Збіґнєв із Щижиця
| Збіґнєв із Щижиця | |
|---|---|
| пол. Zbigniew ze Szczyrzyca | |
 Герб родини Збіґнєва зі Щижиця Дружина-Шранява | |
| підканцлер краківський | |
| 1316 — 1320 | |
| Монарх | Владислав I Локетек |
| Попередник | Здіслав |
| Наступник | Пйотр Щижик із Фалкува |
| канцлер сєрадзький | |
| 1321 — 1327 | |
| Монарх | Владислав I Локетек |
| канцлер краківський (королівський) | |
| 1328 — 1356 | |
| Монарх | Владислав I Локетек, Казимир III Великий |
| Попередник | Францішек із Кракова |
| Наступник | Януш Сухивільк |
| Народився | 13 століття[1] Щижиць, Ґміна Йодловник, Лімановський повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща |
| Помер | 16 грудня 1356[2] |
| Відомий як | католицький священник, державний діяч |
| Країна | Королівство Польське |
| Релігія | католицтво |
Збіґнєв із Щижиця гербу Дружина (пом. 16 грудня 1356) — польський римсько-католицький і державний діяч; підканцлер краківський (1316–1320), канцлер сєрадзький (1321–1327), краківський (королівський, 1328–1356); декан краківський.
Народився, імовірно, наприкінці XIII століття у Щижиці чи його околицях, у малозначній малопольській родині Шренявитів-Дружинів. Все життя Збіґнєв підписувався «de Scziricz» (зі Щижиця). Імовірно, освіту здобув у краківській катедральній школі та в одному з закордонних університетів[3].
13 вересня 1314 року згадується у князівському документі як нотаріус (писар) Владислава I Локетка. Наступного 1315 року він уже обіймав посаду краківського підканцлера та з часом став одним із найвизначніших урядників, політиків і дипломатів того часу[4].
У червні 1318 року брав участь у вічі в Сулеюві, на якому було прийняте рішення надіслати Папі прохання щодо коронації Владислава Локетка. Після її звершення 20 січня 1320 року, Збіґнєв, залишившись на посаді краківського підканцлера, фактично почав репрезентувати Королівство Польське. Уже в березні 1320 року, разом із канцлером великопольським Філіпом і каноніком рудзьким Яном, Збіґнєв був делегований як королівський прокурор на процес проти Тевтонського ордену до Іновроцлава[5].
На початку 1321 року він згадується у документах як канцлер сєрадзький[6]. На початку 1328 року отримав посаду канцлера краківського. Зберіг свою посаду та вплив після коронації молодого короля Казимира III 1333 року[7].
1335 року очолив королівське посольство до Тренчина щодо укладання угоди володарями Богемського королівства Яном Люксембурзьким і його сином Карлом. Влітку 1338 року супроводжував короля під час поїздки до Угорщини, де був укладений з Карлом I Робертом договір у Вишеграді про те, що на випадок, якщо б у Казимира не було синів, його спадкоємцем буде небіж — угорський королевич Людовик[8].
У травні 1350 супроводжував короля під час поїздки до Сулеюва. Останній відомий документ, засвідчений Збіґнєвом, датований початком 1356 року[9].
Між 1318 і 1320 роком Збіґнєв став каноніком краківським. 1322 року отримав посаду архідиякона завихойського[10]. 1323 року став пробстом краківської катедральної капітули, а близько 1351 року став деканом цієї капітули[11]. Близько 1325 року став каноніком влоцлавським[6].
Помер Збіґнєв 16 грудня 1356 року[10].
Рідним братом Збіґнєва був Ідзі, чашник краківський (1333—1340), також є згадки про його племінників — Клеменса, мечника краківського (1335—1357); Пйотра зі Слупи або Пйотра Куніцького, каштеляна новотарського; Марціна, ловчого краківського[12], Єжи та Ідзі[13].
- ↑ Українська Вікіпедія — 2004.
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 51. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 152—153
- ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 153—154
- ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 154
- ↑ а б Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 155
- ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 156
- ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 157
- ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 158
- ↑ а б Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 159
- ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 160
- ↑ Andrzej Marzec, Domina terrae Sandecensis. Rola polityczna królowej Jadwigi Łokietkowej w kontekste jej związków z dostojnikami małopolskimi (1305—1339) [w:] Kwartalnik Historyczny Rocznik CVII, 2000, 1, s. 16.
- ↑ Anna Rybicka — Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 162
