Карл Йозеф Лотаринзький
| Карл Йозеф Лотаринзький | |
|---|---|
| фр. Charles-Joseph de Lorraine нім. Karl III. Joseph von Lothringen | |
 | |
| 28-й князь-архієпископ | |
| Початок правління: | 1711 |
| Кінець правління: | 1715 |
| Попередник: | Йоганн VIII Гуго фон Орсбек |
| Наступник: | Франц Людвиг Пфальц-Нойбурзький |
| Дата народження: | 24 листопада 1680 |
| Місце народження: | Відень, Священна Римська імперія |
| Країна: | Тріру |
| Дата смерті: | 4 грудня 1715 (35 років) |
| Місце смерті: | Відень, Священна Римська імперія |
| Поховання | Імператорський склеп |
| Дружина: | не було |
| Діти: | не було |
| Династія: | Лотаринзький дім |
| Батько: | Карл V |
| Мати: | Елеонора Марія Австрійська |
Карл Йо́зеф Лотари́нзький (повне ім'я Карл Йозеф Йоганн Антон Ігнац Фелікс Лотаринзький, нім. Karl Joseph Johann Anton Ignaz Felix von Lothringen, фр. Charles Joseph Jean Antoine Ignace Félix de Lorraine); 24 листопада 1680 — 4 грудня 1715) — принц-єпископ Ольмюца у 1695—1711 роках під іменем Карла III, принц-єпископ Оснабрюку у 1698—1715 роках, князь-архієпископ Тріру та принц-абат Прюму у 1711—1715 роках під іменем Карла III, лотаринзький принц з дому де Водемон, син герцога Лотарингії Карла V та принцеси з дому Габсбургів Елеонори Марії Австрійської.
Карл Йозеф народився 24 листопада 1680 року у Відні. Він був другим сином в родині герцога Карла V Лотаринзького та його дружини Елеонори Марії Австрійської. Мав старшого брата Леопольда. Згодом з'явилися молодшіː Карл Фердинанд, Йозеф Інноченц та Франц Йозеф. Сестра Елеонора померла відразу після народження. Хлопці зростали в Іннсбруку, оскільки батько був призначений намісником Тиролю. Землі Лотарингії в той час були захоплені Францією.
Як член родини правителя у вигнанні, Карл Йозеф змалку призначався до релігійної кар'єри. У 1687 він почав своє навчання у школі Катедрального собору Кельну.
1690-го раптово помер батько, залишивши чотирьох синів під наглядом матері, сильної та розумної жінки. Дітьми також опікувався імператор Леопольд I, виховавши їх разом із власними синами.
Карл Йозеф став каноніком у Кельні, у 1691 — в Оснабрюці, у 1692 — в Тренто, згодом — в Ольмюці. У 1693 імператор сприяв становленню небожа великим пріором Мальтійського ордену, а у 1695 принц таким чином став єпископом Ольмюца — найважливішої єпархії Богемії.
Згідно Рейсвейкського мирного договору, що завершив собою війну Аугсбурзької ліги, Лотарингія поверталась її законному правителю. Престол посів старший брат Карла Йозефа — Леопольд.[1] Невдовзі після цього, навесні 1698 імператор сприяв вибору принца єпископом Оснабрюку. 27 вересня 1698 прийшов папський дозвіл на збереження за Карлом Йозефом і Ольмюцької єпархії.
24 вересня 1710 він став коад'ютором архієпископа Тріру, після смерті якого у січні 1711 року перебрав на себе архієпископські функції. Папа Римський підтвердив його у чині. Однак для цього Карл Йозеф був змушений залишити архієпархію Ольмюца. Посада князя-архієпископа Тріра давала можливість великого впливу на політичні справи імперії.
Карл Йозеф проживав у резиденціях архієпископів Тріру та Оснабрюку, часто відвідував імператора у Відні та свого брата-герцога у Люневілі. При дворі Леопольда він мав гучний роман із Жанною-Терезою де Роквіль, принцесою Лунаті-Вісконті.[2] Герцог був змушений просити брата повернутися до своїх єпархій.
Брав участь у перемовинах в кінці війни за іспанську спадщину, домігся відходу французьких військ у 1714 з його архієпархії.[3] Помер від натуральної віспи під час візиту до Відня 4 грудня 1715 року.
- Збереглася значна кількість монет — талерів та крейцерів — із зображенням Карла Йозефа Лотаринзького. Викарбувані архієпископським монетним двором на високому технічному рівні монети свідчать про те, що в період Карла III, єпархія Оломоуца була вельми багата і впливова.
- ↑ Лотаринзький дім та імперія [1] [Архівовано 13 травня 2011 у Wayback Machine.] (фр.)
- ↑ Жанна-Тереза, маркіза Лунаті-Вісконті [2] [Архівовано 7 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Bernhard Endrulat: Karl Joseph von Lothringen. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 15, Duncker & Humblot, Leipzig 1882, S. 365 [3] [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
- Pavlíčková, Radmila. "Tichý pohřeb" trevírského kurfiřta Karla Lotrinského ve Vídni 1715-1716. Časopis Matice moravské. 2008, roč. 127, s. 313-333. ISSN 0323-052.(чеськ.)
- Hubert Wolf: Lothringen, Karl Josef Ignaz von. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 5, Bautz, Herzberg 1993, ISBN 3-88309-043-3, стор. 264–267.(нім.)
- Профіль на Geneall.net [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Карла Йозефа Лотаринзького [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Отець Карл Йозеф Ігнац Лотаринзький [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Релігійна кар'єра князя-єпископа Карла III Лотаринзького (нім.)
