Перейти до вмісту

Ґіл Скотт-Герон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ґіл Скотт-Герон
англ. Gil Scott-Heron
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'яҐілберт Скотт-Герон
Дата народження1 квітня 1949(1949-04-01)
Місце народженняЧикаґо, Іллінойс, США
Дата смерті27 травня 2011(2011-05-27) (62 роки)
Місце смертіНью-Йорк, США
Причина смертісмерть від ускладнень, пов'язаних зі СНІДомd
ПохованняKensico Cemeteryd
Роки активності1969-2011
Громадянство США
ПрофесіяПоет, автор-виконавець, музикант
ОсвітаУніверситет Джонса Гопкінса, Університет Лінкольна, DeWitt Clinton High Schoold і Етико-культурна школа Філдстонаd
ІнструментиВокал, гітара, клавішні
ЖанрСоул,[1] джаз-фанк,[2] фанк,[3] прото-реп,[4] R&B,[5] прогресивний соул[6]
ЛейблRCA, Flying Dutchman, Strata East, Arista, TVT, XL, JAD
Нагороди
БатькоGil Herond
У шлюбі зBrenda Sykesd
Діти (4[8])Che Scott-Herond[7]
gilscottheron.net
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ґілберт Скотт-Герон (англ. Gilbert Scott-Heron; 1 квітня 1949 — 29 травня 2011)[9] — американський джазовий поет, співак,[2] музикант і письменник, відомий своєю роботою як виконавець художнього читання у 1970-х і 1980-х роках. Його спільні роботи з музикантом Браяном Джексоном поєднували джаз, блюз і соул з текстами на соціальні та політичні теми того часу, які він виконував як у стилі репу, так і в мелізматичному співі. Він називав себе «блюзологістом»,[10] власний термін, що означає «науковець, який займається походженням блюзу». Його вірш «Революцію не покажуть по телебаченню» (англ. «The Revolution Will Not Be Televised»), виконаний у стилі джаз-соул, вважається значним впливом на музику хіп-хопу.[11]

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство і юність

[ред. | ред. код]

Ґіл Скотт-Герон народився у Чикаґо в родині оперної співачки та ямайського футболіста. Його батьки розійшлися в ранньому дитинстві й відправили Ґіла до бабусі по материнській лінії на виховання. У 12-річному віці бабуся померла й Ґіл повернувся жити до матері, в Нью-Йорк.

В цей час, у школі вчителі помітили його талант до письма, через що йому виділили стипедію для навчання в більш престижній школі. Однак, будучи одним із п'ятьох тамтешніх темношкірих студентів, Ґіл відчував самотність та величезну соціо-економічну прірву зі своїми однокласниками, які приїздили до школи на лімузинах, в той час як він мусив добиратися до школи пішки.

Після закінчення школи, Ґіл вирішує вступити в пенсильванський університет Лінкольна, оскільки там навчався культовий для нього Ленгстон Г'юз — винахідник джазової поезії та помітна фігура Гарлемського Ренесансу. Саме в цьому виші він познайомився з Браяном Джексоном — музикантом, із яким він співпрацюватиме наступні 10 років своєї кар'єри. Також протягом навчання в університеті Ґіл пише свої перші романи.

Дискографія

[ред. | ред. код]

Студійні альбоми

  • Pieces of a Man, 1971
  • Free Will, 1972
  • Winter in America (з Браяном Джексоном), 1974
  • The First Minute of a New Day (з Джексоном та Midnight Band), 1975
  • From South Africa to South Carolina (з Джексоном), 1975
  • It's Your World (з Джексоном), 1976
  • Bridges (з Джексоном), 1977
  • Secrets (з Джексоном), 1978
  • The Mind of Gil Scott-Heron, 1978
  • 1980 (з Джексоном), 1980
  • Real Eyes, 1980
  • Reflections, 1981
  • Moving Target, 1982
  • Spirits, 1994
  • I'm New Here, 2010
  • We're New Here (з Jamie xx, 2011
  • Nothing New, 2014
  • We're New Again — A Reimagining by Makaya McCraven, 2020

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • The Vulture, 1970
  • Small Talk at 125th and Lenox, 1970
  • The Nigger Factory, 1972
  • So Far, So Good, 1990
  • Now and Then: The Poems of Gil Scott-Heron, 2001
  • The Last Holiday, 2012

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Kot, Greg (26 травня 2011). Turn It Up: Gil Scott-Heron, soul poet, dead at 62. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 1 червня 2011. Процитовано 25 серпня 2024.
  2. ↑ а б Preston, Rohan B. (20 вересня 1994). Scott-Heron's Jazz Poetry Rich In Soul. The Chicago Tribune. Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 25 серпня 2024. [Архівовано 2012-02-07 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Paul, Anna (March 2016). An Introduction To Gil Scott-Heron In 10 Songs. The Culture Trip. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 25 серпня 2024.
  4. ↑ Woodstra, Chris; John Bush; Stephen Thomas Erlewine (2008). Old School Rap and Hip-hop. Backbeat Books. с. 146–. ISBN 978-0-87930-916-9. Процитовано 25 серпня 2024.
  5. ↑ Bush, John. Gil Scott-Heron - Biography & History. AllMusic. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 25 серпня 2024.
  6. ↑ Backus, Rob (1976). Fire Music: A Political History of Jazz (вид. 2nd). Vanguard Books. ISBN 091770200X.
  7. ↑ https://www.thestar.com/entertainment/2015/11/02/the-view-backs-raven-symone-as-petition-calls-for-her-removal.html
  8. ↑ https://www.nydailynews.com/new-york/bitter-fight-grammy-winner-gil-scott-heron-estate-turns-public-family-feud-article-1.1029994
  9. ↑ Tyler-Ameen, Daoud (27 травня 2011). Gil Scott-Heron, Poet And Musician, Has Died. NPR. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 25 серпня 2024.
  10. ↑ Sisario, Ben (28 травня 2011). Gil Scott-Heron, Voice of Black Protest Culture, Dies at 62. The New York Times. Архів оригіналу за 30 травня 2011. Процитовано 25 серпня 2024.
  11. ↑ Sharrock, David (28 травня 2011). Gil Scott-Heron: music world pays tribute to the 'Godfather of Rap'. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 25 серпня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]


Це незавершена стаття про музиканта або музикантку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґіл_Скотт-Герон&oldid=43968444