Перейти до вмісту

Олександрія (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ФК «Олександрія»
Повна назва Футбольний клуб «Олександрія»
Прізвисько жовто-чорні, містяни, Сашка
Коротка назва ФК «Олександрія»
Засновано 1948
Населений пункт Олександрія, Україна
Стадіон КСК «Ніка»
Вміщує 7000
Президент Україна Сергій Кузьменко
Головний тренер Україна Руслан Ротань
Ліга Прем'єр-ліга
2023/24 8-е місце
Вебсайт fco.com.ua
Домашня
Виїзна

Футбо́льний клуб «Олександрі́я» — український футбольний клуб з міста Олександрія Кіровоградської області. Виступає в українській Прем'єр-лізі. Утворений 6 березня 1990 року. У 2014 році об'єднався з командою ПФК «УкрАгроКом» з Головківки.

Кольори клубу — жовто-зелено-чорні. Домашні матчі команда проводить на стадіоні «Ніка» (7000 місць).

Найвище досягнення — третє місце в Українській прем'єр-лізі 2018/19[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Колишні назви:

  • «Шахтар» (1948–1990) — зовсім інша команда, з якою не потрібно плутати ФК «Олександрія».
  • «Поліграфтехніка» (1990–2002)
  • ФК «Олександрія» (2003)
  • ПФК «Олександрія» (2004–2014)
  • ФК «Олександрія» (з 1 липня 2014)[2]

ФК «Шахтар»

[ред. | ред. код]

Команда «Шахтар», що представляла ВО «Олександріявугілля» у повоєнні 1948 та 1949 роки, вперше випробовувала свої сили на республіканській арені в чемпіонаті серед колективів фізичної культури. Старт був невдалим: у першому ж сезоні гірники, зазнавши 7 поразок у 7 матчах, посіли підсумкове восьме місце, а за рік знову були восьмими, проте вже серед десяти команд. Як наслідок, наступні три роки колектив провів у другій групі чемпіонату колективів фізкультури. Олександрійці поновили свої виступи в аматорській першості УРСР з 1956 року.

У 1960 та 1961 роках у ранзі чемпіона області «Шахтар» у перехідних матчах за право грати в класі «Б» двічі невдало протистояв кіровоградській «Зірці»: 1:2, 1:1 та 0:3, 1:3 відповідно.

На початку сезону 1962 року команду було включено до розіграшу чемпіонату СРСР серед команд класу «Б». А перший матч у Кубку СРСР команда провела 9 травня 1962 року в Олександрії проти рівненського «Колгоспника». «Шахтар» переміг 4:3. На наступному етапі (1/128 фіналу) 21 травня в Запоріжжі олександрійці програли запорізькому «Металургу» 1:2. Усього в Кубку СРСР «Шахтар» брав участь 5 разів. Перші три роки у чемпіонаті і в статусі команди майстрів «Шахтар» боровся за «виживання», а згодом олександрійці стали «міцним середняком» змагань. Останній матч у Кубку СРСР команда провела 27 квітня 1966 року в Олександрії проти «Кривбасу». Гірники поступилися 0:2. Найбільш вдало колектив виступив у 1968 році, коли у фінальному турнірі за право грати у другій групі класу «А» посів восьме місце. У класі «Б» команда зіграла 9 сезонів.

Після чергової реорганізації чемпіонату УРСР гірники втратили статус команди майстрів і протягом 18 років (1971–1985, 1988–1990) виступали в чемпіонаті УРСР серед команд колективів фізкультури. Чотири рази в цьому турнірі «Шахтар» був другим (1973–1975 і 1989) і один раз третім (1972) у своїй зоні. Також до активу слід занести участь у фіналі аматорського кубка УРСР 1974 року — «Сокіл» (Львів) 0:0 і 0:1.

У Чемпіонат УРСР серед КФК 1990 року «Шахтар» посів четверте місце в четвертій зоні й по завершенню сезону припинив своє існування.

Емблема «Поліграфтехніки»

ФК «Олександрія»

[ред. | ред. код]

На олександрійському заводі поліграфічної техніки у 1990 році була створена заводська команда «Поліграфтехніка», яка того ж року стала чемпіоном Кіровоградської області та футбольною командою № 1 у місті по завершенні сезону.

У 1991 році нова команда дебютувала у змаганнях КФК і відразу стала переможцем зони, а у фінальному турнірі, що проходив у Маріуполі, стала бронзовим призером чемпіонату, що дало їй право наступного сезону грати в першій лізі національного чемпіонату України.

Бронзовий успіх в чемпіонаті УРСР 1991 року серед КФК став путівкою для «Поліграфтехніки» до першої ліги національного чемпіонату. Перший матч в чемпіонатах України команда провела 14 березня 1992 року в Олександрії проти черкаського «Дніпра». Господарі перемогли 3:1.

За часів незалежності олександрійці досить вдало виступали у першій лізі: за винятком сезонів 1996/97 та 1997/98 років, команда нижче восьмого місця у турнірній таблиці не опускалась. Двічі «Поліграфтехніка» посідала третю сходинку турнірної таблиці — 1993/94 (тренер Юрій Коваль) та 2000/01 (тренер Роман Покора). Саме бронза чемпіонату 2000/01 років вивела команду з райцентру на Кіровоградщині до вищого дивізіону України.

«Поліграфтехніка» протягом двох сезонів утримувала прописку у вищій лізі, двічі посідаючи 13-те місце. За підсумками чемпіонату 2001/02 років довелося грати перехідний матч у Києві проти житомирського «Полісся», у якому олександрійці виявились сильнішими 1:0.

Через фінансову скруту у 2003 році команда була змушена на рік призупинити своє членство у ПФЛ. Уже під новою назвою — ПФК «Олександрія» — у сезоні 2004/05 років клуб розпочав свій новий похід до вершин національної першості.

Емблема ПФК «Олександрія»
Емблема ПФК «Олександрія»

Перший сезон у другій лізі олександрійці завершили на третій сходинці турнірної таблиці групи «Б», а за рік, як найкраща команда серед тих, що посіли у своїх групах другі місця, «Олександрія» виборола путівку до першої ліги.

У кубку країни команда брала участь в усіх розіграшах, окрім сезону 2003/04. Перший матч у турнірі команда зіграла 16 лютого 1992 року вдома проти івано-франківського «Прикарпаття». Основний і додатковий час закінчилися з рахунком 0:0, а в серії пенальті перемогли олександрійці 4:3. У наступному матчі 23 лютого «Поліграфтехніка» поступилася «Кременю» на виїзді 0:2. Усього в розіграшах Кубка України команда зіграла 46 ігор. В сезоні 2008/09 команда дійшла до 1/4 фіналу.

Провівши 5 сезонів у першій лізі, команда врешті виборола путівку до Прем'єр-ліги. Перший матч після повернення був проти «Шахтаря». У першій частині чемпіонату «Олександрія» виступала на середньому рівні, але у другій частині, після другого матчу з «гірниками», коли олександрійці були близькі до перемоги, команда стала виступати краще. Вона підібралась до єврокубкової зони. А в кубку країни у чвертьфіналі перемогла київське «Динамо» і вийшла до півфіналу, де знову зустрілася із «Шахтарем»: перший матч закінчився внічию, а другий був за «Шахтарем», що згодом у фіналі здолав «Зорю».

У першому в своїй історії єврокубковому матчі «Олександрія» поступилася хорватському «Хайдуку» з рахунком 0:3.

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

ФК «Шахтар»

[ред. | ред. код]
Найбільші перемоги:
Найбільші поразки:

ФК «Олександрія»

[ред. | ред. код]

Чемпіонат України

[ред. | ред. код]
Рік Ліга, зона, група I В Н П РМ О Місце
1992 (весна) Перша ліга, 1 підгрупа 26 11 8 7 25−27 30 3 із 14
1992/1993 Перша ліга 42 19 10 13 69−39 48 6 із 22
1993/1994 Перша ліга 38 22 11 5 62−22 55 3 із 20
1994/1995 Перша ліга 42 18 8 16 59−37 62 8 із 22
1995/1996 Перша ліга 42 23 7 12 69−37 76 4 із 22
1996/1997 Перша ліга 46 17 14 15 55−50 65 10 із 24
1997/1998 Перша ліга 42 15 9 18 51−49 54 16 із 22
1998/1999 Перша ліга 38 15 13 10 47−51 58 5 із 20
1999/2000 Перша ліга 34 13 10 11 34−34 49 8 із 18
2000/2001 Перша ліга 34 18 9 7 50−22 63 3 із 18
2001/2002 Вища ліга 26 5 8 13 21−39 23 13 із 14
Перехідний матч 1 1 0 0 1−0 3 1 із 2
2002/2003 Вища ліга 30 7 9 14 26−43 30 13 із 16
2003/2004 команда розформована
2004/2005 Друга ліга, група Б 26 13 6 7 30−19 45 3 із 14
2005/2006 Друга ліга, група Б 28 20 5 3 52−14 65 2 із 15
2006/2007 Перша ліга 36 19 4 13 37−27 61 5 із 19
2007/2008 Перша ліга 38 14 15 9 41−32 57 8 із 20
2008/2009 Перша ліга 32 15 9 8 43−31 54 3 із 17
2009/2010 Перша ліга 34 19 6 9 58−34 63 5 із 18
2010/2011 Перша ліга 34 21 6 7 55−25 69 1 із 18
2011/2012 Прем'єр-ліга 30 4 8 18 24−58 20 16 із 16
2012/2013 Перша ліга 34 17 9 8 48−35 60 3 із 18
2013/2014 Перша ліга 30 14 10 6 47−28 52 2 із 16
2014/2015 Перша ліга 30 22 6 2 53−15 72 1 із 16
2015/2016 Прем'єр-ліга 26 10 8 8 30−29 38 6 із 14
2016/2017 Прем'єр-ліга 32 10 10 12 41−43 40 5 із 12
2017/2018 Прем'єр-ліга 32 10 15 7 32−27 45 7 із 12
2018/2019 Прем'єр-ліга 32 14 7 11 39−34 49 3 із 12
2019/2020 Прем'єр-ліга 32 14 7 11 49−47 49 5 із 12
2020/2021 Прем'єр-ліга 26 8 5 13 33−37 29 9 із 14
2021/2022 Прем'єр-ліга 18 7 5 6 19−16 26 6 із 16
2022/2023 Прем'єр-ліга 30 10 14 6 42−39 44 6 із 16
2023/2024 Прем'єр-ліга 30 8 10 12 30−38 34 8 із 16
Усього 32 чемпіонати 1050 453 280 317 1372−1078 1639
Статистика за лігами
Ліга У І В Н П РМ О
Вища (Прем'єр-ліга) 12 344 107 106 131 386-450 427
Перша 18 651 312 163 176 903−595 1048
Друга 2 54 33 11 10 82−33 110
Перехідні ігри 1 1 0 0 1−0 3
Всього 32 1050 453 280 317 1372-1078 1639

Кубок України

[ред. | ред. код]
Рік Етап І В Н П РМ О
1992 1/16 фіналу 2 0 1 1 0−2 1
1992/1993 1/16 фіналу 4 2 0 2 8−9 4
1993/1994 1/16 фіналу 4 3 0 1 7−3 6
1994/1995 1/64 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
1995/1996 1/32 фіналу 2[3] 1[3] 0 1 2−3 2
1996/1997 1/8 фіналу 3 2 0 1 3−1 4
1997/1998 1/32 фіналу 2 1 0 1 3−3 2
1998/1999 1/64 фіналу 2 1 0 1 2−3 2
1999/2000 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
2000/2001 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−3 0
2001/2002 1/8 фіналу 4 3 0 1 7−4 6
2002/2003 1/16 фіналу 2 1 1 0 3−1 3
2004/2005 1/32 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
2005/2006 1/32 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
2006/2007 1/32 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
2007/2008 1/16 фіналу 2 1 0 1 2−2 2
2008/2009 1/4 фіналу 4 2 1 1 5−3 5
2009/2010 1/16 фіналу 2 1 0 1 4−3 2
2010/2011 1/8 фіналу 3 1 1 1 5−3 3
2011/2012 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−5 0
2012/2013 1/32 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
2013/2014 1/16 фіналу 2 0 1 1 2−5 1
2014/2015 1/8 фіналу 3 0 2 1 2−3 2
2015/2016 1/2 фіналу 7 3 3 1 9−6 9
2016/2017 1/8 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
2017/2018 1/8 фіналу 1 0 0 1 2−3 0
2018/2019 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−3 0
2019/2020 1/4 фіналу 3 1 1 1 2−2 3
2020/2021 1/2 фіналу 4 2 2 0 9−3 6
2021/2022 1/4 фіналу[4] 2 2 0 0 8−3 6
2022/2023 [5]
2023/2024 1/4 фіналу 2 1 1 0 1−0 4
Всього 31 турнір 70[3] 28 14 28 89−87 73

Ліга Європи УЄФА

[ред. | ред. код]
Сезон Турнір Раунд Суперник Вдома На виїзді Сумарно
2016/17 Ліга Європи 3 квал. раунд Хорватія Хайдук 0:3 1:3 1:6
2017/18 Ліга Європи 3 квал. раунд Румунія Астра 1:0 0:0 1:0
Раунд плей-оф Білорусь БАТЕ 1:2 1:1 2:3
2019/20 Ліга Європи Група I Німеччина Вольфсбург 0:1 1:3 1:4
Бельгія Гент 1:1 1:2 2:3
Франція Сент-Етьєн 2:2 1:1 3:3

Загалом: 12 ігор — 1 виграш, 5 нічиїх, 6 поразок, різниця м'ячів: 9-19

Найбільші перемоги:
Найбільші поразки:

Досягнення

[ред. | ред. код]

ФК «Шахтар»

[ред. | ред. код]
  • Фіналіст Кубка УРСР серед колективів фізкультури: 1974

ФК «Олександрія»

[ред. | ред. код]

Рекордсмени клубу

[ред. | ред. код]
Гравці з найбільшою кількістю матчів (перед початком сезону 2021/22)
Прізвище (роки виступів) ВЛ+УПЛ 1 Ліга 2 Ліга КУ ЄК Разом
1. Андрій Запорожан (2007—2020) 125 181 0 18 6 330
2. Василь Грицук (2009—2021) 103 124 0 16 6 249
3. Євген Банада (2012—2021) 151 64 0 19 11 245
4. Віталій Первак

(1995—1996, 2001—2003, 2004—2008)

50 105 49 12 0 217
5. Ігор Чередніченко

(2005—2013)

18 157 27 11 0 213
6.Володимир Максімов

(1992—1998, 2004—2005)

0 199 2 10 0 211
7. Юрій Паньків (2009—2012, 2017—2021) 130 61 0 5 10 206
8. Олександр Казанюк

(2005—2012)

14 139 27 11 0 191
9. Юрій Гура

(1993—2001)

0 183 0 7 0 190
10. Сергій Старенький (2000—2018) 84 85 0 10 5 184
Гравці з найбільшою кількістю м'ячів (перед початком сезону 2021—2022 р.р.)
Прізвище (роки виступів) ВЛ+УПЛ 1 Ліга 2 Ліга КУ ЄК Разом
1. Сергій Чуйченко (1993—1996, 2000—2003) 11 85 0 5 0 101
2-3. Володимир Максімов

(1992—1998, 2004—2005)

0 42 0 2 0 44
2-3. Василь Грицук (2009—2021) 16 24 0 3 1 44
4. Сергій Старенький (2010—2018) 13 21 0 1 1 36
5. Олександр Казанюк

(2005—2012)

0 23 7 3 0 33
6. Олександр Гребінюк

(2004—2008)

0 12 19 0 0 31
7. Андрій Запорожан (2007—2020) 14 13 0 1 1 29
8-11. Євген Банада 20 3 0 1 2 26
8-11. Віктор Богатир

(1992—1995)

0 24 0 2 0 26
8-11. Олег Яременко

(1995—2000)

0 26 0 0 0 26
8-11. Вадим Чернишенко (1996—2001, 2004—2007) 0 23 2 1 0 26

Стадіон

[ред. | ред. код]
Стадіон «Ніка» ввечері
Докладніше: Ніка (стадіон)

Домашньою ареною ФК «Олександрія» є культурно-спортивний комплекс «Ніка», який був відкритий після реконструкції стадіону «Шахтар» 30 травня 1998 року. На сьогоднішній день цей комплекс вміщує 7000 глядачів. Близько 70 % всіх місць захищені від опадів та снігу. Стадіон розташований в середмісті Олександрії в зеленій частині міста.

Уболівальники

[ред. | ред. код]

Найвідданіші вболівальники «Олександрії» збираються на 10 секторі. Фанатський рух в Олександрії зародився з моменту утворення команди. Однак найбільша популярність спостерігається в останні роки, що пов'язано з успіхами команди. Кількість активних уболівальників становить 100—120 осіб. Переважна більшість уболівальників дотримуються правих політичних поглядів.

Фанати «Олександрії» підтримують дружні стосунки з уболівальниками білоцерківського «Арсеналу».

Основне протистояння на внутрішній арені — з фанатами кропивницької «Зірки» (дербі Кіровоградської області). Також напружені стосунки з вболівальниками «Кривбасу», «Металіста», київського «Арсеналу», запорізького «Металурга», «Оболоні», «Чорноморця», «Геліоса», черкаського «Дніпра» та алчевської «Сталі».

Склад команди

[ред. | ред. код]
Станом на 11 листопада 2024 року відповідно до офіційної заявки на сайті ПЛ
Поз. Нац. Гравець
1 ВР Україна Віктор Долгий
44 ВР Україна Георгій Єрмаков
77 ВР Україна Микита Шевченко
2 ЗХ Україна Ілля Ухань
3 ЗХ Україна Юрій Матвіїв
4 ЗХ Україна Микита Кравченко
18 ЗХ Україна Сергій Логінов
22 ЗХ Україна Даніл Скорко
24 ЗХ Україна Олександр Мартинюк
26 ЗХ Португалія Мігель Кампуш
29 ЗХ Україна Дем'ян Чубатий
31 ЗХ Україна Артем Шабанов
5 ПЗ Україна Іван Калюжний
6 ПЗ Україна Кирило Ковалець (капітан)
8 ПЗ Україна Денис Костишин
11 ПЗ Україна Артем Шулянський
15 ПЗ Україна Дмитро Мишньов
Поз. Нац. Гравець
17 ПЗ Україна Ярослав Базаєв
19 ПЗ Україна Родіон Плакса
20 ПЗ Україна Данііл Ващенко
21 ПЗ Україна Олександр Бєляєв
23 ПЗ Бразилія Джевані
25 ПЗ Україна Ілля Баденко
30 ПЗ Україна Юрій Копина
33 ПЗ Бразилія Безерра
49 ПЗ Бразилія Матеус Амарал
55 ПЗ Україна Євгеній Смирний
59 ПЗ Україна Артем Козак
71 ПЗ Україна Денис Шостак
99 ПЗ Україна Сімон Галоян
9 НП Україна Олександр Філіппов
10 НП Україна Андрій Кулаков
88 НП Україна Владислав Погорілий

Юнацький склад (U-19​)

[ред. | ред. код]
Станом на 11 листопада 2024 року відповідно до офіційної заявки на сайті ПЛ
Поз. Нац. Гравець
ВР Україна Данило Заєць
72 ВР Україна Назар Макаренко
13 ВР Україна Єгор Таран
ВР Україна Олександр Чобітько
35 ЗХ Україна Данило Гаража
39 ЗХ Україна Дмитро Граждан
ЗХ Україна Роман Гриценко
ЗХ Україна Марат Дзюбін
ЗХ Україна Володимир Іванець
ЗХ Україна Гордій Коваль
ЗХ Україна Владислав Піддубний
32 ЗХ Україна Данііл Романенко
ЗХ Україна Дмитро Самойлович
36 ЗХ Україна Артем Хованюк
ЗХ Україна Богдан Цип'ящук
94 ПЗ Україна Максим Астаф'єв
87 ПЗ Україна Давид Благодарний
98 ПЗ Україна Денис Бредельов
ПЗ Україна Андрій Васін
ПЗ Україна Євгеній Горбатов
69 ПЗ Україна Мирон Гребенюк
ПЗ Україна Ігор Грибеник
ПЗ Україна Олександр Грузин
16 ПЗ Україна Назар Кайда
ПЗ Україна Андрій Курлатов
Поз. Нац. Гравець
28 ПЗ Україна Сергій Лебедєв
80 ПЗ Україна Матвій Малько
70 ПЗ Україна Дмитро Матківський
ПЗ Україна Дмитро Нікулін
ПЗ Україна Максим Омельченко
ПЗ Україна Арсений Плакса
97 ПЗ Україна Назар Прокопенко
14 ПЗ Україна Максим Радченко
ПЗ Україна Кирило Сідєльніков
ПЗ Україна Євген Усенко
ПЗ Україна Алі Халілов
83 ПЗ Україна Данило Хан
42 ПЗ Україна Єгор Цевух
ПЗ Україна Артем Яременко
НП Україна Іван Антипенко
57 НП Україна Дмитро Безклейний
52 НП Україна Олександр Жадан
89 НП Україна Денис Кубенко
95 НП Україна Михайло Міщенко
НП Україна Владислав Омельченко
34 НП Україна Артем Петрик
НП Україна Тимофій Слободянюк
НП Україна Ігор Устинов
96 НП Україна Владислав Шаповалов

Відомі гравці

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Об’єднання професіональних футбольних клубів України «Прем’єр-ліга» (22.05.2019). Колектив УПЛ вітає «Олександрію» з виграшем «бронзи» Чемпіонату УПЛ!. Процитовано 23.05.2019.
  2. Історія. fco.com.ua. Офіційний сайт ФК «Олександрія». Процитовано 12 січня 2021.
  3. а б в Ураховуючи технічну перемогу в матчі «Велта» — «Поліграфтехніка» (полтавська команда відмовилася від участі в матчі).
  4. Розіграш призупинено через російське вторгнення
  5. Не проводився через російське вторгнення

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]