Перейти до вмісту

Білогорівка (селище)

Координати: 48°55′38″ пн. ш. 38°14′55″ сх. д. / 48.92722° пн. ш. 38.24861° сх. д. / 48.92722; 38.24861
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
селище Білогорівка
Краєвид смт Білогорівка з однієї з вулиць
Краєвид смт Білогорівка з однієї з вулиць
Краєвид смт Білогорівка з однієї з вулиць
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сіверськодонецький район
Тер. громада Лисичанська міська громада
Код КАТОТТГ UA44120050040082233
Основні дані
Засновано 1720
Статус із 2024 року
Площа 3,26 км²
Населення 0 (16.06.2024)[1]
Густота 261,3 осіб/км²;
Поштовий індекс 93310
Телефонний код +380 6474
Географічні координати 48°55′38″ пн. ш. 38°14′55″ сх. д. / 48.92722° пн. ш. 38.24861° сх. д. / 48.92722; 38.24861
Висота над рівнем моря 86 м
Водойма р. Сіверський Донець


Відстань
Найближча залізнична станція: Насвітевич
До станції: 17 км
До райцентру:
 - автошляхами: 25,5 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 25,5 км
Селищна влада
Адреса 93100, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, м. Лисичанськ, вул. Михайла Грушевського, 7
Голова селищної ради Юрганова Наталія Іванівна
Карта
Білогорівка. Карта розташування: Україна
Білогорівка
Білогорівка
Білогорівка. Карта розташування: Луганська область
Білогорівка
Білогорівка
Map

Білогорівка у Вікісховищі

Білого́рівка — селище в Україні, у Лисичанській міській громаді Сіверськодонецького району Луганської області.

Назва

[ред. | ред. код]

Назва селища двослівна, утворена від географічної назви «гора» та слова «білий».

У XVIII сторіччі на місці селища існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового як зимівник «Білогорівка».

Історія

[ред. | ред. код]

Селище є одним із найстаріших у Луганській області. Білогорівка згадується в Указах Петра I. Також Білогорівка позначена на ландкарті Слов'яносербії, виданій Р. Депрерадовичу та І. Шевичу.

На території ради є кургани епохи бронзи, а також знайдено поселення епохи пізньої бронзи та салтівської культури.

Територія селища у XVIII ст. була заселена селянами із Чернігівської губернії, сербами, хорватами православного віросповідання. Наприкінці XVIII ст, у селі налічувалося 21 двір, у ньому проживало 46 чоловіків, 47 жінок.

На поміщицькій землі за рахунок переселенців  усе більше виникало сіл. У 1785 році поміщиця Уляна Іванівна заселила Білогорівку (або як його ще називали — Нижній-Суров Яр). Виникла білогорівка на землі села Шипилівки, що належало тій самій Уляні Іванівні.

У 1958 році село стало центром Білогорівської селищної ради.

На території ради розташовано ряд комплексів ЗАТ «Линік», які займаються транспортуванням  та переробленням нафти. Також, одне з підприємств, розташованих на території ради, провадить видобування крейди.

За даними 1859 року тут існувало 2 поселення:

  • Білогорівка (Нижній Сурів Яр), панське село, над джерелами, 52 господи, 343 особи;
  • Підгорівка, панське село, над джерелами, 10 господ, 109 осіб.[2]

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 60 людей[3].

Кількість дворів — 824.

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Руйнування у Білогорівці під час бої в за село (травень 2023).

7 травня 2022 року о 16:37 в Білогорівці внаслідок російського авіаудару виникли пожежі в будівлі школи на площі близько 300 м² та в будинку культури[4].

Пожежу ліквідовували протягом майже чотирьох годин, після чого було проведене розбирання завалів та знайдені тіла двох загиблих[4].

Перед тим в підвалах школи переховувались місцеві мешканці. З-під завалів були евакуйовані 30 осіб, семеро з яких поранені. За даними Луганської ОВА імовірно, що усі 60 осіб, що залишалися під уламками будівель, загинули[4].

Неподалік селища російські загарбники наводили, а українські військові знищували понтонні переправи через річку Сіверський Донець[5]. Захоплення села дало би можливість росіянам перерізати шлях Т 1302.

Зовнішні відеофайли
Ліквідація окупантів на переправі біля села Білогорівка

Зокрема, на одній з переправ (імовірно тут: 48°57′08″ пн. ш. 38°13′43″ сх. д. / 48.952268° пн. ш. 38.228645° сх. д. / 48.952268; 38.228645) протягом 8-12 травня було знищено до 70 одиниць ворожої техніки (легкої бронетехніки, інженерних машин, тощо)[6][7][8]

Станом на 16 липня 2022 року спроби росіян захопити село не припинялись, тривають запеклі бої та щільні обстріли. До села було неможливо дістатись[9][10].

Згодом селище було окуповано росіянами, але звільнено ЗСУ 19 вересня 2022 року[11].

Населення

[ред. | ред. код]

У 1989 році в селі Білогорівка проживало 1347 осіб.[12]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 1192 особи, з них 87,67 % зазначили рідною українську мову, 11,41 % — російську, а 0,92 % — іншу[13].

У 2011 році в Білогорівці проживало 976 осіб.[14]

У 2012 році в Білогорівці проживало 966 осіб.[14]

У 2013 році в Білогорівці проживало 945 осіб.[14]

У 2017 році в Білогорівці проживало 898 осіб.[15]

У 2018 році в Білогорівці проживало 869 осіб.[15]

У 2019 році в Білогорівці проживало 852 осіб.[15]

Білогорівський крейдяний кар'єр

[ред. | ред. код]

Поруч з селищем розташований крейдяний кар'єр, у якому з 1952 по 2010 добували крейду для Лисичанського содового заводу. Спочатку крейду транспортували залізницею, а з 1954 — повітряно-канатною дорогою. Розміри кар'єра 1х1,7 км, глибина до 15 м. Навколо кар'єра — відвали з породи і непридатної крейди (мергелю) висотою 30-50 м. Останній перерахунок запасів крейди за новими кондиціями був проведений у 1973 р, запаси крейди на той момент становили 26,1 млн.т[16]

Персоналії

[ред. | ред. код]

Світлини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Білогорівка. Який має вигляд останній форпост Луганщини
  2. Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
  3. Мартиролог. Луганська, ст. 382—383 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 15 березня 2016.
  4. а б в Через авіаудар по школі на Луганщині загинули щонайменше 62 людини. Укрінформ. 8 травня 2022. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
  5. ЗСУ після знищення переправи відрізали дві роти противника на Луганщині. Defense Express. 11 травня 2022. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
  6. ЗСУ розтрощили "змішану" БТГ: підраховано катастрофічні втрати ворога у спробі переправитися через Сіверський Донець. Defense Express. 12 травня 2022. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
  7. У Білогорівці рашисти втратили більше 70 одиниць техніки після форсування річки. Мілітарний. 12 травня 2022. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
  8. ЗСУ знищили переправи окупантів через Сіверський Донець. 11.05.2022.
  9. Ворог намагається відрізати Луганщину, захопивши трасу «Лисичанськ - Бахмут». Укрінформ. 19 травня 2022. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
  10. Білогорівка та Верхньокам‘янка продовжують тримати оборону. Суспільне. 16 липня 2022.
  11. ЗСУ взяли під контроль Білогорівку Луганської області, - Гайдай. РБК-Украина (рос.). Процитовано 19 вересня 2022.
  12. Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 21 жовтня 2006. Процитовано 28 листопада 2021.
  13. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 січня 2015. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  14. а б в Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. стор.77 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 28 листопада 2021. [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  15. а б в Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року. Державна служба статистики України. Київ, 2019. стор.47 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 червня 2019. Процитовано 28 листопада 2021. [Архівовано 26 червня 2019 у Wayback Machine.]
  16. 20.10.2017 Белогоровское месторождение мела [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]. (рос.)
  17. Тернопільщина втратила ще одного Героя: загинув Володимир Вітів. ПОГЛЯД (укр.). 11 травня 2023. Процитовано 12 березня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]