Координати: 49°59′33″ пн. ш. 36°13′52″ сх. д. / 49.9925° пн. ш. 36.231111111111° сх. д. / 49.9925; 36.231111111111

Харківська операція (грудень 1919)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харківська операція
Російсько-українські війни
49°59′33″ пн. ш. 36°13′52″ сх. д. / 49.9925° пн. ш. 36.231111111111° сх. д. / 49.9925; 36.231111111111
Дата: 24 листопада12 грудня 1919
Місце: Слобідська Україна
Результат: Перемога більшовиків
Сторони
Росія Росія Збройні сили Півдня Росії
Всевелике Військо Донське
РСФРР
Командувачі
Росія Росія А. Денікін

Росія Росія В. Май-Маєвський

К. Мамонтов
О. Єгоров
(Південний фронт)
І. Сталін
(РВР)
С. Будьонний
(Перша кінна армія)
І. Уборевич
Г. Сокольников
Військові сили
* 58 000 багнетів, 13 000 шабель, 455 гармат, 1661 кулемет * 47 000 багнетів, 23 000 шабель, 297 гармат, 1100 кулеметів
Втрати
невідомо невідомо

Харківська операція (24 листопада — 12 грудня 1919) — наступальна операція Південного фронту (ком. О. Єгоров, член РВР — І. Сталін) РСЧА проти білогвардійських військ (ком. А. Денікін) під час Громадянської війни у Росії.

Передумови

[ред. | ред. код]

Завершивши Орловсько-Кромську і Воронезько-Касторненську операції, радянські війська Південного фронту до 24 листопада вийшли на рубіж на північ від Сум, Борки, Обояні, Старого Оскола, Лиски[1], Боброва.

Командування Південного Фронту поставило завдання організувати переслідування ворога на харківському напрямку та розгромити його. Головний удар завдавала 14-та армія із завданням опанувати район Харкова. 13-та армія у взаємодії з 1-ю кінною армією переслідувала війська Денікіна і оволоділа Купріянськом. 8-ма армія повинна була розвивати наступ на Старобільськ.

  • Всього сил: 58 000 багнетів, 13 000 шабель, 455 гармат, 1661 кулемет.

Біла армія

[ред. | ред. код]
  • Всього сил: 47 000 багнетів, 23 000 шабель, 297 гармат, 1100 кулеметів.

Хід операції

[ред. | ред. код]

25 листопада 1-ша Кінна армія Будьонного захопила Новий Оскол. 28 листопада 14-та армія оволоділа Сумами. 3 грудня корпус Мамонтова завдав контрудар спочатку на стику 13-ї та 8-ї армій, а потім у фланг 1-ї Кінної армії. У завзятих боях 1-ша Кінна армія у взаємодії з частинами 13-ї армії зупинила просування противника на північ і завдала йому важкої поразки в районі Бірюча та Нового Оскола. Переслідуючи розбиті війська білих, 13-та армія 8 грудня зайняла Вовчанськ, а частини 1-ї Кінної армії 9 грудня — Валуйки. 4 грудня 14-та армія захопила Охтирку, 6 грудня — Краснокутськ, 7 грудня — Білгород. 4 грудня 8-ма армія захопила Павловськ. Радянське командування ухвалило рішення оточити харківське угруповання ворога силами 14-ї армії з району Охтирки в південно-східному напрямку, 13-ї армії з району Вовчанська в південно-західному напрямку, а 1-ї Кінної армії було поставлено завдання ударом від Валуєк на Куп'янськ створити загрозу глибокого обходу з південного сходу, долаючи завзятий опір супротивника. 14-та армія 9 грудня зайняла Валки, 11 грудня — Мерефу, відрізавши противнику шляху відходу на південь. Спроба денікінців завдати контрудару з району Константинограда[2] була паралізована діями партизанів. У ніч на 12 грудня Латиська та 8-ма кавалерійська дивізії вступили до передмістя Харкова, а вдень оточені у місті білогвардійські війська капітулювали.

Наслідки

[ред. | ред. код]

Успішне проведення операції дозволило військам Південного фронту перейти у наступ на Донбас, роз'єднати Добровольчу та Донську армії та створити загрозу їхнім тилам.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ныне Георгиу-Деж
  2. ныне Красноград

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Харьковская операция 1919 // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.

Література

[ред. | ред. код]
  • Николай Николаевич Азовцев. Энциклопедия «Гражданская война и Интервенция в СССР» / С.С. Хромов. — 1983. — С. 632.