Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стефан VI Рареш ((VIII), (рум. Ştefan VI Rareş , 1552 ) — господар Молдовського князівства з 11 червня 1551 до 1 вересня 1552 року . Син Петра IV Рареша , молодший брат Іллі II Рареша .
Дата народження Стефана VΙ Рареша невідома. Стефан VI Рареш зійшов на молдовський престол 11 червня 1551 року , після того як його старший брат Ілля II Рареш прийняв іслам і переїхав до Білгороду — Дністровського.
За свідченням літописців Стефан VI Рареш дуже часто проявляв свою жорстокість і жадібність, внаслідок чого був непопулярним серед боярської опозиції і через що велика кількість з них була вимушена переїхати до Польщі . Свого часу Стефан VI Рареш намагався укласти військовий альянс з імператором Священної Римської імперії Фердинандом I проти Османської імперії , але його намагання було безуспішним.
1 вересня 1552 в результаті заколоту Стефан VI Рареш був вбитий разом з сім'єю у селі Цецорі . Стефан був останнім чоловічим нащадком династії Богдан- Мушат.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стефан VI Рареш
Драгош I (1352—1353)
Сас (1354—1358)
Балк (1359)
Богдан I (1363—1367)
Петру (1367—1368)
Лацько (1368—1373)
Костя (1373—1374)
Юрій Коріятович (1374)
Петру I (1375—1391)
Роман I (1391—1394)
Стефан I (1394—1399)
Юга Безногий (1399—1400)
Александру І (1400—1432)
Ілля I (1432—1433)
Штефан II (1433—1435, 1443—1447)
Петру II (1435—1436, 1447, 1448—1449)
Роман II (1436—1443, 1447—1448)
Чубер (1449)
Александру II (1450, 1452—1454, 1455)
Богдан II (1450—1451)
Петру III (1451—1452, 1454—1457)
Штефан III (1457—1504)
Богдан III (1504—1517)
Штефан IV (1517—1527)
Петру IV (1527—1538, 1541—1546)
Стефан V (1538—1540)
Александру ІІІ (1540—1541)
Ілля II (1546—1551)
Штефан VI (1551—1552)
Іоан І (1552)
Александру IV (1552—1561, 1564—1568)
Іоан ІІ (1561—1563)
Штефан VII (1563—1564)
Богдан IV (1568—1572)
Іоан III (1572—1574)
Петро VI (1574—1577, 1578—1579, 1582—1591)
Іоан IV (1577)
Іоан V (1579—1582)
Арон Тиран (1591—1592, 1592—1595)
Александру V (1592)
Петру VII (1592)
Штефан VIII (1595)
Єремія Могила (1595—1600, 1600—1606)
Михайло (1600)
Симеон Могила (1606—1607)
Михайло Могила (1607)
Костянтин Могила (1607—1611)
Штефан IX (1611—1615, 1621—1623)
Олександр Могила (1615—1616)
Раду Міхня (1616—1619, 1623—1626)
Гаспар Граціані (1619—1620)
Александру VII (1620—1621, 1631—1633)
Мирон Барновський-Могила (1626—1629, 1633)
Александру VIII (1629—1630)
Мойсей Могила (1630—1631, 1633—1634)
Василь Лупул (1634—1653)
Георгій Штефан (1653—1658)
Ґеорґе Ґіка (1658—1659)
Константин Щербан (1659, 1661)
Стефаніца Лупу (1659—1661)
Істрате Добіжа (1661—1665)
Георге Дука (1665—1666, 1668—1672, 1678—1683)
Александру IX (1666—1668)
Штефан ІХ (1672—1674, 1683—1684)
Думитрашку Кантакузіно (1673—1675, 1684—1685)
Антон Росетті (1675—1678)
Константин Кантемир (1685—1693)
Димитрій Кантемір (1693, 1710—1711)
Константин Дука (1693—1695, 1700—1703)
Антіох Кантемир (1695—1700, 1705—1707)
Йоан Бухуш (1703, 1709—1710)
Міхай Раковіце (1703—1705, 1707—1709, 1715—1726)
Ніколай Маврокордат (1709—1710, 1711—1715)
Лупу Костакі (1711)
Йоан Маврокордат (1711, 1743—1747)
Григоре II Гіка (1726—1733, 1735—1739, 1739—1741, 1747—1748)
Константин Маврокордат (1733—1735, 1741—1743, 1748—1749, 1769)
Йордаке Ставраки (1749)
Костянтин Раковіце (1749—1753, 1756—1757)
Матей Ґіка (1753—1756)
Скарлат Ґіка (1757—1758)
Іоан VII (1758—1761)
Ґриґоре Каллімакі (1761—1764, 1767—1769)
Ґриґоре Александре Ґіка (1764—1767, 1774—1777)
Константин Морузі (1777—1782)
Александру Маврокордат І (1782—1785)
Александру Маврокордат ІІ (1785—1786)
Александру X Іпсіланті (1786—1788)
Емануїл Джані-Русет (1788—1789)
Александру Морузі (1792, 1802—1806, 1806—1807)
Міхай Суцу І (1792—1795)
Александру Каллімакі (1795—1799)
Костянтин Іпсіланті (1799—1801)
Александру Суцу (1801—1802)
Йордаке Конта (1802)
Скарлат Каллімакі (1806, 1807—1810, 1812—1819)
Александру Ханґерлі (1807)
Йордаке Русет-Розновану (1806)
Веніамін Костакі (1807—1812, 1821)
Міхай Суцу ІІ (1819—1821)
Олександр XI Іпсіланті (1821)
Штефан Воґоріде (1821—1822)
Іоніце Санду Стурдза (1822—1828)
Михайло Стурдза (1834—1849)
Ґріґоре Александру Ґіка (1849—1853, 1854—1856)
Теодор Балш (1856—1857)
Ніколае Воґоріде (1857—1858)
Штефан Катарджиу (1858—1859)
Іоан Кантакузіно , Василе Стурдза і Анастасіє Пану (1858—1859)
Александру Йоан Куза (1859)