Перейти до вмісту

Songs of a Lost World

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Songs of a Lost World
Студійний альбом
ВиконавецьThe Cure
Дата випуску1 листопада 2024
Записаний2019-2022
ЖанрГотичний рок
Тривалість49:13
Моваанглійська
Студія звукозаписуRockfield Studios, Уельс
ЛейблLost, Polydor, Universal, Capitol
ПродюсерРоберт Сміт, Пол Коркетт
Хронологія The Cure
Попередній
←
 4:13 Dream
(2008)
Наступний
→
Сингли з Songs of a Lost World
  1. «Alone»
    Випущений: 26 вересня 2024
  2. «A Fragile Thing»
    Випущений: 9 жовтня 2024
  3. «All I Ever Am»
    Випущений: 1 листопада 2024

Songs of a Lost World — чотирнадцятий студійний альбом англійського альтернативного рок-гурту The Cure, вихід якого заплановано на 1 листопада 2024 року на лейблах Lost Music, Universal, Polydor і Capitol.[1] Всі пісні на альбомі були написані виключно вокалістом/гітаристом Робертом Смітом вперше з часів альбому 1985 року The Head on the Door. Це перший студійний альбом Cure з часів Pornography 1982 року, який містить лише вісім пісень. Це також перший студійний альбом, у записі якого взяв участь Рівз Ґабрелс, який з 2012 року гастролює з гуртом, замінивши Перла Томпсона, хоча раніше Ґабрелс брав участь у записі синглу 1997 року «Wrong Number».

Альбом отримав схвальні відгуки критиків, з особливими похвалами за лірику, похмуре звучання і вокал Роберта Сміта. Критики відзначили, що Songs of a Lost World — найкраща робота гурту з часів Disintegration (1989) і найбільш особиста з часів Wish (1992).

Передісторія

[ред. | ред. код]

Songs of a Lost World створювався кілька років і став першим студійним альбомом Cure з моменту виходу 4:13 Dream у 2008 році. Спочатку альбом був запланований до випуску на 2019 рік.[1] Це перший повноформатний альбом гурту, в якому на гітарі грає Рівз Ґабрелс, який приєднався до колективу у 2012 році як повноправний учасник гурту. На ньому також відбулося студійне повернення клавішника Роджера О'Доннелла, який приєднався до гурту у 2011 році після шестирічної перерви.

П'ять пісень з альбому, включаючи «Alone»,[2] були виконані наживо у 2022 та 2023 роках під час світового турне Shows of a Lost World.[3] Мультиінструменталіст Перрі Бамонте знову приєднався до гурту у 2022 році під час цього туру, але не з'являється на альбомі, оскільки більша частина запису була завершена у 2019 році.[3]

Пісні були повністю написані, скомпоновані та аранжовані Робертом Смітом.[3] Під час написання пісні Сміт мав труднощі з «пошуком правильних образів» для тексту «Alone», зрештою знайшовши натхнення у вірші Ернеста Доусона «Dregs».[3]

Художнє оформлення

[ред. | ред. код]

Для ілюстрації обкладинки Сміт обрав Bagatelle, скульптуру словенського художника Янеза Пірната 1975 року.[4] Обкладинку альбому розробив Енді Велла.[5]

Промо

[ред. | ред. код]

Реліз альбому був офіційно анонсований 26 вересня 2024 року з виходом першого синглу «Alone»[5] і відкриттям спеціального веб-сайту.[2] 9 жовтня 2024 року трек-лист був опублікований в електронному листі, надісланому учасникам розсилки, а згодом був розміщений на офіційному сайті The Cure.

Другий сингл, «A Fragile Thing», вийшов 9 жовтня 2024 року.[6] 14 жовтня 2024 року Сміт повідомив, що тур на підтримку Songs of a Lost World розпочнеться «восени наступного року» після завершення роботи над наступним альбомом.[7]

Гурт виступив з концертом у BBC Radio Theatre 31 жовтня, одну годину транслювався на BBC Radio 2 у шоу In Concert, включаючи версії «Alone», «A Fragile Thing» і «Endsong»,[8] і ще одну годину транслювався на BBC 6 Music у шоу Г'ю Стівенса, включаючи версії «I Can Never Say Goodbye», «And Nothing Is Forever» і «All I Ever Am».[9]

Відгуки критиків

[ред. | ред. код]
Професійні огляди
Сукупні оцінки
Джерело Рейтинг
AnyDecentMusic? 8.8/10[11]
Metacritic 93/100[10]
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 4.5/5 зірок[12]
Clash 9/10[13]
Classic Pop 5/5 зірок[14]
Far Out 4/5 зірок[15]
The Guardian 5/5 зірок[16]
The Irish Times 4/5 зірок[17]
The Line of Best Fit 8/10[18]
Louder Than War 5/5[19]
Mojo 4/5 зірок[20]
NME 5/5 зірок[21]
Pitchfork 7.9/10[22]
The Times 5/5 зірок[23]
Uncut 9/10[24]

За даними агрегатора рецензій Metacritic, Songs of a Lost World отримав «загальне визнання» на основі середньозваженої оцінки 93 з 100 з 19 оцінок критиків.[10] Франк Вергеаде з Les Inrockuptibles повідомив, що «лише два слухачі були уповноважені звукозаписною компанією» на рецензування альбому: він охарактеризував його як «яскраву готику».[25] Ендрю Тренделл з NME написав п'ятизірковий відгук, зазначивши, що «тут завжди достатньо серця у темряві і розкоші у звучанні, щоб утримати вас», і вважав, що це «мабуть, найбільш особистий альбом у кар'єрі Сміта. Смерть може насуватися, але в чорному є колір і присутні квіти на могилі».[21] Імон де Паор з The Irish Times високо оцінив альбом, давши йому чотири зірки і описавши його як «велично пустельний, розкішно похмурий», додавши, що «він рухається, як льодовик опівночі — величний, нестримний і з холодом, який важко осідає і не покидає». Де Паор порівнював звучання альбому з такими гуртами, як Nine Inch Nails, Cocteau Twins, Pink Floyd і New Order.[17]

Сем Вокер-Смарт з Clash поставив оцінку 9/10 і відчув альбом, як «один з найбільш емоційно сирих», назвавши «Endsong» найкращою піснею платівки.[13] Джон Робб з Louder Than War поставив альбому оцінку 5/5, зазначивши: «Альбом елегійних, задумливих шедеврів, які розповідають про душевний біль втрати за допомогою похмурої, майстерної музики, сповненої мелодійності, нюансів та атмосфери.»[19]

Вікторія Сіґал з Mojo дала альбому чотири з п'яти зірок, високо оцінивши вокал Сміта: «На записі, який так пильно відстежує катаклізми смертності, вражає, наскільки принципово незмінним є голос Сміта, який не зламався до хрипу Боба Ділана або занурився у нові глибини Леонарда Коена», в той же час зазначивши, що альбому не вистачає чогось, «що наближається до поппісні…». Груви «Never Enough» на ефектній «Drone» ковзають найближче до перемикання передач, але навіть там нестабільна земля."[20] Вілл Ходжкінсон з The Times похвалив альбом у п'ятизірковій рецензії, написавши: «На першому за 16 років альбомі готик-рокерів Роберт Сміт розповідає про смерть близьких і власну смерть у музиці, що відрізняється експансивною витонченістю».[23]

Німецьке видання Rolling Stone розкритикувало альбом за «пласкі пісні», які звучали «надлишково» з нескінченними вступами.[26]

Трек-лист

[ред. | ред. код]

Всі треки написані Робертом Смітом.

#НазваТривалість
1.«Alone»6:50
2.«And Nothing Is Forever»6:53
3.«A Fragile Thing»4:44
4.«Warsong»4:17
5.«Drone:Nodrone»4:45
6.«I Can Never Say Goodbye»6:03
7.«All I Ever Am»5:21
8.«Endsong»10:23

Персоналії

[ред. | ред. код]

The Cure

Продакшн

  • Пол Коркетт — продюсування, звукоінженер, зведення
  • Джек Бостон — асистент запису
  • Джо Джонс — асистент запису
  • Банні Лейк — асистент запису
  • Майлз Шоуелл — мастеринг
  • Енді Велла — художнє оформлення, дизайн
  • Янез Пірнат — скульптура Bagatelle

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Smith, Thomas (26 вересня 2024). The Cure Share First New Song in 16 Years, Announce Album Release Date. Billboard (амер.). Процитовано 12 жовтня 2024.
  2. ↑ а б Luamanuvae, Adele. The Cure Announce New Album 'Songs Of A Lost World'. The Music (англ.). Процитовано 2 листопада 2024.
  3. ↑ а б в г Everitt, Matt. Keeping the Faith. Uncut (Грудень 2024).
  4. ↑ Pearls, Bill. The Cure officially announce new album 'Songs of a Lost World' and share first single "Alone". BrooklynVegan. Процитовано 16 жовтня 2024.
  5. ↑ а б Zemler, Emily (26 вересня 2024). The Cure Invite Loneliness on New Song 'Alone'. Rolling Stone (амер.). Penske Media Corporation. Процитовано 2 листопада 2024.
  6. ↑ Breihan, Tom (9 жовтня 2024). The Cure Share New Song "A Fragile Thing": Listen. Stereogum (англ.). Процитовано 2 листопада 2024.
  7. ↑ Fu, Eddie (14 жовтня 2024). The Cure Will Retire After 50th Anniversary of Debut Album in 2029. Consequence. Процитовано 2 листопада 2024.
  8. ↑ Radio 2 In Concert. BBC. 31 жовтня 2024. Процитовано 2 листопада 2024.
  9. ↑ Huw Stephens - 6 Music Session: The Cure Live. BBC. 31 жовтня 2024. Процитовано 2 листопада 2024.
  10. ↑ а б Songs of a Lost World by The Cure. Metacritic. Процитовано 2 листопада 2024.
  11. ↑ Songs Of A Lost World by The Cure reviews. AnyDecentMusic?. Процитовано 2 листопада 2024.
  12. ↑ Thomas, Fred (1 листопада 2024). Songs of a Lost World - The Cure. AllMusic. Процитовано 2 листопада 2024.
  13. ↑ а б Walker-Smart, Sam (14 жовтня 2024). The Cure – Songs Of A Lost World. Clash. Процитовано 2 листопада 2024.
  14. ↑ Earls, John (Листопад–грудень 2024). The Cure: Songs of a Lost World. Classic Pop. № 90. с. 81.
  15. ↑ Scanlon, Kelly (31 жовтня 2024). The Cure – Songs of a Lost World album review. Far Out. Процитовано 2 листопада 2024.
  16. ↑ Petridis, Alexis (18 жовтня 2024). The Cure: Songs of a Lost World review – dark, personal and their best since Disintegration. The Guardian. Процитовано 2 листопада 2024.
  17. ↑ а б De Paor, Éamon. The Cure: Songs of a Lost World track by track review – Majestically desolate, gorgeously grim. The Irish Times (англ.). Процитовано 2 листопада 2024.
  18. ↑ Mills, Joshua (23 жовтня 2024). The Cure: "Songs Of A Lost World". The Line of Best Fit. Процитовано 2 листопада 2024.
  19. ↑ а б Robb, John (16 жовтня 2024). The Cure: Songs Of A Lost World – Album Review. Louder Than War. Процитовано 2 листопада 2024.
  20. ↑ а б Segal, Victoria (16 жовтня 2024). The Cure Songs Of A Lost World Review: An audaciously bleak, beautiful journey. Mojo. Bauer Media Group. Процитовано 2 листопада 2024.
  21. ↑ а б Trendell, Andrew (11 жовтня 2024). The Cure – 'Songs Of A Lost World': a masterful reflection on loss. NME (брит.). Процитовано 12 жовтня 2024.
  22. ↑ Cardew, Ben (1 листопада 2024). The Cure: Songs of a Lost World. Pitchfork. Condé Nast. Процитовано 2 листопада 2024.
  23. ↑ а б Hodgkinson, Will (23 жовтня 2024). The Cure: Songs of a Lost World review — a decaying masterpiece. The Times. Процитовано 2 листопада 2024.
  24. ↑ Watts, Peter (December 2024). Songs of a Lost World. Uncut. № 332. с. 113.
  25. ↑ Vergeade, Franck. Gothique Flamboyant [ Songs of a Lost World album review. Les Inrockuptibles (Листопад 2024): 107. Après seulement deux écoutes autorisées par la maison de disques (After only two listens authorized by the record company...)
  26. ↑ Zu Zerstreut(Too Scattered) [Songs of a Lost album review]. Rolling Stone (German Edition) (Листопад 2024).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Songs_of_a_Lost_World&oldid=44117625