Франсіс де Міомандр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франсіс де Міомандр
Francis de Miomandre
Ім'я при народженніFrançois Félicien Durand
ПсевдонімFrancis de Miomandre
Народився22 травня 1880(1880-05-22)
Тур, Франція Франція
Помер1 серпня 1959(1959-08-01) (79 років)
Сен-Бріє, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьписьменник, перекладач, критик
Сфера роботиписьмо, літературна критика[1], журналістика, переклад, французька література[1] і переклади з іспанськоїd[1]
Мова творівфранцузька
Роки активності1904–1959
Напрямокреалізм
Жанроповідання, роман, вірш, есей
Magnum opus«По воді писано»
ЧленствоClub des longues moustachesd
ПреміїҐонкурівська премія (1908)
CMNS: Франсіс де Міомандр у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Франсі́с де Міома́ндр (справжнє ім'я Франсуа́ Фелісья́н Дюра́н — фр. Francis de Miomandre, François Félicien Durand, * 22 травня 1880, Тур, Франція — † 1 серпня 1959, Сен-Бріє, Франція) — французький письменник, перекладач і критик, лауреат Ґонкурівської премії (1908) за роман «По воді писано».

Біографія

[ред. | ред. код]

Франсіс Міомандр (Франсуа-Фелісьян Дюран) народився в Турі. 1888 року переїхав з батьками до Марселя й там до 1898 року навчався в єзуїтському колегіумі святого Ігнатія. Тоді ж зблизився групою молодих літераторів. 1894 року вони заснували журнал la Revue Méditerranéenne, у якому Франсіс Міомандр (за літературний псевдонім він вибрав материне дошлюбне прізвище) публікував свої ранні роботи. У 1900 році він зустрів Каміля Моклера, у якого став працювати секретарем у Сен-Ле-ла-Форе.

1904 року Міомандр опублікував свою першу книжку «Роздуми і спомини» — тиражем двісті двадцять примірників. Він співпрацює з журналами Mercure de France (Париж) Antée (Брюгге) та L'Occident Адріяна Мітуара, бере участь у редагуванні повного зібрання творів Лафорґа. Франсіс став продавати картини галереї Бернгайма, а згодом і працювати секретарем у її директора — Фелікса Фенеона. Пізніше він виконував обов'язки секретаря редакції журналу L'Art et les artistes до 1912 року.

Міомандр написав тисячі статей для більш ніж двохсот журналів і газет[3]. Така робота була його головним засобом для існування. Час від часу дописуючи до видань Marges, La Nouvelle Revue française, Manuscrit autographe і Cahiers du Sud, він веде колонку хроніки в Nouvelles littéraires від 1922 року аж до смерті в 1959-му. Крім того, від 1926 року регулярно пише літературно-критичні статті для L'Europe nouvelle, від 1947 по 1959 рік співпрацює з журналом Information à l’étranger. Свої перші критичні есеї, написані з 1900 по 1906 рік, Міомандр видав у збірці «Обличчя» у 1907-му. За чотири роки вийшла ще одна збірка есеїв — «Постаті сьогодні і вчора».

У той же час він став одним із видатних перекладачів з іспанської мови. 1918 року Міомандр видав «Вибрані сторінки» Хосе Енріке Родо, 1921-го — «Двадцять чотири сонети» Луїса де Ґонґори-і-Арґоте. До авторів, яких перекладав Міомандр, належать Міґель де Унамуно, Вентура Гарсія Кальдерон, Міґель Сервантес, Міґель Анхель Астуріас, Лідія Кабрера, Орасіо Кіроґа, Беніто Перес Ґальдос, Енріке Родріґес Ларрета, Ласкано Теґі, Еухеніо Д'Орс, Хоакін Марія Мачадо де Ассіс, Хосе Марті та інші. Всього налічується близько п'ятдесяти перекладних творів.

Міомандр писав статті для багатьох іспанських та латиноамериканських видань, а з 1946 по 1956 рік був редактор рубрики «Іберійська література» журналу Hommes et Mondes. За свідченням Клода Куффона[3], щоранку Міомандр перекладав десять сторінок тексту, а вдень і ввечері працював над критичними статтями або власними белетристичними творами. Писав легко, й критики переважною більшістю визнавали цю легкість і ясність мови.

Міомандр виступив також як кіносценарист. 1923 року він написав сценарій до фільму «Курінь кохання, або Повернення дядька Арсена» за мотивами свого однойменного роману.

У березні 1950-го Міомандр одержав Велику премію Спілки літераторів за письменницький доробок упродовж усього життя.

Де Міомандр похований на цвинтарі міста Сен-Ке-Порріє[4]. Іменем письменника названо вулицю в Парижі й Турі.

Твори

[ред. | ред. код]

Проза

[ред. | ред. код]
  • Écrit sur l'eau Paris, Émile-Paul Frères. Prix Goncourt 1908.
    • Paris, Ferenczi, coll. «Le Livre Moderne Illustré». Bois de Clément Serveau, 1923.
    • Monaco, Les Éditions nationales de Monaco, «Collection des prix Goncourt», 1950. — «По воді писано». Ґонкурівська премія, 1908
  • Aventures merveilleuses d'Yvan Danubsko, prince valaque. Paris, Daragon, 1909. — «Дивовижні пригоди Івана Данубська, волоського царевича»
  • Le Vent et la Poussière. Roman. Paris, Calmann-Lévy, 1909. — «Вітер і пил»
  • L'Ingénu. Roman. Paris, Calmann-Lévy, 1910. — «Простодушний»
  • Au Bon Soleil, scènes de la vie provençale. Dialogues. Paris, Calmann-Lévy, 1911. — «Під ласкавим сонцем». Сцени з провансальського життя
  • Digression peacockienne. Paris, Champion, 1911. — «Павичівське збочення»
  • Gazelle (Mémoire d'une tortue). Paris, Dorbon, 1910. — «Газель (Спогади черепахи)»
  • Histoire de Pierre Pons, pantin de feutre, roman pour les enfants. Illustrations de Paul Guignebault. Paris, Fayard, 1912.
    • Illustrations de Mlle Daujat. Paris, Les Arts et le livre, col. «La Joie de nos enfants», 1927. — «Історія П'єра Понса, повстяної маріонетки»
  • …D'amour et d'eau fraîche. Paris, Payot. 1913. — «…Від кохання і свіжої води»
  • L'Aventure de Thérèse Beauchamps. Roman. Paris, Calmann-Lévy, 1913.
    • Paris, Arthème Fayard, coll. " Le Livre de demain ", 28 bois originaux de Roger Grillon, 1925. — «Пригода Терези Бошам»
  • Le Veau d'or et la vache enragée. Paris, Émile-Paul Frères, 1917. — «Золотий телець і скажена корова»
  • Pantomime anglaise. Roman. Illustrations de Marco de Gastyne. Paris, Renaissance du livre, coll. «In extenso», 1918. — «Англійська пантоміма»
  • Voyages d'un sédentaire. Fantaisies. Paris, Émile-Paul Frères, 1918. — «Подорожі домосіда»
  • La Cabane d'amour ou le Retour de l'oncle Arsène. Roman, Paris, Émile-Paul Frères, 1919. — «Курінь кохання, або Повернення дядька Арсена»
  • Le Mariage de Geneviève. Paris, Ferenczi et Fils, 1920. — «Заміжжя Женев'єви»
  • L'Amour sous les oliviers. Paris, Ferenczi et Fils, 1921. — «Кохання під оливковими деревами»
  • Les Taupes. Roman. Paris, Émile-Paul Frères, 1922. — «Кроти»
  • Ces petits messieurs. Roman. Paris, Émile-Paul, 1922.
    • Paris, Les Éditions de France, coll. «Le Livre d'aujourd'hui», 1933. — «Оті паничики»
  • Le Greluchon sentimental. Roman. Paris, Ferenczi et Fils, coll. «Colette», 1923.
    • Paris, Ferenczi et Fils, coll. " Le Livre moderne illustré ". Bois originaux de Lalande, 1938. — «Сетиментальний жевжик»
  • La Naufragée. Roman. Paris, Ferenczi et Fils, coll. «Colette», 1924.
    • Ferenczi et Fils, coll. «Le Livre Moderne Illustré». Bois originaux de Peti Jean Armand, 1928. — «Утоплениця»
  • La Jeune Fille au jardin, roman inédit, bois originaux de Gérard Cochet. Paris, Ferenczi & Fils, coll. «Le Livre Moderne Illustré», 1924. — «Дівчина в саду»
  • Contes des cloches de cristal. Paris, Chez Madame Lesage, coll. " Le Sage et ses amis ", 1925. — «Казки кришталевих дзвонів»
  • La Bonbonnière d'or. Roman. Paris, Ferenczi et Fils, 1925. — «Золота бонбоньєрка»
  • L'Ombre et l'Amour. Journal d'un homme timide. Roman. Paris, Vald. Rasmussen, coll. " Échantillons ", 1925. — «Тінь і кохання. Щоденник скромника»
  • Le Radjah de Mazulipatam. Paris, Ferenczi & fils, 1926.
    • Kailash éditions, postface de Christian Petr, 1996. — «Раджа Мачиліпатнама»
  • L'Amour de Mademoiselle Duverrier. Paris, Ferenczi et Fils, 1926.
    • Ferenczi et Fils, coll. «Le Livre Moderne Illustré». Bois originaux de Jean Moreau, 1932. — «Кохання панни Дювер'є»
  • Olympe et ses amis. Roman. Paris, Ferenczi et Fils, 1927.
    • Paris, Ferenczi et Fils, coll. " Le Livre moderne illustré ". Bois originaux de Prassinos, 1937. — «Олімп і його друзі»
  • Les Baladins d'amour. Roman. Paris, Ferenczi et Fils, 1928.
    • Paris, Ferenczi et Fils, coll. «Le Livre Moderne Illustré». Illustrations en couleurs de Michel Jacquot, 1934. — «Блазні кохання»
  • Passy-Auteuil ou Le vieux monsieur du square. Monologue intérieur. Avec 45 dessins de Clément Serveau. Paris, André Delpeuch éditeur, coll. " Le roman de Paris ", 1928. — «Пассі — Отель, або Занудний стариган. Внутрішній монолог»
  • Soleil de Grasse. Roman. Paris, Ferenczi et Fils, 1929. — «Сонце Ґрассу»
  • Baroque. Roman. Paris, Ferenczi et Fils, 1929.
    • Paris, Ferenczi et Fils, coll. «Le Livre Moderne Illustré». Bois en couleurs de Claude Escholier, 1935. — «Бароко»
  • Le Jeune Homme des palaces. Paris, Éditions des Portiques, 1929. — «Готельний юнак»
  • Le Patriarche, nouvelle. Ornée de bois par Honoré Broutelle. Paris, Aux dépens de la Société de la gravure, 1919. — «Патріарх»
  • Vie du sage Prospero. Paris, Plon, coll. «La Grande Fable. Chroniques des personnages imaginaires», n° 2, 1930. — «Життя мудреця Просперо»
  • Jeux de glaces. Roman. Paris, Ferenczi et Fils, 1930.
    • Ferenczi et Fils, coll. «Le Livre Moderne Illustré», Bois originaux de Constant Le Breton, 1933. — «Ігри на льоді»
  • Âmes russes 1910. Paris, J. Ferenczi & Fils, 1931. — «Російські душі, 1910»
  • Les Égarements de Blandine. Paris, Ferenczi et Fils — Le Beau livre, 1932.
    • Paris, Ferenczi et Fils, coll. «Le Livre Moderne Illustré», illustrations de Haardt, 1936. — «Прогріхи Бландіни»
  • Otarie. Arabesque amoureuse et marine. Dédié à Blaise Cendrars. Paris, Maurice d'Hartoy éditeur, coll. «Les Maîtres du style», 1933. — «Морський лев. Любовні і морські арабески»
  • Le Zombie. Roman. Paris, Ferenczi, 1935. — «Зомбі»
  • Le Cabinet chinois. Paris, Gallimard, coll. " La Renaissance de la nouvelle ", 1936. — «Китайська кімнатка»
  • Direction Étoile. Roman. Paris, Plon, 1937. — «Напрямок на зорі»
  • L'Invasion du paradis. Roman. Paris, Ferenczi, 1937. — «Вторгнення раю»
  • Le Fil d'Ariane. Avignon, Édouard Aubanel, coll. «Les grands contemporains», éditeur, 1941. — «Нитка Аріадни»
  • Portes. Nouvelles. Neuchâtel, Éditions de la Baconnière, coll. «Les Cahiers du Rhône», série blanche, XIX, novembre 1943 (nouvelles). — «Двері»
  • Fugues. Marseille, Robert Laffont, 1943. — «Фуги»
  • Les Jardins de Marguilène. Roman. Fribourg, L.U.F., 1943. — «Сади Марґілени»
  • Le Raton laveur et le maître d'hôtel. Roman. Fribourg, L.U.F., 1944. — «Єнот-полоскун і метрдотель»
  • Primevère et l'Ange. Roman. Paris, Robert Laffont, 1945. — «Первоцвіт і янгол»
  • L'Âne de Buridan. Roman. Lyon, Éditions Ludunum, 1946. — «Буріданів осел»
  • La Conférence. Roman. Paris, Le Bateau ivre, 1946. — «Нарада»
  • Rencontres dans la Nuit. Roman. Bienne, Éditions du Panorama / Éditions du Dauphin, 1954. — «Нічні зустрічі»
  • L’Œuf de Colomb. Roman. Paris, Grasset, 1954. — «Колумбове яйце»
  • Aorasie. Roman. Paris, Grasset, 1957. — «Аоразія»
  • Caprices. Nouvelles. Paris, Gallimard, 1960. — «Примхи»

Есеї

[ред. | ред. код]
  • Claudel et Suarès. Conférence. Bruxelles, La Libre esthétique, 1907. — «Клодель і Суарес»
  • Visages. Bruges, Herbert, 1907. — «Обличчя»
  • Figures d'hier et d'aujourd'hui, Paris, Dorbon-Ainé, 1911. — «Постаті сьогодні і вчора»
  • Méditation sur la femme de France. Illustrations de Gabrielle. Paris, Nouvel Essor, 1916. — «Роздуми про жінку з Франції»
  • Dans le goût vénitien. Douze planches de Brunelleschi, gravures par Gorvel. Paris, 1921. — «На венеційський смак»
  • Le Pavillon du Mandarin, critiques. Paris, Émile-Paul, 1921. — «Павільйон мандарина»
  • Éloge de la laideur. Paris, Hachette, «Collection des éloges», 1925. — «Похвала гидоті»
  • Fumets et fumées. L'art de manger, l'art de boire, l'art de fumer. Croquis d'O. Fabrès. Paris, Le Divan, coll. «Les Soirées du Divan», 1925. — «Запахи і дими». Мистецтво їсти, пити і курити
  • La Mode. Paris, Hachette, coll. " Notes et maximes ", 1926. — «Мода»
  • Bestiaire. Images de Simon Bussy. Proses de FM. Paris, Govone, 1927. — «Бестіарій»
  • Le Casino. Paris, La Nouvelle Société d'Édition, coll. " L'Homme à la page ", 1928. — «Казино»
  • Grasse. Frontispice de Jean Marchand. Paris, Émile-Paul Frères, coll. " Portrait de la France ", n° 23, 1928. — «Ґрасс»
  • La Vie amoureuse de Vénus, déesse de l'amour. Paris, Ernest Flammarion, coll. " Leurs amours ", 1929. — «Любовне життя Венери, богині кохання»
  • Foujita. Paris, numéro spécial de L'Art et les artistes, 1931. — «Фудзіта»
  • Dancings. Lithographies de H. Gazan. Paris, Flammarion, 1932. — «Дансинґи»
  • Danse, avec 152 illustrations. Paris, Flammarion, coll. « Voir… et… savoir», 1935. — «Танець»
  • Mon Caméléon. Paris, Albin Michel, coll. «Scènes de la vie des bêtes», 1937.
    • L'Esprit des péninsules. Paris, coll. " L'Alambic ", suivi de huit lettres inédites. Postface et bibliographie par Éric Dussert. 1997. — «Мій хамелеон»
  • Mallarmé. Mulhouse, Bader-Dufour, 1948. — «Малларме»

Поезія

[ред. | ред. код]
  • Les Reflets et les souvenirs. Paris, Bibliothèque de l'Occident, 1904. — «Роздуми і спомини»
  • Samsara. Paris, Éditions Fourcade, 1931.
    • Paris, Éditions du Pavois, 1948. — «Самсара»

Переклади

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Ґонкурівська премія, 1908
  • Велика премія Спілки літераторів, 1950

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Contre-feux, la revue littéraire. Eric Dussert. Miomandre l’enchanteur. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 24 жовтня 2011.
  4. ↑ Où reposent les lauréats du prix Goncourt ? [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]Прочитано 30.04.2016


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франсіс_де_Міомандр&oldid=43204839