| dbo:abstract
|
- اللغة الآراميّة (الاسم الذاتي: ܐܪܡܝܐ) هي لغة سامية شرقية-أوسطية، انطلقت مع قيام الحضارة الآرامية في وسط سوريا وكانت لغة رسمية في بعض دول العالم القديم ولغة الحياة في الهلال الخصيب، كما تعد لغة مقدسة. تعود بدايات كتابتها للقرن العاشر قبل الميلاد إلا أنها أصبحت اللغة المسيطرة في الهلال الخصيب بدأ من القرن الخامس قبل الميلاد بعد صعود الإمبراطورية الآشورية الحديثة (911–605 ق. م.)، وقد كتب بها سفري دانيال وعزرا، ومخطوطات البحر الميت، وهي اللغة الرئيسية في التلمود. ويجمع المؤرخين عموماً على أن الآرامية وتحديداً الآرامية الفلسطينية اليهودية باللهجة الجليلية هي لغة يسوع المسيح ولغة تلامذته، حيث كانت الآرامية اللغة الشائعة لمقاطعة يهودا خلال القرن الأول ميلادي، وبها تأثرت اللغة العربية والفارسية والعبرية واليونانية واللاتينية. ما زالت اللغة تستخدم لغة للتداول اليومي في الشرق الأوسط خاصة بين معتنقي الديانة المسيحية من أتباع كنائس مسيحية سريانية في بلاد سوريا والهلال الخصيب وتركيا وإيران، وفي ولاية ميشيغان في الولايات المتحدة الأمريكية بسبب الهجرة الكثيفة للناطقين باللغة الآرامية من السوريين والعراقيين إلى مدينة ديترويت، وفي السويد وألمانيا وهولندا بين المهاجرين من الشرق. تطورت الكتابة الأرامية عبر العصور ليتوصل الآراميون لكتابة خاصة بهم في القرن السابع قبل الميلاد بالترتيب الابجدي. تطورت كثيراً في القرن السادس قبل الميلاد بحيث صارت «لغة الدبلوماسية» كما هو الحال مع الإنجليزية حالياً إلى أن انثبق منها خطان: حضارة سوريا الداخلية الآرامية التدمرية والسورية القديمة والآرامية السريانية. (ar)
- L'arameu (: ܐܪܡܝܐ, ârâmâyâ; hebreu: ארמית, arâmît) és una llengua semítica parlada al Pròxim Orient actualment per unes 500.000 persones en els seus diferents dialectes, sobretot entre els assiris i els caldeus, i en greu perill d'extinció. És important perquè va arribar a ser la llengua de comunicació més important de la regió i l'idioma de Jesús (i d'alguns escrits de la Bíblia). Originàriament contenia un alfabet particular, després es va escriure usant el sistema fenici i l'hebreu (tots aquests, fonètics). Un dels documents més importants per a estudiar-lo són els controvertits Manuscrits de la mar Morta o Rotlles de Qumran. (ca)
- Aramejština (aramejsky ܐܪܡܝܐ) je jeden ze semitských jazyků. Ve staré formě byla asi ve 12. století př. n. l. používána kočovnými Aramejci. V 6.–5. století př. n. l. se stala úředním jazykem perské říše. Svého času to byl velmi významný jazyk, nejen na Blízkém východě. V aramejštině jsou psány některé části Bible, aramejsky pravděpodobně mluvil Ježíš Kristus. Užívalo se ho k významným mezinárodním obchodům (podobně jako latiny či řečtiny) a k náboženským obřadům. Aramejština také přispěla k zániku staré hebrejštiny, kterou zcela nahradila. Později však začala upadat a byla stále více nahrazována okolními jazyky (arabštinou a perštinou), až v období středověku téměř vymizela. Dodnes však přežívá (v počtu asi půl milionu mluvčích) v několika oblastech Sýrie a severního Iráku pod názvem syrština nebo asyrština. Různými aramejskými nářečími zapisovanými hebrejským písmem je psána značná část Babylonského Talmudu a Jeruzalémského Talmudu. (cs)
- Η Αραμαϊκή είναι αρχαία γλώσσα του βορειοδυτικού σημιτικού κλάδου, η οποία συγγενεύει στενά με την εβραϊκή. Το όνομά της προέρχεται πιθανώς εκ της Βιβλικής χώρας Αράμ-ναχαραΐμ, που σημαίνει «υψίπεδο μεταξύ δύο ποταμών» (Ευφράτης και Τίγρης) και συνήθως αναφέρεται στην Άνω Μεσοποταμία ή, κατ’ άλλη άποψη, σε αρχαία ονομασία τής Συρίας. Διάφορες διάλεκτοι της Αραμαϊκής συνεξελίχθηκαν με την Εβραϊκή σε μεγάλο τμήμα τής κοινής τους ιστορίας. Η ονομασία Παδάν-αράμ περιγράφει κυρίως την περιοχή γύρω από την πόλη Χαρράν στην Άνω Μεσοποταμία. (el)
- The Aramaic languages, short Aramaic (Classical Syriac: ܐܪܡܝܐ, romanized: Arāmāyā; Old Aramaic: 𐤀𐤓𐤌𐤉𐤀; Imperial Aramaic: 𐡀𐡓𐡌𐡉𐡀; Jewish Babylonian Aramaic: אֲרָמִית), are a sub-group of the Semitic languages containing many varieties (languages and dialects) that originated among the Arameans in the ancient region of Syria. For over three thousand years, Aramaic varieties served as a language of public life and administration of ancient kingdoms and empires and also as a language of divine worship and religious study. Several modern varieties, namely the Neo-Aramaic languages, are still spoken in the present-day. The Aramaic languages belong to the Northwest group of the Semitic language family, which also includes the Canaanite languages such as Hebrew, Edomite, Moabite, and Phoenician, as well as Amorite and Ugaritic. Aramaic languages are written in the Aramaic alphabet, a descendant of the Phoenician alphabet, and the most prominent alphabet variant is the Syriac alphabet. The Aramaic alphabet also became a base for the creation and adaptation of specific writing systems in some other Semitic languages, such as the Hebrew alphabet and the Arabic alphabet. The Aramaic languages are now considered endangered, since several varieties are used mainly by the older generations. Researchers are working to record and analyze all of the remaining varieties of Neo-Aramaic languages before they become extinct. Early Aramaic inscriptions date from 10th century BC, placing it among the earliest languages to be written down. Aramaicist notes, "The linguistic history of Aramaic prior to the appearance of the first textual sources in the ninth century BC remains unknown." (en)
- La aramea lingvo estas semida lingvo (Iso 639-3 = aii inter aliaj), kiun origine parolis arameoj, kaj estis la precipa interlingvo de sud-okcidenta Azio de 600 a.K. ĝis almenaŭ 300 a.K. La aramea estis disvastigita de la asiria kaj persa imperioj. Ĝi estas la lingvo de la Talmudo kaj parto de la Biblio. Iuj personoj kredas ke Jesuo parolis aramee (kies diroj rimiĝas en la lingvo), same eble kiel kelkaj apostoloj. (eo)
- Die aramäischen Sprachen bilden eine genetische Untereinheit der semitischen Sprachen, die selbst ein Zweig des Afroasiatischen sind. Aramäisch und Kanaanäisch (dazu gehören z. B. Hebräisch und Phönizisch) sind die Hauptzweige des Nordwestsemitischen. Die Trennung des Aramäischen vom Kanaanäischen fand im Laufe der ersten Hälfte des 2. Jahrtausends v. Chr. statt. Alle aramäischen Sprachen gehen auf das Altaramäische zurück, das seit Beginn des ersten vorchristlichen Jahrtausends belegt ist. Aus den klassischen aramäischen Sprachen entwickelten sich im Laufe der Jahrhunderte die etwa siebzehn neuaramäischen Sprachen der Gegenwart. Diese haben etwa 550.000 bis 850.000 Sprecher meist jüdischen, christlichen oder mandäischen, selten muslimischen Glaubens. Die ursprünglichen Verbreitungsgebiete liegen im heutigen Irak, Iran, Israel, dem Libanon, Palästina, Syrien und der Türkei; in der autonomen kurdischen Region Rojava in Syrien ist es eine der Amtssprachen. Durch Migrationsprozesse (Flucht, Umsiedlung, Auswanderung) gelangten Sprecher aramäischer Sprachen zunächst nach Russland, in jüngerer Zeit vor allem nach Nord-, West- und Mitteleuropa, Nord- und Südamerika sowie Australien. Die wissenschaftliche Untersuchung dieser Sprachgruppe wird von der Aramaistik betrieben, die an Hochschulen oft als Teil der Semitistik angesiedelt ist. Klassisches westliches Aramäisch war die Muttersprache des Jesus von Nazaret. (de)
- Aramera (jatorrizko hizkuntzan, Arāmît, ahoskera: [arɑmiθ], [arɑmit], [ɑrɑmɑjɑ], [ɔrɔmɔjɔ]) hizkuntza semitiko bat da, 3.000 urteko historia duena. Etimologiaren aldetik, « lurraldeko hizkuntza» da, hots, Siriaren erdialdeko antzinako eskualde bateko hizkuntza. Bibliako zenbait libururen jatorrizko hizkuntza izan zen eta, ziur asko, baita Jesukristoren ama hizkuntza ere. (eu)
- Las lenguas arameas (del hebreo אֲרָמִית / arāmît; en árabe: ܐܪܡܝܐ / Ārāmāyâ) «de la tierra de Aram [Siria]») conforman una rama de las lenguas semíticas con una historia de al menos 3000 años, rama que involucra a una diversidad reconocida por su presencia en la Biblia, y posible lengua de Jesús de Nazaret. El arameo antiguo fue el idioma original de grandes secciones de algunos libros de la Biblia, como el Libro de Daniel y el Libro de Esdras, así como el idioma principal del Talmud, el Bahir y el Zohar. Aunque hay pruebas de que se hablaba en la Judea del siglo I, es todavía hoy la principal lengua de algunas pequeñas comunidades no arabófonas del Oriente Próximo. El grupo arameo pertenece a la familia de las lenguas semíticas, como el árabe y el hebreo, que a su vez forman parte de la macrofamilia afroasiática, y al grupo de lenguas semíticas noroccidentales que incluye a las lenguas cananeas. (es)
- Teanga Sheimíteach is ea an Aramais a dtéann a stair trí mhíle bliain siar. I rith na staire seo, bhí úsáid á baint as an Aramais mar theanga oifigiúil in impireachtaí agus mar theanga naofa i reiligiúin éagsúla. Cé go bhfuil an chuid is mó den tSean-Tiomna scríofa as Eabhrais, breacadh cuid mhór de leabhartha Dainéil agus síos sa teanga seo. Creidtear gurbh í an Aramais a bhí á labhairt ag Íosa Críost féin ó dhúchas, nó san am sin, bhí sí tagtha in áit na hEabhraise mar phríomhtheanga labhartha sa Phalaistín. Úsáidtear Aramais sa Talmúd freisin. (ga)
- Bahasa Aram adalah suatu bahasa Semit yang dituturkan di Timur Tengah. Bahasa ini pernah menjadi bahasa pemerintahan berbagai kekaisaran serta bahasa untuk kegiatan upacara kegamaan. Bahasa Aram adalah bahasa asli di sebagian besar Kitab Daniel dan Ezra dalam Alkitab, dan merupakan bahasa utama yang dipakai dalam kitab Talmud. Bahasa ini juga merupakan bahasa ibu Yesus Kristus (lihat Bahasa Aram Yesus). Aram Modern kini dituturkan sebagai bahasa pertama bagi banyak komunitas yang terpencar, terutama oleh bangsa Asiria dan Kasdim. Bahasa ini dianggap sebagai bahasa yang terancam. Bahasa Aram tergolong dalam rumpun bahasa Afro-Asia. Bahasa ini terbagi lagi menjadi berbagai bahasa. Bahasa ini merupakan bagian dalam subfamili Semitik. Aram adalah bagian dari grup bahasa Semitik Barat Laut, yang juga termasuk bahasa Kanaan (seperti bahasa Ibrani). Bahasa Aram juga berhubungan dengan bahasa Arab, menjadi bagian dari rumpun bahasa Semitik Tengah; satu sumber yang kemungkinan besar untuk aksara Arab adalah aksara Aram Nabatea. (in)
- L'araméen (en syriaque : ܐܪܡܝܐ arāmāyā, en : 𐤀𐤓𐤌𐤉𐤀, en araméen impérial : 𐡀𐡓𐡌𐡉𐡀, en araméen carré : אַרָמָיָא) appartient à la famille de langues chamito-sémitiques (ou langues afro-asiatiques). Son nom vient d'Aram, une très ancienne région du centre de la Syrie. Dans cette famille, l'araméen appartient à la branche sémitique. Plus précisément, il constitue une partie de la sous-famille sémitique occidentale septentrionale, qui comprend également les langues cananéennes telles que l'hébreu et l'ougaritique. L'alphabet araméen a été largement adopté pour écrire d'autres langues et il est l'ancêtre des alphabets hébreu et arabe, ainsi que de l'alphabet kharoshthi dans le nord-ouest de l'Inde, et peut-être l'alphabet brahmi. Les variétés modernes de l'araméen sont le ma'alouléen (ou néo-araméen occidental), le mandéen moderne (ou ratna), le touroyo (l'un des deux dialectes du néo-araméen central) et le soureth (ou néo-araméen du nord-est). Durant ses 3 000 ans d'histoire écrite, l'araméen a été utilisé comme langue administrative des empires et comme langue de culte. C'était une des langues quotidiennes en Judée pendant la période du Second Temple (539 av. J.-C. – 70 apr. J.-C.), la langue parlée par Jésus-Christ, la langue d'une grande partie des livres bibliques de Daniel et d'Esdras, et la principale langue du Talmud. Toutefois, le judéo-araméen était différent par les caractères et par la grammaire. La longue histoire de l'araméen et son utilisation diversifiée et généralisée ont abouti à la création de nombreux dialectes, parfois considérés comme des langues. Ainsi, il n'y a pas eu une langue araméenne statique, chaque époque et chaque zone géographique a plutôt eu sa propre variété. L'araméen a été retenu comme langue liturgique par certaines Églises orientales, sous la forme du syriaque, variété araméenne dans laquelle a été diffusé le christianisme oriental. Ces communautés parlent cette langue ou emploient une autre forme d'araméen comme langue vernaculaire. L'araméen moderne est parlé aujourd’hui comme première langue par de nombreuses petites communautés éparses et en grande partie isolées, chrétiennes, juives, et par les groupes ethniques mandéens de l'Asie occidentale — les plus nombreux, les Assyriens, sous la forme de l'assyrien néo-araméen et du haldéen néo-araméen — ; ils ont tous conservé l'utilisation d'une langue véhiculaire dominante, malgré les transferts linguistiques. Les langues araméennes sont considérées comme des langues en voie de disparition. (fr)
- ( 비슷한 이름의 아랍어에 관해서는 해당 문서를 참조하십시오.) 아람어(ארמית / ܐܪܡܝܐ 아라마야 / 아라미트)는 한때 시리아 지방, 메소포타미아에서 기원전 500년경부터 기원후 600년 무렵까지 고대 오리엔트 지방의 국제어로 사용되었으며, 아프로아시아어족의 셈어파의 북서셈어군에 속하는 언어이다. 현재는 시리아 일부 부족과 이라크 일부 부족이 사용한다. 기원전 1000년 전후에 아라비아 반도에서 출현한 아람인은 메소포타미아, 시리아 전역에 침투하여, 아람어는 그에 따라 화자 인구와 그 활동 범위를 한꺼번에 확대했다. 그 후 계속 아시리아, 신 바빌로니아, 아케메네스조 페르시아 등의 대제국에서도 아람어가 국제적인 공용어로 사용되었다. 이러한 고대 아람어 연구는 아시리아학의 기초가 되었다. 또한 갈릴리 지방에서 생활하였던 예수가 사용한 언어라고 한다. 고대에는 아람 문자로 표기했으나, 현재는 아람 문자에서 파생된 시리아 문자를 쓴다. (ko)
- アラム語（アラムご、ܠܫܢܐ ܐܪܡܝܐ, ラテン語: Lingua Aramaica）は、かつてシリア地方、メソポタミアで遅くとも紀元前1000年ごろから紀元600年頃までには話されており、かつ現在もレバノンなどで話されているアフロ・アジア語族セム語派の言語で、系統的にはフェニキア語やヘブライ語、ウガリト語、（英語版）などと同じ北西セム語に属す言語である。アラマイ語とも呼ばれる。 もともとアラム語は今のシリアを中心としてその周辺（レバノン、ヨルダン、トルコ、イラク）に住むアラム人の言語だった。アラム人は主に農民だったが、アレッポやダマスカスに代表される都市の住民もあった。後に通用範囲を広げて中東全体のリンガ・フランカとして使われるようになったが、7世紀にアラビア語に押されて衰退した。現在でもアラム系諸言語の話者は存在するが、周辺のアラビア語やクルド語の強い影響を受けている。20世紀にはいるとアラム語が使われる範囲は縮小した。 アラム語は新アッシリア帝国の外交用語としても使われ、新バビロニアやアケメネス朝ペルシア帝国は行政用の公用語としてアラム語が使われた。近隣のセム語話者たちはその文章語、口語のアラム語化といった直接的な影響を受ける。 (ja)
- Het Aramees (ܐܪ̈ܡܝܐ, Oromoyo), de oorspronkelijke taal van de Arameeërs, is een Semitische taal die ooit de lingua franca van het Midden-Oosten was, maar tegenwoordig nog maar in zeer beperkte mate gesproken wordt en daarnaast nog wordt gebruikt in de liturgie van enkele oosterse christelijke kerken. Het behoort tot de noordwestelijke Semitische talen, samen met het Hebreeuws en het Fenicisch. Eigenlijk gaat het om meerdere talen, want in de loop van zijn 3200 jaar geschiedenis hebben zich verscheidene varianten van het Aramees ontwikkeld. Vrij algemeen wordt verondersteld dat Jezus Aramees sprak, anderen gaan ervan uit dat hij een door Aramees beïnvloed Hebreeuws sprak. (nl)
- Język aramejski (aram. ܐܪܡܝܐ Ārāmājâ, hebr. אֲרָמִית Arāmît) – język z grupy semickiej, używany na Bliskim Wschodzie od II tysiąclecia p.n.e. do czasów dzisiejszych. (pl)
- L'aramaico è una lingua semitica che vanta circa tremila anni di storia. In passato, fu lingua di culto religioso e lingua amministrativa di imperi. È la lingua in cui furono in origine scritti il Talmud e parte del Libro di Daniele e del Libro di Esdra. Era la lingua parlata correntemente in Palestina (accanto al greco) ai tempi di Gesù. Attualmente, l'aramaico è utilizzato in Siria (villaggi di Ma'lula, Bh'ah, Hascha, Kamishlié), in Turchia (Tur-Abdin, Mardin) e nel Nord dell'Iraq (Krakosh, Elkosh, Erbil - la capitale della regione curda - Ankawa). L'aramaico appartiene alla famiglia linguistica delle lingue afro-asiatiche e alla sottofamiglia delle lingue semitiche; più precisamente, l'aramaico appartiene al gruppo nordoccidentale delle lingue semitiche, di cui fanno parte le lingue cananaiche, tra cui l'ebraico. (it)
- Arameiska är ett språk eller en grupp av språk som tillhör den semitiska språkfamiljen. Det talades ursprungligen i det forna Mellanöstern omkring 1000-talet f.Kr. av en folkgrupp som kallas araméer. Idag talas nyarameiska språk för det mesta av assyrier/syrianer. När de arameiska rikena under 700-talet f.Kr. upphörde, absorberades deras språk och kultur av Nyassyriska riket. Arameiskan blev efter hand dåtidens internationella lingua franca, det vill säga det språk som användes när olika stater skulle kommunicera med varandra. Under Tiglat-Pilesar III:s regeringstid (744–727 f.Kr.) blev arameiska huvudspråket i Nyassyriska riket och spreds sedan till stora delar av Mellanöstern. Efter den muslimska erövringen har arameiskan trängts tillbaka till förmån för arabiskan, men nyarameiska språk talas fortfarande i viss utsträckning i Mellanöstern och av emigranter boende i andra delar av världen. Arameiskan är indelad i flera undergrupper, östarameiska språk som innefattar klassiska språk såsom syriskan som fortfarande används i både skrift- och talspråk i norra Mesopotamien och mandeiskan och nyarameiska talspråk såsom turoyo, nyöstsyriska, kaldeisk nyarameiska samt västarameiska språk där det enda moderna överlevande talspråket är Maalula-dialekten. Vissa delar av Gamla Testamentet (Esra 4:8-6:18, 7:12-26 samt Dan. 2:4-7:28) är nedtecknade på västarameiska. Det var sannolikt det språk som Jesus talade. Några arameiska citat finns bevarade i grekisk transkription i Nya Testamentet. Arameiska, i form av syrianska, är det liturgiska språket i Syrisk-ortodoxa kyrkan, Österns assyriska kyrka, Kaldeisk-katolska kyrkan (se kaldeisk rit), Maronitiska kyrkan samt i de andra syriska kyrkorna. (sv)
- Aramaico é uma língua semítica pertencente à família linguística afro-asiática. O nome da língua é baseado no nome de Aram, uma antiga região do centro da Síria. Dentro dessa família, o aramaico pertence ao subgrupo semítico, e mais especificamente, faz parte das línguas semíticas do noroeste, que também inclui as línguas canaanitas assim como o hebraico e o fenício. A escrita aramaica foi amplamente adotada por outras línguas, sendo assim, ancestral do alfabeto árabe e hebraico moderno. Foi a língua administrativa e religiosa de diversos impérios da Antiguidade, além de ser o idioma original de muitas partes dos livros bíblicos de Esdras e Daniel, assim como do Talmude. O aramaico foi a língua falada por Jesus e ainda hoje é a língua materna de algumas pequenas comunidades no Oriente Médio, especialmente no interior da Síria; e sua longevidade se deve ao fato de ser escrito e falado pelos aldeões cristãos que durante milênios habitavam as cidades ao norte de Damasco, capital da Síria, entre elas reconhecidamente os vilarejos de Maalula e Yabrud, além dessas outras aldeias da Mesopotâmia, como Tur'Abdin ao sul da Turquia, fizeram com que o aramaico continuasse a ser falado até os dias de hoje. (pt)
- Араме́йские языки́ (Arāmāyā; древнеарамейский: 𐤀𐤓𐤌𐤉𐤀; имперский арамейский: 𐡀𐡓𐡌𐡉𐡀; иудео-арамейский אַרָמָיָא, классический сирийский: ܐܪܡܝܐ) — группа языков в составе семитской языковой семьи. В древности выполнял роль международного языка на значительной территории Ближнего Востока. «Арамеями» в древности называли группу западносемитских племён, кочевавших примерно на территории современной Сирии. Язык их (а точнее, группа родственных диалектов) был весьма близок ханаанейским языкам, в частности, ивриту. Арамеи никогда не образовывали единый народ и не имели единого государства. Язык их, тем не менее, вёл себя чрезвычайно экспансивно, непрерывно расширяя свою территорию. Арамейский выполнял роль лингва франка во всём регионе Ближнего Востока, вытеснив из употребления аккадский язык в Ассирии и Вавилонии. По-арамейски общались послы и купцы в Израиле и Иудее. Особенно усилилось положение арамейского языка в эпоху Древнеперсидского царства Ахеменидов, существовавшего в VI—IV веках до н. э. В эллинистическую эпоху и вплоть до арабского завоевания (VII век н. э.) арамейский успешно конкурировал с греческим, оставляя за всеми остальными семитскими языками роль местных наречий. Один из арамейских языков был разговорным языком Иудеи во времена Иисуса Христа. В Европе до 2-й половины XIX века арамейский язык называли «халдейским» (по названию халдеев). (ru)
- 亞蘭語（古敘利亞語：ܐܪܡܝܐ，羅馬化：Arāmāyā；Old Aramaic：𐤀𐤓𐤌𐤉𐤀；：𐡀𐡓𐡌𐡉𐡀；Jewish Babylonian Aramaic：אֲרָמִית；又稱阿拉米語、亞蘭語、阿拉美語或阿辣米语，下稱阿拉姆語；英語: Aramaic）是閃米特語族（閃族）的一种语言，与希伯来语和阿拉伯语同屬一個語族。 阿拉姆語有3000年的历史，是世界上少数存活了上千年的古老语言之一。它是旧约圣经中的以斯拉记及但以理书书写时所用的语言，并被认为是耶稣基督时代的犹太人日常時的用语。一些學者更認為耶稣基督是以這種语言傳道，被以通行於東地中海的普通希臘文記錄下來。 现在，还有许多居住在伊拉克、叙利亚、黎巴嫩、亚美尼亚、瑞典、美国、西欧、拉丁美洲等国家和地区的亚述人及部分阿拉姆人（即阿拉美亚人）后裔使用阿拉姆語。 (zh)
- Араме́йська мо́ва (арам. ܠܫܢܐ ܐܪܡܝܐ , Arāmāyā) — мова семітських племен Передньої Азії. Стала міжнародною мовою в Перській державі з 6 століття до н. е. Арамейська була мовою Ісуса Христа, який розмовляв на Галілейському діалекті під час свого громадського служіння. Також арамейська була мовою великих розділів біблійних книг Даниїла та Езри, а також однією з мов Талмуду. У древньоперській державі арамейська мова була офіційною мовою також для західної частини імперії, включаючи Єгипет та Малу Азію. Арамейська мова була витіснена арабською мовою у 7 сторіччі н. е. Мова має 3 основні діалекти: західно-арамейський, східно-арамейський, або вавилоно-арамейський, і центрально-арамейський (так звана сирійська мова). Писемні пам'ятки дуже багаті: найдавніші з них сягають 8 сторіччя до н. е. Залишки діалектів арамейської мови й досі зберігаються в окремих місцях Іраку та Закавказзя під назвою — новосирійська (або айсорська) мова. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- L'arameu (: ܐܪܡܝܐ, ârâmâyâ; hebreu: ארמית, arâmît) és una llengua semítica parlada al Pròxim Orient actualment per unes 500.000 persones en els seus diferents dialectes, sobretot entre els assiris i els caldeus, i en greu perill d'extinció. És important perquè va arribar a ser la llengua de comunicació més important de la regió i l'idioma de Jesús (i d'alguns escrits de la Bíblia). Originàriament contenia un alfabet particular, després es va escriure usant el sistema fenici i l'hebreu (tots aquests, fonètics). Un dels documents més importants per a estudiar-lo són els controvertits Manuscrits de la mar Morta o Rotlles de Qumran. (ca)
- Η Αραμαϊκή είναι αρχαία γλώσσα του βορειοδυτικού σημιτικού κλάδου, η οποία συγγενεύει στενά με την εβραϊκή. Το όνομά της προέρχεται πιθανώς εκ της Βιβλικής χώρας Αράμ-ναχαραΐμ, που σημαίνει «υψίπεδο μεταξύ δύο ποταμών» (Ευφράτης και Τίγρης) και συνήθως αναφέρεται στην Άνω Μεσοποταμία ή, κατ’ άλλη άποψη, σε αρχαία ονομασία τής Συρίας. Διάφορες διάλεκτοι της Αραμαϊκής συνεξελίχθηκαν με την Εβραϊκή σε μεγάλο τμήμα τής κοινής τους ιστορίας. Η ονομασία Παδάν-αράμ περιγράφει κυρίως την περιοχή γύρω από την πόλη Χαρράν στην Άνω Μεσοποταμία. (el)
- La aramea lingvo estas semida lingvo (Iso 639-3 = aii inter aliaj), kiun origine parolis arameoj, kaj estis la precipa interlingvo de sud-okcidenta Azio de 600 a.K. ĝis almenaŭ 300 a.K. La aramea estis disvastigita de la asiria kaj persa imperioj. Ĝi estas la lingvo de la Talmudo kaj parto de la Biblio. Iuj personoj kredas ke Jesuo parolis aramee (kies diroj rimiĝas en la lingvo), same eble kiel kelkaj apostoloj. (eo)
- Aramera (jatorrizko hizkuntzan, Arāmît, ahoskera: [arɑmiθ], [arɑmit], [ɑrɑmɑjɑ], [ɔrɔmɔjɔ]) hizkuntza semitiko bat da, 3.000 urteko historia duena. Etimologiaren aldetik, « lurraldeko hizkuntza» da, hots, Siriaren erdialdeko antzinako eskualde bateko hizkuntza. Bibliako zenbait libururen jatorrizko hizkuntza izan zen eta, ziur asko, baita Jesukristoren ama hizkuntza ere. (eu)
- Teanga Sheimíteach is ea an Aramais a dtéann a stair trí mhíle bliain siar. I rith na staire seo, bhí úsáid á baint as an Aramais mar theanga oifigiúil in impireachtaí agus mar theanga naofa i reiligiúin éagsúla. Cé go bhfuil an chuid is mó den tSean-Tiomna scríofa as Eabhrais, breacadh cuid mhór de leabhartha Dainéil agus síos sa teanga seo. Creidtear gurbh í an Aramais a bhí á labhairt ag Íosa Críost féin ó dhúchas, nó san am sin, bhí sí tagtha in áit na hEabhraise mar phríomhtheanga labhartha sa Phalaistín. Úsáidtear Aramais sa Talmúd freisin. (ga)
- ( 비슷한 이름의 아랍어에 관해서는 해당 문서를 참조하십시오.) 아람어(ארמית / ܐܪܡܝܐ 아라마야 / 아라미트)는 한때 시리아 지방, 메소포타미아에서 기원전 500년경부터 기원후 600년 무렵까지 고대 오리엔트 지방의 국제어로 사용되었으며, 아프로아시아어족의 셈어파의 북서셈어군에 속하는 언어이다. 현재는 시리아 일부 부족과 이라크 일부 부족이 사용한다. 기원전 1000년 전후에 아라비아 반도에서 출현한 아람인은 메소포타미아, 시리아 전역에 침투하여, 아람어는 그에 따라 화자 인구와 그 활동 범위를 한꺼번에 확대했다. 그 후 계속 아시리아, 신 바빌로니아, 아케메네스조 페르시아 등의 대제국에서도 아람어가 국제적인 공용어로 사용되었다. 이러한 고대 아람어 연구는 아시리아학의 기초가 되었다. 또한 갈릴리 지방에서 생활하였던 예수가 사용한 언어라고 한다. 고대에는 아람 문자로 표기했으나, 현재는 아람 문자에서 파생된 시리아 문자를 쓴다. (ko)
- アラム語（アラムご、ܠܫܢܐ ܐܪܡܝܐ, ラテン語: Lingua Aramaica）は、かつてシリア地方、メソポタミアで遅くとも紀元前1000年ごろから紀元600年頃までには話されており、かつ現在もレバノンなどで話されているアフロ・アジア語族セム語派の言語で、系統的にはフェニキア語やヘブライ語、ウガリト語、（英語版）などと同じ北西セム語に属す言語である。アラマイ語とも呼ばれる。 もともとアラム語は今のシリアを中心としてその周辺（レバノン、ヨルダン、トルコ、イラク）に住むアラム人の言語だった。アラム人は主に農民だったが、アレッポやダマスカスに代表される都市の住民もあった。後に通用範囲を広げて中東全体のリンガ・フランカとして使われるようになったが、7世紀にアラビア語に押されて衰退した。現在でもアラム系諸言語の話者は存在するが、周辺のアラビア語やクルド語の強い影響を受けている。20世紀にはいるとアラム語が使われる範囲は縮小した。 アラム語は新アッシリア帝国の外交用語としても使われ、新バビロニアやアケメネス朝ペルシア帝国は行政用の公用語としてアラム語が使われた。近隣のセム語話者たちはその文章語、口語のアラム語化といった直接的な影響を受ける。 (ja)
- Język aramejski (aram. ܐܪܡܝܐ Ārāmājâ, hebr. אֲרָמִית Arāmît) – język z grupy semickiej, używany na Bliskim Wschodzie od II tysiąclecia p.n.e. do czasów dzisiejszych. (pl)
- 亞蘭語（古敘利亞語：ܐܪܡܝܐ，羅馬化：Arāmāyā；Old Aramaic：𐤀𐤓𐤌𐤉𐤀；：𐡀𐡓𐡌𐡉𐡀；Jewish Babylonian Aramaic：אֲרָמִית；又稱阿拉米語、亞蘭語、阿拉美語或阿辣米语，下稱阿拉姆語；英語: Aramaic）是閃米特語族（閃族）的一种语言，与希伯来语和阿拉伯语同屬一個語族。 阿拉姆語有3000年的历史，是世界上少数存活了上千年的古老语言之一。它是旧约圣经中的以斯拉记及但以理书书写时所用的语言，并被认为是耶稣基督时代的犹太人日常時的用语。一些學者更認為耶稣基督是以這種语言傳道，被以通行於東地中海的普通希臘文記錄下來。 现在，还有许多居住在伊拉克、叙利亚、黎巴嫩、亚美尼亚、瑞典、美国、西欧、拉丁美洲等国家和地区的亚述人及部分阿拉姆人（即阿拉美亚人）后裔使用阿拉姆語。 (zh)
- اللغة الآراميّة (الاسم الذاتي: ܐܪܡܝܐ) هي لغة سامية شرقية-أوسطية، انطلقت مع قيام الحضارة الآرامية في وسط سوريا وكانت لغة رسمية في بعض دول العالم القديم ولغة الحياة في الهلال الخصيب، كما تعد لغة مقدسة. تعود بدايات كتابتها للقرن العاشر قبل الميلاد إلا أنها أصبحت اللغة المسيطرة في الهلال الخصيب بدأ من القرن الخامس قبل الميلاد بعد صعود الإمبراطورية الآشورية الحديثة (911–605 ق. م.)، وقد كتب بها سفري دانيال وعزرا، ومخطوطات البحر الميت، وهي اللغة الرئيسية في التلمود. ويجمع المؤرخين عموماً على أن الآرامية وتحديداً الآرامية الفلسطينية اليهودية باللهجة الجليلية هي لغة يسوع المسيح ولغة تلامذته، حيث كانت الآرامية اللغة الشائعة لمقاطعة يهودا خلال القرن الأول ميلادي، وبها تأثرت اللغة العربية والفارسية والعبرية واليونانية واللاتينية. (ar)
- Aramejština (aramejsky ܐܪܡܝܐ) je jeden ze semitských jazyků. Ve staré formě byla asi ve 12. století př. n. l. používána kočovnými Aramejci. V 6.–5. století př. n. l. se stala úředním jazykem perské říše. Svého času to byl velmi významný jazyk, nejen na Blízkém východě. V aramejštině jsou psány některé části Bible, aramejsky pravděpodobně mluvil Ježíš Kristus. Užívalo se ho k významným mezinárodním obchodům (podobně jako latiny či řečtiny) a k náboženským obřadům. Různými aramejskými nářečími zapisovanými hebrejským písmem je psána značná část Babylonského Talmudu a Jeruzalémského Talmudu. (cs)
- The Aramaic languages, short Aramaic (Classical Syriac: ܐܪܡܝܐ, romanized: Arāmāyā; Old Aramaic: 𐤀𐤓𐤌𐤉𐤀; Imperial Aramaic: 𐡀𐡓𐡌𐡉𐡀; Jewish Babylonian Aramaic: אֲרָמִית), are a sub-group of the Semitic languages containing many varieties (languages and dialects) that originated among the Arameans in the ancient region of Syria. For over three thousand years, Aramaic varieties served as a language of public life and administration of ancient kingdoms and empires and also as a language of divine worship and religious study. Several modern varieties, namely the Neo-Aramaic languages, are still spoken in the present-day. (en)
- Die aramäischen Sprachen bilden eine genetische Untereinheit der semitischen Sprachen, die selbst ein Zweig des Afroasiatischen sind. Aramäisch und Kanaanäisch (dazu gehören z. B. Hebräisch und Phönizisch) sind die Hauptzweige des Nordwestsemitischen. Die Trennung des Aramäischen vom Kanaanäischen fand im Laufe der ersten Hälfte des 2. Jahrtausends v. Chr. statt. Alle aramäischen Sprachen gehen auf das Altaramäische zurück, das seit Beginn des ersten vorchristlichen Jahrtausends belegt ist. (de)
- L'araméen (en syriaque : ܐܪܡܝܐ arāmāyā, en : 𐤀𐤓𐤌𐤉𐤀, en araméen impérial : 𐡀𐡓𐡌𐡉𐡀, en araméen carré : אַרָמָיָא) appartient à la famille de langues chamito-sémitiques (ou langues afro-asiatiques). Son nom vient d'Aram, une très ancienne région du centre de la Syrie. Les variétés modernes de l'araméen sont le ma'alouléen (ou néo-araméen occidental), le mandéen moderne (ou ratna), le touroyo (l'un des deux dialectes du néo-araméen central) et le soureth (ou néo-araméen du nord-est). Les langues araméennes sont considérées comme des langues en voie de disparition. (fr)
- Las lenguas arameas (del hebreo אֲרָמִית / arāmît; en árabe: ܐܪܡܝܐ / Ārāmāyâ) «de la tierra de Aram [Siria]») conforman una rama de las lenguas semíticas con una historia de al menos 3000 años, rama que involucra a una diversidad reconocida por su presencia en la Biblia, y posible lengua de Jesús de Nazaret. El grupo arameo pertenece a la familia de las lenguas semíticas, como el árabe y el hebreo, que a su vez forman parte de la macrofamilia afroasiática, y al grupo de lenguas semíticas noroccidentales que incluye a las lenguas cananeas. (es)
- Bahasa Aram adalah suatu bahasa Semit yang dituturkan di Timur Tengah. Bahasa ini pernah menjadi bahasa pemerintahan berbagai kekaisaran serta bahasa untuk kegiatan upacara kegamaan. Bahasa Aram adalah bahasa asli di sebagian besar Kitab Daniel dan Ezra dalam Alkitab, dan merupakan bahasa utama yang dipakai dalam kitab Talmud. Bahasa ini juga merupakan bahasa ibu Yesus Kristus (lihat Bahasa Aram Yesus). Aram Modern kini dituturkan sebagai bahasa pertama bagi banyak komunitas yang terpencar, terutama oleh bangsa Asiria dan Kasdim. Bahasa ini dianggap sebagai bahasa yang terancam. (in)
- L'aramaico è una lingua semitica che vanta circa tremila anni di storia. In passato, fu lingua di culto religioso e lingua amministrativa di imperi. È la lingua in cui furono in origine scritti il Talmud e parte del Libro di Daniele e del Libro di Esdra. Era la lingua parlata correntemente in Palestina (accanto al greco) ai tempi di Gesù. Attualmente, l'aramaico è utilizzato in Siria (villaggi di Ma'lula, Bh'ah, Hascha, Kamishlié), in Turchia (Tur-Abdin, Mardin) e nel Nord dell'Iraq (Krakosh, Elkosh, Erbil - la capitale della regione curda - Ankawa). (it)
- Het Aramees (ܐܪ̈ܡܝܐ, Oromoyo), de oorspronkelijke taal van de Arameeërs, is een Semitische taal die ooit de lingua franca van het Midden-Oosten was, maar tegenwoordig nog maar in zeer beperkte mate gesproken wordt en daarnaast nog wordt gebruikt in de liturgie van enkele oosterse christelijke kerken. Het behoort tot de noordwestelijke Semitische talen, samen met het Hebreeuws en het Fenicisch. Eigenlijk gaat het om meerdere talen, want in de loop van zijn 3200 jaar geschiedenis hebben zich verscheidene varianten van het Aramees ontwikkeld. (nl)
- Араме́йские языки́ (Arāmāyā; древнеарамейский: 𐤀𐤓𐤌𐤉𐤀; имперский арамейский: 𐡀𐡓𐡌𐡉𐡀; иудео-арамейский אַרָמָיָא, классический сирийский: ܐܪܡܝܐ) — группа языков в составе семитской языковой семьи. В древности выполнял роль международного языка на значительной территории Ближнего Востока. В эллинистическую эпоху и вплоть до арабского завоевания (VII век н. э.) арамейский успешно конкурировал с греческим, оставляя за всеми остальными семитскими языками роль местных наречий. Один из арамейских языков был разговорным языком Иудеи во времена Иисуса Христа. (ru)
- Arameiska är ett språk eller en grupp av språk som tillhör den semitiska språkfamiljen. Det talades ursprungligen i det forna Mellanöstern omkring 1000-talet f.Kr. av en folkgrupp som kallas araméer. Idag talas nyarameiska språk för det mesta av assyrier/syrianer. Efter den muslimska erövringen har arameiskan trängts tillbaka till förmån för arabiskan, men nyarameiska språk talas fortfarande i viss utsträckning i Mellanöstern och av emigranter boende i andra delar av världen. (sv)
- Aramaico é uma língua semítica pertencente à família linguística afro-asiática. O nome da língua é baseado no nome de Aram, uma antiga região do centro da Síria. Dentro dessa família, o aramaico pertence ao subgrupo semítico, e mais especificamente, faz parte das línguas semíticas do noroeste, que também inclui as línguas canaanitas assim como o hebraico e o fenício. A escrita aramaica foi amplamente adotada por outras línguas, sendo assim, ancestral do alfabeto árabe e hebraico moderno. (pt)
- Араме́йська мо́ва (арам. ܠܫܢܐ ܐܪܡܝܐ , Arāmāyā) — мова семітських племен Передньої Азії. Стала міжнародною мовою в Перській державі з 6 століття до н. е. Арамейська була мовою Ісуса Христа, який розмовляв на Галілейському діалекті під час свого громадського служіння. Також арамейська була мовою великих розділів біблійних книг Даниїла та Езри, а також однією з мов Талмуду. У древньоперській державі арамейська мова була офіційною мовою також для західної частини імперії, включаючи Єгипет та Малу Азію. Арамейська мова була витіснена арабською мовою у 7 сторіччі н. е. (uk)
|
.jpg){kind=link}
