Валенсійська тайфа

	Валенсійська тайфа
	Валенсійська тайфа: історичні кордони на картіВаленсійська тайфа в XI ст.
Столиця	Валенсія
Мови	арабська
Релігії	суннізм
Форма правління	монархія
Історія
- Засновано	1010
- Ліквідовано	1238
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Валенсійська тайфа

Валенсійська тайфа (ісп. Taifa de Valencia; араб. طائفة بلنسية) — в 1010–1085, 1076–1099, 1145–1147 і 1229–1238 роках ісламська монархічна держава на Піренейському півострові зі столицею в місті Валенсія. Арабською — емірат Балансія.

Історія

У 1009 році з початком занепаду Кордовського халіфату в Валенсії спалахнуло повстання сакаліба, вірних роду Амірідів (нащадків аль-Мансура). 1010 року сакаліба Мубарак і Музаффар стали практично незалежними правителями Валенсії. Втім у 1017 року їх повалив інший сакаліба Лабіб аль-Фата. 1019 році почалися сутички з тайфою Денья.

1021 році владу в Валенії захопив представників Амірідів Абд аль-Азіз, що розпочав активну зовнішню політику — воював поперемінно з християнськими державами і сусідніми тайфами.

У 1060-х роках починаються невдалі війни проти Кастилії, чим скористався аль-Мамун, емір Толедо, що 1065 року встановив свою владу у Валенсії. У 1076 році Аміріди відновити владу в тайфі, але вимушені були маневрувати між Сарагоською та Толедською тайфою, а також зважати на Кастилію. 1086 році за підтримки останньої було повалено династію Амірідів, а Валенсійська тайфа стала васалом кастильських королів.

З 1090 року влада у Валенсії фактично належала Сіду Кампеадору, який 1094 року офіційно став правителем. Невдовзі після смерті Сіда, у 1102 році Валенсію захопили Альморавіди.

З 1129 року починає занепадати влада Альморавідів в Аль-Андалусі. 1145 року було відновлено Валенсійську тайфу. Втім внаслідок боротьби за владу тайфу було послаблено, в результаті Валенсію захопили війська Мурсійської тайфи. У 1172 році разом з Мурсією стала частиною держави Альмохадів.

У 1224 році починає руйнувати влада Альмохадів, чим скористався Зайян ібн Марданіс, який відновив незалежність Валенсійської тайфи. Йому довелося вести оборонні бої з Ібн Худом, що підкорив майже увесь Аль-Андалус. В обмін на підтримку визнав зверхність Арагонського королівства.

У 1232 року арагонські війська виступили проти тайфи. 1236 року було підписано мирну угоду, за якою передав Арагону частину тайфи та підтвердив свій васалітет. Втім у 1238 року арагонці захопили Валенсію.

Еміри

Сакаліба

Мубарак (1010—1018)
Музаффар (1010—1018)
Лабіб аль-Фата (1018—1019)
Муджахід аль-Амірі (1018—1021)

Аміріди

Абд аль-Азіз (1021—1061)
Абд аль-Малік (1061—1065)

Ді-л-Нуніди

Аль-Мамун (1065—1075)
аль-Кадір (1075), вперше

Аміріди

Абу-Бакр (1075—1085)
Усман (1085—1086)

Ді-л-Нуніди

аль-Кадір (1085—1092), вдруге

Джаххафіди

Джа'фар ібн Абдаллах ібн Джаххаф (1092—1094)

де Вівар

Сід Кампеадор (1094—1099)
Хімена Діас (1099—1102)

Альморавіди

валі у 1102—1145 роках

Худиди

Абу Джа'фар Ахмад (1145—1146)

Бану Марданіс

Мухаммад ібн Марданіс (1147—1172)

Альмохади

валі у 1172—1229 роках

Бану Марданіс

Зайян ібн Марданіс (1229—1238)

Джерела

Huici Miranda, Ambrosio (1970). Historia musulmana de Valencia y su región. Anubar. ISBN 84-7013-031-5.
Reilly, Bernard F; Reconquista y repoblación de la Península. Diario El País, 2007 ISBN 978-84-9815-768-0, reedición de Cristianos y musulmanes (1031—1157). 1992. Crítica. ISBN 84-7423-555-3