Арап (мечеть)
Арап | |
---|---|
41°01′27.552″ пн. ш. 28°58′15.744″ сх. д. / 41.02432000° пн. ш. 28.97104000° сх. д. | |
Тип споруди | мечеть |
Розташування | Туреччина, Стамбул |
Початок будівництва | 1325 |
Стиль | готична архітектура |
Належність | суніти |
Арап у Вікісховищі |
Мечеть Арап (тур. Arap Camii, буквально арабська мечеть) — мечеть у кварталі Каракей Стамбулу, Туреччина. Перебудована з римо-католицької церкви, спорудженої в 1325 році монахами Ордену домініканців, біля або над ранішою каплицею, присвяченою Святому Павлу (італ. San Paolo) у 1233 році[1]. Хоча вигляд будівлі був змінений за османської доби, вона залишається єдиним прикладом середньовічної готичної архітектури Стамбулу. Церква була перетворена в мечеть османами між 1475 і 1478 роками, за часів правління султана Мехмеда II, і стала називатися Галатська мечеть. Згодом султан Баязид II подарував її арабським біженцям-мусусльманам з Аль-Андалусу, що втекли від іспанської інквізиції в 1492 році і оселилися в Стамбульському кварталі Галата. Відтоді мечеть отримала свою поточну назву.
У VI столітті тут була побудована візантійська церква, можливо, присвячена Святій Ірині[1]. З тієї будівлі сьогодні збереглася лише частина стіни.
Є версія, що мечеть була побудована на цьому місці під час Другої арабської облоги Константинополя в 717—18 омеядами на чолі з принцом Маслама ібн Абд аль-Малік. Османські літописці також плутали другу арабську облогу з першою арабською облогою, яка відбулась раніше, і вказали будівництво мечеті приблизно в 686 році[1][2][3][4].
У 1233 році, під час заснування після четвертого хрестового походу Латинської імперії Константинополя (1204—1261), цю церкву було замінено на невелику каплицю, присвячену святому Павлу (Сан-Паоло)[5].
У 1299 році домініканський чернець Гійом Бернар де Северак купив будинок біля церкви, де заснував монастир з 12 монахами[6]. У 1307 році візантійський імператор Андронік II Палеолог розмістив домініканців Константинополя в генуезькому передмісті Пера[1].
Нова, значно більша церква була побудована біля каплиці Сан-Паоло в 1325 році або над нею[7]. Після цього церква була офіційно присвячена святому Домініку,[8] але місцеві жителі продовжували використовувати давню конфесію[9]. У 1407 році папа Григорій XII, щоб забезпечити утримання церкви, дав індульгенції для відвідувачів монастиря Сан-Паоло[10].
Після падіння Константинополя, згідно з капітуляціями Османської імперії та Республіки Генуя, церква, яка до того часу була відома турками під назвою Меса Доменіко, залишалася в генуезьких руках[11], але між 1475 і 1478 роками вона була перетворена, з незначними змінами, в мечеть османським султаном Мехмедом II і стала відома як Галата Джамії («Мечеть Галата») або Камі-і Кебір («Велика мечеть»). Монахи були переведені у монастир Святих Петра і Павла в Галаті у 1476 році, тоді як увесь вівтарний одяг уже був доставлений до Генуї, а архіви — до Кафи[10].
Наприкінці століття султан Баязид II подарував будівлю тим мусульманам Іспанії (Андалусія), які втекли від іспанської інквізиції та переселилися до Стамбула; звідси теперішня назва Арап Камії (Арабська мечеть)[1][9]. Султан Мехмет III відремонтував будівлю, а наприкінці XVII століття будинки навколо мечеті були зруйновані, щоб уникнути шуму[12].
Після Великого пожежі у Галаті 1731 року, у 1734/35 рр. мати Махмуда I, Саліха Султан[13] відремонтувала будівлю, змінивши вікна та портал з готичного на османський стиль[12]. Після чергової пожежі 1808 року, в середині ХІХ століття, дочка Махмуда II, Аділе Султан, знову відремонтувала мечеть і в 1868 році збудувала у дворі шадірван (фонтан для ритуальних вмивань перед молитвою)[8].
У період з 1913 по 1919 рік Гірідлі Хасан Бей знову значно відновив споруду[12]. Під час заміни дерев'яної підлоги було виявлено кілька надгробків генуезців, датованих І половиною XIV та серединою XV століття. Їх відвезли до Стамбульського археологічного музею[14].
На початку 2010-х років мечеть зазнала масштабної реставрації, яка була закінчена у 2013 році. Неточний напис про те, що мечеть була заснована в 715 році нашої ери, також був встановлений перед мечеттю як частина реставрації.
Зведена у відповідності до моделі італійських церков Жебручого ордену цього періоду[1], церква мала тринефну прямокутну основу, з квадратною східною частиною і квадратним святилищем, зверху — ребристе хрестоподібне склепіння[8].
Портал у готичному стилі, ланцетні вікна та видатна дзвіниця (яка була перетворена на мінарет додаванням конічного даху) відрізняли будівлю від візантійських церков у місті. З іншого боку, техніка, яка застосовувалася для цегляної кладки, була місцевою, і чергувала невеликі частини цегли та ашлара[1].
Неф, можливо, був порушений низкою каплиць, кожна з яких належала дворянській генуезькій родині. Одна з них була присвячена Богородиці, а інша — Святому Миколаю[12]. В цілому, будівля нагадувала церкви К'єрі та Фінале-Лігуре в Італії[15].
Плоский дерев'яний дах і досить гарні дерев'яні галереї датуються реставрацією в 1913—1919 роках. З цієї причини було знайдено багато генуезьких надгробків[12]. Під час тих же реставрацій залишки картин були також виявлені біля Міхраба, але знову були закриті[8].
У проїзді під дзвіницею все ще видно молдинги, а також фрагменти каміння з підшипниками, які колись були розміщені уздовж стіни[15]. На північній стороні будівлі є великий і привабливий двір.
Сьогодні мечеть Арап — найбільша мечеть з боку Галати Золотого Рогу. Це одна з найцікавіших мечетей міста завдяки своєму ранньому італійському готичному архітектурному стилю та церковній дзвіниці, яка практично залишилась незмінною навіть після перетворення в мінарет.
-
Вихідний двір мечеті Арап під вежею
-
Арабська мечеть 6550
-
Арабська мечеть 7501
-
Арабська мечеть 6547
-
Арабська мечеть 6542
-
Арабська мечеть 6541
- ↑ а б в г д е ж Müller-Wiener (1977), p. 79
- ↑ Canard (1926), p. 99
- ↑ Hasluck (1929), pp 718—720
- ↑ Mordtmann (1986), p. 533
- ↑ This date comes from a tombstone found in San Domenico (the only one anterior to 1325), and almost certainly brought here from the Chapel of San Paolo. Janin (1953), p. 599
- ↑ This was the lowest number of friars necessary to establish a regular monastery of the Order. Janin (1953), p. 599
- ↑ This date comes from several contemporary documents and from dates inscribed on tombstones. Müller-Wiener (1977), p. 79
- ↑ а б в г Eyice (1955), p. 102
- ↑ а б Janin (1953), p. 599
- ↑ а б Janin (1953), p. 600
- ↑ The Sultan required only the delivery of the bells. Mamboury (1953), p. 319
- ↑ а б в г д Müller-Wiener (1977), p. 80
- ↑ She also built the nearby Azapkapısı Fountain. Gülersoy (1976), p. 267
- ↑ Mamboury (1953), p. 320
- ↑ а б Mamboury (1953), p. 319
- Canard, Marius (1926). Les expéditions des Arabes contre Constantinople dans l'histoire et dans la légende. Journal Asiatique (French) : 61—121. ISSN 0021-762X. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 22 травня 2020.
- Janin, Raymond (1953). La Géographie Ecclésiastique de l'Empire Byzantin. 1. Part: Le Siège de Constantinople et le Patriarcat Oecuménique. 3rd Vol. : Les Églises et les Monastères (French) . Paris: Institut Français d'Etudes Byzantines.
- Eyice, Semavi (1955). Istanbul. Petite Guide a travers les Monuments Byzantins et Turcs (French) . Istanbul: Istanbul Matbaası.
- Gülersoy, Çelik (1976). A Guide to Istanbul. Istanbul: Istanbul Kitaplığı. OCLC 3849706.
- Hasluck, F. W. (1929). LVII. The Mosques of the Arabs in Constantinople. Christianity and Islam Under the Sultans, Volume 2. Oxford, United Kingdom: Clarendon Press. с. 717–735.
- Mamboury, Ernest (1953). The Tourists' Istanbul. Istanbul: Çituri Biraderler Basımevi.
- . ISBN 90-04-07819-3.
{{cite encyclopedia}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) . ISBN 90-04-07819-3.{{cite encyclopedia}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) . ISBN 90-04-07819-3.{{cite encyclopedia}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) - Müller-Wiener, Wolfgang (1977). Bildlexikon zur Topographie Istanbuls: Byzantion, Konstantinupolis, Istanbul bis zum Beginn d. 17 Jh (German) . Tübingen: Wasmuth. ISBN 978-3-8030-1022-3. Müller-Wiener, Wolfgang (1977). Bildlexikon zur Topographie Istanbuls: Byzantion, Konstantinupolis, Istanbul bis zum Beginn d. 17 Jh (German) . Tübingen: Wasmuth. ISBN 978-3-8030-1022-3. Müller-Wiener, Wolfgang (1977). Bildlexikon zur Topographie Istanbuls: Byzantion, Konstantinupolis, Istanbul bis zum Beginn d. 17 Jh (German) . Tübingen: Wasmuth. ISBN 978-3-8030-1022-3.