів, написаних Федоровським білоруською латиною. У цих записах у позиції після голосних звук /w/ (в інфінітиві) передається як u̯ (наприклад: kazau̯; pierapau̯zła; jak u̯ziau̯ від u̯ ruku; uhledzieu̯), тоді як ŭ використовувалася для дуже короткого (і в розмовній мові часто випадаючого) /u/ (наприклад, pakazŭwaj; padwiazŭwaje; panakruczŭwała, dziakŭwać Bohu). І лише у Богушевича лист набуває своєї сучасної форми — ŭ. Він використовується у краківському виданні Франциска Богушевича «Дудка Бяларуська» 1891 року.
.jpg)
Не пізніше 1870 року до білоруської кирилиці входить окрема буква для звуку /w/. У 1870 р. Російський дослідник фольклору Петро Бессонов запропонував використовувати поєднання з бревісом ŭ як еквівалент латининки для білоруської мови. У 1874 році етнограф Павло Шейн видав книгу «Білоруські народні пісні», в якій авторський текст є російською мовою, але передача автентичних текстів білоруських пісень білоруською мовою. Тут послідовно застосовується буква ў, наприклад: не даў, слаўны, жоўтымъ зярномъ, а ўзяў вутку, заўтра раненька, нясуць намъ бутэлькі поўненькі. Використовується ў в «Смоленській етнографічній збірці» Володимира Добровольського, виданій у 1891 р. У Петербурзі: чоловік радив, не знав про це, борг, взяв, вони ще не всі. Серед найбільш ранніх випадків використання кириличного листа в — брошурі з віршем, опублікованій у Петербурзі в 1895 р. — А. Дж. (Олександр Єльський) "Синку! Історія справжнього випадку 1895 року ". Є лист і в посмертному виданні Янки Лучини «Вязанка» (1903). До 1907 року його почали застосовувати в білоруській кирилиці більш-менш послідовно.
У першій третині ХХ століття, у зв'язку з політикою білорусизації в БРСР, правопис білоруської мови був предметом тривалих дискусій, серед іншого, виникало питання про доцільність позначення чи не позначення літер ў і ґ. Язеп Лесик, зокрема, висловився проти цієї літери в листі. У результаті правописна комісія 1926 р. Вирішила: не позначати в правописі позиційне чергування і/й (даволі й гэтага → даволі і гэтага), а вказувати чергування у/ў (крім запозичених слів та власних назв). Ці постанови в 1933 р. були введені в правопис.
Літера ў передає /w/ — дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант. На відміну від голосної /u/, вона приголосна. Цей звук відображається літерою в у словах любов, вовна, вчора — ⟨л'убоў⟩, ⟨воўна⟩, ⟨ўчора⟩.
Ў — 22-га літера білоруської абетки, що позначає фонему /ў/ — дзвінку двогубну фрикативну приголосну, яку можна почути, приміром, в українських словах пішов, вовк, мавпа тощо. Частіше за все ця фонема вимовляється як дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант /w/, але може також звучати як дзвінкий губно-губний фрикативний /β/ або губно-зубний апроксимант /ʋ/.
У питомих білоруських словах ця літера вживається лише перед приголосними й наприкінці слова. Вона чергується з літерами в та л перед голосними, наприклад: хлеў — хляву (хлів — хліву), быў — былі (був — були), галава — галоўка (голова — голівка) тощо. В ў також переходить у після голосної: хлеб увесь — хлеб зьелі ўвесь; улез у хату — увайшлі ў хату. У чергуванні ў-л відбито історичне утворення відповідного звуку з темного л у слов'янських мовах.
Чергування не відбувається:
- після пунктуації;
- на початку слова, що починає речення;
- у словах, у яких наголос падає, і похідних від них: ля урны, трыумф, трыумфальны;
- на початку власних імен та назв: кніга Уладзіміра, ва Узбекістане;
- у кінці незмінних запозичених слів: ноу-хау, шоу, фрау;
- у запозичених словах, що закінчуються на -ум, -ус та їх похідних: прэзідыум, кансіліум, соус, страусіны.
У чинному українському правописі ў відсутня, але вона використовувалася у правописі «Русалки Дністрової» (Правопис Шашкевича) — у тих же самих випадках, що надалі в білоруській (ўнуку, моўчу, кроў). У «Русалці Дністровій» ў використовували здебільшого замість етимологічного л, там, де позначуваний ним звук уже перетворився на /ў/ в українській мові). У передмові до альманаху укладачі, зокрема, написали таке[4].:
|
…приймилисмо сербскоє џ (виџу wydzu) и волоскоє ў (аў, αυ Erazm. Rotterd., au, еў, ευ: спѣваў, spiwαυ; душеў, dušευ)… | 
|
(«Ми прийняли сербське џ… та волоське ў…»).
Окрім білоруської, жодна інша слов'янська мова зараз не застосовує цієї літери, хоч вона наявна в українській мовознавчій літературі[5]. Серед неслов'янських мов, що записують кирилицею, ў вживається в дунганській мові, яка була введена в 1953 році. Узбецька і каракалпацька мови також послуговувалися нею до переходу на латинську абетку 1992-го року. Використовується в кириличному алфавіті нівхської мови, введеному наприкінці 1970-х.
До латинізації в 1923 р. літера ў використовувалась для написання осетинських текстів (так званий «алфавіт Шегрена»), зокрема, в першій осетинській газеті «Залізний вісник» (1906). У 1961—1964 роках в Карачаєво-Черкесії до 1970-х років використовувалась літеру ў. У 1989 році цю літеру планувалося ввести в татарський алфавіт.
.jpg)
У вересні 2003 року під час святкування «Днів білоруської писемності» (біл. Дні беларускай пісьменнасьці) Полоцька міська влада встановила у найдавнішому білоруському місті пам'ятник на честь цієї унікальної для білоруської мови літери[6][7]. Початковий задум пам'ятника належить білоруському каліграфові професору Павлові Семчанку — дослідникові шрифтів.
У білоруській розкладці клавіатури літера Ў посідає місце Щ.[8]
- У поетичній мові, щоб зберегти ритм, поети іноді допускають відхилення від норм вживання в (частіше це пов'язано з прийменником «у»).
- Цікавий факт: прислів'я «па-узбекску», «па-удмурдску», згідно зі «Словником білоруської мови: Правопис. Ортоепія. Акцентуація. Зміна слів» (під редакцією М. В. Бірилого, Мінськ, 1987), пишуться зі складною у вигляді слів з іноземним коренем, але в книзі «Білоруський правопис» (В. Куликович, Мінськ, 1998) прислівник «па-ўзбекску» ілюструє написання ў після дефісу.
- Клавіатура: Num Lock Alt+759 або Num Lock Alt+0161
| Кодування | Регістр | Десятковий код | 16-ковий код | Двійковий код |
|---|---|---|---|---|
| UTF-8 |
Мала | 209 158 | D1 9E | 11010001 10011110 |
| Велика | 208 142 | D0 8E | 11010000 10001110 | |
| UTF-16 (ціла літера) |
Мала | 1118 | 045E | 00000100 00001110 |
| Велика | 1038 | 040E | 00000100 01011110 | |
| UTF-16 (розклад) |
Мала | 69403398 | 0423 0306 | 00000100 00100011 00000011 00000110 |
| Велика | 71500550 | 0443 0306 | 00000100 01000011 00000011 00000110 | |
| ISO 8859-5 | Мала | 174 | AE | 10101110 |
| Велика | 254 | FE | 11111110 | |
| KOI-8 |
Мала | 190 | BE | 10111110 |
| Велика | 174 | AE | 10101110 | |
| Windows-1251 | Мала | 161 | A1 | 10100001 |
| Велика | 162 | A2 | 10100010 |
- ↑ Прикладом у англійській мові для позначення звуку [ў] служить літера w у слові «now», а у польській мові — ł.
- ↑ Не плутати з фонемами /v/ чи /u/.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 30 вересня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Текст «Русалки Дністрової» [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.] у Проекті Растко
- ↑ Гуцульські говірки. Короткий словник. — Львів, 1999. — С. 9.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 липня 2007. Процитовано 26 травня 2007.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(біл.) - ↑ Памятник букве «Ў» в Полоцке. www.holiday.by (рос.). Процитовано 6 жовтня 2022.
- ↑ http://www.mova.org/bellinux/kbd.html(біл.) [Архівовано 10 вересня 2007 у Wayback Machine.]. Переглянуто 30 вересня 2007 р.
- Беларуская мова: Вучэб. дапам. / Э. Д. Блінава, Н. В. Гаўрош, М. Ц. Кавалёва і інш.; Пад рэд. М. С. Яўневіча. — Мн. : Выш. школа, 1991. ISBN 5-339-00539-9.