Перейти до вмісту

Матей Басараб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Матей Басараб
Matei Basarab
Матей Басараб Matei Basarab
Матей Басараб
Matei Basarab
господар Волощини
1632 — 1654

Народився1588(1588)
Бранковени
Помер9 квітня 1654(1654-04-09)
Бухарест
ПохованийТирговіште
Відомий якГосподар
КраїнаВолощина
У шлюбі зЕлена

Матей Басараб (Матейу; 1588, Бранковени — 9 квітня 1654, Бухарест) — один з найзначніших господарів Волощини (16321654), носив титул «Іо Матей Басараб Господар і Воєвода Землі Унгроваласької та всього Подунав'я».

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з впливового боярського роду. Довший час очолював боярську опозицію проти політики господарів надання урядів іноземцям, зокрема грекам. Очолив змову проти господаря Раду ХІ Ільяша, якого змістив з престолу 1632 та отримав затвердження у Високій Порті.

Сприяв економічному розвитку Волощини, зміцнював владу господаря. Утримував близькі стосунки з володарем Семигороддя Юрієм II Ракоці, з яким 1636 уклав союзний договір. Також уклав мирні договори з Османською імперією (1636), Річчю Посполитою (1637), Венецією (1639). З битви під Фокшанами у листопаді 1637 розпочався конфлікт з молдовським господарем Василем Лупулом, який почув загрозу внаслід укладення волосько-семигородського договору. Василь Лупу змушений був відступити з наказу султана. Лупул повторив напад у грудні 1639, але зрештою змушений був відступити з Валахії. Замирення наступило у 1644 році за участі митрополита Варлаама. Пробував звільнитись від османського впливу, створивши з зацікавленими державами антиосманську лігу, об'єднати Волощину з Молдовським князівством.

У квітні 1653 Басараб організував змову проти молдовського господаря, підтримуючи претендента на молдовський престол С. Георгіцу, разом з семигородськии (трансільванським) князем Юрієм II Ракоці вів боротьбу проти військ господаря Василя Лупула, який втік до України, де у травні отримав допомогу Богдана Хмельницького. Разом з козацьким військом на чолі з Тимошем Хмельницьким Василю Лупулу вдалось відбити князівство, а згодом напасти на Валахію. Матей Бесараб був поранений в битві під Фінтою, але зрештою йому вдалось перемогти Василя Лупула. Наступного року у Волощині розпочалось повстання загонів семенів, яким вдалось захопити столицю Тирговіште. В час перемовин з повстанцями Матей Бесараб помер.

Матей Бесараб дбав про господарчий і культурний розвиток Волощини. За допомогою київського митрополита Петра Могили відкрив друкарні у Кимпулунгу і Говорі.[1] у 1652 надрукував перший збірник писаних законів Волощини, що по суті були румунським перекладом візантійського права (Pravila de la Govora (1640), Pravila lui Matei Basarab (1652)). Відкрив перші гуманістичні студії у Тирговіште. Був фундатором близько 45 церков, монастирів на теренах Волощини і Молдови. Був похоронений у фундованому ним монастирі Арнота.

Зображення

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Енциклопедія історії України[недоступне посилання з серпня 2019]