Шипилівка
село Шипилівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Луганська область |
Район | Сіверськодонецький район |
Тер. громада | Лисичанська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA44120050130017029 |
Основні дані | |
Населення | 500 |
Поштовий індекс | 93311 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°58′2″ пн. ш. 38°16′32″ сх. д. / 48.96722° пн. ш. 38.27556° сх. д. |
Місцева влада | |
Карта | |
Мапа | |
|
Шипи́лівка — село в Україні, у Лисичанській міській громаді Сіверськодонецького району Луганської області.
Розташоване на річці Сіверський Донець.
Село розташоване в північно-західній частині Луганської области у невеликій долині струмка на правому березі Сіверського Дінця.
Існує автобусне сполучення з розташованим поблизу містом Привілля.
У селі діє декілька магазинів, функціонує сільській клуб, бібліотека, початкова школа, відділення зв'язку. На березі Сіверського Дінця є пляж, неподалік розташовані турбази Райський Уголок та Гражда.
У 1360-х роках Абдулах-хан тимчасово переніс столицю Золотої Орди неподалік території сучасної Шипилівки.
Тут існував запорізький зимівник Кальміуської паланки.
Дата заснування села ймовірно пізніша за 1763 рік, тобто пізніше дати заснування військового поселення 5-ї роти Бахмутського гусарського полку на місці Привілля.
Назва села ймовірно йде від прізвища пана (скоріш за все колишнього військового), що проживав тут. На південно-західному кінці села, у дубовому гаю можна знайти залишки фундаменту панського дому.
Шипилівка згадується у переписі населення Азовської губернії 1778 року у Бахмутському повіті: «На вновь отведенных Азовскою губернскою канцеляриею дачах владельческие селении: Капитана Иванова в слободе Шипиловке, число душ: муж. 110, жен. 91»
За даними 1859 року Шепилівка, панське село над Сіверським Дінцем, 19 господ, 196 осіб.[1]
У 1920-х роках у селі працювали цегельний та гончарний заводи.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 30 людей[2].
Під час Німецько-радянської війни поблизу Шипилівки знаходилася транспортна переправа через Сіверський Донець, за село велися жорстокі бої. Окупація села німцями відбулася восени 1941-го. Визволення — взимку 1942-го, а остаточно вже восени 1943-го. У пам'ять про загиблих воїнів у центрі села встановлено пам'ятник. До середини 1970-х років у річці на переправі стояли підбиті радянські танки.
Під кінець 1940-х років село було електрифіковане.
На початку 1960-х років до села була прокладена асфальтована дорога, проведений водопровід.
У 1970-х роках на березі Сіверського Дінця поблизу Шипилівки почалося активне будівництво турбаз, що було ініційоване великими підприємствами, які розташовані поблизу.
У 2006 році завершена газифікація села.
Російсько-українська війна
Село було захоплене окупантами наприкінці червня — початку липня 2022 року внаслідок російсько-української війни.
Неподалік села археологи виявили літню ставку хана Золотої Орди. Місцева влада має намір включити цю пам'ятку до об'єктів туристичного маршруту краю.[3]
За даними перепису 2001 року населення села становило 500 осіб, з них 83,38 % зазначили рідною українську мову, 16,49 % — російську, а 0,13 % — іншу[4].
-
Головна вулиця Донецька
-
стічна канава
-
Пляж турбази
-
Глина
-
вул.Донецька
-
Меморіал
-
Сільський пляж
- Луганские археологи решились «раскопать» летнюю ставку хана Золотой Орды. «Восточный Вариант». 3-07-2013.(рос.)
- Сакральная Луганщина: здесь была столица Золотой Орды. Укрінформ. 12.11.2015.(рос.)
- Вблизи Лисичанска найдены останки ставки Золотой Орды (фоторепортаж). «Лисичанск Инфо». 01.08.2013. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 9 травня 2020.(рос.)
- Ставка ханов Золотой Орды - находка, заслуживающая статус археологического памятника национального значения. Луганский регион. 1.08.2013. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 9 травня 2020.(рос.)
- Привілля
- Лисичанськ
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 421 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 2 квітня 2016.
- ↑ В ближайшее время Луганщина может получить мощный импульс в развитии туризма [Архівовано 10.082013 у Wayback Machine.](рос.).
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 24 січня 2015. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]