Гендерний згин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії
Теорія фемінізму
Портал Проєкт Стиль

Гендер-бендер (англ. gender bender, дослівно «згинач гендеру») — це людина, яка порушує («згинає», «викривлює») очікувані гендерні ролі. Також цю практику називають гендерфак (англ. genderfuck). Гендербендинг є формою соціальної активності для зламу жорстких гендерних ролей і протидії гендерним стереотипам. Може бути політичною дією, що випливає з феміністичних рухів 1960-х та 1970-х, керівним принципом яких є ідея, що особисте є політичним.[1] Може бути реакцією та протестом на гомофобію, мізогінію, лесбофобію, мізандрію чи трансфобію. Цей бунт може включати андрогінне чи кросдресинг вбрання й вигляд, поведінку та нетипові гендерні ролі. Гендер-бендери можуть ідентифікуватися зі своєю статтю, як транс чи небінарні, але кидають виклик суспільним нормам.[2]

У статті 1974 року «Гендерфак та його насолоди»[3] Крістофер Лонк писав: «Я хочу критикувати та глузувати над ролями жінок та чоловіків. Я хочу спробувати [показати], як я можу бути ненормальним. Я хочу висміяти та знищити всю космологію обмежувальних гендерних ролей та гендерної ідентифікації».[4]

Терміни

[ред. | ред. код]

Термін genderfuck давно є частиною простонародної розмовної мови і почав фігурувати в письмових документах у 1970-х. У роботі Л. Гамфріса «З шафи» 1972 року «Соціологія визволення гомосексуалів» «gender fuck» визначається як «форма розширеного партизанського театру». Журнал Rolling Stone за серпень 1972 року описував стиль глем-рок: «Новий мачо трансвестизм», який називають вульгарно гендерфак, дивна сатира на жінок — сукні, туфлі, повний макіяж поверх бороди — представлений, серед іншого, трьома чоловіками у формі WAC (жіночий корпус ВМС США) та великими вусами".[5]

Теорія

[ред. | ред. код]

У багатьох культурах, щоб людину розглядали як чоловіка чи жінку, вона повинна мати не тільки певну статеву анатомію (включаючи геніталії), але і відповідати ідеям цієї культури щодо гендерних стереотипів. На гендерні ролі впливає культура та оточення.[6][7]

Соціально сконструйовані очікування щодо статі та гендерних ролей сильно варіюють між культурами, але зазвичай включають деякі варіації гендерного бінаризму: у багатьох культурах для людини прийнятне втілення лише однієї з двох гендерних ролей, «чоловічої» чи «жіночої». В рамках цього культурного сподівання чоловіки мають бути маскулінними, а жінки фемінними.[8] У західних культурах гендерні ролі змінювались протягом багатьох століть, хоча все ще існує тенденція очікувати від жінок стереотипної «жіночої» поведінки, а від чоловіків — « чоловічих» стереотипних ролей. Дослідження Принстонського університету окреслило ці загальноприйняті гендерні стереотипи:

Загальні для західних культур гендерні стереотипи[9]
«Жіночі риси і поведінка» «Чоловічі риси і поведінка»
ласкавий, веселий, дитячий, співчутливий, не використовує грубих висловлювань, прагне заспокоїти ображені почуття, прихильний, ніжний, довірливий, любить дітей, відданий, чуйний до потреб інших, сором'язливий, м'який, розуміючий, теплий і поступливий діє як лідер, агресивний, амбіційний, аналітичний, напористий, атлетичний, змагальний, захищає власні переконання, домінуючий, має лідерські здібності, незалежний, індивідуалістичний, легко приймає рішення, самостійний, самодостатній, сильний, готовий ризикувати

Оскільки більша частина гендеру виражається через одяг, існує усталене, поширене уявлення про те, що один одяг є «чоловічим» і повинен носитись лише чоловічою статтю, а інший — «жіночим» належним лише жіночій статі.[10] У християнській та єврейській культурах гендерні ролі та гендерне представлення протягом тисячоліть становили частину текстів з Писань та релігійних вчень: "Жінка не повинна носити те, що стосується чоловіка, і чоловік не повинен одягати жіночу одежу; бо всі що роблять це гидота для Господа, Бога твого" (Якова, Втор. 22: 5). Деякі християни перетинання цих рядків трактують як аморальну дію.[11]

Практика

[ред. | ред. код]

Часто пародія та гіпербола використовуються для викриття штучності гендерних ролей.[12] Людина може цілеспрямовано перебільшувати загальноприйняті уявлення про фемінність чи маскулінність. Цього досягають за допомогою фізичного вигляду (наприклад, одяг, зачіска, макіяж, вторинні статеві ознаки), а також поведінки.[10] Це також може досягатися з допомогою кросдресингу та андрогінії, що сприяє демонтажу гендерного бінаризму, відокремлюючи гендерне вираження від біологічної статі. Таким чином, гендербендинг протестує проти гендерного есенціалізму. Ця концепція протестує не лише через ненормативний зовнішній вигляд, але також кидаючи виклик гендерним ролям, характеристикам чи поведінці. Гендербендинг базується на гендерній перформативності: концепція ґендеру як результативності.

Кросдресинг та андрогінія

[ред. | ред. код]

Кросдресинг є формою гендер-бендингу, оскільки мета полягає в зміні гендерних ролей та презентації. Андрогінія не є специфічним гендер-бендингом, але її можна вважати такою, якщо хтось навмисно є андрогіном. Слово «андрогін» походить від грецького androgynos: «чоловік і жінка в одному; жіночий чоловік; загальне для чоловіків і жінок».[13] Андрогінія як форма гендерного вираження може представлятись як поєднання чоловічих та жіночих рис, з метою зробити свою стать нерозбірливою, що поєднує чоловічі та жіночі фенотипи, аби переступити гендерні норми.[14]

Багато відомих людей використовували кросдресинг. Рок-зірка Прінс був відомий своїм кросдресингом або андрогінним виглядом. Едді Ізард почав вільно говорити про свій кросдресинг ще в 1992 році.

Шекспір використовував кросдресинг у своїх виставах. Протягом століть деякі читачі стверджували, що сонети Шекспіра є автобіографічними, і вказують на них як на доказ його любові до юнака. Четверо з п'яти головних жіночих персонажок у його п'єсах розглядалися як жінки, які переодягаються як чоловіки чи хлопці: Клеопатра в Антоній та Клеопатра, Порція у «Венеціанському купці», Розалінда у «Як вам це сподобається», Віола у «Дванадцятій ночі».

Дреґ-шоу

[ред. | ред. код]

Дреґ-шоу — це сценічні вистави, де люди виступають, переодягнуті в протилежну стать. Сам спектакль може бути пародією чи критикою статі та гендерних ролей. Часто «жіночі» чи «чоловічі» гендерні стереотипи перебільшені заради комічного чи сатиричного ефекту. Виконавці можуть називати себе дрег-королями або дрег-королевами. Дрег-ревю зазвичай включає складні гламурні костюми та музичні вистави.

Література

[ред. | ред. код]

Література, зокрема еротика, є ще одним методом, який використовувався для вивчення гендерних сценаріїв. Основа літературного жанру genderfuck полягає в тому, що неважливо, чи є хтось чоловіком чи жінкою під час сексуального акту, ідея, яка кидає виклик, наприклад, католицькій теології сексуальності.

Програмне забезпечення

[ред. | ред. код]

В травні 2019 програмний продукт Snapchat додав фільтри для фотознімків, що дозволяють легко виконувати гендер-бендинг на об'єктах фотографування, особливо тих, що зроблені на портативних пристроях, таких як смартфони.[15]

Неполітичний гендербендинг

[ред. | ред. код]

Гендер-бендинг не завжди є цілеспрямованою політичною позицією. На думку Батлер, стать — це те, що здійснюється; воно має культурне значення лише настільки, наскільки йому це приписують. Незважаючи на гендерні бінарні ролі, які нав'язує суспільство, існує багато способів виразити гендерні розбіжності, і не всі вони навмисно є політичним радикалізмом.[16]

Стать та виховання дітей

[ред. | ред. код]

Згідно з дослідженням Сьюзен Вітт 1997 року, діти, як правило, приходять до своїх перших висновків щодо чоловічої чи жіночої статі від батьків, оскільки, як правило, це перші люди, з якими дитина має стосунки, і характер стосунків напружений. Окрім того, що батьки надають дітям специфічний для жінок гендерний одяг, іграшки та очікування, часто існує багато тонких повідомлень про те, що прийнятно чи ні щодо статі. Дослідження Вітт показало, що діти, які виростають з більш андрогінними батьками, більше орієнтовані на досягнення і, як правило, мають краще почуття власного життя.[17] І навпаки, у випадках гендерної невідповідності, коли дитина демонструє нетипову поведінку для встановленої їм гендерної ролі, Керрі Робінсон та Крістін Девіс повідомляють, що батьківська фігура може реагувати вороже.[18] За даними Робертса та співавторів, діти, які не відповідають гендерним бінарним методам, часто піддаються жорстокому поводженню з боку суспільства, сім'ї та громади. Типи жорстокого поводження варіюються від фізичного та сексуального до психологічного.[19]

Приклади

[ред. | ред. код]

Девід Бові та Лу Рід

[ред. | ред. код]

Експлуатуючи свою андрогінну зовнішність, рок-зірка Девід Бові одягнув сукню на обкладинці свого альбому 1970 року «The Man Who Sold the World» і часто носив сукні, макіяж і трико як на сцену, так і під час інтерв'ю. Оголосив, що вони з дружиною були бісексуальними.[20][21] У 1972 році Бові став співавтором альбому Лу Ріда «Трансформер», що включає кілька пісень, що відбивають гендер, зокрема класичну «Walk on the Wild Side».

Прінс

[ред. | ред. код]

Прінс написав багато пісень про двозначності — статі, сексуальності та раси.[22] Харизматичний конферансьє і плідний автор пісень, його пісні з бісексуальним змістом також були записані такими виконавцями, як Сінді Лопер, яка у фільмі «Коли ти був моїм» співала про те, як поділитися коханим з іншим чоловіком, який був у них у ліжку, «спав між нами двома».

Мерилін Менсон

[ред. | ред. код]

Принаймні один письменник каже, що рок-акт, що продукує Мерилін Менсон, «показує, що транс-ідентичність може резонувати серед громадськості таким чином, що неможливо отримати геттоїзацію».[23] Гендер-бендинг Менсона також порівнювали з такими, як Еліс Купер[24] та Бові.[25]

Леді Гага

[ред. | ред. код]

Леді Гага дуже конкретна в тому, що вона носить, і навіть стверджує, що «в певному сенсі я зображую себе дуже андрогінно, і я люблю андрогінність».[26]

У фільмах

[ред. | ред. код]

Деякі фільми в яких один чи кілька персонажів зображують гендер-бендинг:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Glick, Elisa (2000). Sex Positive: Feminism, Queer Theory, and the Politics of Transgression. Feminist Review. 64 (1): 19—45. doi:10.1080/014177800338936.
  2. ↑ Peacock, Adam (2020). The Genetics Gym. У Townsend, Katherine; Solomon, Rhian; Briggs-Goode, Amanda (ред.). Crafting Anatomies: Archives, Dialogues, Fabrications. Bloomsbury Publishing. ISBN 9781350075498.
  3. ↑ Christopher Lonc. Genderfuck and Its Delights. Gay Sunshine 21 (Spring 1974)
  4. ↑ Quoted in Bergman, David, ред. (1993). Camp Grounds: Style and Homosexuality. Amherst: University of Massachusetts Press. с. 7. ISBN 0-87023-878-7. OCLC 28294779.
  5. ↑ Sheidlower, Jesse (2009). The F-Word. Oxford University Press. с. 189—190. ISBN 978-0199751556. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
  6. ↑ Adler, Patricia A.; Kless, Steven J.; Adler, Peter (1 січня 1992). Socialization to Gender Roles: Popularity among Elementary School Boys and Girls. Sociology of Education. 65 (3): 169—187. doi:10.2307/2112807. JSTOR 2112807.
  7. ↑ Card, C (1994). Adventures in Lesbian Philosophy. ISBN 0253208998. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 24 листопада 2014.
  8. ↑ Butler, Judith (2006). Gender Trouble: Tenth Anniversary Edition. New York, NY: Routledge. с. 10–11. ISBN 0415389550.
  9. ↑ Prentice, D; Carranza, E. What Women And Men Should Be, Shouldn't Be, Are Allowed To Be, And Don't Have To Be: The Contents of Prescriptive Gender Stereotypes (PDF). psych.princeton.edu. Архів оригіналу (PDF) за 28 червня 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
  10. ↑ а б Hawkes, Gail L. (1995). Dressing‐up — cross‐dressing and sexual dissonance. Journal of Gender Studies. 4 (3): 261—270. doi:10.1080/09589236.1995.9960612.
  11. ↑ Garber, M (1997). Vested Interests: Cross-Dressing and Cultural Anxiety. ISBN 9780415919517. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 24 листопада 2014.
  12. ↑ Wilkinson, Sue and Celia Kitzinger (1996). «The Queer Backlash». In Bell, Diane, ред. (1996). Radically Speaking: Feminism Reclaimed. London: Zed Books. с. 375–382. Quoted in Weedon, Chris (1999). Feminism, Theory, and the Politics of Difference. Cambridge, MA: Blackwell Publishers. с. 74–75. ISBN 0-631-19824-5.
  13. ↑ Androgynous. Online Etymology Dictionary. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 21 грудня 2014.
  14. ↑ Stitt, Alex (2020). ACT For Gender Identity: The Comprehensive Guide. London: Jessica Kingsley Publishers. с. 42—43. ISBN 978-1785927997. OCLC 1089850112.
  15. ↑ Conner, Katie (7 червня 2019). Want to try that gender-face-swap thing everyone's doing? Here's how. CBS Interactive. CNet. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
  16. ↑ Butler, Judith. Performative Acts and Gender Construction: An Essay in Phenomenology and Feminist Theory (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 січня 2012. Процитовано 1 червня 2012.
  17. ↑ Witt, Susan D. Parental Influence on Children's Socialization to Gender Roles. University of Akron School of Home Economics and Family Ecology. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 26 травня 2012.
  18. ↑ Robinson, Kerry; Davies, Cristyn. Tomboys and Sissy Girls: young girls' negotiations of femininity and masculinity. International Journal of Equity and Innovation in Early Childhood. 5 (7): 17—31. Процитовано 26 травня 2012.
  19. ↑ Roberts, A. L.; Rosario, M.; Corliss, H. L.; Koenen, K. C.; Austin, S. B. (2012). Childhood Gender Nonconformity: A Risk Indicator for Childhood Abuse and Posttraumatic Stress in Youth (PDF). Pediatrics. 129 (3): 410—417. doi:10.1542/peds.2011-1804. PMC 3289524. PMID 22351893. Архів оригіналу (PDF) за 11 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
  20. ↑ Nicholas Pegg (2 грудня 2011). The Complete David Bowie. Titan Books. с. 260—65. ISBN 9780857687197. Архів оригіналу за 6 січня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
  21. ↑ Sandford, Christopher (1997). Bowie: Loving the Alien. Time Warner. с. 73–74. ISBN 0-306-80854-4.
  22. ↑ Kaufman, Scott Barry. From George and Lennox to Gaga and Lambert: Androgyny, Creativity, and Pop Culture. Psychology Today. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 7 червня 2012.
  23. ↑ Andrews, Charlotte Richardson (9 травня 2012). Sexuality and gender have always been blurred in rock'n'roll. The Guardian. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 18 листопада 2015.
  24. ↑ Aspray, Benjamin (18 січня 2015). Marilyn Manson: The Pale Emperor. Slant Magazine. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 6 квітня 2021.
  25. ↑ Considine, J. D. (15 вересня 1998). Manson: A cry against nature Review: 'Animals' is a gender-bending, genre-borrowing, creepy mix. Sorry, Mom, it's also quite good. The Baltimore Sun. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 18 листопада 2015.
  26. ↑ Walters, Barbara (30 грудня 2009). Lady Gaga: 'I Love Androgyny'. ABC News. Архів оригіналу за 20 лютого 2010. Процитовано 3 травня 2010.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гендерний_згин