| dbo:abstract
|
- La Comunitat Europea del Carbó i de l'Acer (CECA) fou una organització europea fundada després de la Segona Guerra Mundial per regular les indústries del carbó i de l'acer. Fou establerta formalment pel Tractat de París, signat per Alemanya Occidental, Bèlgica, França, Itàlia, Luxemburg i els Països Baixos el 1951. La CECA, una organització internacional basada en el , fou la primera etapa del procés d'integració que acabaria portant a la Unió Europea. La seva seu se situà a la ciutat de Luxemburg. L'any 1969 es va fusionar amb dues institucions més, la Comunitat Econòmica Europea (CEE) i la Comunitat Europea de l'Energia Atòmica (Euratom), formant així mateix el que es conegué amb el nom de Comunitats Europees. La CECA va continuar existint com a part integrant d'aquesta nova organització supranacional, ja que les Comunitats es van convertir en part de la Unió Europea, el Tractat de París però va expirar l'any 2002. La CECA no va ser reemplaçada per cap altra organització, sinó que les seves activitats i recursos van ser absorbits per la Comunitat Europea. (ca)
- Evropské společenství uhlí a oceli (ESUO), někdy také označované jako Montánní unie („důlní“, „hornická“) byla založena Pařížskou smlouvou jako mezinárodní organizace mezi 6 státy v roce 1952 na dobu padesáti let. Dá se považovat za základ Evropské unie. ESUO byla první organizací založenou na principu supranacionality. Myšlenka společného trhu byla navržena francouzským ekonomem Jeanem Monnetem jako způsob, jak zabránit další válce mezi Francií a Německem získáním společné kontroly nad produkcí strategických surovin uhlí a oceli. Konkrétní podobu získalo v deklaraci francouzského ministra zahraničí Roberta Schumana z 9. května 1950, známé také jako Schumanův plán. K plánu se přihlásila nejen Francie s Německem, ale také Itálie a tři státy Beneluxu: Belgie, Lucembursko a Nizozemsko. Těchto šest zakládajících států v roce 1951 podepsalo v Paříži smlouvu, kterou bylo ESUO založeno k 23. červenci 1952. ESUO bylo řízeno Vysokým úřadem. ESUO se v roce 1957 římskými smlouvami spojilo s dvěma podobnými společenstvími, se kterými sdílelo členství a některé instituce. V roce 1969 se všechny jeho instituce spojily s institucemi EHS (dnes pouze ES), které se později stalo součástí EU. Ale ponechalo si svoji nezávislou identitu. V roce 2002 vypršela platnost Pařížské smlouvy. Vzhledem k tomu, že nebyla žádná vůle po jejím prodloužení, všechny aktivity a zdroje ESUO byly absorbovány Evropským společenstvím (ES). Během své existence ESUO uspělo ve vytváření společného trhu uhlí a oceli, ale nedokázalo zabránit poklesu průmyslu zabývajícího se uhlím a ocelí. Položilo ovšem základ pro budoucí Evropskou unii. (cs)
- كانت الجماعة الأوروبيَّة للفحم والصلب (بالإنجليزية: The European Coal and Steel Community، واختصارًا: ECSC) منظَّمة مؤلَّفة من ستة دول أوروبيَّة تأسست بعد الحرب العالميَّة الثانيَّة بهدف تنظيم الإنتاج الصناعي لأعضائها تحت مظلة سلطة مركزيَّة. تأسست الجماعة رسميًا عام 1951 بموجب معاهدة باريس التي وقَّعت عليها كل من بلجيكا، وفرنسا، وإيطاليا، ولوكسمبورغ، وهولندا، وألمانيا الغربيَّة. كانت الجماعة الأوروبيَّة للفحم والصلب أول منظَّمة دوليَّة تقوم على مبدأ الوحدة فوق الوطنيَّة. كما يرجع لها فضل بدأ عملية الاندماج الرسمي التي أفضت في نهاية المطاف إلى تأسيس الاتحاد الأوروبي. اقترح وزير الخارجية الفرنسي روبير شومان فكرة المنظَّمة في 9 مايو عام 1950، كطريقة لدرء خطر نشوب مزيد من الحروب بين فرنسا وألمانيا. أعلن شومان أنَّ هدفه لم يكن جعل فكرة وقوع حرب غير قابلة للتصور وحسب، بل حتى جعلها ماديًا مستحيلة من خلال تحقيق الاندماج الإقليمي في المنطقة. هذا الاندماج الذي كانت الجماعة الأوروبيَّة للفحم والصلب أولى خطواته. هدفت المعاهدة إلى خلق سوق مشتركة للفحم والصلب بين الدول الأعضاء مما عمل على تحييد تنافس الدول الأوروبيَّة على الموارد الطبيعيَّة، ولا سيما في منطقة حوض الرور. تولَّت أربع مؤسسات خاصَّة الإشراف على المُنظَّمة وهي الهيئة العليا التي تألَّفت من مسؤولين يُعيَّنون بصورة مستقلة، والجمعية المُشتركة التي تألَّفت من أعضاء برلمانات في الدول الأعضاء، ومجلس خاص تألَّف من وزراء في الدول الأعضاء، ومحكمة عدل. مثَّلت الجماعة الأوروبيَّة للفحم والصلب نموذجًا للجماعات التي تأسست فيما بعد بموجب ما نصَّت عليه معاهدة روما عام 1957، وهي الجماعة الاقتصاديَّة الأوروبيَّة والجماعة الأوروبيَّة للطاقة الذريَّة التي كانت قد تشاركت معها عضويتها وقسمًا من مؤسساتها. أفضت معاهدة الاندماج (معاهدة بروكسل) لعام 1967 إلى إدماج جميع مؤسسات المنظَّمة ضمن الجماعة الاقتصاديَّة الأوروبيَّة مع احتفاظها باستقلاليتها القانونيَّة. وفي عام 2002، انتهت مدة سريان معاهدة باريس ولم تعد الجماعة موجودة بأي شكلٍ من الأشكال حيث تسلَّمت منظَّمة الجماعة الأوروبيَّة أنشطتها بالكامل بموجب الإطار المتَّفق عليه في معاهدتي أمستردام ونيس. (ar)
- Η Ευρωπαϊκή Κοινότητα Άνθρακα και Χάλυβα ιδρύθηκε το 1951 με τη θέση σε ισχύ της Συνθήκης των Παρισίων και αποτελείτο από το Βέλγιο, τη Δυτική Γερμανία, τη Γαλλία, την Ιταλία, το Λουξεμβούργο και την Ολλανδία. Σκοπός της ήταν να θέσει την παραγωγή και εμπορία του άνθρακα και του χάλυβα, δηλαδή των δύο κύριων πρώτων υλών της πολεμικής βιομηχανίας μέχρι και το Β' Παγκόσμιο Πόλεμο, υπό κοινή διαχείριση των πρώην εμπολέμων κρατών. Η Συνθήκη υπεγράφη στις 18 Απριλίου του 1951 και ετέθη σε ισχύ στις 23 Ιουλίου 1952, ορισμένη να διαρκέσει για πενήντα χρόνια. Έληξε στις 23 Ιουλίου 2002. (el)
- Die Europäische Gemeinschaft für Kohle und Stahl, kurz offiziell EGKS, oft auch Montanunion genannt, war ein europäischer Wirtschaftsverband und die älteste der drei Europäischen Gemeinschaften. Er gab allen Mitgliedstaaten Zugang zu Kohle und Stahl, ohne Zoll zahlen zu müssen. Eine besondere Neuheit war die Gründung einer Hohen Behörde, die im Bereich der Montanindustrie, also der Kohle- und Stahlproduktion, gemeinsame Regelungen für alle Mitgliedstaaten treffen konnte. Die EGKS war damit die erste supranationale Organisation überhaupt; anfangs wurde ihr supranationaler Charakter (dt. Fassung: „überstaatlicher“ Charakter) ausdrücklich in Artikel 9 des EGKS-Vertrages vom 18. April 1951 erwähnt. Die Gründerstaaten des EGKS-Vertrages waren Belgien, die Bundesrepublik Deutschland, Frankreich, Italien, Luxemburg und die Niederlande. Der EGKS-Vertrag, der für eine Dauer von 50 Jahren geschlossen wurde, lief am 23. Juli 2002 aus. Er wurde nicht verlängert; seine Regelungsmaterie wurde fortan dem EG-Vertrag, seit 2009 dem Vertrag über die Arbeitsweise der Europäischen Union, zugerechnet. Da die EGKS ein Teil der Europäischen Gemeinschaften, später auch der Europäischen Union war, bedeutete der Beitritt eines Staates zu den Europäischen Gemeinschaften bzw. der Europäischen Union jeweils auch einen Beitritt zur EGKS, sodass bei der Beendigung des EGKS neben den Gründerstaaten auch Dänemark, Irland, das Vereinigte Königreich, Griechenland, Portugal, Spanien, Finnland, Österreich und Schweden Mitglieder waren. (de)
- La Eŭropa Komunumo pri Karbo kaj Ŝtalo (EKKŜ) fondiĝis la 18-an de aprilo 1951 per traktato subskribita en Parizo, kaj praktike ekfunkciis la 23-an de julio 1952. Fondaj membroŝtatoj estis Belgio Francio, Germanio (FRG), Nederlando, Italio kaj Luksemburgio. Ekde la jaro 1965 ĝi estas krom la Eŭropa Komunumo pri Atomenergio (EKAE) kaj la same kadre de la Traktatoj de Romo fondita Eŭropa Ekonomia Komunumo (EEK) parto de la Eŭropaj Komunumoj (EK), ekde la sekva Traktato de Mastriĥto de 1992 nomata Eŭropa Unio. EKKŜ ĉesis ekzisti la 23-an de julio 2002. La EKKŜ estis la unua ekzemplo de internacia, eŭropa sektora kunlaboro, do kunlaboro sur preciza kampo – produkto kaj vendo de karbo kaj de ŝtalo. La traktato starigis Altan Aŭtoritaton, kiu kontrolu kaj administru tiun kunlaboron. La Eŭropa Komunumo pri Karbo kaj Ŝtalo estis kreita por 50 jaroj. Sekve ĝi ĉesis ekzisto en 2001: de tiam Eŭropa Unio konsistas el nur du Komunumoj (EK kaj EKAE). Kial tia kunlaboro? La kreo de EKKŜ celis:
* malhelpi novajn militajn konfliktojn en Eŭropo, metante la ĉefajn produktojn utilajn por la militaj industrioj sub supernacian kontrolon;
* estigi solidarecon inter la eŭropaj landoj, kiuj ĝis tiam ofte interbatalis, dum ili apartenas al sama civilizo kaj portas similajn valorojn. Tiun ideon pri kunlaboro vortigis la franca ministro pri eksterlandaj aferoj Robert Schuman: "Eŭropo ne fariĝos plena konstruaĵo per unu paŝo; ĝi fariĝos per konkretaj realigoj, kiu kreos unue faktan solidarecon." La plej grandaj provizoj de karbo ene de la teritorio de la ses fondaj membroŝtatoj estis en la okcidento de Germanio: en la Ruhr-regiono, centra parto de la federacia lando Nordrejn-Vestfalio, kaj iom malpligrandkvante en Sarlando. La registaro de Francio havis aparte grandan intereson pri la kreo de komunumo pri karbo kaj ŝtalo, ĉar dum ĝi havis politikan influon pri Sarlando, la Ruhr-regiono situis en la parto de Germanio tiuepoke kontrolita de la armeo de Britio - per la kreo de la komunumo Francio same kiel la kvar aliaj landoj ekhavis pli bonan, pacan aliron al la kompletaj karboprovizoj de okcidenta Germanio, kaj tio por ĉiuj tiuepokaj naciaj industrioj estis esenca bazo por prospera disvastiĝo. (eo)
- The European Coal and Steel Community (ECSC) was a European organization created after World War II to regulate the coal and steel industries. It was formally established in 1951 by the Treaty of Paris, signed by Belgium, France, Italy, Luxembourg, the Netherlands, and West Germany. The ECSC was an international organization based on the principle of supranationalism, and started a process of integration which ultimately led to the creation of the European Union. The ECSC was first proposed as the Schuman Declaration by French foreign minister Robert Schuman on the 9th of May 1950 (today's Europe Day of the EU), the day after the fifth anniversary of the end of World War II, as a way to prevent further war between France and Germany. He declared he aimed to "make war not only unthinkable but materially impossible" which was to be achieved by regional integration, of which the ECSC was the first step. The Treaty would create a common market for coal and steel among its member states with freely set market prices, free movement of products, and without customs duties or taxes, subsidies, or restrictive practices. The ECSC was overseen by four institutions: a High Authority composed of independent appointees, a Common Assembly composed of national parliamentarians, a Special Council composed of national ministers, and a Court of Justice. These would ultimately form the blueprint for today's European Commission, European Parliament, the Council of the European Union and the European Court of Justice. The ECSC stood as a model for the communities set up after it by the Treaty of Rome in 1957, the European Economic Community and European Atomic Energy Community, with whom it shared its membership and some institutions. The 1967 Merger (Brussels) Treaty led all of ECSC's institutions to merge into the European Economic Community, but the ECSC retained its own independent legal personality. In 2002, the Treaty of Paris expired and the ECSC ceased to exist in any form, its activities fully absorbed by the European Community under the framework of the Amsterdam and Nice treaties. (en)
- Ikatzaren eta Altzairuaren Europako Erkidegoa (IAEE) Europa mailako erakunde transnazionala izan zen. Bere helburua bere estatu kideen arteko ikatz eta altzairu produkzio eta merkataritza erregulatzea izan zen. Erkidego hau gaur egungo Europako Batasunaren lehen hazia izan zela esaten da. (eu)
- La Comunidad Europea del Carbón y del Acero o CECA fue una entidad supranacional del ámbito europeo que regulaba los sectores del carbón y del acero de los Estados miembros. Fue promovida y alentada desde 1950 por los franceses Robert Schuman, entonces ministro de Relaciones Exteriores de Francia, con la declaración que realizó el 9 de mayo de 1950 (Día de Europa) y Jean Monnet, negociador designado por el gobierno francés y más tarde primer presidente de la Alta Autoridad (organismo rector) de la CECA, a quien se le atribuyó, por su perseverancia y sentido diplomático, finalmente la paternidad de la que fue el antecedente directo de la Europa de los Seis: Francia, Alemania Occidental, Italia, Bélgica, Luxemburgo y los Países Bajos. La CECA se creó mediante el Tratado de París de 1951 entre los Estados anteriormente mencionados. Posteriormente se crearían la CEE y la CEEA, cuya unión se pactó en 1957 mediante el Tratado de Roma. (es)
- An chéad institiúid Eorpach eacnamaíochta ba ea an Comhphobal Eorpach do Ghual agus Chruach, a bunaíodh sa bhliain 1952 faoi Chonradh Pháras. 6 thír a bhí ina mbaill ar dtús: an Fhrainc, an Iar-Ghearmáin, an Iodáil, an Bheilg, an Ollainn is Lucsamburg. Ba é a chuspóir dleachtanna custaim is srianta cuóta maidir le gual, iarainn is seaniarainn a bhaint agus iomaíocht shaor chothrom sna hearraí sin a chothú. Athraíodh an t-ainm go dtí an Comhphobal Eorpach Eacnamaíochta (EEC) i 1957, agus an Comhphobal Eorpach (EC) i 1967. Chuaigh Éire, an Danmhairg is an Ríocht Aontaithe isteach san EC i 1973, an Ghréig i 1981, an Spáinn is an Phortaingéil i 1986, agus an iar-Oir-Ghearmáin i 1990 (le hathaontú na Gearmáine). Athraíodh an t-ainm arís i 1993 go dtí an tAontas Eorpach (EU). Chuaigh an Ostair, an Fhionlainn is an tSualainn isteach ann i 1995; Málta, an Chipir, an tSlóivéin, an Eastóin, an Laitvia, an Liotuáin, an Pholainn, Poblacht na Seice, an tSlóvaic is an Ungáir i 2004; an Bhulgáir is an Rómáin i 2007. (ga)
- Komunitas Batubara dan Baja Eropa atau dalam bahasa Inggrisnya European Coal and Steel Community (ECSC) didirikan pada tahun 1951 (Perjanjian Paris), oleh Prancis, Jerman Barat, Italia, Belgia, Luxemburg dan Belanda untuk menampung sumber daya batubara dan baja dari negara-negara anggotanya. Komunitas ini merupakan awal dari terbentuknya Uni Eropa. (in)
- La Communauté européenne du charbon et de l'acier (CECA) était une organisation internationale fondée sur le traité de Paris (1951), entré en vigueur le 23 juillet 1952 pour une durée de cinquante ans. Elle n'existe plus depuis le 23 juillet 2002. La CECA rassemblait six nations, unifiant l'Europe de l'Ouest durant la Guerre froide et créant les bases d'une démocratie européenne et le développement actuel de l'Union européenne. Elle fut au niveau européen la première organisation basée sur des principes résolument supranationaux. La proposition de sa création, annoncée par Robert Schuman (lors de son discours du 9 mai 1950 — devenu journée de l'Europe), alors ministre français des Affaires étrangères, est un moyen d'empêcher une nouvelle guerre entre la France et l'Allemagne. Il déclare que son but est de rendre la guerre « non seulement impensable mais aussi matériellement impossible ». Pour cela, la première communauté supranationale d'Europe voit le jour par la signature du traité instituant la CECA par la France, la RFA, l'Italie et les pays du Benelux (la Belgique, le Luxembourg et les Pays-Bas). Un marché unique du charbon et de l'acier est constitué entre ces États. La CECA est dirigée par la Haute Autorité, surveillée par des organes représentants les gouvernements nationaux, des députés et un pouvoir judiciaire indépendant. L'objectif est de « soutenir massivement les industries européennes du charbon et de l'acier pour leur permettre de se moderniser, d'optimiser leur production et de réduire leurs coûts, tout en prenant en charge l'amélioration des conditions de vie de leurs salariés et leur reclassement en cas de licenciement ». Son principe s'inspire fortement des idées présentées par Arthur Salter, 1er baron Salter dans le livre Allied Shipping Control qui mettaient en place la coordination des intérêts alliés après la Première Guerre mondiale. (fr)
- 欧州石炭鉄鋼共同体（おうしゅうせきたんてっこうきょうどうたい、英語：European Coal and Steel Community、略称：ECSC）は、冷戦期に欧州6か国が設立し、歴史を経て欧州連合となった国際機関。 国際カルテルから生まれ、生産割当・価格制限・情報共有・投資調整・安全保障・エネルギー政策といった機能が不可分に結びついていた。第二次世界大戦前における石炭、鉄鋼石の関税撤廃も目的の１つである。 (ja)
- 유럽 석탄 철강 공동체(-石炭鐵鋼共同體, European Coal and Steel Community, ECSC)는 6개 유럽 국가들로 이루어진 기구이며, 제2차 세계대전 이후 그들의 산업 생산을 하나의 중앙화된 기구 하에서 조절하기 위해 만들어졌다. 파리 조약 (1951년)에 의해 공식적으로 수립되었으며, 벨기에, 프랑스, 이탈리아, 룩셈부르크, 네덜란드, 서독이 체결하였다. 유럽 석탄 철강 공동체(ECSC)는 초국가주의(supranationalsim) 원리들에 기반한 최초의 국제기구였으며, 궁극적으로는 유럽 연합(EU)으로 이어지는 공식적인 통합 과정을 시작한 것이었다. 유럽 석탄 철강 공동체(ECSC)는 프랑스와 독일 간의 추가 전쟁을 막기 위한 방법으로 1950년 5월 9일 프랑스의 외무장관인 로베르 쉬망에 의해 처음으로 제안되었다. 그의 목표는 "전쟁을 생각조차 할 수 없는 것일 뿐 아니라 실제로도 불가능한 것으로 만드는 것"이라고 선언했는데, 그것은 지역의 융합(regional integration)에 의해 달성되며, ECSC는 그 첫걸음이었다. 이 조약이 회원국들 간의 석탄·철강 공동 시장을 만들어내고, 특히 루르(Ruhr) 지방에서 천연 자원들에 대한 유럽 국가들 간의 경합을 상쇄하였다. 네 가지 기구들이 유럽 석탄 철강 공동체(ECSC)를 감독한다: 독립적 임명자들로 구성된 고등 행정기관(High Authority), 국가의 국회의원들로 구성된 공동 의회(Common Assembly), 국가의 장관들로 구성된 특별 위원회(Special Council), 그리고 사법 재판소(Court of Justice). 이것들은 궁극적으로 오늘날의 유럽 연합 집행위원회(European Commission), 유럽의회(European Parliament), 유럽 연합 이사회(the Council of the European Union), 유럽 사법재판소(the European Court of Justice)의 윤곽을 형성할 것들이었다. 유럽 석탄 철강 공동체(ECSC)는 1957년 로마 조약 이후 설치된 공동체들, 유럽 경제 공동체(European Economic Community: EEC) 및 유럽 원자력 공동체(European Atomic Energy Community: EAEC)의 모델이 되었으며, 이 기구들과 구성원 및 일부 제도들을 공유했다. 1967년 메르거(브뤼셀) 조약은 ECSC의 모든 기관들이 유럽 경제 공동체(EEC)로 합병되도록 유도하였지만, ECSC는 자체적인 독립적인 법적 성격을 유지했다. 2002년 파리 조약이 만료되어 기구가 소멸되고, ECSC의 활동은 암스테르담과 니스 조약 체제 하에 유럽 공동체(the European Community)에 의해 완전히 흡수되었다. (ko)
- La Comunità europea del carbone e dell'acciaio (CECA) fu creata col Trattato di Parigi del 18 aprile 1951 su iniziativa dei politici francesi Jean Monnet e Robert Schuman (il cosiddetto Piano Schuman o dichiarazione Schuman del 9 maggio 1950), del cancelliere tedesco Konrad Adenauer e del primo ministro italiano Alcide De Gasperi con lo scopo di mettere in comune le produzioni di queste due materie prime in un'Europa di sei paesi: Belgio, Francia, Germania Occidentale, Italia, Lussemburgo e Paesi Bassi. Era concepita come passo iniziale di un processo federale europeo. La CECA fu l'istituzione che precorse la strada del Trattato di Roma, con il quale venne costituita la Comunità economica europea, divenuta Unione europea nel 1992. (it)
- Europejska Wspólnota Węgla i Stali – historyczna, funkcjonująca w latach 1952–2002 ponadnarodowa organizacja gospodarcza, której powstanie zapoczątkowało europejskie procesy integracyjne. (pl)
- De Europese Gemeenschap voor Kolen en Staal (afgekort: EGKS) was een Europese organisatie die bedoeld was om de productie van kolen en staal onder het gezag te plaatsen van een gemeenschappelijke Hoge Autoriteit. De EGKS geldt als de eerste aanzet tot de Europese Unie, waarin zij later opging, al hield zij juridisch pas op te bestaan in 2002, na 50 jaar. (nl)
- Europeiska kol- och stålgemenskapen (EKSG), ibland felaktigt kallad Europeiska kol- och stålunionen, var en internationell organisation bestående av ursprungligen sex stater i västra Europa: Frankrike, Italien och Västtyskland samt Benelux-staterna Belgien, Luxemburg och Nederländerna. Senare ingick även Danmark, Finland, Grekland, Irland, Portugal, Spanien, Storbritannien, Sverige och Österrike. Organisationen upphörde att existera den 23 juli 2002 då den ersattes av Europeiska gemenskapen (EG). EKSG bildades i ruinerna av andra världskriget. Frankrikes dåvarande utrikesminister Robert Schuman presenterade den 9 maj 1950 en vision om ett europeiskt samarbete kring kol och stål – två huvudingredienser för krigsmaterielindustrin – för att förhindra framtida krig mellan framför allt Frankrike och Västtyskland. Schuman föreslog bland annat inrättandet av en hög myndighet (numera Europeiska kommissionen) som skulle agera utifrån det gemensamma europeiska intresset, och inte efter nationella intressen. Genom Parisfördraget, som undertecknades den 18 april 1951 och trädde i kraft den 23 juli 1952, upprättades kol- och stålgemenskapen för en period av 50 år. EKSG ersatte Internationella myndigheten för Ruhr och blev den första organisationen att bygga på överstatlighet, det vill säga att beslut kan genomgående fattas och verkställas även mot en enskild medlemsstats vilja. Genom EKSG lades grunden för det som senare blev Europeiska unionen. Parisfördraget inrättade bland annat fyra europeiska institutioner som senare har utvecklats till Europaparlamentet, Europeiska kommissionen, Europeiska unionens råd och EU-domstolen. Genom fusionsfördraget 1967 fick EKSG helt gemensamma institutioner med Europeiska ekonomiska gemenskapen och Europeiska atomenergigemenskapen. (sv)
- A Comunidade Europeia do Carvão e do Aço (CECA) foi a primeira organização supranacional no âmbito europeu que se concretizou e que mais tarde culminou com a origem da integração europeia. Em 2002, com a expiração do Tratado de Paris, e sem desejo de renovação do tratado, todas as atividades e recursos da CECA foram absorvidos pela UE. Durante a sua existência, a CECA conseguiu criar um mercado comum. (pt)
- 欧洲煤钢共同体（英語：European Coal and Steel Community，簡稱ECSC；法語：Communauté européenne du charbon et de l’acier，簡稱CECA；德語：Europäische Gemeinschaft für Kohle und Stahl，簡稱EGKS）1951年4月18日通过《巴黎条约》成立，1952年7月23日生效。根据条约规定，成员国毋須交纳关税而直接取得煤和钢的生产原料。 欧洲煤钢共同体的缔约国有法国、西德、意大利、比利时、荷兰及卢森堡。欧洲煤钢共同体是欧洲漫长历史上出现的第一个拥有超国家权限的机构。成员国的政府第一次放弃了各自的部分主权，并将这些主权的行使交给一个独立于成员国的高级机构。条约的直接目的是规范贸易和工业，但更大的目标是跨国合作。《巴黎条约》生效期限为50年，因此，2002年7月23日之后，欧洲煤钢共同体不再存在。 建立欧洲煤钢共同体的巴黎条约源于法国时任外交部长罗伯特·舒曼于1950年5月9日首次提出的舒曼计划。计划中，舒曼向德国总理康拉德·阿登纳建议共同掌管成员国煤钢工业，并免除相关关税，隨即獲後者同意。这意味着二战结束后，正被英国占领并受战胜国委员会控制的鲁尔地区将获重新发展的机会，而当时該地区大量的工业设备正在拆除。 巴黎条约计划的主要目标是通过共同掌管煤和钢这些重要的战争物资，实现互相控制，以保障欧洲内部的和平，也為二战后重建所需的重要生产资料提供保障。他的競爭者有英國主導的欧洲自由贸易联盟。 欧洲煤钢共同体於1965年4月8日通过合并条约与欧洲经济共同体及欧洲原子能共同体合并。 (zh)
- Европе́йское объедине́ние угля́ и ста́ли (сокр. ЕОУС) — международная организация, объединявшая каменноугольную, железорудную и металлургическую промышленности Франции, ФРГ, Италии, Бельгии, Нидерландов и Люксембурга и заложившая основу дальнейшей экономической интеграции в Западной Европе. Европейское объединение угля и стали была первой организацией, основанной на принципах наднациональной интеграции. Идея создания ЕОУС впервые была предложена 9 мая 1950 года Робером Шуманом, министром иностранных дел Франции, в качестве меры пресечения дальнейших войн между Германией и Францией. Он заявил, что этот шаг «станет гарантией того, что какая-либо война между Францией и Германией не только немыслима, но и невозможна по материальным соображениям». Для достижения цели Парижским договором была учреждена первая европейская наднациональная организация, в которую вошли не только Франция и ФРГ, но также Италия и страны Бенилюкса: Бельгия, Люксембург и Нидерланды. В рамках договора между странами создавался общий рынок угля и стали. ЕОУС управлялся Высшим руководящим органом, контролируемый Советом министров, Ассамблеей и независимым Судом. В состав ЕОУС входили четыре учреждения: Высший руководящий орган, состоящий из независимых лиц, Общенациональная ассамблея, состоящая из национальных парламентариев, Совет министров в составе министров наций и Суда. В конечном итоге это станет основой для Европейской комиссии, Европейского парламента, Совета Европейского союза и Европейского суда. Объединение прекратило существование 23 июня 2002 года в связи с истечением срока действия договора. (ru)
- Європейська спільнота з вугілля та сталі, або Європейське співтовариство по вугіллю та сталі (англ. European Coal and Steel Community, ECSC, також Європейське об'єднання вугілля і сталі) — міжнародна державно-монополістична організація, що об'єднувала кам'яновугільну, залізорудну і металургійну промисловість 10 країн Європейської економічної спільноти (ЄЕС). Ідея створення наднаціонального органа керування життєво важливими галузями промисловості, який зв'язав би потенційних суперників економічно, належала Жану Моне, а вперше офіційно озвучив її міністр закордонних справ Франції Робер Шуман (див. також «Декларація Шумана»). Створена в 1951 р. згідно з Паризьким договором терміном на 50 років країнами: Бельгія, Західна Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди та Франція з метою об'єднання вугільних та сталеливарних ресурсів країн-учасниць і запобігти в такий спосіб новій війні в Європі. Своєю метою об'єднання проголосило сприяння економічному розвитку країн-членів шляхом утворення загального ринку для продукції вугільної і металургійної промисловості. Створення ЄСВС було результатом структурних зсувів, що відбуваються в економіці капіталізму після 2-ї світової війни 1939-45 рр., що вплинуло безпосереднім чином на характер об'єднання. Контролювала майже все видобування кам'яного вугілля, понад 80 % виробництва чавуну і сталі, близько 50 % видобування залізної руди в Західній Європі. Штаб-квартира спільноти знаходилась у Брюсселі. ЄСВС контролювали чотири установи: Вищий орган, що складався з незалежних осіб, Загальна асамблея, що складається з національних парламентарів, Спеціальна рада, що складалася з національних міністрів, і Суд. Зрештою, вони сформувалися в сьогоднішні Європейську комісію, Європейський парламент, Раду Європейського Союзу та Європейський Суд. Європейська спільнота з вугілля та сталі завершила своє існування 23 липня 2002 року, коли втратив чинність відповідний договір (див. Паризький договір). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Η Ευρωπαϊκή Κοινότητα Άνθρακα και Χάλυβα ιδρύθηκε το 1951 με τη θέση σε ισχύ της Συνθήκης των Παρισίων και αποτελείτο από το Βέλγιο, τη Δυτική Γερμανία, τη Γαλλία, την Ιταλία, το Λουξεμβούργο και την Ολλανδία. Σκοπός της ήταν να θέσει την παραγωγή και εμπορία του άνθρακα και του χάλυβα, δηλαδή των δύο κύριων πρώτων υλών της πολεμικής βιομηχανίας μέχρι και το Β' Παγκόσμιο Πόλεμο, υπό κοινή διαχείριση των πρώην εμπολέμων κρατών. Η Συνθήκη υπεγράφη στις 18 Απριλίου του 1951 και ετέθη σε ισχύ στις 23 Ιουλίου 1952, ορισμένη να διαρκέσει για πενήντα χρόνια. Έληξε στις 23 Ιουλίου 2002. (el)
- Ikatzaren eta Altzairuaren Europako Erkidegoa (IAEE) Europa mailako erakunde transnazionala izan zen. Bere helburua bere estatu kideen arteko ikatz eta altzairu produkzio eta merkataritza erregulatzea izan zen. Erkidego hau gaur egungo Europako Batasunaren lehen hazia izan zela esaten da. (eu)
- Komunitas Batubara dan Baja Eropa atau dalam bahasa Inggrisnya European Coal and Steel Community (ECSC) didirikan pada tahun 1951 (Perjanjian Paris), oleh Prancis, Jerman Barat, Italia, Belgia, Luxemburg dan Belanda untuk menampung sumber daya batubara dan baja dari negara-negara anggotanya. Komunitas ini merupakan awal dari terbentuknya Uni Eropa. (in)
- 欧州石炭鉄鋼共同体（おうしゅうせきたんてっこうきょうどうたい、英語：European Coal and Steel Community、略称：ECSC）は、冷戦期に欧州6か国が設立し、歴史を経て欧州連合となった国際機関。 国際カルテルから生まれ、生産割当・価格制限・情報共有・投資調整・安全保障・エネルギー政策といった機能が不可分に結びついていた。第二次世界大戦前における石炭、鉄鋼石の関税撤廃も目的の１つである。 (ja)
- Europejska Wspólnota Węgla i Stali – historyczna, funkcjonująca w latach 1952–2002 ponadnarodowa organizacja gospodarcza, której powstanie zapoczątkowało europejskie procesy integracyjne. (pl)
- De Europese Gemeenschap voor Kolen en Staal (afgekort: EGKS) was een Europese organisatie die bedoeld was om de productie van kolen en staal onder het gezag te plaatsen van een gemeenschappelijke Hoge Autoriteit. De EGKS geldt als de eerste aanzet tot de Europese Unie, waarin zij later opging, al hield zij juridisch pas op te bestaan in 2002, na 50 jaar. (nl)
- A Comunidade Europeia do Carvão e do Aço (CECA) foi a primeira organização supranacional no âmbito europeu que se concretizou e que mais tarde culminou com a origem da integração europeia. Em 2002, com a expiração do Tratado de Paris, e sem desejo de renovação do tratado, todas as atividades e recursos da CECA foram absorvidos pela UE. Durante a sua existência, a CECA conseguiu criar um mercado comum. (pt)
- كانت الجماعة الأوروبيَّة للفحم والصلب (بالإنجليزية: The European Coal and Steel Community، واختصارًا: ECSC) منظَّمة مؤلَّفة من ستة دول أوروبيَّة تأسست بعد الحرب العالميَّة الثانيَّة بهدف تنظيم الإنتاج الصناعي لأعضائها تحت مظلة سلطة مركزيَّة. تأسست الجماعة رسميًا عام 1951 بموجب معاهدة باريس التي وقَّعت عليها كل من بلجيكا، وفرنسا، وإيطاليا، ولوكسمبورغ، وهولندا، وألمانيا الغربيَّة. كانت الجماعة الأوروبيَّة للفحم والصلب أول منظَّمة دوليَّة تقوم على مبدأ الوحدة فوق الوطنيَّة. كما يرجع لها فضل بدأ عملية الاندماج الرسمي التي أفضت في نهاية المطاف إلى تأسيس الاتحاد الأوروبي. (ar)
- La Comunitat Europea del Carbó i de l'Acer (CECA) fou una organització europea fundada després de la Segona Guerra Mundial per regular les indústries del carbó i de l'acer. Fou establerta formalment pel Tractat de París, signat per Alemanya Occidental, Bèlgica, França, Itàlia, Luxemburg i els Països Baixos el 1951. La CECA, una organització internacional basada en el , fou la primera etapa del procés d'integració que acabaria portant a la Unió Europea. (ca)
- Evropské společenství uhlí a oceli (ESUO), někdy také označované jako Montánní unie („důlní“, „hornická“) byla založena Pařížskou smlouvou jako mezinárodní organizace mezi 6 státy v roce 1952 na dobu padesáti let. Dá se považovat za základ Evropské unie. ESUO byla první organizací založenou na principu supranacionality. (cs)
- La Eŭropa Komunumo pri Karbo kaj Ŝtalo (EKKŜ) fondiĝis la 18-an de aprilo 1951 per traktato subskribita en Parizo, kaj praktike ekfunkciis la 23-an de julio 1952. Fondaj membroŝtatoj estis Belgio Francio, Germanio (FRG), Nederlando, Italio kaj Luksemburgio. Ekde la jaro 1965 ĝi estas krom la Eŭropa Komunumo pri Atomenergio (EKAE) kaj la same kadre de la Traktatoj de Romo fondita Eŭropa Ekonomia Komunumo (EEK) parto de la Eŭropaj Komunumoj (EK), ekde la sekva Traktato de Mastriĥto de 1992 nomata Eŭropa Unio. EKKŜ ĉesis ekzisti la 23-an de julio 2002. Kial tia kunlaboro? La kreo de EKKŜ celis: (eo)
- Die Europäische Gemeinschaft für Kohle und Stahl, kurz offiziell EGKS, oft auch Montanunion genannt, war ein europäischer Wirtschaftsverband und die älteste der drei Europäischen Gemeinschaften. Er gab allen Mitgliedstaaten Zugang zu Kohle und Stahl, ohne Zoll zahlen zu müssen. Eine besondere Neuheit war die Gründung einer Hohen Behörde, die im Bereich der Montanindustrie, also der Kohle- und Stahlproduktion, gemeinsame Regelungen für alle Mitgliedstaaten treffen konnte. Die EGKS war damit die erste supranationale Organisation überhaupt; anfangs wurde ihr supranationaler Charakter (dt. Fassung: „überstaatlicher“ Charakter) ausdrücklich in Artikel 9 des EGKS-Vertrages vom 18. April 1951 erwähnt. (de)
- The European Coal and Steel Community (ECSC) was a European organization created after World War II to regulate the coal and steel industries. It was formally established in 1951 by the Treaty of Paris, signed by Belgium, France, Italy, Luxembourg, the Netherlands, and West Germany. The ECSC was an international organization based on the principle of supranationalism, and started a process of integration which ultimately led to the creation of the European Union. (en)
- La Comunidad Europea del Carbón y del Acero o CECA fue una entidad supranacional del ámbito europeo que regulaba los sectores del carbón y del acero de los Estados miembros. Fue promovida y alentada desde 1950 por los franceses Robert Schuman, entonces ministro de Relaciones Exteriores de Francia, con la declaración que realizó el 9 de mayo de 1950 (Día de Europa) y Jean Monnet, negociador designado por el gobierno francés y más tarde primer presidente de la Alta Autoridad (organismo rector) de la CECA, a quien se le atribuyó, por su perseverancia y sentido diplomático, finalmente la paternidad de la que fue el antecedente directo de la Europa de los Seis: Francia, Alemania Occidental, Italia, Bélgica, Luxemburgo y los Países Bajos. La CECA se creó mediante el Tratado de París de 1951 entr (es)
- An chéad institiúid Eorpach eacnamaíochta ba ea an Comhphobal Eorpach do Ghual agus Chruach, a bunaíodh sa bhliain 1952 faoi Chonradh Pháras. 6 thír a bhí ina mbaill ar dtús: an Fhrainc, an Iar-Ghearmáin, an Iodáil, an Bheilg, an Ollainn is Lucsamburg. Ba é a chuspóir dleachtanna custaim is srianta cuóta maidir le gual, iarainn is seaniarainn a bhaint agus iomaíocht shaor chothrom sna hearraí sin a chothú. Athraíodh an t-ainm go dtí an Comhphobal Eorpach Eacnamaíochta (EEC) i 1957, agus an Comhphobal Eorpach (EC) i 1967. (ga)
- La Communauté européenne du charbon et de l'acier (CECA) était une organisation internationale fondée sur le traité de Paris (1951), entré en vigueur le 23 juillet 1952 pour une durée de cinquante ans. Elle n'existe plus depuis le 23 juillet 2002. La CECA rassemblait six nations, unifiant l'Europe de l'Ouest durant la Guerre froide et créant les bases d'une démocratie européenne et le développement actuel de l'Union européenne. Elle fut au niveau européen la première organisation basée sur des principes résolument supranationaux. (fr)
- La Comunità europea del carbone e dell'acciaio (CECA) fu creata col Trattato di Parigi del 18 aprile 1951 su iniziativa dei politici francesi Jean Monnet e Robert Schuman (il cosiddetto Piano Schuman o dichiarazione Schuman del 9 maggio 1950), del cancelliere tedesco Konrad Adenauer e del primo ministro italiano Alcide De Gasperi con lo scopo di mettere in comune le produzioni di queste due materie prime in un'Europa di sei paesi: Belgio, Francia, Germania Occidentale, Italia, Lussemburgo e Paesi Bassi. Era concepita come passo iniziale di un processo federale europeo. (it)
- 유럽 석탄 철강 공동체(-石炭鐵鋼共同體, European Coal and Steel Community, ECSC)는 6개 유럽 국가들로 이루어진 기구이며, 제2차 세계대전 이후 그들의 산업 생산을 하나의 중앙화된 기구 하에서 조절하기 위해 만들어졌다. 파리 조약 (1951년)에 의해 공식적으로 수립되었으며, 벨기에, 프랑스, 이탈리아, 룩셈부르크, 네덜란드, 서독이 체결하였다. 유럽 석탄 철강 공동체(ECSC)는 초국가주의(supranationalsim) 원리들에 기반한 최초의 국제기구였으며, 궁극적으로는 유럽 연합(EU)으로 이어지는 공식적인 통합 과정을 시작한 것이었다. (ko)
- Europeiska kol- och stålgemenskapen (EKSG), ibland felaktigt kallad Europeiska kol- och stålunionen, var en internationell organisation bestående av ursprungligen sex stater i västra Europa: Frankrike, Italien och Västtyskland samt Benelux-staterna Belgien, Luxemburg och Nederländerna. Senare ingick även Danmark, Finland, Grekland, Irland, Portugal, Spanien, Storbritannien, Sverige och Österrike. Organisationen upphörde att existera den 23 juli 2002 då den ersattes av Europeiska gemenskapen (EG). (sv)
- Европе́йское объедине́ние угля́ и ста́ли (сокр. ЕОУС) — международная организация, объединявшая каменноугольную, железорудную и металлургическую промышленности Франции, ФРГ, Италии, Бельгии, Нидерландов и Люксембурга и заложившая основу дальнейшей экономической интеграции в Западной Европе. Объединение прекратило существование 23 июня 2002 года в связи с истечением срока действия договора. (ru)
- Європейська спільнота з вугілля та сталі, або Європейське співтовариство по вугіллю та сталі (англ. European Coal and Steel Community, ECSC, також Європейське об'єднання вугілля і сталі) — міжнародна державно-монополістична організація, що об'єднувала кам'яновугільну, залізорудну і металургійну промисловість 10 країн Європейської економічної спільноти (ЄЕС). Контролювала майже все видобування кам'яного вугілля, понад 80 % виробництва чавуну і сталі, близько 50 % видобування залізної руди в Західній Європі. Штаб-квартира спільноти знаходилась у Брюсселі. (uk)
- 欧洲煤钢共同体（英語：European Coal and Steel Community，簡稱ECSC；法語：Communauté européenne du charbon et de l’acier，簡稱CECA；德語：Europäische Gemeinschaft für Kohle und Stahl，簡稱EGKS）1951年4月18日通过《巴黎条约》成立，1952年7月23日生效。根据条约规定，成员国毋須交纳关税而直接取得煤和钢的生产原料。 欧洲煤钢共同体的缔约国有法国、西德、意大利、比利时、荷兰及卢森堡。欧洲煤钢共同体是欧洲漫长历史上出现的第一个拥有超国家权限的机构。成员国的政府第一次放弃了各自的部分主权，并将这些主权的行使交给一个独立于成员国的高级机构。条约的直接目的是规范贸易和工业，但更大的目标是跨国合作。《巴黎条约》生效期限为50年，因此，2002年7月23日之后，欧洲煤钢共同体不再存在。 建立欧洲煤钢共同体的巴黎条约源于法国时任外交部长罗伯特·舒曼于1950年5月9日首次提出的舒曼计划。计划中，舒曼向德国总理康拉德·阿登纳建议共同掌管成员国煤钢工业，并免除相关关税，隨即獲後者同意。这意味着二战结束后，正被英国占领并受战胜国委员会控制的鲁尔地区将获重新发展的机会，而当时該地区大量的工业设备正在拆除。 (zh)
|
