Перейти до вмісту

Альбрехт III (герцог Баварії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Альбрехт III.
Альбрехт III
нім. Albrecht III. der Fromme
Народився27 березня 1401
Мюнхен, Баварське герцогство
Помер29 лютого 1460[1] (58 років)
Мюнхен, Баварське герцогство
·чума і подагра
ПохованняМонастир Андекс
КраїнаНімеччина
Національністьнімець
Діяльністьсуверен
Знання мовнімецька[2]
Титулгерцог Баварії-Мюнхена
Посадагерцог Баварськийd
Термін1438—1460 роки
ПопередникЕрнст I
НаступникСигізмунд I
Іоганн IV
Конфесіякатолицтво
РідВіттельсбахи
БатькоЕрнст
МатиElisabetta Viscontid
РодичіFederico I Gonzaga, Marquess of Mantuad і Ернст (курфюрст Саксонії)
Брати, сестриElisabeth von Bayernd і Beatrix of Bavariad
У шлюбі зAnna of Brunswick-Grubenhagen-Einbeckd і Agnes Bernauerd
ДітиІоганн IV[3], Сигізмунд[3], Margaret of Bavaria, Marchioness of Mantuad, Єлизавета Баварська, Альбрехт IV, Крістоф, Wolfgang von Bayernd, Barbara von Bayernd і Johann Neuhauserd[4]

Альбрехт III Побожний (нім. Albrecht III, der Fromme; 27 березня 1401 — 29 лютого 1460) — герцог Баварсько-Мюнхенський у 1438—1460 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Походив з династії Віттельсбахів. Син Ернста I, герцога Баварсько-Мюнхенського, та Єлизавети (доньки Бернабо Вісконті, сеньйора Міланського). Народився у 1401 році.

У 1420—1422 роках брав участь в Баварській війні проти Людвіга VII, герцога Баварсько-Інгольштадтського. Відзначився у вирішальній битві при Аллінзі 1422 року, в якій його батько герцог Ернст врятував Альбрехтові життя. 1429 року планувався його шлюб з Єлизаветою, донькою Ебергарда III, графа Вюртемберзького, але заручини не відбулися.

У 1433—1435 роках Альбрехт обіймав посаду керуючого справами герцога (адміністратора) в окрузі Штраубін (центральна частина колишнього Баварсько-Штраубінського герцогства, яке дісталася герцогу Ернесту за Прессбурським рішенням 1429 року).

В ці роки відновив замок Блютенбург для своєї заміської резиденції. В цей час закохався в доньку банника з Аугсбургу — Агнес Бернауер, з якою близько 1434 року обвінчався. Дізнавшись про це за відсутності Альбрехта (був на полюванні з Генріхом XVI, герцогом Ландсгут-Баварським) герцог Ернст наказав заарештувати дівчину і 12 жовтня 1435 року втопити її в Дунаї поблизу Штраубіну. Дізнавшись про те, що трапилося, Альбрехт втік до Баварії-Інгольштадт, де уклав з тамтешнім герцогом — Людвігом VII — військовий союз проти свого батька. Втім військові дії тривали не довго: у листопаді того ж року Альбрехт замирився з герцогом Ернстом.

Після примирення з батьком, Альбрехт в 1436 році пошлюбив доньку Еріка I, герцога Брауншвейг-Грубенгагена. Весілля відбулося в Мюнхені. Незабаром став співправителем батька. В цей час набув більшої релігійності в думках та вчинках, що вплинуло в подальшому на його дії як герцога.

Герцогування

[ред. | ред. код]

У 1438 році, після смерті батька, Альбрехт III стає герцогом Баварії-Мюнхена. У 1440 році він відхиляє пропозицію стати королем Богемії, яку отримав він чеських станів. Це було викликано побоюванням наразитися на інтердикт, оскільки чехів все ще вважали єретиками-гуситами. У 1442 році наказав усім євреям залишити межі Баварії-Мюнхена, чим завдав значної шкоди економіці держави.

У 1444 та 1445 роках здійснив дві військові кампанії проти місцевих лицарів, які займалися грабунками на важливих торговельних шляхах герцогства. Після припинення роду Віттельсбахів у 1445 році в герцогстві Баварія-Інгольштадт Альбрехт III був невдоволений діями Генріха XVI, який приєднав це герцогство до Ландсгут-Баварії. В 1450 році залагодив цей конфлікт з новим ландсгут-баварським правителем Людвігом IX.

У 1451 та 1453 роках видав додаткові нормативні акти, спрямовані проти поселення євреїв на території герцогства. 1455 року заснував бенедиктинський монастир в Андексі на горі Хайлінберг. Також надавав значні кошти монастирям та церквам Баварії. За це отримав своє прізвисько — «Побожний». Водночас підтримував рішення Базельського собору та тісно співпрацював з кардиналом Миколою Кузанським в справі реформування баварських монастирів.

У 1457 році після смерті короля Ладислава, Альбрехт III вдруге відмовився стати Богемським королем. Водночас підтримував дружні стосунки з Їржі з Подєбрад, якого стани обрали королем Богемії.

Помер у 1460 році під час епідемії чуми в Мюнхені. Поховано в монастирі в Андексі. В той же день його смерті, 29 лютого помирає син Ернст у віці двадцяти двох років. Перед смертю постановив, що повинні правити тільки двоє старших синів. Це незабаром привело до конфліктів між його синами. Йому спадкували сини Іоганн та Сигізмунд.

Родина

[ред. | ред. код]

1. Дружина — Агнес Бернауер

дітей не було

2. Анна, донька Еріка I, герцога Брауншвейг-Грубенгагена

Діти:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119111349 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альбрехт III (герцог Баварії)
  • Georg A. Gut: Albrecht III., Herzog in Bayern, Gemahl der Agnes Bernauer. Das Leben des Herzogs und das Geschehen in München und Bayern. Selbstverlag, München 1993
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альбрехт_III_(герцог_Баварії)&oldid=42777255