Перейти до вмісту

Полоз закавказький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Полоз закавказький

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Serpentes
Родина: Полозові (Colubridae)
Підродина: (Colubrinae)
Рід: Полоз-заменіс (Zamenis)
Вид: Полоз закавказький
Zamenis hohenackeri
Strauch(інші мови), 1873
Посилання
Вікісховище: Zamenis hohenackeri
Віківиди: Zamenis hohenackeri
МСОП: 157251

Полоз закавказький (Zamenis hohenackeri)[1] — вид змій родини полозових (Colubridae). Один із 6 видів роду полозів-заменісів (Zamenis)[2]. Поширений в Європі та Західній Азії. Мешканець середземноморських гірських ландшафтів. Описано 3 підвиди.

Змія середнього розміру, до 95 см завдовжки. Довжина тіла (L. — довжина тіла від кінчика морди до клоаки) може сягати 75 см. Хвіст середньої довжини: співвідношення L./L.cd. складає 4,0—5,0. Голова більш-менш чітко відмежована від шиї. Зіниця ока кругла. Ніздря розташована між двома носовими щитками. Верхньощелепні зуби більш-менш однакового розміру і розташовані безперервним рядом.

Лускатий покрив

[ред. | ред. код]

Передня частина тулуба вкрите гладенькою лускою, задня, особливо ближче до основи хвоста, — з лускою зі слабко вираженими реберцями. На лусках по дві апікальні ямки. Навколо середини тулуба (Sq.) 23 луски, рідко 25. Черевні щитки з боків утворюють помітне ребро. Черевних щитків (Ventr.) налічується 193—212 у самців і 209—226 у самиць, підхвостових (Scd.) — 55—74 пари. Анальний щиток розділений (А. 1/1).

Голова вкрита парними і непарними щитками. Ширина міжщелепного щитка значно більша за його висоту; не зважаючи на те, що він тупим кутом дещо вдається між міжносовими, зверху його добре видно. Довжина виличного щитка більша, ніж його висота; він лежить над 2-м і 3-м верхньогубними щитками. Один великий передорбітальний щиток. Підорбітальний щиток відсутній. Верхньогубних щитків 8, дуже рідко 7 або 9; з них 4-й і 5-й торкаються ока. Скроневих щитків (Temp.) 2+2; щитки першого ряду більші, ніж щитки другого ряду.

Забарвлення

[ред. | ред. код]

Забарвлення спинної сторони тіла коричнево-бурого, буро-сірого або світло-коричневого кольору з 2 рядками коричневих, бурих або чорних плям, які проходять уздовж спини. Ці рядки тягнуться вздовж хребта вузькою світлою лінією. Голова зверху в чорних цяточках. На потилиці є 2 характерні темні плями, з'єднані у вигляді вил. Черево бурувато-сірого кольору.

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений у Туреччині, Лівані, Ізраїлі, Сирії, Північно-Західному Ірані, Грузії, Вірменії, Азербайджані, Росії (Передкавказзя)[3][4].

Особливості біології

[ред. | ред. код]

Населяє переважно гірські місцевості, береги річок, околиці тугайних лісів, ділянок кам'янистого гірсько-ксерофітного степу. Не уникає і близькості людини, поселяючись у виноградниках й садибах, де тримається в руїнах будівель і кам'яних огорожах. Зустрічається на висоті до 3000 м над рівнем моря. Активний вдень. Ховається в норах гризунів, порожнечах під камінням, дуплах дерев.

Рідкісна змія. У Закавказзі за денну екскурсію в типових біотопах можна зустріти не більше 4-х особин полоза.

Вихід із зимівлі в Азербайджані починається з середини березня і триває до кінця квітня, у Вірменії та Грузії — на початку — у середині квітня. Протягом теплого періоду року активний вдень.

Полоз закавказький належить до яйцекладних змій. Самиця в червні — липні відкладає 3—7 білих великих еліптичних яєць розміром 10—16 × 47—52 мм. Молоді полози розміром 24,5—29,5 см з'являються наприкінці червня. Статева зрілість настає імовірно на 3-му році життя.

Живиться мишоподібними гризунами, рідше ящірками, поїдає також яйця і пташенят птахів. Молоді полози харчуються переважно комахами.

Охорона

[ред. | ред. код]

Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид[3]. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду, що потребує запровадження охоронних заходів. Тому полоз закавказький у різні роки занесений до Червоних книг Грузії, Вірменії, Азербайджана та Росії[4].

Систематика

[ред. | ред. код]

Один із 6 видів роду полозів-заменісів (Zamenis)[2]. Описано 3 підвиди[1]:

  • Zamenis hohenackeri hohenackeri;
  • Zamenis hohenackeri lyciensis;
  • Zamenis hohenackeri tauricus.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б The Reptile Database: Zamenis hohenackeri
  2. а б The Reptile Database: Zamenis
  3. а б Полоз закавказький у Червоному списку МСОП
  4. а б Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 147)

Література

[ред. | ред. код]
  • Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 147). — ISBN 5-98092-007-2
  • Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 233—235)
  • Дунаев Е. А., Орлова В. Ф. Змеи. Виды фауны России : атлас-определитель — М. : Фитон XXI, 2014. — 120 с. (с. 72—73). — ISBN 978-5-906171-61-0
  • Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 466—468). — ISBN 5-87484-066-4
  • Змеи Кавказа: таксономическої разнообразие, распространение, охрана / Туниев Б. С., Орлов Н. Л., Ананьева Н. Б., Агасян А. Л. — СПб-М. : Тов-во науч. изд. КМК, 2009. — 224с. (с. 84—86). — ISBN 978-5-87317-594-9
  • Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 262—263, 370)
  • Орлова В. Ф., Семенов Д. В. Природа России: Жизнь животных. Земноводные и пресмыкающиеся. — М. : Издательство АСТ, 1999. — 480 с. (с. 365—366). — ISBN 5-237-01809-2
  • Bussmann, Michael; Kostyra, Stefan 1996. Ergänzende Mitteilungen zur Herpetofauna des Köycegiz-Beckens (Prov. Mugla, Türkei) mit Hinweis auf ein neues Vorkommen von Elaphe hohenackeri. Salamandra 32 (1): 59-62

Посилання

[ред. | ред. код]