Білогорівка (селище)
селище Білогорівка | |
---|---|
Краєвид смт Білогорівка з однієї з вулиць | |
Країна | Україна |
Область | Луганська область |
Район | Сіверськодонецький район |
Тер. громада | Лисичанська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA44120050040082233 |
Основні дані | |
Засновано | 1720 |
Статус | із 2024 року |
Площа | 3,26 км² |
Населення | 0 (16.06.2024)[1] |
Густота | 261,3 осіб/км²; |
Поштовий індекс | 93310 |
Телефонний код | +380 6474 |
Географічні координати | 48°55′38″ пн. ш. 38°14′55″ сх. д. / 48.92722° пн. ш. 38.24861° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 86 м |
Водойма | р. Сіверський Донець
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Насвітевич |
До станції: | 17 км |
До райцентру: | |
- автошляхами: | 25,5 км |
До обл. центру: | |
- автошляхами: | 25,5 км |
Селищна влада | |
Адреса | 93100, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, м. Лисичанськ, вул. Михайла Грушевського, 7 |
Голова селищної ради | Юрганова Наталія Іванівна |
Карта | |
Білогорівка у Вікісховищі |
Білого́рівка — селище в Україні, у Лисичанській міській громаді Сіверськодонецького району Луганської області.
Назва селища двослівна, утворена від географічної назви «гора» та слова «білий».
У XVIII сторіччі на місці селища існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового як зимівник «Білогорівка».
Селище є одним із найстаріших у Луганській області. Білогорівка згадується в Указах Петра I. Також Білогорівка позначена на ландкарті Слов'яносербії, виданій Р. Депрерадовичу та І. Шевичу.
На території ради є кургани епохи бронзи, а також знайдено поселення епохи пізньої бронзи та салтівської культури.
Територія селища у XVIII ст. була заселена селянами із Чернігівської губернії, сербами, хорватами православного віросповідання. Наприкінці XVIII ст, у селі налічувалося 21 двір, у ньому проживало 46 чоловіків, 47 жінок.
На поміщицькій землі за рахунок переселенців усе більше виникало сіл. У 1785 році поміщиця Уляна Іванівна заселила Білогорівку (або як його ще називали — Нижній-Суров Яр). Виникла білогорівка на землі села Шипилівки, що належало тій самій Уляні Іванівні.
У 1958 році село стало центром Білогорівської селищної ради.
На території ради розташовано ряд комплексів ЗАТ «Линік», які займаються транспортуванням та переробленням нафти. Також, одне з підприємств, розташованих на території ради, провадить видобування крейди.
За даними 1859 року тут існувало 2 поселення:
- Білогорівка (Нижній Сурів Яр), панське село, над джерелами, 52 господи, 343 особи;
- Підгорівка, панське село, над джерелами, 10 господ, 109 осіб.[2]
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 60 людей[3].
Кількість дворів — 824.
7 травня 2022 року о 16:37 в Білогорівці внаслідок російського авіаудару виникли пожежі в будівлі школи на площі близько 300 м² та в будинку культури[4].
Пожежу ліквідовували протягом майже чотирьох годин, після чого було проведене розбирання завалів та знайдені тіла двох загиблих[4].
Перед тим в підвалах школи переховувались місцеві мешканці. З-під завалів були евакуйовані 30 осіб, семеро з яких поранені. За даними Луганської ОВА імовірно, що усі 60 осіб, що залишалися під уламками будівель, загинули[4].
Неподалік селища російські загарбники наводили, а українські військові знищували понтонні переправи через річку Сіверський Донець[5]. Захоплення села дало би можливість росіянам перерізати шлях Т 1302.
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Ліквідація окупантів на переправі біля села Білогорівка |
Зокрема, на одній з переправ (імовірно тут: 48°57′08″ пн. ш. 38°13′43″ сх. д. / 48.952268° пн. ш. 38.228645° сх. д.) протягом 8-12 травня було знищено до 70 одиниць ворожої техніки (легкої бронетехніки, інженерних машин, тощо)[6][7][8]
Станом на 16 липня 2022 року спроби росіян захопити село не припинялись, тривають запеклі бої та щільні обстріли. До села було неможливо дістатись[9][10].
Згодом селище було окуповано росіянами, але звільнено ЗСУ 19 вересня 2022 року[11].
У 1989 році в селі Білогорівка проживало 1347 осіб.[12]
За даними перепису 2001 року населення селища становило 1192 особи, з них 87,67 % зазначили рідною українську мову, 11,41 % — російську, а 0,92 % — іншу[13].
У 2011 році в Білогорівці проживало 976 осіб.[14]
У 2012 році в Білогорівці проживало 966 осіб.[14]
У 2013 році в Білогорівці проживало 945 осіб.[14]
У 2017 році в Білогорівці проживало 898 осіб.[15]
У 2018 році в Білогорівці проживало 869 осіб.[15]
У 2019 році в Білогорівці проживало 852 осіб.[15]
Поруч з селищем розташований крейдяний кар'єр, у якому з 1952 по 2010 добували крейду для Лисичанського содового заводу. Спочатку крейду транспортували залізницею, а з 1954 — повітряно-канатною дорогою. Розміри кар'єра 1х1,7 км, глибина до 15 м. Навколо кар'єра — відвали з породи і непридатної крейди (мергелю) висотою 30-50 м. Останній перерахунок запасів крейди за новими кондиціями був проведений у 1973 р, запаси крейди на той момент становили 26,1 млн.т[16]
- Бурлаков Сергій Романович (нар. 21 червня 1938) — український поет
- загинув за визволення селища Биць Дмитро Святославович (2001—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, повний кавалер ордена «За мужність».
- Власюк Марія Юріївна (1994—2022) — старший сержант ЗСУ, учасник російсько-української війни, що відзначилася під час російського вторгнення в Україну 2022 року, загинула за визволення селища.
- Вітів Володимир Петрович (1979—2023)— солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[17],
- ↑ Білогорівка. Який має вигляд останній форпост Луганщини
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 382—383 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 15 березня 2016.
- ↑ а б в Через авіаудар по школі на Луганщині загинули щонайменше 62 людини. Укрінформ. 8 травня 2022. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ ЗСУ після знищення переправи відрізали дві роти противника на Луганщині. Defense Express. 11 травня 2022. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ ЗСУ розтрощили "змішану" БТГ: підраховано катастрофічні втрати ворога у спробі переправитися через Сіверський Донець. Defense Express. 12 травня 2022. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ У Білогорівці рашисти втратили більше 70 одиниць техніки після форсування річки. Мілітарний. 12 травня 2022. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ ЗСУ знищили переправи окупантів через Сіверський Донець. 11.05.2022.
- ↑ Ворог намагається відрізати Луганщину, захопивши трасу «Лисичанськ - Бахмут». Укрінформ. 19 травня 2022. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
- ↑ Білогорівка та Верхньокам‘янка продовжують тримати оборону. Суспільне. 16 липня 2022.
- ↑ ЗСУ взяли під контроль Білогорівку Луганської області, - Гайдай. РБК-Украина (рос.). Процитовано 19 вересня 2022.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 21 жовтня 2006. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 січня 2015. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. стор.77 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 28 листопада 2021. [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року. Державна служба статистики України. Київ, 2019. стор.47 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 червня 2019. Процитовано 28 листопада 2021. [Архівовано 26 червня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ 20.10.2017 Белогоровское месторождение мела [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]. (рос.)
- ↑ Тернопільщина втратила ще одного Героя: загинув Володимир Вітів. ПОГЛЯД (укр.). 11 травня 2023. Процитовано 12 березня 2024.
- Фотографии Белогоровка [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Погода в селищі [Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Облікова картка[недоступне посилання з березня 2019] на сайті ВРУ
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Міста і села України. Луганщина. [Архівовано 30 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Сіверськодонецький район.
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |