Перейти до вмісту

Адара

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Адара

Адара в сузір'ї Великого Пса (обведено)
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Великий Пес
Пряме піднесення 06г 58х 37.6с
Схилення –28° 58′ 19″
Видима зоряна величина (V) 1.50[1]
Характеристики
Спектральний клас B2II[2]
Показник кольору (B−V) –0.21[1]
Показник кольору (U−B) –0.93[1]


Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +27.3 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: +2.63[3][4] мас/р
Схил.: +2.29[3][4] мас/р
Паралакс (π) 7.57 ± 0.57 мас[3][4]
Відстань 430 ± 30 св. р.
(132 ± 10 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		–4.8[5]
Фізичні характеристики
Маса 12.6 ± 1.0[2] M☉
Радіус 13.9[6] R☉
Світність 38,700[7] L☉
Ефективна температура 22,200[7] K
Обертальна швидкість (v sin i) 25[8] км/с
Інші позначення
Adhara, Adharaz, Undara, ε CMa, 21 CMa, ADS 5654, CoD −28° 3666, FK5 268, HD 52089, HIP 33579, HR 2618, SAO 172676.
Посилання
SIMBADдані для HD+52089

Адара[9] (ε Великого Пса, ε CMa, епсилон Великого Пса) — зоря в сузір'ї Великого Пса і одна з найяскравіших зір на нічному небі. Попри баєрівське позначення «ε», вона не 5-та, а 2-га за яскравістю в сузір'ї.

Назви

[ред. | ред. код]

Назва Адара походить від арабського слова عذارى (aðāra, «діви»).

Китайська назва 弧矢 (Hú Shǐ), букв. «Лук і стріли»[10], стосується астеризму, який складається з ε Великого Пса, δ Великого Пса, η Великого Пса, HD 63032, HD 65456, ο Корми, k Корми, κ Великого Пса і π Корми, а ε Великого Пса відповідно має назву 弧矢七 (Hú Shǐ qī, тобто «Сьома зоря Лука та Стріл»)[11].

У каталозі зір XVII століття «Calendarium of Al Achsasi al Mouakket» ця зоря позначалася Aoul al Adzari (أول العذاري — awwal al-adhara), що було перекладено на латину як Prima Virginum, тобто Перша Діва[12]. Адара спільно з Везеном, Алудрою й ο2 Великого Пса (Таніх аль Адзарі) складала Аль'Адара (العذاري, тобто «Діви»)[13][14].

Характеристики

[ред. | ред. код]

Адара — подвійна зоря, за оцінками укладачів каталогу Hipparcos розташована на відстані близько 430 світлових років від Землі[3][4][15]. Головна зоря має видиму зоряну величину +1,5 і спектральний клас В2. Її колір — блакитний або блакитно-білий, оскільки температура її поверхні становить 22 200 К. Сумарне випромінювання у 38 700 разів перевищує сонячне. Ця зоря є найяскравішим джерелом ультрафіолетових хвиль на нічному небі[16] та найсильнішим джерелом фотонів, здатних іонізувати атоми водню міжзоряного газу поблизу Сонця. Вона має велике значення для стану іонізації Місцевої міжзоряної хмари[17].

Її зоря-супутник має зоряну величину +7,5 (абсолютна величина складає +1,9) і перебуває на відстані 7,5" у напрямку на 161° від головної зорі. Попри досить велику кутову відстань між компонентами, їх можна побачити окремо лише у великі телескопи, оскільки головна зоря приблизно у 250 разів яскравіша за супутник.

Близько 4,7 млн років тому Адара перебувала за 34 світлових роки від Сонця й була найяскравішою зорею на небі, маючи зоряну величину –3,99m. Відтоді жодна зоря на нічному земному небі не була яскравішою, і такої не буде щонайменше протягом наступних п'яти мільйонів років[18].

У культурі

[ред. | ред. код]

Адара символізує штат Токантінс на прапорі Бразилії[19].

Адара також з'являється в іспано-французькому мультфільмі «Ноктурна» 2007 р., як улюблена зоря головного героя Тіма[20].

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Ducati, J. R. (2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. CDS/ADC Collection of Electronic Catalogues. 2237: 0. Bibcode:2002yCat.2237....0D.
  2. ↑ а б Tetzlaff, N.; Neuhäuser, R.; Hohle, M. M. (January 2011), A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 410 (1): 190—200, arXiv:1007.4883, Bibcode:2011MNRAS.410..190T, doi:10.1111/j.1365-2966.2010.17434.x{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  3. ↑ а б в г Perryman, M. A. C.; Lindegren, L.; Kovalevsky, J.; Hoeg, E.; Bastian, U.; Bernacca, P. L.; Crézé, M.; Donati, F.; Grenon, M.; Grewing, M.; Van Leeuwen, F.; Van Der Marel, H.; Mignard, F.; Murray, C. A.; Le Poole, R. S.; Schrijver, H.; Turon, C.; Arenou, F.; Froeschlé, M.; Petersen, C. S. та ін. (1997). The HIPPARCOS Catalogue. Astronomy and Astrophysics. 323: L49—L52. Bibcode:1997A&A...323L..49P.
  4. ↑ а б в г van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357
  5. ↑ Snow, Theodore P.; Lamers, Henny J. G. L. M.; Lindholm, Douglas M.; Odell, Andrew P. (1994). An atlas of ultraviolet P Cygni profiles. The Astrophysical Journal Supplement Series. 95: 163. Bibcode:1994ApJS...95..163S. doi:10.1086/192099.
  6. ↑ Underhill, A. B. та ін. (November 1979), Effective temperatures, angular diameters, distances and linear radii for 160 O and B stars, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 189 (3): 601—605, Bibcode:1979MNRAS.189..601U, doi:10.1093/mnras/189.3.601{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. ↑ а б Lyubimkov, L. S.; Rostopchin, S. I.; Lambert, D. L. (June 2004), Surface abundances of light elements for a large sample of early B-type stars - III. An analysis of helium lines in spectra of 102 stars, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 351 (2): 745—767, Bibcode:2004MNRAS.351..745L, doi:10.1111/j.1365-2966.2004.07825.x{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. ↑ Abt, Helmut A.; Levato, Hugo; Grosso, Monica (July 2002), Rotational Velocities of B Stars, The Astrophysical Journal, 573 (1): 359—365, Bibcode:2002ApJ...573..359A, doi:10.1086/340590.
  9. ↑ Великий Пес // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 67. — ISBN 966-613-263-X.
  10. ↑ 弧矢 (Hú Shǐ) на західний манер читається як Koo She. Р. Г. Аллен вважав, що Koo She стосується астеризму, який включає δ Вітрил та ω Вітрил. На думку AEEA, δ Вітрил належить до астеризму 天社 (Tiān Shè, тобто Небесний Храм Бога Землі), а ω Вітрил не є учасником жодного астеризму. 天社 (Tiān Shè) на західний манер читається як Tseen She і Р. Г. Аллен використав термін Tseen She для китайської назви η Кіля. Див.Richard Hinckley Allen: Star Names — Their Lore and Meaning: Argo Navis та (кит.) AEEA (Activities of Exhibition and Education in Astronomy) 天文教育資訊網 2006 年 7 月 17 日 [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.].
  11. ↑ (кит.) AEEA (Activities of Exhibition and Education in Astronomy) 天文教育資訊網 2006 年 7 月 17 日 [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Knobel, E. B. (June 1895). Al Achsasi Al Mouakket, on a catalogue of stars in the Calendarium of Mohammad Al Achsasi Al Mouakket. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Т. 55, № 8. с. 429—438. Bibcode:1895MNRAS..55..429K. doi:10.1093/mnras/55.8.429.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  13. ↑ Allen, R. H. (1963). Star Names: Their Lore and Meaning (вид. Reprint). New York: Dover Publications. с. 130. ISBN 0-486-21079-0.
  14. ↑ ε CMa як Aoul al Adzari або Prima Virginum (Перша Діва), ο2 CMa as Thanih al Adzari або Secunda Virginum (Друга Діва) та δ CMa as Thalath al Adzari або Tertia Virginum (Третя Діва).η CMa мала б бути Rabah al Adzari або Quarta Virginum (Четверта Діва), однак отримала назву Алудра, також Діва (те саме значення, що і Адара (ε CMa) — Al ʽAdhārā)
  15. ↑ Perryman, Michael (2010), The Making of History's Greatest Star Map, The Making of History's Greatest Star Map:, Astronomers’ Universe, Heidelberg: Springer-Verlag, Bibcode:2010mhgs.book.....P, doi:10.1007/978-3-642-11602-5, ISBN 978-3-642-11601-8
  16. ↑ Wilkinson, E.; Green, J. C.; McLean, R.; Welsh, B. (1996). Extreme Ultraviolet Spectrum of ɛ Canis Majoris Between 600-920 Å. Bull. Am. Astron. Soc. 28 (2): 915. Bibcode:1996BAAS...28..915W.
  17. ↑ Vallerga, J. V.; Welsh, B. Y. (1995). Epsilon Canis Majoris and the ionization of the local cloud. Astrophys. J. 444: 702—707. Bibcode:1995ApJ...444..702V. doi:10.1086/175643.
  18. ↑ Tomkin, Jocelyn (April 1998). Once and Future Celestial Kings (PDF). Sky and Telescope. 95 (4): 59—63. Bibcode:1998S&T....95d..59T.[недоступне посилання з лютого 2019]
  19. ↑ Astronomy of the Brazilian Flag. FOTW Flags Of The World website. Архів оригіналу за 28 червня 2009. Процитовано 2 вересня 2016.
  20. ↑ Nocturna (2007). Internet Movie Database (IMDB). Архів оригіналу за 12 лютого 2016. Процитовано 2 вересня 2016.

Координати: Карта зоряного неба 06г 58м 37.6с, −28° 58′ 19″

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адара&oldid=43884768