Роменський Юрій Михайлович
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Юрій Михайлович Роменський | |
| Народження | 1 серпня 1952 (72 роки) | |
 м. Мінгечаур, Азербайджанська РСР
| ||
| Зріст | 188 см | |
| Вага | 85 кг | |
| Громадянство |  Україна
| |
| Позиція | Воротар | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1968—1970 1971—1977 1978 1979—1981 1982—1984 |
Текстильник (Мінгечаур) Нефтчі (Баку) Чорноморець (Одеса) Динамо (Київ) Чорноморець (Одеса) |
84 (-?)[1] 26 (-23) 72 (-46) 62 (-69) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | І (г) |
| 1978—1979 | СРСР
|
5 (-2) |
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди |
 | |
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
Ю́рій Миха́йлович Ро́менський (нар. 1 серпня 1952, м. Мінгечаур, Азербайджанська РСР) — колишній радянський футболіст, воротар. Нині відомий український тренер. Майстер спорту (1977). Заслужений тренер України (2005)
Народився в Мінгечаурі, куди його батька-військового було переведено після війни для участі у будівництві ГЕС. У юності грав за дворову команду «Зірочка», разом з якою вийшов до фіналу турніру «Шкіряний м'яч», де у фіналі, що проходив у Горькому, його команда поступилася лише юним футболістам з Грузії. Пізніше Юрій став першим учасником турніру, що зіграв у вищій лізі, за що й отримав спеціальний приз. Першим тренером футболіста був Баба Ханларович Мустафаєв. Саме він поставив Юрія у ворота, хоча Роменському більше подобалося грати в атаці (пізніше він навіть епізодично з'являвся у полі, виступаючи за «Нефтчі» та «Чорноморець», і навіть двічі відзначився під час турне одеситів Таїландом). Після «Зірочки» грав певний час за мінгечаурський «Текстильник».
У 1971 році Алекпер Мамедов, тодішній тренер бакинського «Нефтчі», запросив молодого воротаря до своєї команди. Проте основним кіпером на той час був Сергій Крамаренко, а Роменський задовольнявся роллю лише третього воротаря. Однак у сезоні 1972 року «Нефтчі» вилетів до першої ліги і новим тренером команди став Валентин Хлистов. В тому сезоні і двох наступних Юрій з'являвся на полі нерегулярно, однак уже в 1975 витіснив зі складу Крамаренка. Наступного року бакинський клуб зайняв друге місце у першій лізі та виборов путівку у вищу.
У 1977 році Роменський отримав важку травму меніска, його було прооперовано в Москві і Юрій оголосив керівництву «Нефтчі», що завершує кар'єру та переїжджає жити до Одеси, звідки була родом його дружина. Відновившись після травми, Роменський приєднався до одеського «Чорноморця», проте виникли певні труднощі у зв'язку з призовом воротаря до армії. Певний час він змушений був переховуватися у бабусі, допоки секретар Одеського обкому КПРС Костянтин Іванович Масик допоміг вирішити цю проблему. Завдяки цьому голкіпер провів сезон 1978 року в «Чорноморці». Однак згодом проблеми з армією почалися знову й перед Роменським постав вибір — перехід до ЦСКА чи служба у Збройних Силах звичайним солдатом. Виручив Юрія тренер київського «Динамо» Валерій Лобановський, який узгодив перехід одеського воротаря до свого клубу.
Перші два сезони в «Динамо» Роменський провів як основний голкіпер, відзначившись впевненою та надійною грою і пропустивши всього 40 м'ячів у 63 матчах. А у 1980 році він встановив непересічне досягнення, протримавши свої ворота «на замку» протягом 1098 хвилин поспіль! Однак уже по ходу сезону 1981 Роменський підхопив запалення легень, а за його відсутності добре зарекомендував себе молодий Михайло Михайлов. Після хвороби Юрій довго не міг набрати форму і врешті-решт залишив клуб, зігравши в тому сезоні всього 9 матчів.
Прийнявши пропозицію «Чорноморця», воротар вдруге опинився в одеському клубі, щоправда, в першому сезоні провів лише три матчі, зате у двох наступних був основним голкіпером клубу. Причиною завершення кар'єри стала травма коліна, яку він намагався лікувати в Києві у відомого спеціаліста Віталія Левенця. Однак, коли після операції у Роменського почався запалювальний процес — відслоєння хряща, Левінець наполегливо порекомендував футболісту завершили активні виступи, на що той погодився.
У складі збірної СРСР Юрій Роменський провів п'ять матчів (три матчі у 1978[2] році, інші у 1979[3]) і пропустив 2 м'ячі, причому перші три гри припали на турне збірної СРСР Японією, тож суперником в усіх цих матчах була саме головна команда цієї країни. Цікаво, що у двох іграх з японцями та у матчі з данцями Роменський виходив на заміну.
| Матчі Юрія Роменського за національну збірну СРСР | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| # | Дата | Місце | Стадіон | Суперник | Рахунок | Турнір |  |
  |
| ||||
| 01. | 19.11.1978 |  |
«Комазава Олімпік», Токіо |  Японія |
1-4 | Товариський матч | |||||||
| 02. | 23.11.1978 | |
«Комазава Олімпік», Токіо | Японія |
1-4 | Товариський матч | |||||||
| 03. | 26.11.1978 | |
«Комазава Олімпік», Токіо | Японія |
0-3 | Товариський матч | |||||||
| 04. | 27.06.1979 |  |
«Ідретспаркен», Копенгаген |  Данія |
1-2 | Товариський матч | |||||||
| 05. | 04.07.1979 |  |
«Олімпійський стадіон», Гельсінкі |  Фінляндія |
1-1 | Відбірковий ЧЄ-1980 | |||||||
Після завершення кар'єри футболіста вісім років працював начальником відділу футболу Української республіканської ради спортивного товариства «Трудові резерви», потім займався бізнесом, був директором спільного українсько-американського підприємства, що займалося побутовою хімією та торгівлею меблями, станом на 2005 рік володів меблевим салоном у Києві. Працював тренером-консультантом у клубі «Верес». Певний час перебував у розташуванні швейцарської команди «Віль», однак через проблеми з наданням трудової візи залишитися не зміг. З 2003 по 2007 рік відповідав за підготовку воротарів національної збірної України, котру очолював Олег Блохін. З вересня 2009[4] по березень 2011 тренував голкіперів одеського «Чорноморця»[5]. Після повернення Блохіна до збірної знову взявся за роботу у тренерському штабі головної команди країни[6].
- Командні трофеї
- Дворазовий чемпіон СРСР (1980,1981)
- Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1979)
- Срібний призер першої ліги чемпіонату СРСР (1976)
- Бронзовий призер Спартакіади народів СРСР (1979)
- Особисті досягнення
- До списку 33-х найкращих гравців СРСР потрапляв двічі: № 2 (1978,1980)
- У 1977 році присвоєне почесне звання майстра спорту
- Удостоєний звання «Заслужений тренер України» (2005)
- ↑ Інформація за кількістю пропущених м'ячів є лише за сезони 1972 (-4), 1976 (-34), 1977 (-11)
- ↑ Всі матчі збірної СРСР 1978 року. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 3 вересня 2011.
- ↑ Всі матчі збірної СРСР 1979 року. Архів оригіналу за 2 вересня 2011. Процитовано 3 вересня 2011.
- ↑ Блохін, Баль та Роменський їдуть до Одеси
- ↑ Юрій Роменський пішов з «Чорноморця»
- ↑ Колишній гравець «Нефтчі» став тренером збірної України
- Статистика на КЛІСФ (рос.)
- Статистика на playerhistory.com (англ.)
- 50 найкращих. Чорноморець (частина друга) (рос.)
- Інтерв'ю
- Ю.Роменський: До Яшинської сотні не дотягнув декілька матчів (рос.), 2002
- Ю.Роменський: 1098 сухих хвилин… (рос.), 08.07.2005
- Ю.Роменський: Коли запросили до «Чорноморця» — довго не думав (рос.), 11.09.2009
- Ю.Роменський: Олег Володимирович дуже задоволений роботою федерації (рос.), 06.05.2011